Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №761/41090/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/41090/25

Провадження № 2/761/4727/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Сідого В.Ю.,

від позивача: представник ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , про поділ майна подружжя, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано до провадження судді Саадулаєва А.І.

Позивач просить суд:

1. Здійснити поділ спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що складається з квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 530061380000, шляхом припинення права спільної сумісної власності подружжя на квартиру та визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права спільної часткової власності, за кожним окремо, по частці квартири.

2. Витрати на правову допомогу та судові витрати, пов`язані із оплатою судового збору, стягнути із відповідача на користь позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 листопада 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб. Спільне життя у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не склалось через відсутність взаєморозуміння між ними, у зв`язку із чим позивач звернулась до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.09.2023 у цивільній справ № 761/27476/23, яке набрало законної сили 19.10.2023, шлюб між подружжям розірвано. За час шлюбу сторони набули право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 530061380000. Зазначене житлове приміщення було зареєстровано на ім`я відповідача, а тому позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом за захистом свої прав та інтересів.

Разом із позовною заявою від позивача надійшла до суду заява про забезпечення позову, в якій вона просила вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 530061380000 та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.10.2025 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

25.11.2025 на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про визнання позовної заяви про поділ майна подружжя.

Постановою Київського апеляційного суду від 24.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 530061380000.

09.12.2025 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява адвоката Шишки Юлії Олександрівни про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача.

20.01.2026 від позивача надійшли заперечення на заяву адвоката Шишки Юлії Олександрівни про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, в яких вона просила відмовити у задоволенні вказаної заяви, оскільки суб`єктом звернення не доведено підстав для залучення даної особи у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Протокольною ухвалою суду від 10.03.2026 залучено до участі у справі № 761/41090/25 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 .

27.04.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення.

28.04.2026 до суду в межах даної справи надійшла заява ОСОБА_4 про прийняття позовної заяви, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору для спільного розгляду з первісним позовом по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , про поділ майна подружжя.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.04.2026 залишено без руху вказану позовну заяву ОСОБА_4 з наданням строку на усунення недоліків протягом 5 (п`яти) днів з дати проголошення цієї ухвали, та судом роз`яснено, що після усунення недоліків вказаної позовної заяви буде вирішуватись питання про її прийняття та об`єднання в одне провадження зі справою № 761/41090/25.

04.05.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника третьої особи про усунення недоліків.

07.05.2026 від позивача надійшли заперечення щодо прийняття позовної заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, у якій вона просила відмовити третій особі у прийнятті позовної заяви та повернути її заявнику.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.05.2026 у прийнятті позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя, як позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору для спільного розгляду в межах цивільної справи № 761/41090/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , про поділ майна подружжя - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - повернуто заявникові.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

В судовому засіданні, яке відбулось 18.05.2026, представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

В судове засідання, яке відбулось 18.05.2026, відповідач не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Проте в матеріалах справи наявна заява про визнання позовної заяви про поділ майна подружжя.

У судове засідання, яке відбулось 18.05.2026, третя особа не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, заслухавши представника позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 25 листопада 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, який було зареєстровано Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним центром розвитку сім`ї, про що складено актовий запис № 3355.

Неповнолітніх дітей у сторін по справі немає.

Спільне життя у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не склалось через відсутність взаєморозуміння між ними, у зв`язку із чим позивач звернулась до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.09.2023 у цивільній справ № 761/27476/23, яке набрало законної сили 19.10.2023, шлюб між подружжям розірвано.

За час шлюбу сторони набули право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 530061380000.

Зазначене житлове приміщення було зареєстровано на ім`я відповідача на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волковою А.О. за реєстровим № 376.

На початку 2022 року сторони по справі зрозуміли, що налаштовані розірвати шлюб.

При цьому, сторони по справі вирішили, що спільна квартира має залишитися дружині. Тому, з метою мирного врегулювання майнового питання в позасудовому порядку, ще до офіційного розлучення, 04 лютого 2022 року позивач та відповідач уклали Договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. за реєстровим №618.

Проте, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року у справі №761/46197/23 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Оленцевич Олена Анатоліївна:

1) визнано недійсним Договір дарування квартири від 04.02.2022 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Оленцевич О.А., зареєстрований в реєстрі за №618, укладений між ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щодо передачі у власність квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 530061380000;

2) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63249771 від 04.02.2022 10:29:27, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Оленцевич О.А., на підставі Договору дарування квартири від 04.02.2022 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Оленцевич О.А., зареєстрованого в реєстрі за №618, укладеного між ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щодо передачі у власність квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 530061380000.

3) визнано право власності за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 530061380000.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просила в тому числі, але не виключно, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року у справі № 761/46197/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволені позовної заяви до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Оленцевич Олена Анатоліївна, про визнання договору дарування недійсним.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 761/46197/23 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року в частині визнання за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 530061380000. В іншій частині рішення залишено без змін.

Крім цього, постановою Київського апеляційного суду від 24.12.2025 накладено арешт на частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 530061380000.

Судом апеляційної інстанції було встановлено наступне:

«У справі, що переглядається, предметом спору є поділ майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 530061380000. Позивач просить суд визнати за нею право власності на частину квартири.

Заява про забезпечення позову містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

У поданій заяві про забезпечення позову чітко вказано, яке конкретно майно підлягає забезпеченню, та зазначено усю необхідну інформацію про нього.

Спосіб забезпечення позову, обраний заявником є співмірним із позовними вимогами. Тому у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у забезпеченні позову.

Крім того, у цій справі, яка стосується поділу майна подружжя, яке є предметом спору, забезпечення позову має на меті, зокрема запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких може стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення у випадку задоволення позову.

Перевіривши викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, апеляційний суд вважає їх достатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, вид забезпечення позову станом на розгляд заяви позивача є співмірним з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 530061380000, тобто на частину на яку претендує позивач.»

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статі 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.3 ст. 368 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ст. 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст. 70 СК України).

При цьому, право на спільне майно, яке виникає у подружжя в період шлюбу, не припиняє своє існування після його розірвання або фактичного припинення шлюбу. Розпорядження, користування та володіння об`єктами права спільної сумісної власності здійснюється подружжям з рівними правами та обов`язками, якщо інше не встановлено домовленості між ними.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам собою факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя (Постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19).

Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Судом в порядку ч. 2 ст. 206 ЦПК України роз`яснено сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевірено, чи не суперечить закону визнання відповідачем позову та чи не порушено права, свободи чи інтереси інших осіб у зв`язку з таким визнання.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Таким чином, з аналізу наданих суду доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірне майно - квартира, придбана та зареєстрована на ім`я відповідача в період перебування сторін у шлюбі та є спільною сумісною власністю сторін по справі, як майно подружжя придбане під час шлюбу, а тому підлягає поділу, в рівних частках кожному.

Також, суд приймає до уваги заяву відповідача про визнання позову.

Отже, з врахуванням тієї обставини, що визнання позовних вимог відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також те, що обставини викладені в позовній заяві знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приймає визнання позовних вимог відповідачем, а відтак позовна заява підлягає задоволенню з ухваленням судового рішення, а саме слід визнати спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що складається з квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 530061380000, шляхом припинення права спільної сумісної власності подружжя квартири та визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права спільної часткової власності, за кожним окремо по частці квартири.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

При цьому, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Керуючись ст. 200, 206, 259, 265, 268, 273, 353-355ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , про поділ майна подружжя - задовольнити.

Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що складається з квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 530061380000, шляхом припинення права спільної сумісної власності подружжя квартири та визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права спільної часткової власності, за кожним окремо по частці квартири.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 коп.

Зобов`язати ГУДКСУ в Шевченківському районі повернути ОСОБА_2 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 6056,00 грн, згідно квитанції № 1030 від 26.09.2025.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 травня 2025 року.

Суддя: