Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №591/12030/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/12030/25

Провадження № 2-а/591/634/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Клименко А.Я., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому просить скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 СУ №2227/2025 від 08 жовтня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., а провадження у справі закрити.

Позовна заява мотивована тим, що позивач не вчиняв правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності. Зазначає, що оскаржувана постанова винесена із порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи, а дії співробітників ТЦК та СП при складанні адміністративного матеріалу та винесенні постанови були незаконними та грубо порушили права позивача.

Зокрема позивач вказує на таке:

- Оскаржувана постанова СУ №2227/2025 винесена 08 жовтня 2025 року за відсутності позивача, а конверт з поштовим відправленням він отримав лише 17 жовтня 2025 року;

- При винесенні постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 порушено ст. 36 КУпАП, оскільки справи відносно позивача були одночасно розглянуті одним і тим же органом в один день — 08 жовтня 2025 року, проте було винесено окремі постанови;

- Оскаржувані постанови не містить підстав, якими відповідач керувався, застосовуючи штраф у максимальному розмірі, визначеному ст. 210-1 КУпАП.

Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми Сидоренко А.П. від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

23 грудня 2025 року справу передано в провадження судді Клименко А.Я. в зв`язку з відрахуванням судді Сидоренко А.П. зі штату суду.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_5 , у наданому відзиві зазначає, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення №СУ/2227/2025 від 03.10.2025 року, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ). В матеріалах справи містяться всі відповідні, належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. У протоколі міститься запис про роз`яснення позивачу змісту статті 63 Конституції України, прав, передбачених статтею 268 КУпАП, а також про вручення йому примірника протоколу, що підтверджується особистим підписом позивача.

08 жовтня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянув даний протокол та виніс постанову №СУ/2227/2025 про накладення штрафу в розмірі 17000 грн.. Відповідач також зазначає, що під час перебування позивача у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно нього було складено два окремих протоколи, розгляд яких було призначено в один день, проте в різний час (о 10 год. 00 хв. та о 10 год. 30 хв.).

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_6 , у своєму відзиві також вказав, що протокол містить всі необхідні реквізити, а розгляд справ № 2227/2025 та № 2228/2025 відбувався з різницею в часі. На їхню думку, за відсутності умови саме одночасного розгляду справ, т.в.о. начальника був позбавлений можливості накладення єдиного адміністративного стягнення згідно з вимогами ст. 36 КУпАП. Вважають постанову законною.

Відповідач, перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_7 правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

Згідно з постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію серії СУ № 2227/2025 від 08 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. В постанові зазначено, що 03.10.2025 о 13 год. 00 хв., під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану), у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , було встановлено, що громадянин України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , будучи згідно висновку військово-лікарської комісії від 20.10.2009 за станом здоров`я «непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час», до 05.06.2025 включно не виконав обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, що є порушенням вимог пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». У зв`язку з невиконанням обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду для визначення придатності до військової служби, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна), дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч.3 ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особливий період, відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 року № 64/2022, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який діяв на момент вчинення відповідних дій та розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Також суд зазначає, що у відповідності до статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. З наданих Позивачем письмових доказів, а саме протоколів про адміністративне правопорушення, від 03 жовтня 2025 року СУ № 2227/2025 та СУ № 2228/2025 та постанов СУ № 2227/2025та СУ № 2228/2025 від 08 жовтня 2025 року, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковник ОСОБА_3 , притягнув до відповідальності Позивача по двом складеним адміністративним матеріалам, а саме: за відмову від проходження ВЛК та за не проходження ВЛК до 05.06.2025 року. Дві постанови склали відносно Позивача в один і той же день – 08 жовтня 2025 року. Тому суд погоджується з позицією Позивача, що згідно з вимогами статті 36 КУпАП розмір накладеного штрафу за вчинення цих двох правопорушень, по справам які були одночасно розглянуті, не може перевищувати максимального визначеного санкцією статті 210-1 КУпАП розміру, тобто 25500 грн. Позивача притягнули до адміністративної відповідальності за не проходження ВЛК до 05.06.2025 року у розмірі 17000 гривень по постанові СУ № 2227/2025. Тому суд вважає, що підстав притягувати до відповідальності по складеному протоколу СУ № 2227/2025 про адміністративне правопорушення, у ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_3 не було.

Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 79 КАС України відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог Позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова у справі про накладення адміністративного стягнення СУ № 2227/2025 від 08.10.2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп. підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

На підставі викладеного, керуючись Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 8, 9, 10, 36, 210, 235, 245, 247, 251, 252, 268, 277-2, 278, 280, 287, 289 КУпАП, ст. ст. 2, 5-11, 72-77, 78, 159-162, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити.

Скасувати постанову СУ №2227/2025 від 08 жовтня 2025 року винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 286 КАС України.

Текст судового рішення виготовлено 02 червня 2026 року.

СУДДЯ А. Я. КЛИМЕНКО