Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №280/8754/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8754/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року (суддя Татаринов Д.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 08.12.2025 року) у адміністративній справі №280/8754/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м Києві області про визнання рішення протиправним, зобов`язання зарахувати до пільгового стажу певні періоди роботи, зобов`язання здійснити призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд –

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту – відповідач 2), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.08.2025 року №083850027123 про відмову йому у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, передбаченим Списком №2; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 19.08.2025 року та із зарахуванням до загального страхового стажу період догляду за дитиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягненню нею трирічного віку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.08.2025 року №083850027123 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, передбаченим Списком №2 ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року з 19.08.2025 року із зарахуванням до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку на підставі свідоцтва про народження дитини НОМЕР_1 , виданого 14.10.1997 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.032015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, призначену їй з 19.08.2025 року (із зарахуванням до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку на підставі свідоцтва про народження дитини НОМЕР_2 , виданого 14.10.1997 року) Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та подало апеляційну скаргу та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального т а процесуального права. Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 19.08.2025 року звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, яку за принципом екстериторіальності 27.08.2025 року розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та рішенням №083850027123 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № у зв`язку з недосягненням пенсійного віку; страховий стаж ОСОБА_1 складає 29 років 08 місяців 05 днів; пільговий стаж за Списком №2 – 24 роки 11 місяців 14 днів; вік ОСОБА_1 – 50 років.; не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку на підставі свідоцтва про народження дитини НОМЕР_2 , виданого 14.10.1997року, оскільки документ не містить відмітки про видачу паспорту. Апелянт зазначив, що суд не врахував, що згідно п.13 Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорту громадянина України №316 від 17.08.1994 року, одночасно із заповненням паспорту працівник паспортної системи проставити на документах, що стали підставою для видачі паспорту штамп форми № про видачу паспорту. Апелянт зазначив, що відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік – 55 років.

З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтував тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт зазначив, що заяву ОСОБА_1 2708.2025 року розглянуло за принципом екстериторіальності та рішенням №083850027123 відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку – 55 років, передбаченого ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку на підставі свідоцтва про народження дитини НОМЕР_2 , виданого 14.10.1997року, оскільки документ не містить відмітки про видачу паспорту.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що 19.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1 -р/2020 від 23 січня 2020 року. За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 від 19.08.2025 року розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення від 27.08.2025 року №083850027123 про відмову в призначенні пенсії, в якому зазначено, що вік ОСОБА_1 становить 50 років; страховий стаж становить 29 років 08 місяців 5 днів, пільговий стаж по Списку №2 24 роки 11 місяців 14 днів; не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку на підставі свідоцтва про народження дитини НОМЕР_2 , виданого 14.10.1997 року, оскільки документ не містить відмітки про видачу паспорта, чим порушено п.11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, яким зокрема визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта. Суд врахував, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день на посадах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, що підтверджується відомостями трудової книжки, довідками про підтвердження наявного трудового стажу, розрахунком страхового стажу, проведеним пенсійним органом. Суд врахував, що на час звернення із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 19.08.2025 року ОСОБА_1 досягла віку 50 років, мала достатній страховий та пільговий стаж. Суд врахував, що ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії долучила свідоцтво про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 , виданого 14.10.1997 року, в якому ОСОБА_1 вказана матір`ю. Вирішуючи спір по суті, суд керувався п. «б» ст.13, п. «ж» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020; ч.2 ст.181 КЗпП України; п.11 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 та прийшов до висновку про те, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, а тому застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Суд вважав, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» після досягнення віку 50 років. Суд вважав, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала; вимоги про обов`язкове зазначення відмітки про отримання паспорту дитини чинне законодавство не передбачає, оскільки надає право вибору заявнику між свідоцтвом про народження та паспортом.

Матеріалами справи встановлено, що 19.08.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1 -р/2020 від 23.01.2020 року.

Встановлено, що за принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 від 27.08.2025 року розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та рішенням №083850027123 відмовила в призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку – 55 років. Як вбачається з рішення пенсійного органу вік ОСОБА_1 становить 50 років; страховий стаж - 29 років 08 місяців 5 днів, пільговий стаж по Списку №2 - 24 роки 11 місяців 14 днів; до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку на підставі свідоцтва про народження дитини НОМЕР_2 , виданого 14.10. 1997 року, оскільки документ не містить відмітки про видачу паспорта, чим порушено п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, яким зокрема визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта.

Встановлено, що ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії долучила свідоцтво про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 , виданого 14.10.1997 року, в якому ОСОБА_1 вказана матір`ю.

Відповідно до частин 1, 2, ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення») на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Встановлено, що Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 року) у п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» внесено зміни: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «По загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» (в редакції з 11.10.2017 року) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Встановлено, що Рішенням Конституційного Суду України від 2301.2020 року №1-р/2020 визнано неконституційними ст.13, ч.2 ст.14, п. «а» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року та п.3 Рішення зазначено, що застосуванню підлягають ст. 13, ч.2 ст.14, пункти „б“-„г“ ст.54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 05.11.1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 02.03.2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. «ж» ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з ч.2 ст.181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до п.11 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ (з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020) та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ. Суд обґрунтовано вважав, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, а тому, норми п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не підлягають застосуванню з урахуванням правових висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020; умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» на момент виникнення спірних правовідносин. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2. Час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала; вимоги про обов`язкове зазначення відмітки про отримання паспорту дитини чинне законодавство не передбачає, оскільки надає право вибору заявнику між свідоцтвом про народження та паспортом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержання норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року у адміністративній справі №280/8754/25 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова