Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №757/43049/24-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43049/24-ц

пр. 2-2495/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивачки - не з`явилась,

відповідачки - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нежитловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка, ОСОБА_2 ) про встановлення порядку користування нежитловим приміщенням.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що сторони по справі є співвласниками нежитлового приміщення № 32 в літ. А, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Кожному із співвласників належить 1/2 частина цього приміщення.

Загальна площа нежитлового приміщення № 32 в літ. А, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 становить 380,5 кв.м. та складається з наступних нежитлових приміщень: підвалу: № 1 - коридор 20,4 кв.м.; № 2 - основне 23,4 кв.м; № 3 - основне 12,9 кв.м; № 4 - санвузол - 5,2 кв.м.; № 5 - основне 20,5 кв.м.; № 6 - основне 10,4 кв.м.; № 6а - основне 11,5 кв.м.; № 6б - коридор 16,6 кв.м.; № 7 - основне 17,6 кв.м.; № 8 - основне 19,1 кв.м.; № 9 - основне 19,9 кв.м.; № 10 - підсобне 19,1 кв.м.; № 11 - основне 21,2 кв.м.; № 12 - основне 18,3 кв.м.; №13 - основне 20,8 кв.м.; № 14 - основне 26,6 кв.м.; № 15 - підсобне 6,4 кв.м.; № 16 - коридор 19,1 кв.м.; № 17 - коридор 27,6 кв.м.; № 18 - підсобне 15,1 кв.м.; № 19 - основне 19,7 кв.м.; № 20 - підсобне 4,0 кв.м.; № 21 - санвузол 4,7 кв.м.

Тривалий час між сторонами відсутнє взаєморозуміння щодо користування нежитловим приміщенням. Сторони по справі не можуть дійти згоди щодо користування спірним нежитловим приміщенням.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд встановити порядок користування нежитловим приміщенням № 32 в літ. А. загальною площею 380,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , надавши у володіння та користування:

- ОСОБА_1 приміщення № 2, 3, 4, 5, 6, 6а, 6б, 7, 8, 19, 20, загальною площею 160,9 кв.м., що становить 42/100 частини від загальної площі нежитлового приміщення № 32 в літ. А загальною площею 380,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_2 приміщення № 9, 10 , 11, 12 , 13 , 14 , 15 , 16 , 17, 18, 21 , загальною площею 196,5 кв.м., що становить 51/100 частини від загальної площі нежитлового приміщення № 32 в літ. А загальною площею 380,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- приміщення № 1, 17а загальною площею 22,7 кв.м., що складають 6/100 частин від загальної площі нежитлового приміщення № 32 в літ. А загальною площею 380,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , залишити в загальному користуванні співвласників;

стягнути з відповідачки на користь позивачки судові витрати.

09 жовтня 2024 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 23 січня 2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 09 квітня 2025 року.

28 березня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мельник О.В. подала до суду відзив, в якому зазначила, що відповідачка позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Посилається на те, що між співвласниками вже склався фактичний порядок користування приміщенням, яким сторони користуються протягом тривалого часу за усною домовленістю. Позивач фактично користується більшою частиною приміщення, а відповідач використовує іншу частину та несе витрати на її утримання.

Також зазначає, що відповідач не заперечувала проти врегулювання питання шляхом укладення письмової угоди, однак наполягала на забезпеченні безперешкодного доступу всіх співвласників і користувачів до технічних та комунікаційних приміщень, що є необхідним з міркувань безпеки та експлуатації.

Крім того, відповідач заперечує доводи позивача щодо створення перешкод у користуванні майном та виникнення заборгованості з комунальних послуг з її вини, вказуючи, що такі твердження не відповідають дійсності. Також сторона відповідача заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

07 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Цемейко Г.О. подала до суду відповідь на відзив відповідачки, у якій вказував на безпідставність її доводів про необґрунтованість позовних вимог.

07 квітня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мельник О.В. подала до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких просить відмовити в задоволенні позову.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 08 липня 2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 23 вересня 2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 14 січня 2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 січня 2026 року розгляд справи відкладено на 16 березня 2026 року.

В судове засідання учасники справи не з`явились; про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явились; про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином. В судовому засіданні 14.01.2026 року представник відповідача проти позову заперечував, просила відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судовим розглядом встановлено, що сторонам по справі на праві спільної часткової власності належить нежитлове приміщення № 32 в літ. А, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Частки співвласників є рівними, кожному з них належить 1/2 частина приміщення.

У технічному паспорті на нежитлове приміщення зазначено, що загальна його площа становить 380,5 кв.м. та складається з наступних нежитлових приміщень: підвалу: № 1 - коридор 20,4 кв.м.; № 2 - основне 23,4 кв.м; № 3 - основне 12,9 кв.м; № 4 - санвузол - 5,2 кв.м.; № 5 - основне 20,5 кв.м.; № 6 - основне 10,4 кв.м.; № 6а - основне 11,5 кв.м.; № 6б - коридор 16,6 кв.м.; № 7 - основне 17,6 кв.м.; № 8 - основне 19,1 кв.м.; № 9 - основне 19,9 кв.м.; № 10 - підсобне 19,1 кв.м.; № 11 - основне 21,2 кв.м.; № 12 - основне 18,3 кв.м.; №13 - основне 20,8 кв.м.; № 14 - основне 26,6 кв.м.; № 15 - підсобне 6,4 кв.м.; № 16 - коридор 19,1 кв.м.; № 17 - коридор 27,6 кв.м.; № 18 - підсобне 15,1 кв.м.; № 19 - основне 19,7 кв.м.; № 20 - підсобне 4,0 кв.м.; № 21 - санвузол 4,7 кв.м.

Сторони не можуть досягти згоди щодо порядку користування нежитловим приміщенням № 32 в літ. А, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з положеннями частини першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласникам за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Нормою частини третьої статті 358 ЦК України визначено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Норма частини третьої статті 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленості. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У цій справі спірні правовідносини стосуються не поділу приміщення, а встановлення порядку спільного користування ним.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, у користування сторонам спору необхідно надати приміщення, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 08 серпня 2018 року у справі № 308/11707/14-ц, допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку із неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Зважаючи на те, що сторонам справи неможливо виділити в користування ті частини спільного майна в натурі, які б точно відповідали їх частці у праві спільної часткової власності, суд при встановленні порядку користування нежитловим приміщенням № 32 в літ. А, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 вважає за необхідне відійти від відповідності реальних часток ідеальним.

Встановлюючи порядок користування нежитловим приміщенням № 32 в літ. А, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку про необхідність виділити ОСОБА_1 приміщення № 2, 3, 4, 5, 6, 6а, 6б, 7, 8, 19, 20, загальною площею 160,9 кв.м., що становить 42/100 частини від загальної площі спірного нежитлового приміщення; ОСОБА_2 приміщення № 9, 10 , 11, 12, 13 , 14 , 15 , 16, 17, 18, 21, загальною площею 196,5 кв.м., що становить 51/100 частини від загальної площі спірного нежитлового приміщення.

Приміщення № 1, 17а загальною площею 22,7 кв.м., що складають 6/100 частин від загальної площі спірного нежитлового приміщення суд залишає у спільному користуванні сторін по справі.

Суд вважає, що такий порядок користування нежилим приміщенням є найбільш оптимальним для сторін і максимально відповідатиме їхнім правам та законним інтересам.

При цьому суд враховує, що вказаний порядок користування нежитловим приміщенням вже склався і є сталим, що підтверджується договором оренди № 202308-2 від 31 серпня 2023 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в оренду ТОВ «Туристична компанія «Веселка мандрів» № № 2, 3, 4, 5, 6, 6а, 6б, 7, 8, 19, 20, та за умовами договору стверджує, що вказані нежитлові приміщення знаходяться в її одноосібному користуванні.

Оцінюючи належність, допустимість а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд зауважує, що визначений цим рішенням порядок користування квартирою може бути в подальшому змінено, як за домовленістю співвласників так і за рішенням суду, у разі зміни істотних обставин.

Щодо вимог про понесених стягнення судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано копію договору про надання правничої 12/08/2024/4 від 12 серпня 2024 року, акт виконаних робіт відповідно до якого вартість послуг адвоката за послуги професійної правничої допомоги становить 28 000,00 грн.

Враховуючи заперечення відповідача, те, що суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що пропорційною даній категорії справи та обсягу здійсненої адвокатом роботи, буде відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

Крім того, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України також підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 317, 319, 321, 355, 356, 358 ЦК України статтями 12, 19, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нежитловим приміщенням - задовольнити.

Встановити порядок користування нежитловим приміщенням № 32 в літ. А, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

виділити у особисте користування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_9 ) приміщення № 2, 3, 4, 5, 6, 6а, 6б , 7, 8, 19, 20 , загальною площею 160,9 кв.м., що становить 42/100 частини від загальної площі нежитлового приміщення № 32 в літ. А загальною площею 380,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

виділити в особисте користування ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_12 ) приміщення № 9, 10, 11, 12, 13, 14 , 15 , 16 , 17, 18, 21 , загальною площею 196,5 кв.м., що становить 51/100 частини від загальної площі нежитлового приміщення № 32 в літ. А загальною площею 380,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

приміщення № 1, 17а загальною площею 22,7 кв.м., що складають 6/100 частин від загальної площі нежитлового приміщення № 32 в літ. А загальною площею 380,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , залишити в загальному користуванні сторін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 : АДРЕСА_12 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 23.04.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ