Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №440/2400/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Г.В. Костенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 р. Справа № 440/2400/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Янка Олександра Олександровича на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, по справі № 440/2400/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2026 до пред`явлення позову ОСОБА_1 до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Бориспільському РУП ГУНП в Київській області та іншим підрозділам Національної поліції України здійснювати адміністративне затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.01.2026.

Зазначена заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Зокрема, позивач посилався на те, що внаслідок протиправних дій відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 він позбавлений можливості вільно пересуватись, виконувати свої професійні обов`язки. Отже, оскільки предметом спору є визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку відносно ОСОБА_1 , та відомостей про його розшук, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

ОСОБА_2 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що якщо не заборонити працівникам Національної поліції України здійснювати адміністративне затримання та доставлення районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.01.2026, то у разі задоволення судом цих позовних вимог, виконати їх буде неможливо, оскільки, на момент, вступу вказаного рішення суду в силу, позивач буде затриманий, доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде складено протокол про адміністративне правопорушення та прийнято постанову про притягнення до відповідальності, на оскарження якої необхідно витратити певний час. У разі задоволення скарги на постанову про притягнення до відповідальності, необхідно буде пред`являти до ІНФОРМАЦІЯ_2 інші позовні вимоги, оскільки виконати рішення про задоволення наявних позовних вимог буде неможливо.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України - суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Колегія суддів вважає, що зазначені підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Доводи про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

Колегія суддів зазначає, що вимога заявника про заборону вчиняти Бориспільському РУП ГУНП в Київській області та іншим підрозділам Національної поліції України дії щодо адміністративного затримання та доставлення позивача до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ґрунтуються на припущеннях щодо можливого притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Отже, доводи заявника, викладені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, ґрунтуються виключно на припущеннях про подальші дії органів Національної поліції України.

Колегія суддів зазначає, що обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову посиланням на очевидну протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку відносно ОСОБА_1 та відомостей про його розшук, не свідчить про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у даній справі.

Крім того, безумовно, рішення, дії, чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на фізичних чи юридичних осіб. Такі дії (бездіяльність) можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Янка Олександра Олександровича - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 по справі № 440/2400/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва