Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №440/2588/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 р. Справа № 440/2588/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі №440/2588/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” від 06.02.2026 р. № 563 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та його направлення до військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 , (по стройовій частині) від 07.02.2026 р. № 40 яким було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026, з урахуванням ухвали від 24.04.2026 про виправлення описки, позовну заяву повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись із спірною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи, вважає, що не пропущений ним строк звернення до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові). Таким чином, оскаржувана ухвала входить до переліку ухвал суду першої інстанції, визначеного ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на які підлягають розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що до позовної заяви не надано належного ордера на підтвердження повноважень представника, а саме всупереч вимогам законодавства до суду подано ордер, в якому не зазначено конкретної назви органу (суду) або групи органів, зокрема судових із конкретною назвою групи таких судових органів, в якому (яких) надається правова допомога, а тому наявні підстави, передбачені п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України для повернення позовної заяви позивачеві.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 168 Кодексу адміністративного судочинства України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з ч. 2 ст. 160 КАС України, позовна заява подається у письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з ч. 1 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 4 статті 59 КАС України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що у разі подання позовної заяви, до якої не додано документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, суд повертає таку позовну заяву на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 р. № 41 встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Відповідно до підпункту 12.4 пункту 12 зазначеного Положення ордер містить назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, в ордері серії ВІ № 1378445 від 06.03.2026, доданого представником позивача до позовної заяви, у графі «назва органу, у якому надається правова допомога» зазначено: «у судових органах».

Верховний Суд неодноразово вирішував питання прийнятності ордеру як документа, що підтверджує повноваження адвоката, у разі, коли в ньому замість найменування конкретного органу (суду), у якому надається правова допомога, зазначено загальне найменування системи органів, зокрема «суди України» чи інші подібні конструкції.

Так, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 826/17175/18 зазначено, що: під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо); зазначення в ордері, що правова допомога надається «в судових органах» є достатнім для висновку про наявність у адвоката повноважень діяти від імені сторони у справі; вимога судів зазначати в ордері найменування конкретного суду є надмірно формалізованою і створює невиправдані перешкоди для звернення до суду.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Верховного Суду від17.08.2023 у справі № 600/4282/22-а, від 15.05.2024 у справі № 520/14924/23, від 29.01.2026 у справі № 400/4360/24.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що правова допомога надається «в усіх судах України», тоді як у цій справі в ордері вказано - «у судових органах».

За змістом і правовою природою ці формулювання є тотожними та мають узагальнений характер, а відтак не містять жодних обмежень щодо юрисдикції, інстанції чи територіальності надання правової допомоги.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 29.01.2026 у справі № 400/4360/24.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначення представником позивача в ордері, що правова допомога надається «у судових органах», є достатнім для висновку про наявність у адвоката Браташа Ю.П. повноважень на підписання позовної заяви (представництва) від імені Лахіна Д.Г., у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяву позивачу.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі №440/2588/26 - скасувати.

Справу №440/2588/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич