Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №520/18762/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 р. Справа № 520/18762/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 07.11.25 по справі № 520/18762/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту – ГУ ПФУ в Харківській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі по тексту – ГУ ПФУ в Львівській області, другий відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головних управлінь Пенсійного фонду України в Харківській та Львівській областях щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії по допризначенню пенсії по зміні періоду заробітної плати до 01.07.2000 та наданими додатковими документами - а саме, зарахування військової служби ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії № 204750023771 від 07.07.2025, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та рішення про відмову у призначенні пенсії № 204750023771 від 20.06.2025, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії по допризначенню пенсії по зміні періоду заробітної плати до 01.07.2000 та за наданими додатковими документами - а саме, зарахування військової служби.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішень ГУ ПФУ в Харківській області № 204750023771 від 07.07.2025 та ГУ ПФУ у Львівській області №204750023771 від 20.06.2025, якими ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки трудовою книжкою позивача та військовим квитком у повному обсязі підтверджено проходження військової служби та трудову діяльність у ДНВП «Об`єднання Комунар», а формальні недоліки у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Вважав, що підставою для розрахунку розміру пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та військового квитка.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 по справі № 520/18762/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №204750023771 від 07.07.2025 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з 02.06.2025, з урахуванням довідки № 81 від 24.06.2025 про заробітну плату за періоди з листопада 1988 року по жовтень 1993 року, видану Державним науково-виробничим підприємством "Об`єднання Комунар", та з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 204750023771 від 20.06.2025 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 02.06.2025, зарахувавши до страхового стажу період військової служби з 17.11.1983 по 28.11.1985 згідно з військовим квитком № НОМЕР_2 від 17.11.1983, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп.

Перший відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині вимог до ГУ ПФУ в Харківській області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 по справі № 520/18762/25, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність в діях пенсійного органу будь-яких ознак протиправності, оскільки надана позивачем до заяви про перерахунок пенсії довідка № 81 від 24.06.2025 про заробітну плату за періоди з листопада 1988 року по жовтень 1993 року, видана Державним науково-виробничим підприємством "Об`єднання Комунар" потребує підтвердження первинними документами, у зв`язку з чим першим відповідачем правомірно прийнято рішення № 204750023771 від 07.07.2025 про відмову в перерахунку пенсії.

Другий відповідач також не погодився із рішенням суду першої інстанції в частині вимог до ГУ ПФУ у Львівській області та подав апеляційну скаргу, в якій стверджував про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, викладення висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 по справі № 520/18762/25 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача, так як долучений до заяви про перерахунок пенсії від 13.06.2025 військовий квиток містить виправлення у даті народження.

Однак, такі обставини не були досліджені Харківським окружним адміністративним судом у справі № 520/18762/25, що є підставою для скасування спірного рішення.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу першого відповідача, в якому заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Наполягав, що у разі сумнівів щодо достовірності відомостей, зазначених у наданих позивачем документів, пенсійні органи мали право на проведення відповідної перевірки, однак будь-яких дій не вчинили, що не може вважатись обґрунтованим.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в частині задоволення позову рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку та отримує пенсію з 02.06.2025 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

13.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про перерахунок пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До заяви долучено військовий квиток № НОМЕР_2 від 17.11.1983 за період проходження військової служби з 17.11.1983 по 28.11.1985.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 20.06.2025 № 2047500237711 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, оскільки в даному військовому квитку виправлено дату народження.

Крім того, 30.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок пенсії по зміні періоду заробітної плати до 01.07.2000 відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", надавши довідку про заробітну плату № 81 від 24.06.2025, яка видана Державним науково-виробничим підприємством "Об`єднання Комунар" за період з листопада 1988 року по жовтень 1993 року.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №204750023771 від 07.07.2025 про відмовлено у перерахунку пенсії за віком із застосуванням ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки довідка про заробітну плату потребує підтвердження первинними документами.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень ГУ ПФУ у Львівській області від 20.06.2025 № 2047500237711 та ГУ ПФУ у Харківській області №204750023771 від 07.07.2025 суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та незаконності оскаржуваних рішень, оскільки формальні неточності у первинних документах, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких покладається не на позивача, а на уповноважених осіб, не може бути підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії з 02.06.2025, з урахуванням довідки № 81 від 24.06.2025 про заробітну плату за періоди з листопада 1988 року по жовтень 1993 року, виданої Державним науково-виробничим підприємством "Об`єднання Комунар", та з урахуванням раніше виплачених сум та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.06.2025, зарахувавши до страхового стажу період військової служби з 17.11.1983 по 28.11.1985 згідно з військовим квитком № НОМЕР_2 від 17.11.1983, з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас, у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії по допризначенню пенсії по зміні періоду заробітної плати до 01.07.2000 та наданими додатковими документами - а саме, зарахування військової служби ОСОБА_1 – судом відмовлено.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.

Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

У розумінні частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що разом із заявою про перерахунок пенсії позивач надавав довідку № 81 від 24.06.2025 та військовий квиток.

Дослідивши вказані документи, колегією суддів встановлено, що відповідно до військового квитка позивача № НОМЕР_2 від 17.11.1983, ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 17.11.1983 по 28.11.1985.

При цьому, колегія суддів враховує, що дійсно, зазначення дати народження позивача у військовому квитку виконано неохайно (виправлено), однак достатньою мірою розбірливо для однозначного розуміння змісту написаного.

Разом з цим, наявність виправлення у даті народження позивача не може бути підставою для виключення періоду військової служби з трудового стажу позивача, оскільки він не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві (організації), неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації підприємства (організації) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 06.04.2022 у справі № 607/7638/17.

Не всі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту перебування особи на службі, а не правильність записів у військовому квитку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що період проходження позивачем військової служби підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи довідку № 81 від 24.06.2025 про заробітну плату за періоди з листопада 1988 року по жовтень 1993 року, з якої вбачається розмір отриманого позивачем під час роботи у ДНВП «Об`єднання Комунар» заробітку починаючи з листопада 1988 року по жовтень 1993 року.

Вказана довідка містить відомості про те, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок).

Довідка видана на підставі особових рахунків за 1988-1993 роки, які знаходяться за адресою : Україна, 61070, м. Харків, вул. Рудика, 8.

Також зазначено про відсутність заперечень щодо проведення перевірки первинних документів за період, зазначений у цій довідці.

Довідка скріплена підписами керівника, в.о. головного бухгалтера та бухгалтера та скріплена круглою печаткою підприємства.

Відтак, наявними у матеріалах справи документами підтверджено проходження ОСОБА_1 військової служби з 17.11.1983 по 28.11.1985 та трудову діяльність з листопада 1988 року по жовтень 1993 року, що дає право на врахування таких періодів під час обчислення розміру пенсії позивача.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(далі по тексту - Порядок № 22-1).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу. Основним документом на підтвердження трудового стажу є трудова книжка, яка була надана позивачем до пенсійного органу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

повідомляє про необхідність до оформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні стажу позивачу при призначенні пенсії.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.

При цьому, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №520/7125/17, посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи першого відповідача про необхідність здійснення перевірки спірної довідки щодо відповідності первинним документам, оскільки довідка містить всі необхідні реквізити, відповідає встановленій формі, а також, що є головним, містить посилання на особові рахунки на підставі яких вона була видана.

Таким чином, у пенсійного органу відсутні обґрунтовані підстави для проведення перевірки відповідності відомостей про суми заробітної плати первинним документам.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до вимог частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішень ГУ ПФУ в Харківській області № 204750023771 від 07.07.2025 та ГУ ПФУ у Львівській області № 204750023771 від 20.06.2025 та наявність підстав для їх скасування, що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційних скарг.

Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про призначення пенсії.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що при зверненні позивача до відповідачів із заявами про перерахунок пенсії останнім було дотримано всіх визначених для такого перерахунку умов, у відповідачів існував лише один вид правомірної поведінки - здійснити такий перерахунок.

Отже, у відповідачів відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії з 02.06.2025, з урахуванням довідки №81 від 24.06.2025 про заробітну плату за періоди з листопада 1988 року по жовтень 1993 року, виданої Державним науково-виробничим підприємством "Об`єднання Комунар", та з урахуванням раніше виплачених сум та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.06.2025, зарахувавши до страхового стажу період військової служби з 17.11.1983 по 28.11.1985 згідно з військовим квитком № НОМЕР_2 від 17.11.1983, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено у пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 по справі № 520/18762/25 в частині задоволення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко