Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №440/7870/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 р.Справа № 440/7870/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2026, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава у справі № 440/7870/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (далі позивач, ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 28.02.2025 №00023450701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1 304 850 грн та застосовано штрафні санкції на 326 212,50 грн;

- стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області, код ЄДРПОУ 44057192, місцезнаходження: Україна, 36000, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Європейська, будинок 4, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (код ЄДРПОУ 39581002, адреса: 37503, Полтавська обл., місто Лубни, вулиця В`ячеслава Чорновола, будинок 87) судовий збір у розмірі 24 465,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки при формуванні інших операційних витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток за спірний період позивач у повній мірі дотримався вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). На переконання платника податку, ним правомірно віднесені до складу інших операційних витрат суми штрафів та пені, сплачених АТ "Лубнигаз", тоді як висновки податкового органу ґрунтуються на довільному трактуванні норм чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність (т. 1, а.с. 120-124). Свою позицію мотивував посиланням на встановлені за результатом перевірки порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закону №996-XIV), п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248 (далі – НП(С)БО 16 «Витрати»), в результаті чого занижено податок на прибуток 1 304 850 грн., у т.ч. за 2019 рік – 1 304 850 грн.

Зазначив, що між ТОВ «ТД «ЛУБНИГАЗ» та ПАТ з газопостачання та газифікації «Лубнигаз» (п.н. 05524713) укладено договір розподілу природного газу №10-15-Н від 02 липня 2015 року. По даному договору №10-15-Н на розподіл природного газу від 02.07.2015 року ПАТ з газопостачання та газифікації «Лубнигаз» на адресу ТОВ «ТД «ЛУБНИГАЗ» виставлено вимогу від 24 грудня 2019 року вих. №3476/1 щодо сплати штрафних санкцій на загальну суму 1 808 213 грн., згідно якої ПАТ з газопостачання та газифікації «Лубнигаз» нарахувало пеню сумі 1 608 221,27 грн. та 3% річних в сумі 199 991,73 грн. за період з 10.12.2016 року по 30.11.2017 за несвоєчасно отриману оплату за послуги з транспортування природного газу ГРМ за період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року (згідно розрахунку).

ТОВ "ТД "ЛУБНИГАЗ" визнає штраф за несвоєчасну оплату отриманих послуг в розмірі 1 808 213 грн. та направленим листом просить відстрочити сплату штрафу.

Розрахунки за нарахованими штрафними санкціями проводилися шляхом взаємозаліку згідно заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" по сплаті штрафних санкцій не проводилися, ТОВ "ТД "ЛУБНИГАЗ" не мало намір сплачувати нараховані та визнані штрафні санкції та пені. Визнання штрафних санкцій по вимогам, підприємство проводить одночасно з заліком зустрічних однорідних вимог по штрафним санкціям.

Також між ТОВ «ТД «ЛУБНИГАЗ» та ПАТ з газопостачання та газифікації «Лубнигаз» (п.н. 05524713) укладено договір постачання природного газу №03-12 від 03.12.2018. По даному договору ПАТ з газопостачання та газифікації «Лубнигаз» на адресу ТОВ «ТД «ЛУБНИГАЗ» виставлено вимогу №464 від 21.03.2019 щодо сплати штрафу в розмірі 6 429 600 грн., так як на момент пред`явлення вимоги споживачем не отримано природний газ в обсязі передбаченому в Договорі №03-12 від 03.12.2018 на постачання природного газу.

ТОВ «ТД «ЛУБНИГАЗ» віднесено суми штрафних санкцій (пені) в розмірі 1 808 213 грн. та в розмірі 6 429 600 грн. до складу інших операційних витрат (рядок 2180 «Звіту про фінансові результати») у 2019 році, що призвело до збільшення задекларованих витрат платника та зменшеня об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Розрахунки за нарахованими штрафними санкціями проводилися шляхом взаємозаліку згідно заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" по сплаті штрафних санкцій не проводилися, ТОВ "ТД "ЛУБНИГАЗ" не мало намір сплачувати нараховані та визнані штрафні санкції та пені. Визнання штрафних санкцій по вимогам, підприємство проводить одночасно з заліком зустрічних однорідних вимог по штрафним санкціям.

Відповідач зауважив, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» (ПАТ по газопостачаню та газифікації «Лубнигаз», п.н. 05524713) є засновником ТОВ «ТД «ЛУБНИГАЗ» (100% статутного фонду) та може впливати на господарську діяльність перевіряємого підприємства, на визнання і сплату штрафів ТОВ «ТД «ЛУБНИГАЗ», що унеможливлює оскарження даних вимог у судовому порядку. У зв`язку з цим, ТОВ «ТД «ЛУБНИГАЗ» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» є між з собою пов`язаними особами та можуть маніпулювати фінансовою звітністю підприємств за рахунок виставлених штрафів для завищення інших операційних витрат з метою ухилення від сплати податку на прибуток. Тобто, збиткова діяльність підприємств є виключно за рахунок безпідставних виставлених зустрічних вимог.

На переконання відповідача надані платником податків первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами правомірності включення до складу Інших операційних витрат суми нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань та несвоєчасну оплату за фактично поставлений газ, а в сукупності з виявленими фактами свідчать про порушення норм: ст. 9 Закону №996-XIV згідно якої первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити; ст. 1 Закону №996-XIV якою визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; п. 1.4 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» – метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; п. 3.3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначено, що фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності; п. 5 НП(С)БО 16 «Витрати» – витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань; п. 6 НП(С)БО 16 «Витрати» – витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені; п. 9 НП(С)БО 16 «Витрати» визначено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

Зауважив, що добровільне визнання ТОВ «ТД «ЛУБНИГАЗ» нарахованих АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» штрафних санкцій (штраф, пеня, інфляційні втрати), не відповідає господарській меті, оскільки АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» є єдиним власником ТОВ «ТД «ЛУБНИГАЗ», тобто є особою, яка має повноваження, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, відповідно фактично він самостійно має повноваження вирішувати питання умов договорів щодо будь-якої діяльності ТОВ «ТД «ЛУБНИГАЗ».

На підставі вище викладеного ГУ ДПС у Полтавській області вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, тобто правомірно, тому адміністративний позов є безпідставним, необґрунтованим нормами матеріального права та не підтверджений належними доказами, тобто таким, що задоволенню не підлягає.

13.08.2025 до суду надійшла відповідь на відзив (т. 1, а.с. 243-246), у якій представник позивача зазначив, що підприємством по Договору №03-12 від 03.12.2018 правомірно включено до складу витрат (за фактом їх визнання) штрафу у розмірі 6 429 600,00 грн. Більш того, за фактом визнання штрафних санкцій та пені ТОВ "ТД "Лубнигаз" скоротив власні витрати шляхом досудового врегулювання спору із АТ "Лубнигаз" за Договором на розподіл природного газу від 02.07.2015 №10-15-Н та за Договором постачання природного газу від 03.12.2018 №03-12, через уникнення від відшкодування на користь Продавця судового збору, а також компенсації збитків, упущеної вигоди, витрат на правову допомогу адвокатів тощо. Отже, ТОВ "ТД" ЛУБНИГАЗ" не допустило порушень п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України №996-XIV, п. 9 НП(С)БО 16 "Витрати", в результаті чого завищення витрат на загальну суму у розмірі 8 057 813 грн, не мало місця.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що АТ «Лубнигаз» та ТОВ «ТД «Лубнигаз» є різними юридичними особами, які діють на підставі різних постанов НКРЕКП виданих як Оператору газорозподільної мережі та постачальнику природного газу, які мають різні види діяльності та коди ЄДРПОУ, ведуть самостійний баланс, мають право укладати від свого імені угоди з юридичними та фізичними особами, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем, відповідачем та третьою особою в суді. Таким чином, посилання суду першої інстанції та відповідача на те, що товариства є пов`язаними особами не є достатньою підставою для висновку про відсутність наміру одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності та реальності господарських операцій.

Зауважив, що право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Вважає необґрунтованим висновок суду про те, що звичайною практикою ведення господарської діяльності є оскарження штрафних санкцій в судовому порядку. При цьому суд не робить посилання на норми чинного законодавства України, судову практику, тощо. Суд безпідставно формує висновок про те, що тільки в судовому порядку оскаржуються штрафні санкції, заперечуючи фактично право сторін на досудове врегулювання цього питання.

Апелянт зазначив, що по Договору №10-15-Н АТ "Лубнигаз" виставлено ТОВ "ТД "Лубнигаз" вимогу від 24 грудня 2019 року №3476/1 щодо сплати штрафних санкцій на загальну суму 1 808 213 грн., згідно якої нарахували пеню в сумі 1 608 221,27 грн. та 3% річних в сумі 199 991,73 грн. за несвоєчасно отриману оплату за фактично про транспортований природний газ ГРМ за період з грудня 2016 року по листопад 2017 року. Бухгалтерське проведення за 4 квартал 2019 року згідно аналітичного обліку підприємства по рахунках – Дт 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки», Кт 374 «Розрахунки по претензіям» 1 808 213 грн. ТОВ "ТД" Лубнигаз" (лист від 27.12.2019 р. вих № 2018/1) визнав вимогу від 24 грудня 2019 р. № 3476/1 щодо сплати штрафних санкцій на загальну суму 1 808 213 грн. повністю, оскільки правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, умовами Договору № 10-15-Н та приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

По Договору №03-12 ПАТ "Лубнигаз" виставлено вимогу №464 від 21.03.2019 р. щодо сплати штрафу в розмірі 6 429 600 грн., так як на момент пред`явлення вимоги Споживачем не отримано природний газ в обсязі передбаченому в Договорі №03-12 загальна вартість якого становила 32 148 000,00 грн. Відповідно, розмір штрафу становить 6 429 600,00грн. (32 148 000,00 грн.*20%). ТОВ "ТД "Лубнигаз" (лист від 29.03.2019 р. вих № 734/1) визнав вимогу № 464 від 21.03.2019р. щодо сплати штрафних санкцій на загальну суму 6 429 600,00 грн. повністю, оскільки розрахунок був проведений Споживачем у відповідності до умов Договору та у порядку, встановленому чинним законодавством. Бухгалтерське проведення за 1 квартал 2019 року згідно аналітичного обліку підприємства по рахунках: Дт 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки», Кт 685/5 «Розрахунки з іншими кредиторами» в сумі 6 429 600 грн.

Щодо твердження суду першої інстанції, про те, що фактичної сплати відповідних штрафних санкцій не відбулося, оскільки їх погашення проведено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого відповідні витрати мали місце виключно на «папері» та не були фактично понесеними позивачем є безпідставним, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 Цивільного кодексу України "Припинення зобов`язань". Зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601- 602 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), і ця підстава припинення зобов`язання відрізняється від виконання зобов`язання (стаття 599 ЦК України) або припинення зобов`язання за домовленістю сторін (стаття 603 ЦК України). Отже, в даній справі судом першої інстанції спір по суті не розглянуто.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Наполягає на тому, що добровільне визнання ТОВ "ТД "Лубнигаз" нарахованих АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" штрафних санкцій (штраф, пеня, інфляційні втрати), не відповідає господарській меті, оскільки АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" є єдиним власником ТОВ "ТД "ЛУБНИГАЗ", тобто є особою, яка має повноваження, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, відповідно фактично він самостійно має повноваження вирішувати питання умов договорів щодо будь-якої діяльності ТОВ "ТД "ЛУБНИГАЗ". Фактичної сплати відповідних штрафних санкцій не відбулось, оскільки їх погашення проведено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого відповідні витрати мали місце виключно "на папері" та не були фактично понесеними позивачем. А поведінка позивача, який очевидно розуміючи фактичну неможливість виконання умов договорів поставки природного газу щодо здійснення 100% передоплати станом на перше число місяця поставки газу, не звертався до постачальника (АТ "Лубнигаз") із заявами про перегляд умов поставки, відтермінування сплати коштів, надання розстрочки тощо, не відповідає звичайній практиці ведення господарської діяльності.

Представник позивача подав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке мотивовано тим, що представник, який уповноважений представляти інтереси ТОВ "ДТ "Лубнигаз" у даній справі, не має можливості прибути до суду у визначений час з поважних причин, у зв`язку з перебуванням у відпустці у період з 18.05.2026 по 29.05.2026. Оскільки саме цей представник уповноважений представляти інтереси позивача, Товариство не має можливості забезпечити явку іншого представника в судове засідання 25.05.2026.

Відповідно до вимог статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів суд дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, оскільки наведені заявником обставини не свідчать про наявність поважних причин неявки представника у розумінні частини першої статті 313 КАС України. Перебування представника у щорічній відпустці є обставиною, яка була завчасно відома як представнику, так і позивачу, та не позбавляла останнього можливості належним чином організувати захист своїх інтересів шляхом уповноваження іншого представника. При цьому жодних обґрунтованих пояснень щодо неможливості залучення іншої особи для представництва інтересів товариства у суді клопотання не містить. Крім того, учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, а тому відповідно до частини другої статті 313 КАС України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Суд також враховує, що обов`язкова участь представника позивача у судовому засіданні не визнавалась, а отже підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною третьою статті 313 КАС України, відсутні. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснити її розгляд за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ТД "Лубнигаз" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний номер 39581002, взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податків з 13.01.2015 (т. 2, а.с. 16-17).

Основний вид діяльності позивача - торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (код КВЕД 35.23) (т. 2, а.с. 16).

Головним управлінням ДПС у Полтавській області у період з 26.12.2024 по 15.01.2025 проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Лубнигаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2018 по 30.09.2024, валютного за період з 01.07.2018 по 30.09.2024, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2018 по 30.09.2024 результати якої оформлені актом від 22.01.2025 №949/16-31-07-01-01/39581002 (т. 1, а.с. 133-159).

Перевіркою, окрім іншого, встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", наслідком чого визначено заниження позивачем податку на прибуток за 2019 рік загалом у розмірі 1304850,00 грн.

Заперечення ТОВ "ТД "Лубнигаз" від 07.02.2025 вих. №5835 на акт перевірки відхилені листом ГУ ДПС у Полтавській області від 24.02.2025 вих. №4759/6/16-31-07-01-07 (т. 1, а.с. 66-69, 70-74).

28.02.2025 відповідач з урахуванням вищенаведеного висновку податкової перевірки сформував податкове повідомлення-рішення №00023450701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства" загалом у розмірі 1631062,50 грн, з них: 1304850,00 грн - основний платіж, 326212,50 грн - штрафні (фінансові) санкції (т. 1, а.с. 6-7).

Скарга платника податків на податкове повідомлення-рішення залишена без задоволення, а спірне рішення - без змін рішенням ДПС України від 06.05.2025 №12913/6/99-00-06-01-01-06 (т. 1, а.с. 75-78, 79-82).

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 28.02.2025 №00023450701 та оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що ТОВ "ТД "Лубнигаз", як юридична особа, засновником якої є АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз", добровільно (без проведення претензійно-позовної роботи, судового оскарження тощо) визнавав нараховані останнім штрафні санкції (штраф, пеня, інфляційні втрати), наслідком чого було формування позивачем витрат без їх фактичного понесення, оскільки розрахунки за такими штрафними санкціями проведені шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог. При цьому відповідні штрафні санкції визнавались позивачем без перевірки правильності їх розрахунку, опротестування, оскарження в судовому порядку тощо, що загалом є звичайною практикою ведення господарської діяльності.

Суд врахував, що АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" у 2016, 2017 роках в ході виконання умов договору від 02.07.2015 №10-15-Н не зверталось до позивача з вимогами про внесення попередньої оплати за надання послуг з транспортування природного газу, як те передбачено пунктом 5.5. Договору. Про нарахування ТОВ "ТД "Лубнигаз" пені за період з 10.12.2016 по 30.11.2017 у розмірі 1608221,27 грн та 3% річних за вказаний період у розмірі 199991,73 грн АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" повідомило позивача лише у грудні 2019 року. При цьому ні під час перевірки, ані у ході розгляду справи у суді позивач не надав доказів узгодження з АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" надання останнім послуг з транспортування природного газу без внесення 100% попередньої оплати на виконання умов пункту 5.5. Договору від 02.07.2015 №10-15-Н. Також позивачем не доведено фактичну неможливість внесення передоплати з огляду на скрутний фінансовий стан підприємства, відсутність коштів тощо. Як зауважив відповідач, у ході податкової перевірки встановлено постійне перерахування ТОВ "ТД "Лубнигаз" коштів, як попередньої оплати засновнику ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" на підставі договору від 02.07.2015 №10-15-Н, що станом на 04.02.2020 сформувалися в розмірі 69095397,69 грн та в подальшому поверталися за вимогою. Позивач наведені доводи не заперечував та не спростував.

Крім того, суд першої інстанції вважав недоведеною правомірність нарахування ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" штрафних санкцій позивачу відповідно до вимоги від 21.03.2019 вих.№464 за непоставку у період з грудня 2018 року по лютий 2019 року природного газу, оскільки умовами договору від 03.12.2018 №03-12 конкретний обсяг газу, що мав бути поставлений ТОВ "ТД "Лубнигаз" в адресу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" не визначений, адже у пункті 2.1. Договору передбачено обсяг до 2850,000 тис. куб. м.

За вищевикладених обставин суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу про наявність у позивача реальної можливості уникнення нарахування штрафних санкцій, пені за спірними господарськими відносинами та, як наслідок, безпідставність їх віднесення до інших операційних витрат.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Спір у цій справі стосується правомірності визначення позивачем об`єкта оподаткування податком на прибуток.

За висновком податкової перевірки ТОВ "ТД "Лубнигаз" у 2019 році завищило інші операційні витрати за рахунок включення до їх складу штрафних санкцій та пені, виставлених АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" (попередня назва - ПАТ з постачання та газифікації "Лубнигаз").

Так, перевіркою встановлено, що між ТОВ "ТД "Лубнигаз" (замовник) та ПАТ з постачання та газифікації "Лубнигаз" (газорозподільне підприємство) укладено договір розподілу природного газу від 02.07.2015 №10-15-Н /т. 1, а.с. 83-88/, за умовами якого газорозподільне підприємство зобов`язувалось надати Замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об`єктів замовника для задоволення потреб виключно релігійних організацій та населення, відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Замовник зобов`язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, що передбачені умовами Договору (пункт 2.2 Договору).

Розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб. м., встановленим для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 5.1 Договору).

Розрахунковий період за договором становить один місяць з 10:00 годин першого дня місяця до 10:00 годин першого дня наступного місяця включно (пункт 5.3 Договору).

Оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником на умовах щомісячної 100% попередньої плати договірного обсягу транспортування природного газу ГРМ не пізніше ніж за два робочих дні до початку періоду транспортування природного газу ГРМ на поточний рахунок Газорозподільного підприємства (пункт 5.5 Договору).

АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" на адресу ТОВ "ТД "Лубнигаз" виставлено вимогу від 24.12.2019 вих. №3476/1 щодо сплати штрафних санкцій на загальну суму 1 808 213 грн, згідно якої повідомлено про нарахування пені у розмірі 1 608 221,27 грн та 3% річних у розмірі 199 991,73 грн за період з 10.12.2016 по 30.11.2017 за несвоєчасно отриману оплату за послуги з транспортування природного газу ГРМ за період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року (згідно розрахунку) /т. 1, а.с. 90-94/.

ТОВ "ТД "Лубнигаз" у листі від 27.12.2019 вих. №2018/1 повідомило АТ "Лубнигаз" про згоду з нарахованою штрафною санкцією у розмірі 1 808 213,00 грн та відсутність змоги погасити заборгованість у строки, передбачені вимогою /т. 1, а.с. 95/.

У бухгалтерському обліку відповідну операцію у 2019 році відображено таким чином: Дт 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» … Кт 374 «Розрахунки по претензіям» 1 808 213 грн /т. 1, а.с. 96/.

Крім того, перевіркою встановлено, що між ТОВ "ТД "Лубнигаз" (постачальник) та ПАТ з газопостачання та газифікації "Лубнигаз" (споживач) укладено договір постачання природного газу від 03.12.2018 №03-12 /т. 1, а.с. 101-103/, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у грудні 2018 року, січні та лютому 2019 року природний газ, а Споживач - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Постачальник передає споживачу з 01.12.2018 по 28.02.2019 газ обсягом до 2850,000 тис. куб. м. (пункт 2.1. Договору).

Ціна на природний газ на дату укладення договору визначається відповідно до п. 5.2 цього Договору. У подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до цього Договору (пункт 5.1. Договору).

Розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оплата за газ здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 6.1. Договору).

21.03.2019 ПАТ з газопостачання та газифікації "Лубнигаз" на адресу ТОВ "ТД "Лубнигаз" виставлено вимогу №464, у якій зазначено, що на момент пред`явлення вимоги Споживачем не отримано природний газ в обсязі, передбаченому договором від 03.12.2018 №03-12, а тому ТОВ "ТД "Лубнигаз" на підставі пункту 8.4. Договору та відповідно до частини першої статті 549 ЦК України має сплати штраф в розмірі 6 429 600 грн /т. 1, а.с. 105/.

ТОВ "ТД "Лубнигаз" у листі від 29.03.2019.2019 вих. №734/1 повідомило АТ "Лубнигаз" про згоду з нарахованою штрафною санкцією у розмірі 6 429 600,00 грн та просило відстрочити сплату штрафу до 2020 року /т. 1, а.с. 106/.

У бухгалтерському обліку відповідну операцію у 2019 році відображено таким чином: Дт 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» 685-5 «Розрахунки з іншими кредиторами» 6 429 600 грн /т. 1, а.с. 108/.

Відповідач в акті перевірки та відзиві на позов зауважив, що ТОВ "ТД "Лубнигаз" добровільно визнано нараховані штрафні санкції, без їх оскарження в судовому порядку з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних.

Крім того, відповідач зазначив, що розрахунок заборгованості та вимога на сплату штрафних санкцій ПАТ з газопостачання та газифікації "Лубнигаз" на адресу ТОВ "ТД "Лубнигаз" складені з порушенням та не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону №996-XIV, згідно яких: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України; а відповідно до п. 5 ст 9 Закону №996-XIV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Так, представник відповідача у відзиві на позов звертав увагу на те, що ПАТ з газопостачання та газифікації "Лубнигаз" лише в грудні 2019 року виставило вимогу щодо неповної оплати на підставі розрахунків за попередні роки (2016, 2017 роки).

Крім того, за даними обліку по бухгалтерському рахунку 311 "Поточний рахунок в національній валюті" перевіркою встановлено постійне перерахування ТОВ "ТД "Лубнигаз" попередніх оплат ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" по договору №10-15-Н від 02.07.2015, що станом на 04.02.2020 сформувалися в розмірі 69 095 397,69 грн та які в подальшому поверталися за вимогою.

Розрахунки за нарахованими штрафними санкціями проводилися шляхом взаємозаліку згідно заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог.

З урахуванням наведеного, за висновком податкового органу, перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" зі сплати штрафних санкцій не проводилися, ТОВ "ТД "Лубнигаз" не мало намір сплачувати нараховані та визнані штрафні санкції та пеню, тоді як визнання штрафних санкцій підприємство проводить одночасно з заліком зустрічних однорідних вимог по штрафним санкціям.

ТОВ "ТД "Лубнигаз" віднесено суми штрафних санкцій, пені в розмірі 1 808 213 грн та в розмірі 6 429 600 грн до складу інших операційних витрат (рядок 2180 Звіту про фінансові результати) у 2019 році, що призвело до збільшення задекларованих витрат платника та зменшення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

При цьому відповідач звертав увагу на те, що АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" (попередня назва - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", п.н. 05524713) є засновником ТОВ "ТД "Лубнигаз" (100% статутного фонду) та може впливати на господарську діяльність вказаного підприємства, на визнання і сплату штрафів ТОВ "ТД "Лубнигаз", що унеможливлює оскарження вимог у судовому порядку. ТОВ "ТД "Лубнигаз" та АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" є між з собою пов`язаними особами та можуть маніпулювати фінансовою звітністю підприємств за рахунок виставлених штрафів для завищення інших операційних витрат з метою ухилення від сплати податку на прибуток. Тобто, збиткова діяльність підприємств є виключно за рахунок безпідставних виставлених зустрічних вимог.

Водночас позивач переконував, що фактом визнання штрафних санкцій та пені ТОВ "ТД "Лубнигаз" скоротив власні витрати шляхом досудового врегулювання спору із АТ "Лубнигаз" за Договором на розподіл природного газу від 02.07.2015 №10-15-Н та за Договором постачання природного газу від 03.12.2018 №03-12, через уникнення від відшкодування на користь Продавця судового збору, а також компенсації збитків, упущеної вигоди, витрат на правову допомогу адвокатів тощо.

Оцінюючи наведені доводи сторін, суд виходить з такого.

За змістом пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України окреслено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

А приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України на платника податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Водночас пунктом 141.1 статті 141 ПК України передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

В той же час, за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З наведеного випливає, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах господарської діяльності, а не з іншими цілями.

В свою чергу, господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Відтак, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення.

Предметом позову у даній справі є правовідносини щодо формування позивачем витрат, які враховуються при розрахунку бази та обчисленні об`єкту оподаткування податком на прибуток, внаслідок включення до «Витрат» вартості суми сплаченої цивільно-правової відповідальності (штрафу та пені).

Приписами пп. 14.1.159 п.14.1 статті 14 ПК України окреслено, що пов`язані особи- юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: для юридичних осіб: одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків.

У контексті спірних правовідносин, суд враховує, що засновником та власником 100% статутного капіталу ТОВ "ТД "Лубнигаз" (39581002) є АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" (05524713), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та учасниками справи не заперечується (т. 2, а.с. 16-17).

Тож АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" та ТОВ "ТД "Лубнигаз" підпадають під визначення поняття пов`язаних осіб у розумінні ПК України.

Факт такої пов`язаності безумовно має враховуватися під час з`ясування питання правомірності визначення об`єктів оподаткування, адже засновник має здатність впливати на процес прийняття рішень і діяльність афілійованого підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз", як 100% засновник ТОВ "ТД "Лубнигаз", добровільно (без проведення претензійно-позовної роботи, судового оскарження тощо) визнавав нараховані останнім штрафні санкції (штраф, пеня, інфляційні втрати).

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку добровільне визнання АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" нарахованих ТОВ "ТД "Лубнигаз" штрафних санкцій (штраф, пеня, інфляційні втрати), не відповідає господарській меті, оскільки позивач є єдиним власником ТОВ "ТД "Лубнигаз", тобто є особою, яка має повноваження, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, відповідно фактично він самостійно має повноваження вирішувати питання умов договорів щодо будь-якої діяльності ТОВ "ТД "Лубнигаз", тобто, не зобов`язаний виконувати вимоги підконтрольного йому підприємства щодо сплати штрафних санкцій (штраф, пеня, інфляційні втрати) , які не були обов`язковими та необхідними для ведення господарської діяльності між АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" та ТОВ "ТД "Лубнигаз".

Такі дії АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" щодо добровільного (без проведення претензійно-позовної роботи, судового оскарження тощо) визнання нарахованих ТОВ "ТД "Лубнигаз" штрафних санкцій (штраф, пеня, інфляційні втрати) фактично штучно утворили таку заборгованість.

Представник позивача підтвердила, що у АТ "Лубнигаз" відсутнє позитивне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток внаслідок збитковості господарської діяльності.

Доказів неможливості своєчасного виконання договорів щодо своєчасного виконання своїх грошових зобов`язань за умовами спірних договорів задля уникнення отримання вимог постачальника щодо сплати штрафних санкцій позивачем на вимогу колегії суддів до судового засідання не надано.

Так, з визначеного ПК України поняття ділової мети слідує, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Тобто, наведене вище є підставою для висновку, що не є господарською діяльністю операція, яка позбавлена розумної економічної причини, та сформована лише з метою отримання податкових вигод. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №160/1446/19, від 24.08.2023 у справі №440/2552/20, що враховані судом на підставі приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

Варто зауважити, що позивач, очевидно розуміючи фактичну неможливість виконання умов договорів поставки природного газу щодо здійснення 100% передоплати станом на перше число місяця поставки газу, не звертався до постачальника (ТОВ "ТД "Лубнигаз") із заявами про перегляд умов поставки, відтермінування сплати коштів, надання розстрочки тощо, що загалом є звичайною практикою ведення господарської діяльності.

Відповідач звертав увагу на те, що врахування позивачем штрафних санкцій, нарахованих підконтрольним йому ТОВ "ТД "Лубнигаз", є постійною практикою підприємства, що призводить до заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Посилання позивача на відсутність позитивного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток внаслідок збитковості господарської діяльності, нерентабельність тарифів з постачання природного газу, висока собівартість послуг з транспортування газу тощо самі по собі звісно впливають на визначення об`єкта оподаткування, однак не виправдовує правомірність дій платника податків щодо визнання штрафних санкцій, нарахованих підконтрольною йому юридичною особою, за відсутності доказів неможливості уникнення їх сплати.

За вищевикладених обставин суд першої інстанції правомірно погодився з доводами податкового органу про наявність у позивача реальної можливості уникнення нарахування штрафних санкцій за спірними господарськими відносинами та, як наслідок, безпідставність їх віднесення до інших операційних витрат.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення податкового органу відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, є правомірним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог .

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 у справі № 440/7870/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 02.06.2026 року