Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №440/17003/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо

Дата: 01 червня 2026 р.

Справа: №440/17003/25

Суддя: Семененко М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 р. Справа № 440/17003/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 19.02.26 по справі № 440/17003/25

за позовом ОСОБА_1

до Київського відділу у місті Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київського відділу у місті Полтаві управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (далі - відповідач-1, Київський відділ у м. Полтаві УДМС в Полтавській області), в якій просила:

- визнати протиправною відмову Київського відділу у м. Полтаві У ДМС у Полтавській області, викладену у листі від 20.11.2025 вих. №11-5/6/5310-25/5310/1-25, в обміні ОСОБА_1 , 2003 р.н, паспорта серія НОМЕР_1 , у зв`язку із зміною прізвища, пов`язаної із шлюбом, на новий паспорт громадянина України зразка 1994 року;

- зобов`язати Київський відділ у м. Полтаві У ДМС у Полтавській області обміняти паспорт серія НОМЕР_1 , який оформлений на ОСОБА_2 , 2003 р.н, у зв`язку із зміною прізвища, пов`язаний з шлюбом, на новий паспорт громадянина України зразка 1994 року оформлений на ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем відмовлено в оформленні та видачі ОСОБА_1 після зміни прізвища при укладенні шлюбу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (далі - Положення), чим порушено її основоположні права та інтереси.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/17003/25 за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу у місті Полтаві управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії. Залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (далі - відповідач-2, УДМС в Полтавській області).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_4 до Київського відділу у місті Полтаві управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною відмову Київського відділу у місті Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, оформлену листом №П-5/65310-25/5310/1-25 від 20.11.2025, у обміні ОСОБА_4 паспорта громадянина України на паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області обміняти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України на паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1121 грн. 20 коп.

УДМС в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що територіальним підрозділом було зареєстровано заяву за вх. №П5/6/5310-25 від 28.10.2025, розглянуто в межах компетенції та відповідно до законодавства за вих. №П-5/6/5310-25/5310/1-25 від 20.11.2025 надано відповідь з роз`ясненнями. У відповіді позивачу було повідомлено про відмову у оформленні та видачі паспорта у формі книжечки у зв`язку з відсутністю правових підстав для обміну, а також ознайомлено з порядком отримання адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України.

Територіальний підрозділ відмовив позивачу у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, оскільки нею не було надано повного пакету необхідних документів, зокрема рішення суду відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 (далі - Тимчасовий порядок № 456).

Отже, на думку, апелянта, Київським відділом у місті Полтаві не порушено права позивача рішеннями, діями або бездіяльністю, а її заяву розглянуто у строки та порядок, передбачені законодавством про звернення громадян. Відтак, апелянт діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Звертає увагу суду, що позивачу вже присвоєно УНЗР 2003102600723, який є незмінним, та повідомляє, що ОСОБА_1 була документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , оформлений 16.01.2023, орган видачі 8032 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 11.07.2016, орган видачі 8025.

Крім того, скаржник вважає недоцільним посилання позивача на висновки Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17.

Позивач скористалася своїм правом та надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 28 жовтня 2025 року ОСОБА_5 звернулася до відповідача-1 із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року у зв`язку зі зміною прізвища. До цієї заяви додала: копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35*45 мм; копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 30.09.2025.

Листом відповідача-1 №П-5/65310-25/5310/1-25 від 20.11.2025 позивачу повідомлено про те, що в Київському відділі у місті Полтаві УДМС в Полтавській області не має можливості оформити паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що позивачем не подано всіх необхідних для цього документів. Роз`яснено, що згідно абзацу 6 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Порядок №302) ДМС здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Вважаючи, протиправним рішення УДМС в Полтавській області про відмову обміняти паспорт громадянина України у зв`язку зі зміною прізвища шляхом оформлення та видачі ОСОБА_5 паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення, позивач звернулася до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмовляючи у обміні ОСОБА_5 паспорта громадянина України на паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки відповідно до Положення, відповідач діяв необґрунтовано, не врахувавши приписи Положення, та порушив особисті права позивача, що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року).

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Приписами ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Положеннями ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III) документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Згідно з пунктами 2 та 3 Положення, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Згідно з п. 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

06.12.2012 набрав чинності Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

За змістом ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з пп. "а" п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, є паспорт громадянина України.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону № 5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Так, ч. 1 ст. 16 Закону № 5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно з ч. 7 ст. 21 Закону № 5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім`я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово «відмова».

Згідно з п. 1, 2, 3 Порядку № 302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Підпунктом 1 п. 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктом 14 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

За змістом п. 19 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

Згідно з п. 32 Порядку № 302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Відповідно до п. 100 Порядку № 302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Тимчасовим порядком №456, визначений порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Пункт 5 розділу І Тимчасового порядку № 456 визначає, що заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.

Відповідно до п. 1 розділу IІІ Тимчасового порядку № 456 для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

З аналізу вказаної норми суд зазначає, що одним із документів, що позивач має надати до заяви для оформлення паспорта є наявність рішення суду.

При цьому, пп. 5 п. 1 розділу X Тимчасового порядку № 456 визначено, що територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта.

Аналіз норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 21.08.2020 у справі № 260/99/19, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20 та від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач у листі від 20.11.2025 відмовляючи у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі зразка 1994 року, зазначив про те, що 21.06.2019 набрав чинності Тимчасовий порядок №456, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Своє бажання отримати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки позивач, аргументує релігійними міркуваннями, про що зазначено в її заяві до відповідача від 28.10.2025 (а.с. 11-12).

В позовній заяві позивач зазначає, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про неї без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя, порушенням принципу поваги до життя суб`єкта персональних даних.

Колегія суддів для повного та всебічного розгляду справи, з метою вжиття заходів щодо з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 витребувала у відповідача-2 заяву-анкету та документи позивача на оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон у вигляді ID-картки і надання згоди на обробку персональних даних, в результаті обробки яких ОСОБА_1 присвоєно УНЗР.

22.04.2026 на виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 про витребування доказів, відповідач-2 до суду апеляційної інстанції надав заяву про виконання вимог ухвали суду, в якій вказав, що УДМС в Полтавській області не є розпорядником витребуваної інформації, оскільки органом видачі паспортів ОСОБА_1 для виїзду за кордон є Дарницький (8025) та Святошинський (8032) відділи Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, а УДМС може лише ознайомлюватися з інформацією, наявною в ЄІАС УМП ДМС України. З приводу отримання копій заяв-анкет та документів ОСОБА_1 на оформлення зазначених паспортів громадянина України для виїзду за кордон, необхідно звертатися до розпорядників відповідної інформації, а саме до Дарницького та Святошинського відділів Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області.

Колегія суддів враховуючи надані відповідачем-2 пояснення, ухвалою суду від 27.04.2026 витребувала у Дарницького (8025) та Святошинського (8032) відділів Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області заяву-анкету та документи позивача на оформлення паспорта громадянина України для виїзду закордон у вигляді ID-картки і надання згоди на обробку персональних даних, в результаті обробки яких особі присвоєно УНЗР.

22.05.2026 на виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 про витребування доказів, Святошинський відділ Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області листом повідомив, що 03.01.2023 до Управління (Центр) НАП Святошинської районної в місті Києві ДА звернулась громадянка ОСОБА_2 у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, та надав такі документи:

- копію заяви-анкети № 23509378 від 03.01.2023 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру на ім`я ОСОБА_2 дата заповнення 06.01.2023;

- копію заяви-анкети № 23509378 від 03.01.2023 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру на ім`я ОСОБА_2 дата заповнення 03.01.2023;

- копію квитанції від 03.01.2023, призначення платежу: ОСОБА_2 закордон паспорт;

- копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_5 , дата видачі 11.07.2016, дата закінчення строку дії 11.07.2020;

- копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

В свою чергу, Дарницький відділ Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про витребування доказів на момент ухвалення цієї постанови не виконав, однак колегія суддів вважає надані Святошинським відділом Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області докази достатніми для прийняття законного та обгрунтованого рішення по суті.

Так, з досліджених колегію суддів документів наданих Святошинським відділом Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області на виконання вимог ухвали суду від 27.04.2026 встановлено, що у 2016 році позивач отримувала паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , орган видачі 8025, та їй присвоєний унікальний номер запису в Реєстрі № 2003102600723, який є незмінним.

У 2023 році позивач також зверталася до Управління (Центр) НАП Святошинської районної в місті Києві ДА для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що підтверджується заявою-анкетою № 23509378 від 03.01.2023 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, в якій міститься УНЗР 2003102600723.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що УНЗР позивача вже сформований під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 10 Закону №5492-VI унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі залишається незмінним при всіх наступних операціях у реєстрі, а отже при оформлені позивачу паспорта у формі ID-картки повторно формуватися не буде.

Отже, фактично у Єдиному державному демографічному реєстрі вже містяться персональні дані позивача та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

Використання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне та сімейне життя.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21, від 22.03.2024 у справі №540/4500/21, від 06.02.2025 у справі №420/26651/23, від 19.03.2025 у справі №300/5845/23, від 17.12.2025 року у справі № 420/26173/24.

Врахування судом першої інстанції зразкової справи № 806/3263/17, колегія суддів вважає помилковим, оскільки предметом розгляду цієї справи було порушене право особи мати паспорт у формі книжечки, яка не надала згоду на обробку персональних даних, оскільки побоювалася у зв`язку зі своїми переконаннями настання тяжких негативних наслідків в результаті майбутнього внесення персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру та присвоєння Унікального номеру запису в Реєстрі.

Проте, в позовній заяві ОСОБА_1 не обґрунтовує, яким чином оформлення такого ж паспорту засобами ЄДДР у формі картки, впливає на її релігійні переконання чи втручання держави в її приватне та сімейне життя. Також позивач не заперечує надання згоди на обробку персональних даних при отриманні паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

За таких обставин внесення персональних даних позивача до Реєстру відбулося раніше та на законних підставах, а оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки не передбачає повторного формування УНЗР чи нового втручання у сферу приватного життя.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зробив помилкові висновки, оскільки не забезпечив повного та всебічного з`ясування обставин справи та не надав належної оцінки поданим сторонами доказам.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 року по справі № 440/17003/25, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 по справі № 440/17003/25 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київського відділу у місті Полтаві управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua