Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №460/6770/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2026 року м. Рівне№460/6770/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у Тернопільській області

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 32174,23 грн.

Ухвалою від 21.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що у відповідача існує заборгованість по земельному податку, яка виникла на підставі самостійно поданих декларацій. Відповідачем самостійно у встановлені законом терміни суми грошових зобов`язань у повному обсязі сплачені не були, надіслана податкова вимога не виконана, а тому податковий орган звернувся про стягнення податкового боргу в судовому порядку. За таких обставин, сторона позивача просила позов задовольнити повністю.

Ухвала, направлена відповідачу, отримана ним про, що свідчить підпис у рекомендованому повідомленні про вручення.

Відповідач відзив на позов не подав. Відповідно до статей 162 та 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) закріплено, що земельний податок - обов`язків платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. А землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 цього Кодексу передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до матеріалів справи, за Фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1 обліковується податкова заборгованість по земельному податку з фізичних осіб в загальному розмірі 32174,23 грн, яка виникла у зв`язку з несплатою узгоджених податкових зобов`язань, нарахованих платником самостійно згідно податкових декларацій з плати за землю:

- від 14.02.2024 року №9027710369, якою визначено податкові зобов`язання на 2024 рік в розмірі - 19864,17 грн, зі сплатою рівними частками щомісяця - 1655,35 грн. (а за грудень 1655,32 грн), однак відповідачем залишилось фактично не сплачені самостійно визначені податкові зобов`язання за період з серпня 2024 року по січень (включно) 2025 року в сумі 9932,07 грн. (враховуючи переплату, сума становить - 9926,52 грн);

- від 18.02.2025 року №9035698669, якою визначено податкові зобов`язання на 2025 рік в розмірі - 22 247,71 грн, зі сплатою рівними частками щомісяця - 1 853,98 грн. (а за грудень 1 853,93 грн), однак відповідачем залишилось фактично не сплачені самостійно визначені податкові зобов`язання за період з березня 2025 року по січень (включно) 2026 року в сумі 22 247,71 грн.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків ( п. 56.11. ст. 56 ПК України).

Власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (пп. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Об`єктами оподаткування земельним податком є (п. 270.1 ст. 270 ПК України) - земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), що знаходяться у власності; земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288 ПК України).

У відповідності до п. 285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно до п. 286.2 ст. 286 розділу XIII ГІК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст.287 розділу XIII ПК України).

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визнається податковим боргом.

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

А за правилами пункту 59.3. цієї статті, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Відповідно до пункту 59.4. - податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, за правилами пункту 59.5. - у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено податкову вимогу №0010693-1306-1900 від 10.10.2024 року, яка надіслана відповідачу, ним не оскаржена і не виконана.

За даними ЄДРСР та КП ДСС, вказана податкова вимога платником податків у судовому порядку не оскаржувалась.

Оскільки, після виставлення такої вимоги сума податкового боргу відповідача повністю не погашалася, підстав для виставлення нової податкової вимоги не виникало, а відтак процедура стягнення вважається дотриманою.

Станом на день розгляду справи судом, податковий борг відповідача в сумі 32174,23 грн повністю підтверджено і доказів сплати чи часткового погашення заборгованості зазначеної вище суми податкового боргу відповідачем суду не надано.

За правилами підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, в тому числі, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

В свою чергу, за визначенням, яке міститься в пункті 41.1. статті 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 32174,23 грн є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Головного управління ДПС у Тернопільській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податковий борг по земельному податку з фізичних осіб в сумі - 32174,23 грн., на р/р UА868999980334189813000019653, код банку одержувача 37977599, МФО 899998, код платежу 18010700, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46003, ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637)

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя Н.В. Друзенко