Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №440/1412/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 рокум.ПолтаваСправа №440/1412/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправною бездіяльність Бюро економічної безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2481 грн.; у 2023 році у розмірі 2684 грн., у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028 грн., встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки», за період з 01.01.2022 по 03.03.2025;

зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2481 грн.; у 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки», за період з 01.01.2022 по 03.03.2025 та здійснити виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бюро економічної безпеки України (далі також відповідач, БЕБ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 24.02.2026 заперечення представника Бюро економічної безпеки України проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

Аргументи учасників справи

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно протягом спірного періоду здійснювалось нарахування та виплата посадового окладу у розмірі меншому, ніж передбачено законодавчо, а саме: не з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025, а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, у сумі 2102 грн, визначених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Як наслідок, позивач зазначив про виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні у зменшеному розмірі. Позивач не погоджувався з такою бездіяльністю відповідача, вважав її протиправною та такою, що порушує його права.

02.03.2026 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому представник проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що позивач працював у БЕБ у період з 20.11.2021 по 03.03.2025 та відносно нього застосовувалось нормативне регулювання грошового забезпечення відповідно до затвердженого штатного розпису, Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1068 від 06.10.2021 (далі по тексту також - Постанова №1068).

Відповідач стверджував, що оскільки служба в БЕБ є державною службою особливого характеру, яка врегульована спеціальним законодавством, розмір прожиткового мінімуму 2102 грн є застосовним до працівників органів БЕБ згідно законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.

10.03.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій окрім доводів, аналогічних викладеним у позові, ОСОБА_1 зазначав, що порушення відповідача, які останній вважає правомірними, зафіксовано на державному рівні в офіційному Звіті Рахункової палати, який є загальнодоступним для ознайомлення на сайті Рахункової палати. Звіт чітко говорить не лише про порушення, а й спростовує посилання відповідача про ефемерну економію бюджету.

13.03.2026 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача стверджував, що посилання позивача на рішення Конституційного Суду України є нерелевантним до предмета спору, не спростовує правомірності застосування прожиткового мінімуму у фіксованому розмірі та не може бути належним обґрунтуванням заявлених позовних вимог.

Зауважував, що рішення Рахункової палати не становить законодавство України, оскільки не є законом або нормативно-правовим актом, не встановлює загальнообов`язкових правил поведінки, не створює, не змінює і не припиняє прав чи обов`язків для невизначеного кола осіб та, відповідно, не може бути джерелом правового регулювання спірних правовідносин.

18.03.2026 до суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 , в яких позивач навів аргументи, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.

24.03.2026 до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких представник БЕБ навів аргументи, аналогічні викладеним у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Обставини справи, встановлені судом

Сторонами у справі визнається, що у період з 20.11.2021 по 03.03.2025 позивач проходив службу в БЕБ, що підтверджується відповідними наказами.

Наказом БЕБ від 19.11.2021 № 33-к ОСОБА_1 прийнято на службу до Бюро економічної безпеки України посади гласних штатних працівників, які мають спеціальні звання у БЕБ та призначено на посаду старшого детектива з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 46 244 гривень.

Відповідно до наказу БЕБ від 03.03.2025 № 43-к/ДСК-ДП позивач 03.03.2025 звільнений із служби в Бюро економічної безпеки України згідно з підпунктом 2 пункту 72 Положення № 1333 (у зв`язку із скороченням штату), з виплатою одноразової грошової допомоги відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII та пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб".

У відзиві на позовну заяву відповідачем підтверджується факт обчислення позивачу грошового забезпечення за спірний період та одноразової грошової допомоги, виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102 грн.

Даний факт визнається сторонами у позовній заяві та відзиві, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.

Не погоджуючись з бездіяльності відповідача щодо обчислення протягом спірного періоду грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільнення, виходячи з прожиткового мінімуму 2102 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 №1150-ІХ (далі по тексту також - Закон №1150-ІХ).

Згідно з частинами першою, другою статті 1 Закону №1150-IX Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

За приписами частини першої статті 14 Закону №1150-IX БЕБ України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Територіальні управління Бюро економічної безпеки України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Структура, штатний розпис Бюро економічної безпеки України, положення про структурні підрозділи центрального апарату та територіальних управлінь, посадові інструкції працівників Бюро економічної безпеки України затверджуються Директором Бюро економічної безпеки України.

Гранична чисельність працівників центрального апарату і територіальних управлінь Бюро економічної безпеки України становить не більше 4 тисяч осіб.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що територіальні управління є складовою системи органу, що реалізує завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави - Бюро економічної безпеки України.

Аналогічне регламентовано і пунктом 10 Положення про Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068 (далі по тексту також - Положення).

Згідно зі статтею 19 Закону №1150-IX до працівників БЕБ України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з БЕБ України.

Частинами першою - третьою статті 31 Закону №1150-IX визначено, що заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» Кабінетом Міністрів України Постановою від 06.10.2021 за №1068 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки.

Згідно з пунктом 2 Умов №1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Висновки щодо правозастосування

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частиною третьою статті 31 Закону України №1150-IX та пунктом 2 Умов №1068.

З огляду на викладене у суду наявні підстави вважати, що спеціальним законом, який врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів, встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня установлено на рівні 2481 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня установлено на рівні 2684 грн.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року дорівнює 3028 грн.

Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028 грн.

Однак, в порушення вимог частини третьої статті 31 Закону №1150-ІХ та пункту 2 Умов №1068, у 2023, 2024 та 2025 роках відповідачем протиправно здійснювалась виплата позивачу грошового забезпечення не виходячи з «прожиткового мінімуму для працездатних осіб», а з урахуванням «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні», визначеного Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Слід зазначити, що незалежність Бюро економічної безпеки України гарантується визначеними Законом України №1150-ІХ та іншими законами України особливим порядком конкурсного відбору, призначення та звільнення Директора Бюро економічної безпеки України, його заступників, інших працівників, установленим законом порядком фінансування та матеріально-технічного забезпечення Бюро економічної безпеки України.

Однією з гарантій незалежності Бюро економічної безпеки України є створення необхідних умов для діяльності працівників БЕБ, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

З положень Закону №1150-ІХ та Умов №1068 слідує, що розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначається спеціальним законодавством, а саме: частиною третьою статті 31 Закону №1150-ІХ; пунктом 2 Умов №1068.

У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - «спеціальний закон», «спеціальна норма»), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом «Lex specialis derogat generali», суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Така правова позиція є сталою та викладена, зокрема, у постановах Верховного суду від 25.05.2022 у справі № 120/1196/19-а, від 23.09.2025 у справа №380/5906/25, від 21.11.2025 у справі №500/7006/24, тощо.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 у справі №807/257/14 та від 25.05.2022 у справі №120/1 196/19-а.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти росії», заява № 10519/03).

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV від 15.07.1999, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. «Працівники інших державних органів» до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №400/5760/24, від 20.02.2025 у справі №420/3716/24.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1150-ІХ та Умов №1068, а положення законів про Державний бюджет України на відповідні роки в частині застосовності для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн вважати загальними нормами (lex generalis).

Водночас, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено в 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: ....працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; ....працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні;

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: ....працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць дорівнює 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: ..... працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні.

Варто зазначити, що зміни до Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» в частині, яка регламентує розмір окладу у спірний період, а також зміни до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, що має наслідком відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 для цілей визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ.

Водночас, закони України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що, на переконання суду, порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону №1150-ІX.

Закони України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22.

У рішенні від 28.08.2020 №10-p/2020 Конституційний Суд України наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав i гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 №3-p/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію a6o скасовувати їx, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-a сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного aбo множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Як вже зазначалося судом, у спірному періоді проходження позивачем служби у БЕБ України відповідачем при визначенні посадового окладу позивача у 2022-2025 роках застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів на рівні 2102 гривні.

Таким чином, суд вважає, що в порушення вимог частини третьої статті 31 Закону України №1150-ІХ та пункту 2 Умов №1068 відповідачами протиправно у 2023-2025 роках здійснювались нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 грн.

Крім того, БЕБ України при звільненні позивача протиправно обчислено одноразову грошову допомогу при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність БЕБ України щодо ненарахування та невиплати позивачу сум грошового забезпечення зі застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у у 2022 році - у розмірі 2481,00 грн, у 2023 році - у розмірі 2684 грн, у 2024 році - у розмірі 3028 грн, у 2025 році - у розмірі 3028 грн, а також визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо обчислення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн.

Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання відповідача вчинити дії, направлені на поновлення прав позивача, а саме: нарахувати та виплатити на користь позивача у періоді проходження ним служби в БЕБ України грошове забезпечення у 2022 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у розмірі 2481,00 грн, у 2023 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684 грн, грошове забезпечення у 2024 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028 грн, грошове забезпечення у 2025 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 грн, а також нарахувати та виплатити на користь позивачу одноразову грошову допомогу, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ у розмірі 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо решти доводів та аргументів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Позивач звільнений від сплати судового збору.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Бюро економічної безпеки України (вул. Шолуденка, 31. м. Київ, код ЄДРПОУ 44168316) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бюро економічної безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення зі застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році - у розмірі 2481,00 грн, у 2023 році - у розмірі 2684 грн, у 2024 році - у розмірі 3028 грн, у 2025 році - у розмірі 3028 грн, а також щодо обчислення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України провести перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 03.03.2025, а саме у 2022 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у розмірі 2481,00 грн, у 2023 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684 грн, грошове забезпечення у 2024 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028 грн, грошове забезпечення у 2025 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 грн; а також одноразової грошової допомоги, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ у розмірі 3028 грн; та здійснити виплату різниці з урахуванням фактично сплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.С. Шевяков