Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №420/42630/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/42630/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій позивач просить суд:

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) поновити капітана поліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області;

визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції в Одеській області №1650 о/с від 09.10.2024 року, яким було звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади старшого інспектора роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Одеській області у відповідності до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення);

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) виплатити капітану поліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 456 167.20 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у вересні 2021 року він отримав посаду старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Одеській області, а з 10 серпня 2022 року тимчасово виконує обов`язки начальника сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області. 25.06.2024 року ГУНП в Одеській області винесено наказ по особовому складу № 949 о/с, яким позивача звільнено з вказаної посади та призначено на посаду старшого інспектора роти № НОМЕР_2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Одеській області. В подальшому наказ № 949 о/с від 25.06.2024 скасований рішення суду та позивач неодноразово звертався із заявами про поновлення на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Одеській області, але не отримував відповіді. Лише у відповідь на адвокатський запит будо повідомлено, що наказ № 949 о/с від 25.06.2024 скасовано та про те, що інших зобов`язань не було покладено. Крім іншого зазначено, що наказом №1650 о/с від 09.10.2024 року позивача звільнено у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.

Позивач вказує, що після скасування наказу по особовому складу №949 о/с, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та призначено на посаду старшого інспектора роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління національної поліції в Одеській області рішенням 24.03.2025 року Одеського окружного административного суду у справі № 420/22885/24, Головне управління Національної поліції в Одеській області повинно було б не тільки анулювати цей наказ, але й здійснити дії щодо наслідків такого наказу поновити порушені права ОСОБА_1 на роботу на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Национальної поліції в Одеській області шляхом поновлення на цій посаді.

Відтак, вважаючи наказ та дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 31.12.2025 року поновлено позивачу строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 22.04.2026 року адміністративний позов залишено без руху, повідомлено позивача про необхідність у 5-денний строк з дня отримання ухвали суду усунути недоліки та роз`яснено, що в іншому випадку позов буде залишений без розгляду.

Ухвалою суду від 14.05.2026 року в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду – відмовлено. Поновлено позивачу строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. Продовжено розгляд справи №420/42630/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 29.05.2026 у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження – відмовлено.

До суду від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача вказує, що вимоги позивача, викладені в адміністративному позові, відповідачем не визнаються повністю.

Представник відповідача зазначає, що на момент ухвалення судового рішення по справі №420/22885/24 суд, навіть якщо б і вирішив вийти за межі вимог позивача, не зміг би поновити ОСОБА_2 на попередній посаді, адже він вже був звільнений зі служби в поліції на підставі наказу від 09.10.2024 № 1650 о/с. Також, ОСОБА_3 оскаржує наказ ГУНП від 09.10.2024 № 1650 о/с, яким було реалізовано накладене на нього наказом від 01.10.2025 №2533 дисциплінарне стягнення, та звільнено зі служби в поліції. Саме дисциплінарне стягнення позивач не оскаржує, хоча про існування наказу від 01.10.2025 №2533 йому відомо. Отже предметом спору по цій вимозі є законність видання наказу ГУНП від 09.10.2024 № 1650 о/с, а не порядок і обґрунтованість накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення.

Також відповідач вказує, що на підставі висновку службового розслідування від 18.09.2024, проведеного за фактом порушення службової дисципліни ОСОБА_3 , Головним управління видано наказ від 01.10.2025 №2533 яким застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію України» від 02.07.2015 № 580-VІІІ, пункту 2 наказу НПУ від 09.08.2022 №568, абзацу шостого пункту 3.2 розділу 3, пункту 4.1 розділу 4 Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку Головного управління Національної поліції в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 24.04.2023 № 1000 «Про затвердження Правил внутрішнього (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області», підпункту 2 пункту 2 наказу ГУНП в області від 03.01.2023 № 7 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції». В подальшому вказане дисциплінарне стягнення було реалізовано шляхом видання наказу від 09.10.2024 № 1650 о/с, яким ОСОБА_2 було звільнено зі служби в поліції. Враховуючи те, що наказ ГУНП від 01.10.2025 №2533 не є предметом даного спору, підстави його видання не досліджуються відповідачем.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з листопада 2015 року проходив службу в ГУНП в Одеській області, що підтверджується його Послужним списком № 0092653. у т.ч. у період з 10.08.2022 по 14.07.2023 р. займав посаду начальника сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області у порядку просування по службі, що підтверджується його Послужним списком № 0092653. ( а.с. 64)

14.07.2023 року наказом ГУ НП в Одеській області № 887 о/с капітана поліції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Одеській області, що підтверджується довідкою начальника СКЗ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

25.06.2024 року наказом ГУ НП в Одеській області № 949 о/с відповідно до п. 2 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) ч.1 та абзацу 2 ч. 8 статті 65 Закону України “Про Національну поліцію” капітана поліції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Одеській області з посадовим окладом 2500 гривень, установивши надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 45 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, звільнивши з посади старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Одеській області.

04.09.2024 року наказом ГУ НП в Одеській області № 2306, з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки інформації, викладеної у доповідній записці батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) /далі БПОП(С)/ ГУНП в Одеській області від 30.08.2024 № 35/246 щодо можливого порушення службової дисципліни окремими посадовими особами цього ж батальйону, у тому числі старшим інспектором роти № 1 цього ж батальйону капітаном поліції ОСОБА_4 (0092653), зокрема відсутності його на службі з 30.08.2024, керуючись вимогами статей 14, 15 та 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», призначено службове розслідування.

18.09.2024 року начальником ГУ НП в Одеській області затверджено висновок службового розслідування, призначеного наказом № 2306 від 04.09.2024 року.

01.10.2024 року ГУ НП в Одеській області видано наказ «Про заходи дисциплінарного впливу» № 2533, п. 1 якого за скоєння грубого дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 13 частини третьої статті 1, частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктів 1, 2 частини першої, частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, пункту 2 наказу Національної поліції України від 09.08.2022 № 568 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», абзацу шостого пункту 3.2, розділу 3, пункту 4.1 розділу 4 Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в області, затверджених наказом ГУНП в області від 24.04.2023 № 1000, підпункту 2 пункту 2 наказу ГУНП в області від 03.01.2023 № 7 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», до капітана поліції ОСОБА_5 (0092653), старшого інспектора роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

09.10.2024 року наказом ГУ НП в Одеській області № 1650 о/с відповідно до ЗУ «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ОСОБА_1 , старшого інспектора роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Одеській області, 09.10.2024 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року по справі № 420/22885/24, визнано протиправним та скасовано наказ по особовому складу № 949 о/с від 25.06.2024 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та призначено на посаду старшого інспектора роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління національної поліції в Одеській області з посадовим окладом 2 500 гривень.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 року по справі № 420/22885/24, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року залишено без змін.

08.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявою про прийняття рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року по справі № 420/22885/24, а також прийняття рішення про поновлення на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Одеській області.

01.09.2025 року Головним управлінням Національної поліції в Одеській області надано відповідь, в якій зазначено, що « … Головним управлінням Національної поліції в Одеській області розглянуто Ваше звернення від 13.08.2025 року № М-12516 щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі 420/22885/24, в частині поновлення капітана подій ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 Головного управлінця Національної поліції в Одеській області.

За результатами розгляду інформуємо, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 420/22885/24 за позовом. ОСОБА_2 , наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 813 о/с від 07 липня 2025 року скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 25 червня 2024 року № 949 о/с стосовно звільнення останнього з посади старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та призначення на посаду старшого інспектора роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) нього ж Головного управління.

Будь-яких інших зобов`язань рішенням. Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі 420/22885/24, яке залишено в силі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025, на ГУНП в Одеській області не покладено.

Додатково повідомляємо, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області. № 1650 о/с від 09.10.2024 ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення). Наразі зазначений наказ не оскаржувався та є чинним».

22.09.2025 року адвокатом Гудз С.С. в інтересах ОСОБА_1 направлено до Головного управління Національної поліції в Одеській області адвокатський запит щодо надання інформації про результати розгляду заяви ОСОБА_1 з приводу прийняття рішення про поновлення капітана поліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та інформації про результати виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року по справі №420/22885/24.

Листом від 11.11.2025 № 251794-2025 Головним управлінням Національної поліції в Одеській області повідомлено, що «… Головним управлінням Національної поліції в Одеській області було розглянуто звернення ОСОБА_1 від 13.08.2025 № М-12516 щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від - 24.03.2025 по справі 420/22885/24, в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області.

За результатами розгляду, ОСОБА_1 було проінформовано, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 420/22885/24 за позовом ОСОБА_2 , наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 813 о/с від 07 липня 2025 року скасовано наказ Головного управління Національної поліції в - Одеській області від 25 червня 2024 року № 949 а/с стосовно звільнення останнього з посади старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та призначення на посаду старшого інспектора роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) цього ж Головного управління.

Будь-яких інших зобов`язань рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі 420/22885/24, яке залишено в силі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025, на ГУНП в Одеській області не покладено.

Додатково ОСОБА_1 було повідомлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1650 о/с від 09.10.2024 його було звільнено зі служби в поліції у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення). Наразі зазначений наказ не оскаржувався та є чинним.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, регламентовано Законом України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 року №580- VIII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №580- VIII).

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VІІІ поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина перша та друга статті 19 Закону №580-УІІІ).

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 року №2337- VIII.

Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту).

Згідно із статтею 2 Дисциплінарного статуту, за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських. Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.

Статтею 3 Дисциплінарного статуту визначено, що керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний:

1) створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов`язків поліцейського;

2) поважати честь і гідність підлеглих, не допускати порушень їхніх прав та соціальних гарантій;

3) розвивати у підлеглих розумну ініціативу та самостійність під час виконання ними обов`язків поліцейського;

4) сприяти підвищенню підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень;

5) вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об`єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності;

6) забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними;

7) контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень;

8) у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (частина перша та друга статті 16 Дисциплінарного статуту).

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту.

Згідно п.6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2024 року начальником ГУ НП в Одеській області затверджено висновок службового розслідування, призначеного наказом № 2306 від 04.09.2024 року.

У висновку зазначено, що комісія встановила, що відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 25.06.2024 № 949 о/с на посаду старшого інспектора роти № 1 БПОП(С) ГУНП в області призначено капітана поліції ОСОБА_1 .

Службовим розслідуванням встановлено, що капітан поліції ОСОБА_3 у порушення вимог наказу Національної поліції України від 09.08.2022 № 568 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 24.04.2023 № 1000, та інших нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність поліції, самоусунувся від належного виконання службових обов`язків, грубо порушив службову дисципліну шляхом невиходу 03.08.2024 на службу до БПОП(С) ГУНП в області без поважних причин.

Також, у висновку вказано, що під час службового розслідування капітан ОСОБА_3 не надав дисциплінарній комісії ГУ НП в області жодного оформленого листа непрацездатності. Останній лише показав повідомлення SMS у мобільному телефоні, що надійшло з медичної інформаційної системи «Helsi» про створення медичних висновків про непрацездатність. Зазначені SMS повідомлення не можуть бути належним доказом на підтвердження тимчасової непрацездатності, оскільки це не відповідає Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2021 № 455.

З урахуванням викладеного, капітан поліції ОСОБА_3 своїми діями, пов`язаними з чисельними порушеннями службової дисципліни, дискредитував звання поліцейського.

Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що капітан поліції ОСОБА_3 вчинив грубий дисциплінарний проступок, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 13 частини третьої статті 1, частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктів 1, 2 частини першої, частини третьої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, пункту 2 наказу Національної поліції України від 09.08.2022 № 568 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», абзацу шостого пункту 3.2, пункту 3.6 розділу 3, пунктів 4.1, 4.3 розділу 4 Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 24.04.2023 № 1000. підпункту 2 пункту 2 наказу ГУНП в області від 03.01.2023 № 7 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», що виразилося в особистій недисциплінованості, в частині заборони вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України, порушенні Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського, вчиненні порушення замість утримання від вчинення такого порушення та вжиття заходів щодо негайного усунення причин та умов його вчинення, не сприянні дисциплінарній комісії, намаганні ввести дисциплінарну комісію в оману у частині встановлення фактичних причин невиходу 03.08.2024 на службу, невиході протягом тривалого часу на службу без поважних причин, не вжитті заходів щодо невідкладного повідомлення свого безпосереднього керівника у письмовій формі (рапортом) про причини невиходу на службу, ненаданні до підрозділу кадрового забезпечення письмових доказів законних підстав відсутності на службі, не сприянні керівникові в організації дотримання службової дисципліни.

Водночас, суд враховує, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилася справа № 420/22885/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року по справі № 420/22885/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 року, визнано протиправним та скасовано наказ по особовому складу № 949 о/с від 25.06.2024 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та призначено на посаду старшого інспектора роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління національної поліції в Одеській області з посадовим окладом 2 500 гривень.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року по справі № 420/22885/24, яке набрало законної сили, встановлено, що як убачається із оскаржуваного наказу ГУНП в Одеській області від 25.06.2024 року № 949 о/с, підставою призначення позивача старшим інспектором роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області, у порядку переміщення, стала доповідна записка заступника начальника ГУ НП в Одеській області полковника поліції О. Мірошниченка від 24 червня 2024 року №9/7320, в якій зазначено, що таке призначення обґрунтоване наказом Національної поліції України № 626 від 07.06.2024 року, яким затверджено перелік змін у штатах Національної поліції України та створено батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Одеській області, загальною штатною чисельністю 355 одиниць, а також з метою належного та ефективного виконання поставлених завдань та функцій зазначеним підрозділом Головного управління, недопущення погіршення криміногенної ситуації в Одеській області, забезпечення на належному рівні охорони публічного порядку в умовах воєнного стану. Отже, підставою прийняття оскаржуваного наказу є доповідна записка заступника начальника ГУ НП в Одеській області.

У доповідній записці від 24.062024 р. № 9/7320 заступник начальника ГУ НП в Одеській області, доповідаючи керівнику про необхідність переведення позивача на нову посаду, покликався на наказ Національної поліції України № 626 від 07.06.2024 року, яким затверджено перелік змін у штатах Національної поліції України та створено батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Одеській області, загальною штатною чисельністю 355 одиниць. Отже, підставою переведення позивача на нову посаду є зміни у штатах Національної поліції України шляхом створення батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Одеській області. При цьому, матеріали справи вказаного наказу Національної поліції України не містять.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Закону України “Про Національну поліцію”, наказу Національної поліції України № 626 від 07.06.2024 року “Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції”, наказом начальника ГУНП в Одеській області від 12.08.2024 р. за № 2095 затверджено Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Вказані обставини на думку суду свідчать про те, що на момент прийняття наказу про призначення позивача на посаду старшого інспектора роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Одеській області шляхом переведення новостворений наказом Національної поліції України № 626 від 07.06.2024 батальйон поліції особливого призначення (стрілецький), як структурний підрозділ ГУНП в Одеській області, не існував.

В рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року по справі № 420/22885/24, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано положень ч. 2 ст. 65 Закону №580-VIII щодо переміщення позивача на рівнозначну посаду в порядку підпункту 1 пункту 2 частини 1 та частини 8 статті 65 Закону України Про Національну поліцію.

Також, в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 року по справі № 420/22885/24, суд встановив, що відповідачем не було отримано згоди позивача на призначення на іншу посаду в порядку переміщення до іншого місця несення служби. Станом на день прийняття оскаржуваного Наказу №949 о/с був відсутній нормативний документ, яким встановлено завдання та функції батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області, а також не були прийняті посадові інструкції на посади його поліцейських.

Тобто, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року по справі № 420/22885/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 року, встановлено незаконність (протиправність) звільнення ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та незаконність призначення на посаду старшого інспектора роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління національної поліції в Одеській області, відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 25.06.2024 року № 949 о/с та скасовано вказаний наказ.

Разом з тим, суд зауважує, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Відтак, наказ ГУНП в Одеській області від 25.06.2024 року № 949 о/с не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття - 25.06.2024 року, а тому ОСОБА_1 підлягав поновленню на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Крім того, з матеріалів даної справи вбачається, що наказом Національної поліції в Одеській області №1650 о/с від 09.10.2024 року, звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв`язку з вчинення дисциплінарного проступку в період перебування на посаді старшого інспектора роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління національної поліції в Одеській області, зокрема невиходу 03.08.2024 на службу.

Однак, суд звертає увагу, що як встановлено в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року по справі № 420/22885/24, яке набрало законної сили, лише наказом начальника ГУНП в Одеській області від 12.08.2024 р. за № 2095 затверджено Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Тобто, станом на 03.08.2024 було відсутнє затверджене Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький).

Враховуючи встановлений вище факт безпідставності та незаконності звільнення позивача ОСОБА_1 з посади старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та призначення на посаду старшого інспектора роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління національної поліції в Одеській області, суд дійшов висновку щодо необхідності визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1650 о/с від 09.10.2024 року, яким було звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади старшого інспектора роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Одеській області у відповідності до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" як їх прямого наслідку, оскільки описані вище порушення призначення на посаду виключають можливість її обіймати, та, відповідно, унеможливлюють звільнення позивача з посади старшого інспектора роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління національної поліції в Одеській області.

При цьому, суд зазначає, що спірний наказ підлягає скасуванню як такий, що прийнятий за відсутності правових підстав, без аналізу на відповідність закону самих порушень.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Тобто, визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Конституцій Суд України в абзаці 10 пункту 9 Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Способи захисту права - це передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням наведеного та виходячи з аналізу всіх встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ №1650 о/с від 09.10.2024 року підлягає скасуванню, а позивач, відповідно, підлягає поновленню на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Що стосується виплатити капітану поліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 456 167.20 гривень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з ч.1 ст. 27 Закону України “Про оплату праці” порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100 (далі Порядок №100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку №100).

Згідно наданої архівної відомості № 1, ОСОБА_1 за останні два місяці роботи на посаді (серпень-вересень 2024 року) отримав 35 966,43 грн.

Тобто, середньоденна заробітна плата складає 589,61 грн. (35 966,43 грн. / 61 день).

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу з 10.10.2024 року по 29.05.2026 року ОСОБА_1 становить 351 997,17 грн. (589,61 грн. х 597 днів), з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожні докази, які є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, позивач в даній справі звільнений від сплати судового збору, а отже, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 6984,00 грн відповідно до квитанції від 26.12.2025 №ПН83 не підлягає стягненню з відповідача.

В свою чергу, згідно з п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Так, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а сума судового збору є надміру сплачена, позивач має право звернутись з заявою про повернення судового збору відповідно до ч.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Одеській області №1650 о/с від 09.10.2024 року, яким було звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади старшого інспектора роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Одеській області у відповідності до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення).

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) поновити капітана поліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Одеській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середнього грошового забезпечення поліцейського за період вимушеного прогулу з 10.10.2024 року по 29.05.2026 року в розмірі 351 997,17 грн. (триста п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот дев`яносто сім гривень 17 копійок), з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

У задоволенні решти позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, адреса: вулиця Академіка Філатова, будинок, 15а, м. Одеса, 65080).

Суддя П.П. Марин