Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №320/32459/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Київ справа №320/32459/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Міністерства юстиції України з адміністративним позовом в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо ненадання відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 №ПІ-Ч-282-23 від 19.04.2023;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати відповідь на запит на інформацію ОСОБА_1 №ПІ-Ч-282-23 від 19.04.2023;

- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка в розумінні пункту 7 розділу V Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №388/5 від 15.02.2017, полягає у невиконанні запиту на інформацію ОСОБА_1 №ПІ-Ч-282-23 від 19.04.2023;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконати запит на інформацію ОСОБА_1 №ПІ-Ч-282-23 від 19.04.2023 в розумінні пункту 7 розділу V Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №388/5 від 15.02.2017;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягає у неоприлюдненні на офіційному сайті Міністерства юстиції України наказу Міністерства юстиції України №1755/5 від 07.06.2018 відповідно до вимог частини шостої статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації»;

- зобов`язати Міністерство юстиції України оприлюднити на офіційному сайті Міністерства юстиції України наказу Міністерства юстиції України №1755/5 від 07.06.2018 відповідно до вимог частини шостої статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 роз`єднано у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії:

- вимоги ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії розглядати в межах провадження адміністративної справи №320/41400/23;

- вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії виділити та розглядати в самостійному провадженні.

У межах даної адміністративною справи суд розглядає позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, а саме:

- визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України, яка полягає у неоприлюдненні на офіційному сайті Міністерства юстиції України наказу Міністерства юстиції України №1755/5 від 07.06.2018 відповідно до вимог частини шостої статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації»;

- зобов`язання Міністерства юстиції України оприлюднити на офіційному сайті Міністерства юстиції України наказу Міністерства юстиції України №1755/5 від 07.06.2018 відповідно до вимог частини шостої статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач, зокрема, зазначає, що Міністерством юстиції України допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неоприлюдненні на офіційному вебсайті Міністерства наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2018 № 1755/5 «Про затвердження Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України».

На думку позивача, відповідно до частини шостої статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» всі накази міністерства підлягають оприлюдненню державною мовою на офіційному сайті відповідного міністерства в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації». Позивач вважає, що наведена норма закону встановлює безумовний обов`язок Міністерства юстиції України щодо оприлюднення усіх виданих ним наказів та не містить винятків щодо окремих категорій наказів або наказів, які в подальшому втратили чинність.

Позивач також зазначає, що наказ Міністерства юстиції України від 07.06.2018 № 1755/5 не є актом індивідуальної дії, оскільки його дія не поширюється на конкретно визначене коло осіб та не спрямована на врегулювання індивідуальної життєвої ситуації. Натомість вказаним наказом затверджено Інструкцію з діловодства в Міністерстві юстиції України, яка встановлювала загальні правила організації документування управлінської діяльності та здійснення діловодних процесів у Міністерстві. У зв`язку із цим позивач вважає помилковими доводи відповідача щодо віднесення зазначеного наказу до внутрішньоорганізаційних актів індивідуальної дії, які не підлягають обов`язковому оприлюдненню.

Крім того, позивач стверджує, що втрата наказом № 1755/5 чинності у 2019 році не усуває обов`язку відповідача щодо його оприлюднення та не припиняє триваючого характеру бездіяльності, оскільки, на його переконання, обов`язок щодо оприлюднення виник з моменту видання відповідного наказу та залишається невиконаним дотепер. Позивач наголошує, що невиконання розпорядником інформації обов`язку щодо оприлюднення інформації відповідно до статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» може бути оскаржене до суду, а тому просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України та зобов`язати останнє оприлюднити наказ Міністерства юстиції України від 07.06.2018 № 1755/5 на офіційному вебсайті Міністерства.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що наказ Міністерства юстиції України від 07.06.2018 № 1755/5 втратив чинність у зв`язку із прийняттям наказу Міністерства юстиції України від 08.10.2019 № 3101/5, яким затверджено нову Інструкцію з діловодства в Міністерстві юстиції України. Відповідач вказує, що на даний час чинна Інструкція з діловодства оприлюднена у встановленому порядку та є загальнодоступною для ознайомлення.

Також відповідач зазначає, що наказ № 1755/5 регулював питання внутрішньої організації діяльності Міністерства юстиції України та був спрямований на врегулювання внутрішніх процедур документообігу, у зв`язку із чим не підлягав обов`язковому оприлюдненню відповідно до положень законодавства про доступ до публічної інформації.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не доведено наявності порушеного права чи законного інтересу, який потребує судового захисту. На переконання відповідача, оскільки наказ № 1755/5 втратив чинність ще у 2019 році, його неопублікування не впливає на обсяг прав та обов`язків позивача на момент звернення до суду, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи, інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії скасовано, справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

29.02.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про виправлення описки в мотивувальній частині постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви, відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 роз`єднано у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії: вимоги ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії розглядати в межах провадження адміністративної справи №320/41400/23; вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії виділити та розглядати в самостійному провадженні.

15.07.2024 через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду надійшла відповідь позивача на відзив Міністерства юстиції України.

26.07.2024 через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив Міністерства юстиції України.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.

19.04.2023 ОСОБА_1 шляхом направлення на електронну пошту, подав до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) запит на інформацію у якому просив надати:

- засвідчену, у порядку встановленому чинним законодавством, паперову копію цього запиту на інформацію, який пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником порядку;

- засвідчену, у порядку встановленому чинним законодавством, електронну копію цього запиту на інформацію, який пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником порядку;

- засвідчену, у порядку встановленому чинним законодавством, паперову копію реєстраційно-моніторингової картки (РМК) службового документа, який надійшов до Головного територіального управління юстиції у місті Києві 07.06.2019 за вх.№2/39/7244;

- засвідчену, у порядку встановленому чинним законодавством, електронну копію реєстраційно-моніторингової картки (РМК) службового документа, який надійшов до Головного територіального управління юстиції у місті Києві 07.06.2019 за вх.№2/39/7244.

25.04.2023 Управлінням організаційного забезпечення, документообігу та контролю Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано відповідь на зазначений запит, оформлену листом №20562/14.1-23/вх.ПІ-Ч-282-23, в якому повідомлено, що документ за №2/39/7244 від 07.06.2019 щодо відкриття дисциплінарного провадження відносно головного державного виконавця Святошинського ВДВС Чернишова С.В. зареєстровано в журналі внутрішньої кореспонденції, а реєстраційно-контрольна картка при реєстрації внутрішніх документів не створювалась. До листа Управління організаційного забезпечення, документообігу та контролю Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №20562/14.1-23/вх.ПІ-Ч-282-23 від 25.04.2023 додана засвідчена копія запиту на інформацію ОСОБА_1 , зареєстрованого у Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м.Київ) за вх.№ПІ-Ч-282-23 від 19.04.2023.

У подальшому, вважаючи, що порядок оформлення та надання відповіді на його запит визначався нормативним актом Міністерства юстиції України, який не був оприлюднений у встановленому законом порядку, позивач звернув увагу на відсутність на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2018 №1755/5 «Про затвердження Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України».

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2018 №1755/5 було затверджено Інструкцію з діловодства в Міністерстві юстиції України.

Також судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 08.10.2019 №3101/5 затверджено нову Інструкцію з діловодства в Міністерстві юстиції України та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 07.06.2018 №1755/5.

Позивач, вважаючи, що Міністерством юстиції України всупереч вимогам частини шостої статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» не було оприлюднено на офіційному вебсайті наказ від 07.06.2018 №1755/5, звернувся до суду з даним позовом про визнання відповідної бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача здійснити оприлюднення зазначеного наказу.

Відтак, предметом спору у даній справі є наявність чи відсутність у Міністерства юстиції України обов`язку щодо оприлюднення на офіційному вебсайті наказу від 07.06.2018 №1755/5 «Про затвердження Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України», а також правові наслідки невчинення таких дій після втрати зазначеним наказом чинності.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі – Закон № 2939-VI).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2939-VI (тут і далі – у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

За приписами статті 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідно до приписів статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

- в офіційних друкованих виданнях;

- на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;

- на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;

- на інформаційних стендах;

- будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 15 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати:

1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання, структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, тощо), а також інформацію, зазначену в частині п`ятій статті 6 цього Закону;

2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;

3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;

4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;

5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник;

5-1) перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних;

6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації;

7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань;

8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи;

9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку;

10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;

11) інформацію про діяльність суб`єктів владних повноважень, а саме про: їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв`язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти; прізвище, ім`я та по батькові, службові номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом; розклад роботи та графік прийому громадян; вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад; перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення; перелік і службові номери засобів зв`язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності; порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності; систему обліку, види інформації, якою володіє суб`єкт владних повноважень;

12) іншу інформацію про діяльність суб`єктів владних повноважень, порядок обов`язкового оприлюднення якої встановлений законом.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Розпорядники інформації можуть оприлюднювати публічну інформацію на своєму офіційному веб-сайті, у власних офіційних друкованих виданнях та/або у медіа на підставі договорів про висвітлення діяльності, укладених із суб`єктами у сфері медіа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація обов`язково оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 23 Закону № 2939-VI запитувач має право оскаржити невиконання розпорядником інформації обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону.

Крім того, відповідно до частини шостої статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 № 3166-VI усі накази міністерства оприлюднюються державною мовою на офіційному сайті міністерства в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Отже, законодавством передбачено обов`язок міністерств забезпечувати відкритість своєї діяльності шляхом оприлюднення визначеної законом інформації, зокрема наказів, прийнятих відповідним міністерством.

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є правомірність дій Міністерства юстиції України щодо неоприлюднення на офіційному вебсайті наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2018 № 1755/5 «Про затвердження Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України», а також наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити його оприлюднення.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2018 № 1755/5 затверджено Інструкцію з діловодства в Міністерстві юстиції України.

Водночас судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 08.10.2019 № 3101/5 затверджено нову Інструкцію з діловодства в Міністерстві юстиції України та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 07.06.2018 № 1755/5.

Таким чином, для правильного вирішення спору суду належить з`ясувати, чи поширювався на наказ Міністерства юстиції України від 07.06.2018 № 1755/5 обов`язок щодо оприлюднення, передбачений законодавством, а також чи є втрата ним чинності підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Оцінюючи доводи сторін щодо обов`язку Міністерства юстиції України оприлюднити наказ від 07.06.2018 № 1755/5, суд враховує, що предметом судового захисту в адміністративному судочинстві є порушені права, свободи або законні інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обов`язковою умовою надання судового захисту є встановлення факту порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність реального порушення прав, свобод або законних інтересів особи на момент звернення до суду. Судовий захист не надається для усунення абстрактних порушень законодавства чи здійснення контролю за законністю діяльності суб`єктів владних повноважень поза зв`язком із порушенням прав конкретної особи. Так, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12.02.2020 у справі № 640/7310/19, від 06.04.2021 у справі № 9901/82/20 та від 08.10.2020 у справі № 9901/393/19 наголошено, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав особи, а не на здійснення абстрактного контролю за дотриманням законності у діяльності органів державної влади.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 у справі № 822/3345/17, у якій зазначено, що обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначив, що охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту, однак такий інтерес має бути конкретним, персоналізованим та безпосередньо пов`язаним із особою, яка звертається до суду.

Судом встановлено, що наказ Міністерства юстиції України від 07.06.2018 № 1755/5 втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 08.10.2019 № 3101/5, тобто майже за чотири роки до звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що частина шоста статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» встановлює обов`язок міністерств оприлюднювати державною мовою на офіційному вебсайті всі накази міністерства в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Отже, сам по собі факт втрати наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2018 № 1755/5 чинності не спростовує існування встановленого законом обов`язку щодо його оприлюднення у період дії такого акта.

Разом з тим предметом розгляду у цій справі є не питання належного виконання відповідачем законодавства у сфері доступу до публічної інформації саме по собі, а питання наявності підстав для судового захисту прав та інтересів позивача у зв`язку з відповідною бездіяльністю.

У контексті зазначеного суд повторно звертає увагу, що для надання судового захисту необхідним є встановлення того, що невиконання такого обов`язку призвело до порушення прав, свобод або законних інтересів позивача та що обраний ним спосіб захисту є ефективним способом їх відновлення.

Позивачем не наведено обставин, які б свідчили про те, що відсутність доступу саме до наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2018 №1755/5, який втратив чинність у 2019 році, позбавила його можливості реалізувати будь-яке конкретне право чи законний інтерес або перешкодила захисту таких прав у встановленому законом порядку.

Крім того, позивач не обґрунтував, яким чином оприлюднення такого акта на даний час може призвести до відновлення його прав, свобод або законних інтересів, а матеріали справи не містять доказів існування між заявленим способом захисту та стверджуваним порушенням необхідного причинно-наслідкового зв`язку.

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача оприлюднити наказ, який втратив чинність ще у 2019 році, не спрямований на відновлення будь-якого конкретного права чи законного інтересу позивача та не може забезпечити ефективний захист у розумінні статей 2 і 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені позивачем доводи фактично зводяться до оскарження дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері оприлюднення інформації, однак не підтверджують наявності порушеного права, свободи чи законного інтересу позивача, захист яких потребував би застосування судом обраного ним способу захисту.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо неоприлюднення наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2018 № 1755/5 та зобов`язання відповідача оприлюднити зазначений наказ є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із положеннями статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.