Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №320/834/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року № 320/834/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності проти

правною та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , що полягає у невиплаті в повному обсязі додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень на місяць пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмами, пов`язаними із захистом Батьківщини;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 різницю у виплаті додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень на місяць пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмами, пов`язаними із захистом Батьківщини, за періоди: з 26 жовтня 2023 року по 30 жовтня 2023 року, з 26 січня 2024 року по 29 січня 2024 року, з 29 січня 2024 року по 05 лютого 2024 року, з 06 березня 2024 року по 22 березня 2024 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходячи військову службу у Збройних Силах України, отримав поранення (травму), пов`язане із захистом Батьківщини, після чого перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я у періоди: з 26 жовтня 2023 року по 30 жовтня 2023 року, з 26 січня 2024 року по 29 січня 2024 року, з 29 січня 2024 року по 05 лютого 2024 року та з 06 березня 2024 року по 22 березня 2024 року. Позивач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 має право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, однак відповідачем таку винагороду у повному обсязі не нараховано та не виплачено, у зв`язку із чим просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати здійснити відповідні нарахування і виплати. ОСОБА_1 просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

16.03.2026 представник Військової частини НОМЕР_2 скерував до суду письмовий відзив, у якому проти задоволення позову заперечував та зазначив, що позивачу у спірні періоди здійснювалось нарахування та виплата додаткової винагороди відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 пропорційно дням, які підлягали оплаті. На підтвердження цього відповідачем надано деталізований розрахунок грошового забезпечення та інших видів виплат, відповідно до якого позивачу нараховано додаткову винагороду, зокрема: у жовтні 2023 року 79 677,4 грн, у січні 2024 року 83 225,8 грн, у лютому 2024 року 17 241,4 грн, у березні 2024 року 28 064,5 грн. Також відповідач зазначив, що за весь період перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення і додаткову винагороду у встановленому порядку, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

13 лютого 2023 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 призвано на військову службу до Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_1 . Того ж дня позивача зараховано до списків військової частини НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_4 від 26.03.2024 №1049, у якій зазначено, що підставою є наказ командира військової частини НОМЕР_4 №2 від 13.02.2023.

Протягом проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, зокрема у періоди з 19.10.2023 по 28.10.2023, з 15.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 24.01.2024, з 26.06.2024 по 30.06.2024 та 04.07.2024, перебуваючи поблизу населеного пункту Невське Сватівського району Луганської області. Зазначене підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_4 від 07.12.2024 №4158 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

25 жовтня 2023 року під час виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_4 поблизу населеного пункту Площанка Кремінського району Луганської області позивач отримав мінно-вибухову травму та акубаротравму.

Із довідки про обставини травми військової частини НОМЕР_4 від 07.11.2023 №4340 вбачається, що вказана травма отримана під час безпосередньої участі у бойових діях під час виконання бойових завдань, не пов`язана із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком перебування у стані алкогольного сп`яніння. Із первинної медичної картки форми 100 від 26.10.2023 вбачається, що позивач отримав бойову травму під час мінометного обстрілу, з діагнозом: контузія, акубаротравма, та був евакуйований до медичного пункту батальйону.

У зв`язку з отриманою травмою ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у госпітальному відділенні медичної роти військової частини НОМЕР_2 у період з 26.10.2023 по 30.10.2023, що підтверджується виписним епікризом, у якому зазначено діагноз: посттравматичний церебростенічний синдром з цефалгією, а також вказано, що травму отримано 25.10.2023 під час виконання бойового завдання на території Луганської області.

25 січня 2024 року під час виконання бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_4 , що перебувала в підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_5 Сухопутних військ Збройних Сил України, позивач отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму та множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення спини.

Із довідки військової частини НОМЕР_5 від 07.02.2024 №377Д про обставини травми вбачається, що поранення отримане під час виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Макіївка Сватівського району Луганської області, спричинене діями противника під час мінометного, танкового та артилерійського обстрілу, пов`язане із захистом Батьківщини та не пов`язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, станом алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

У зв`язку з отриманими пораненнями ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування.

Із виписки з медичної карти стаціонарного хворого МКЛ №16 м. Дніпро №1469 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 26.01.2024 по 29.01.2024. Зазначено діагноз: вогнепальне осколкове непроникаюче поранення грудної стінки та попереку зліва, акубаротравма, а також вказано, що поранення отримано 25.01.2024 під час бойових дій.

У подальшому, згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №258/84 КП «Криворізька міська лікарня №1», ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 29.01.2024 по 05.02.2024. У зазначеній виписці вказано діагноз: вибухова травма від 25.01.2024, вогнепальне осколкове сліпе поранення задньої поверхні грудної стінки та попереку зліва, акубаротравма, а також ускладнення: стійкий больовий синдром та виражені порушення функції опори та ходи. Позивачу рекомендовано проходження ВЛК, амбулаторне лікування, обмеження фізичного навантаження та відпустку за станом здоров`я строком 30 календарних днів.

Із медичного документа за лютий 2024 року вбачається, що позивач проходив стаціонарне лікування після поранення, отриманого 25.01.2024 під час бойових дій; у документі зазначено скарги на біль у ділянці поранень, результати обстежень, проведене лікування та рекомендації щодо подальшого амбулаторного лікування і відпустки за станом здоров`я.

06 березня 2024 року, як вбачається з листа військової частини НОМЕР_4 від 22.03.2024 №1016, позивач вибув для проходження військово-лікарської комісії у НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь». У цьому ж листі зазначено, що командуванням військової частини розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо отримання роз`яснень про види грошової винагороди та грошового забезпечення під час перебування на реабілітації за отримане поранення, а також наведено положення Порядку виплати грошового забезпечення, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260, щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, які перебувають на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

28 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини НОМЕР_2 із заявою щодо виплати у повному обсязі грошового забезпечення, а саме додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмами, пов`язаними із захистом Батьківщини.

01 травня 2024 року у гарнізонній військово-лікарській комісії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» проведено медичний огляд позивача. Із довідки військово-лікарської комісії від 21.05.2024 №10298 вбачається, що позивачу встановлено діагнози, пов`язані, зокрема, з наслідками мінно-вибухової травми від 25.01.2024, акубаротравми, хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості, посттравматичної люмбоішіалгії зліва та інших захворювань. ВЛК встановила, що наслідки мінно-вибухової та баротравми від 25.01.2024 у вигляді вогнепальних осколкових сліпих поранень м`яких тканин лопаткових ділянок, попереково-крижової ділянки зліва, лікованих етапними хірургічними обробками, у вигляді змішаних рубців з наявністю стороннього тіла без порушення функції, а також наслідки вибухотравми від 25.01.2024 у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості кваліфіковано як легку травму, яка пов`язана із захистом Батьківщини.

Постановою ВЛК ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби.

04 липня 2024 року під час виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_4 поблизу населеного пункту АДРЕСА_3 позивач отримав мінно-вибухову травму та вогнепальні осколкові поранення правої щоки, лівої кисті, правого плеча. Із первинної медичної картки форми 100 від 04.07.2024 №5720/9 вбачається отримання позивачем мінно-вибухової травми та вогнепальних осколкових поранень правої щоки, правої руки та лівої долоні, надання медичної допомоги, проведення протишокових заходів та евакуація санітарним транспортом; ступінь тяжкості поранення визначено як легкий.

Факт отримання поранення також підтверджується довідкою про обставини травми від 22.08.2024 №2850, виданою командиром військової частини НОМЕР_4 .

У зв`язку з пораненням від 04.07.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у кількох медичних закладах.

Із виписки із медичної карти стаціонарного хворого №684 КНП «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 05.07.2024 по 09.07.2024; зазначено діагноз: мінно-вибухова травма, вогнепальні осколкові поранення в області лівої кисті, правої щоки, правого плеча, стороннє тіло привушної залози праворуч. Встановлено, що ОСОБА_1 отримав травму під час бойових дій 04.07.2024, йому проведено огляди, лабораторні та рентгенологічні обстеження, лікування, а також рекомендовано подальше лікування у військовому шпиталі.

Із довідки КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» від 17.07.2024 №105 вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 16.07.2024, з діагнозом: мінно-вибухова травма від 04.07.2024, вогнепальні осколкові поранення правої щоки, лівої долоні, задньої поверхні шиї справа, правого плеча, та проведеним 14.07.2024 оперативним втручанням з видалення сторонніх тіл.

Із виписного епікризу КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» №7363 вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 16.07.2024 по 31.07.2024; у документі зазначено діагноз: мінно-вибухова травма від 04.07.2024, вогнепальні осколкові поранення правої щоки, лівої долоні, задньої поверхні шиї справа та правого плеча, а також проведення оперативного втручання 14.07.2024 щодо видалення сторонніх тіл.

Із довідки Комунального підприємства «Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни» Полтавської обласної ради від 16.08.2024 №08/967 вбачається, що позивач перебував під наглядом шпиталю з 31.07.2024, з діагнозом: посттравматична невропатія лівого променевого нерву з легким парезом розгиначів кисті, чутливими розладами та вегетативним компонентом, а також зазначенням супутніх захворювань і наслідків мінно-вибухових травм від 25.01.2024 та 04.07.2024.

Із виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ТОВ «Клініка Добра» №1395 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 31.07.2024 по 16.08.2024, з діагнозом: посттравматична невропатія лівого променевого нерву з легким парезом розгиначів кисті, чутливими розладами та вегетативним компонентом; у документі також зазначено проходження консультацій невролога, ЛОР-лікаря, окуліста, психолога, лабораторних та інструментальних досліджень, рекомендації щодо подальшого лікування і динамічного спостереження.

26 вересня 2024 року військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_6 проведено медичний огляд позивача.

За результатами медичного огляду ВЛК встановила наслідки вибухової травми від 04.07.2024 у вигляді вогнепального уламкового сліпого поранення м`яких тканин правої щоки, лівої кисті долонної поверхні, задньої поверхні шиї праворуч, правого плеча, післятравматичної невропатії лівого променевого нерву, та встановила, що травма пов`язана із захистом Батьківщини.

ВЛК встановила наслідки вибухової травми від 25.01.2024 у вигляді вогнепального уламкового сліпого поранення м`яких тканин спини, ділянки правої лопатки, лікованого етапними хірургічними обробками, та зазначила, що травма пов`язана з проходженням військової служби. За результатом огляду позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, навчальних закладах, центрах, установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони.

Із довідки про доходи, виданої військовою частиною НОМЕР_4 від 22.11.2024 №134/3, вбачається, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посаді водія-радіотелефоніста командира, а у довідці наведені відомості щодо нарахованого грошового забезпечення, утриманого військового збору та перерахувань на картковий рахунок за період з 13.02.2023 по 31.10.2024.

Із грошового атестату, виданого військовою частиною НОМЕР_4 від 06.12.2024 №2587, вбачається, що ОСОБА_1 перебував на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_4 ; у документі зазначені складові грошового забезпечення, зокрема посадовий оклад, надбавка за вислугу років, премія та надбавка за особливості проходження служби.

Листом військової частини НОМЕР_2 від 13.04.2025 №1645/1/4329 позивачу повідомлено, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 у складі військової частини НОМЕР_2 у період з 13.02.2023 по 06.12.2024, а також що 04.07.2024 під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини отримав поранення, у зв`язку з чим перебував на лікуванні у медичних закладах у період з 04.07.2024 по 16.08.2024. У листі зазначено, що за цей період йому нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення і додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168, а з липня 2024 року та на дату вибуття до нового місця служби виплачувалось грошове забезпечення у повному обсязі, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога на оздоровлення та додаткові види винагороди.

Із виписок АТ КБ «ПриватБанк» від 05.11.2024 щодо рахунків ОСОБА_1 за період 01.01.2024-05.11.2024, а також від 10.01.2025 за період 01.10.2024-10.01.2025, вбачається рух коштів по рахунках, зокрема зарахування заробітної плати, додаткової винагороди та соціальних виплат від військової частини НОМЕР_2 , із зазначенням загальних сум надходжень 426 062,69 грн, 190 116,12 грн та 309 940,31 грн відповідно.

Щодо періоду з 26.10.2023 по 30.10.2023 судом встановлено, відповідно до деталізованого розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат військовослужбовця в/ч НОМЕР_4 в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 , що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у госпітальному відділенні медичної роти військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується виписним епікризом. Також із деталізованого розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат вбачається, що за жовтень 2023 року позивачу нараховано додаткову винагороду у сумі 79 677,40 грн, при цьому у графі «днів з розрахунку 100 000» зазначено 22 дні, а у графі «днів з розрахунку 30 000» зазначено 9 днів.

Щодо періоду з 26.01.2024 по 29.01.2024 судом встановлено, відповідно до деталізованого розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат військовослужбовця в/ч НОМЕР_4 в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 , що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у МКЛ №16 м. Дніпро, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №1469. Із деталізованого розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат вбачається, що за січень 2024 року позивачу нараховано додаткову винагороду у сумі 83 225,80 грн, при цьому у графі «днів з розрахунку 100 000» зазначено 24 дні, а у графі «днів з розрахунку 30 000» зазначено 6 днів.

Щодо періоду з 29.01.2024 по 05.02.2024 судом встановлено, відповідно до деталізованого розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат військовослужбовця в/ч НОМЕР_4 в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 , що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Криворізька міська лікарня №1», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №258/84. Із деталізованого розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат вбачається, що за лютий 2024 року позивачу нараховано додаткову винагороду у сумі 17 241,40 грн, при цьому у графі «днів з розрахунку 100 000» зазначено 5 днів, а у графі «днів з розрахунку 30 000» зазначено 0 днів.

Щодо періоду з 06.03.2024 по 22.03.2024 судом встановлено, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 06.03.2024 №66 позивач, який з 08.02.2024 перебував у відпустці для лікування після поранення, 06.03.2024 вибув для проходження військово-лікарської комісії у НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь». Також матеріали справи містять виписний епікриз, відповідно до якого позивач перебував на стаціонарному лікуванні у клініці торакальної хірургії НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» у період з 06.03.2024 по 22.03.2024. Водночас із деталізованого розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат військовослужбовця в/ч НОМЕР_4 в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 вбачається, що за березень 2024 року позивачу додаткова винагорода не нараховувалась, при цьому у графах «днів з розрахунку 100 000» та «днів з розрахунку 30 000» зазначено 0 днів, а у графі «нарахована додаткова винагорода» зазначено 0,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

Відповідач вважає, що Позивачем порушено строки звернення до адміністративного суду. Поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду Позивачем не наведено.

Разом з цим, суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки спір у цій справі стосується нарахування та виплати грошового забезпечення, а не проходження військової служби у вузькому розумінні ч. 5 ст. 122 КАС України.

Отримання позивачем щомісячного грошового забезпечення саме по собі не свідчить про його обізнаність щодо правильності визначення відповідачем складових такого забезпечення, кількості днів, врахованих при розрахунку додаткової винагороди, та підстав її невиплати за спірні періоди.

Належний деталізований розрахунок виплат був наданий відповідачем лише під час судового розгляду, а лист військової частини не містив повних відомостей щодо нарахування додаткової винагороди за періоди до липня 2024 року.

За таких обставин підстави для залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду відсутні.

Щодо позовної вимоги нарахувати та виплатити додаткової винагороди, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку із отриманням поранення пов`язаного із захистом Батьківщини.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

При цьому, 01.04.2022 до постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Так, додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Разом з тим, для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Щодо спірного періоду з 26 жовтня 2023 року по 30 жовтня 2023 року.

Із матеріалів справи встановлено, що 25.10.2023 ОСОБА_1 під час виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_4 поблизу населеного пункту Площанка Кремінського району Луганської області отримав мінно-вибухову травму та акубаротравму.

Із довідки про обставини травми військової частини НОМЕР_4 від 07.11.2023 №4340 вбачається, що травма отримана під час безпосередньої участі у бойових діях під час виконання бойових завдань, не пов`язана із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Із первинної медичної картки форми 100 від 26.10.2023 вбачається, що позивач отримав бойову травму під час мінометного обстрілу, з діагнозом: контузія, акубаротравма, та був евакуйований до медичного пункту батальйону.

Із виписного епікризу госпітального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 26.10.2023 по 30.10.2023. У документі зазначено діагноз: посттравматичний церебростенічний синдром з цефалгією, а також вказано, що травму отримано 25.10.2023 під час виконання бойового завдання на території Луганської області.

Позивач посилається на перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, та стверджує про невиплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.

Водночас наданий відповідачем деталізований розрахунок грошового забезпечення спростовує доводи про повну невиплату додаткової винагороди за жовтень 2023 року, оскільки у графі «Нарахована додаткова винагорода» за жовтень 2023 року зазначено суму 79 677,4 грн, а у графі «Днів в розрахунку 100 000» визначено 22 дні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, а не її повна відсутність.

Разом із тим, позивачем не надано контррозрахунку чи доказів неправильності визначення відповідачем кількості днів, які враховані при нарахуванні додаткової винагороди.

Щодо періоду з 26 січня 2024 року по 29 січня 2024 року.

25.01.2024 під час виконання бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_4 , що перебувала у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_5 , ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму та множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення спини.

Із довідки військової частини НОМЕР_5 від 07.02.2024 №377Д про обставини травми вбачається, що поранення отримане під час виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Макіївка Сватівського району Луганської області, спричинене діями противника під час мінометного, танкового та артилерійського обстрілу, пов`язане із захистом Батьківщини та не пов`язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, станом алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Із виписки з медичної карти стаціонарного хворого МКЛ №16 м. Дніпро №1469 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 26.01.2024 по 29.01.2024. У документі зазначено діагноз: вогнепальне осколкове непроникаюче поранення грудної стінки та попереку зліва, акубаротравма, а також вказано, що поранення отримано 25.01.2024 під час бойових дій.

Із медичного документа за лютий 2024 року вбачається, що позивач проходив лікування після поранення, отриманого 25.01.2024 під час бойових дій; у документі зазначено скарги на біль у ділянці поранень, результати обстежень, проведене лікування та рекомендації щодо подальшого амбулаторного лікування і відпустки за станом здоров`я.

Водночас доводи позивача про невиплату додаткової винагороди спростовуються деталізованим розрахунком грошового забезпечення, відповідно до якого за січень 2024 року позивачу нараховано додаткову винагороду у сумі 83 225,8 грн, при цьому у графі «Днів в розрахунку 100 000» зазначено 24 дні.

Отже, відповідачем здійснювалось нарахування додаткової винагороди за відповідний період, а тому твердження про повну бездіяльність щодо її виплати не знайшло підтвердження.

При цьому позивач не довів, що відповідач безпідставно не врахував окремі дні лікування або неправильно здійснив пропорційний розрахунок.

Щодо позовних вимог у частині нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 29 січня 2024 року по 05 лютого 2024 року.

Із матеріалів справи встановлено, що у вказаний період позивач проходив стаціонарне лікування після отриманого поранення.

Із виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №258/84 КП «Криворізька міська лікарня №1» вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 29.01.2024 по 05.02.2024. У документі зазначено діагноз: вибухова травма від 25.01.2024, вогнепальне осколкове сліпе поранення задньої поверхні грудної стінки та попереку зліва, акубаротравма. Також зазначені ускладнення: стійкий больовий синдром та виражені порушення функції опори та ходи.

Разом із тим, наданий відповідачем деталізований розрахунок свідчить, що: за січень 2024 року позивачу нараховано 83 225,8 грн додаткової винагороди; за лютий 2024 року позивачу нараховано 17 241,4 грн додаткової винагороди. Також у розрахунку зазначено: у січні 2024 року враховано 24 дні для розрахунку винагороди; у лютому 2024 року враховано 5 днів.

Таким чином, загалом відповідач врахував 29 днів при нарахуванні додаткової винагороди за період лікування наприкінці січня та на початку лютого 2024 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачу взагалі не виплачувалась додаткова винагорода за цей період, а також не містять належного контррозрахунку щодо неправильності проведених відповідачем нарахувань.

Щодо позовних вимог у частині нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 06.03.2024 по 22.03.2024 суд зазначає наступне.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 06.03.2024 №66 позивач, який з 08.02.2024 перебував у відпустці для лікування після поранення, 06.03.2024 вибув для проходження військово-лікарської комісії у НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь».

Матеріали справи містять виписний епікриз, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у клініці торакальної хірургії НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» у період з 06.03.2024 по 22.03.2024. При цьому у виписному епікризі зазначено діагноз: стан після видалення базаліоми передньої поверхні грудної клітки від 29.02.2024, нагноєння післяопераційної рани.

Отже, із наданих медичних документів вбачається, що стаціонарне лікування у період з 06.03.2024 по 22.03.2024 було пов`язане з післяопераційним ускладненням після оперативного втручання з приводу базальноклітинного раку шкіри, а не безпосередньо з лікуванням поранення, отриманого під час захисту Батьківщини.

Водночас із довідки військово-лікарської комісії від 21.05.2024 №10298 вбачається, що наслідки мінно-вибухової та баротравми від 25.01.2024 у вигляді вогнепальних осколкових сліпих поранень м`яких тканин та наслідки вибухотравми у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості кваліфіковано як легку травму, пов`язану із захистом Батьківщини.

Із деталізованого розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат вбачається, що за березень 2024 року у графах «днів з розрахунку 100 000» та «днів з розрахунку 30 000» зазначено 0 днів, а додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн не нараховувалась.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.04.2026 у справі №240/4897/24, відповідно до якої Постанова Кабінету Міністрів України №168 передбачає обов`язкову наявність належного документального підтвердження того, що лікування здійснюється саме у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, а у випадку відпустки для лікування також вимагає встановлення тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.

Однак у даному випадку матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що стаціонарне лікування позивача у період з 06.03.2024 по 22.03.2024 здійснювалось саме у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, у розумінні Постанови №168.

За таких обставин суд не вбачає підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за період з 06.03.2024 по 22.03.2024.

У даній справі, суд дійшов висновку, що право на додаткову винагороду у розмірі до 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 виникає лише за умови належного документального підтвердження того, що військовослужбовець перебував на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування саме у зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини. При цьому не кожне лікування чи перебування у відпустці за станом здоров`я автоматично створює право на таку виплату.

Якщо лікування пов`язане з іншими захворюваннями, а не безпосередньо з бойовим пораненням, або якщо додаткова винагорода за відповідні періоди вже була нарахована та виплачена пропорційно підтвердженим дням лікування, підстав для задоволення позову немає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень на місяць пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні у період з 06.03.2024 по 22.03.2024 не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з вище окреслених підстав.

Судові витрати по справі.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

З огляду на наведене та керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.