Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №320/8228/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Київ справа №320/8228/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” , у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за вересень, жовтень та листопад 2025 року.

-Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.09.2025 по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 по 31.10.2025 року, з 09.11.2025 по 30.11.2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в електронній формі.

Правова позиція сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та виконував бойові (спеціальні) завдання з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини, включеної до резерву Головнокомандувача Збройних Сил України. За виконання таких завдань йому до червня 2025 року виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 та Порядку №260. Водночас у вересні-листопаді 2025 року, попри продовження виконання відповідних бойових (спеціальних) завдань, підтверджених бойовими розпорядженнями, записами у журналі бойових дій та рапортами, додаткову винагороду Позивачу не виплачено. Відповідач припинив такі виплати з 01.07.2025 на підставі телеграми та рішення Міністерства оборони України щодо тлумачення поняття «інтенсивна підготовка», хоча бойові розпорядження, на підставі яких Позивач виконував завдання, залишались чинними та не були скасовані. ОСОБА_1 вважає таку невиплату протиправною бездіяльністю Відповідача та просить суд захистити його права, тому звернувся до суду із даним позовом.

У відзиві на позовну заяву від 06.03.2026 Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Водночас Відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами та вказав, що діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, законами України, постановою Кабінету Міністрів України №168 та Порядком №260. Відповідач послався на те, що щомісячна додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який не має постійного характеру, а порядок її виплати визначається Міністром оборони України. Також Відповідач зазначив, що до 01.08.2025 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій. У відзиві зазначено, що військова частина НОМЕР_2 є частиною безпосереднього підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 , а командир військової частини підпорядкований ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач вказав, що телеграмою тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296 було доведено до відома військової частини рішення Міністерства оборони України щодо тлумачення терміну «інтенсивна підготовка» як складової частини терміну «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності». Відповідач зазначив, що у зв`язку із вказаними роз`ясненнями та рішенням Міністра оборони України від 14.07.2025 №34483/з/1 військовою частиною НОМЕР_2 з 01.07.2025 було зупинено нарахування та виплату додаткової винагороди за виконання завдань з інтенсивної підготовки, оскільки Порядком №260 не передбачено виплату додаткової винагороди за виконання завдань з колективної підготовки у ході відновлення боєздатності. Також Відповідач вказав, що командир військової частини НОМЕР_2 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління доктрин і підготовки Генерального штабу Збройних Сил України та Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України із запитами та телеграмами щодо надання роз`яснень стосовно застосування терміну «інтенсивна підготовка» та наявності підстав для виплати додаткової винагороди, однак відповіді на зазначені звернення станом на дату подання відзиву не надходили. Крім того, Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 9 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів військових частин. У відзиві вказано, що командиром військової частини НОМЕР_2 12.02.2026 видано наказ №65/нагд про виплату додаткової винагороди за спірний період, а також направлено заявку-розрахунок до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання відповідного фінансування. Разом з тим станом на дату подання відзиву відповідні бюджетні кошти до військової частини не надійшли. Відповідач також зазначив, що військова частина є неприбутковою бюджетною установою, фінансування якої здійснюється з державного бюджету, а виплата грошового забезпечення проводиться виключно в межах бюджетних асигнувань, передбачених кошторисом військової частини. У зв`язку із цим Відповідач вказав на відсутність на момент подання відзиву коштів для виплати Позивачу додаткової винагороди за вересень-листопад 2025 року.

06.03.2026 ОСОБА_1 подав письмову відповідь на відзив, у якій зазначив, що не погоджується з правовою позицією Відповідача та вважає позовні вимоги обґрунтованими. Позивач вказав, що сам Відповідач у відзиві підтвердив наявність правових підстав для виплати додаткової винагороди, оскільки військову частину НОМЕР_2 було включено до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України та покладено виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки військових фахівців, а всі структурні підрозділи частини були залучені до виконання таких завдань. Позивач зазначив, що Відповідач не заперечував факту виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань, а також підтвердив це виданням наказу від 12.02.2026 №65/нагд про виплату додаткової винагороди за спірний період та направленням заявки-розрахунку на фінансування відповідних виплат. На думку Позивача, такими діями Відповідач фактично визнав порушення прав Позивача та помилковість попереднього припинення виплат. ОСОБА_1 вказав, що видання наказу саме по собі не звільняє Відповідача від обов`язку здійснити виплату, оскільки відповідно до Порядку №260 виплата грошового забезпечення покладається на військову частину. Позивач також зазначив, що після видання наказу кошти на його рахунок не надійшли, що, на його думку, свідчить про формальну спробу перекласти відповідальність на Міністерство оборони України чи ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, Позивач послався на лист Відповідача від 05.12.2025 №2367/5469, у якому, на думку Позивача, Відповідач підтвердив факт виконання військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 бойових (спеціальних) завдань після надходження телеграми ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.07.2025 №116/14/66296 та визнав, що невиплата додаткової винагороди може призвести до порушення прав військовослужбовців і звернень до суду. На думку Позивача, підставою для виплати додаткової винагороди є сам факт виконання бойового (спеціального) завдання, підтверджений відповідними бойовими розпорядженнями та наказами, а зміна формулювання терміну «інтенсивна підготовка» не змінює факту виконання такого завдання. Позивач також зазначив, що станом на 30.12.2025 зміни до Постанови №168 та Порядку №260 внесені не були. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Окрім цього, на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 у справі №320/8228/26 Відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів, зокрема довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виданої ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_2 від 11.03.2026 №562/ФЕС.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України та наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.12.2024 №347 призначений на посаду старшого офіцера відділення інформаційно-аналітичного забезпечення військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308 військова частина НОМЕР_2 здійснює організацію та забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій у сфері радіоелектронної підтримки Сухопутних військ Збройних Сил України.

Згідно з бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 №1дск військовослужбовці вказаної військової частини залучаються до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Матеріалами справи підтверджується, що у вересні, жовтні та листопаді 2025 року Позивачу додаткова винагорода не виплачувалась.

08.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Відповідача із заявою про виплату додаткової винагороди за вересень-листопад 2025 року та надання відповідних документів. У заяві Позивач посилався на виконання ним бойових (спеціальних) завдань у період з 01.09.2025 по 30.11.2025, що підтверджується бойовими розпорядженнями, записами у журналі бойових дій та рапортом начальника відділення оперативного планування.

Листом від 04.02.2026 №2367/582 військова частина НОМЕР_2 повідомила, що виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань підтверджується бойовими розпорядженнями, записами у журналі бойових дій та рапортом начальника відділення оперативного планування, що відповідає вимогам пункту 4 розділу XXXIV Порядку №260. Водночас у наданні витягів із журналу бойових дій та відповідного рапорту відмовлено у зв`язку з наявністю в них інформації з обмеженим доступом.

Судом встановлено, що Відповідач відмовив у виплаті додаткової винагороди, посилаючись на телеграму начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296, якою доведено до відома військових частин інформацію щодо необхідності врахування під час виплати додаткової винагороди за липень 2025 року підходу до тлумачення терміну «інтенсивна підготовка» як складової терміну «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності».

Також до матеріалів справи долучено довідку про доходи Позивача від 02.02.2026 №444/ФЕС, відповідно до якої додаткова винагорода виплачувалась Позивачу включно по червень 2025 року, тоді як у вересні-листопаді 2025 року виплачувалось лише щомісячне грошове забезпечення без додаткової винагороди.

Відповідно до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виданої ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_2 від 11.03.2026 №562/ФЕС, Позивач у період з 01.09.2025 по 30.11.2025 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді старшого офіцера та отримував грошове забезпечення у розмірі: за вересень 2025 року – 30 946,98 грн, за жовтень 2025 року – 30 495,98 грн, за листопад 2025 року – 30 495,98 грн. Також довідкою підтверджується, що у вказаний період Позивачу не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода, оскільки у графі «додаткова винагорода» зазначено 0,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацами 1,2 ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Статтею 9-2 Закону № 2011-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців передбачена виплата додаткової винагороди.

Відповідно до положень абзацу 3 п.1-1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно з п.2-1 Постанови №168 міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:

порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;

особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту;

порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).

Пунктом 2 розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до п.3 Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у Порядку №260 врегульовані розділом XXXIV.

Відповідно до положень пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану виплачується в таких розмірах:

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), зокрема, з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 визначений перелік документів, підтверджуючих безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Судом встановлено, що Відповідач не заперечує факт того, що ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, а також те, що до липня 2025 року включно Позивачу виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260.

Відповідно до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від 11.03.2026 №562/ФЕС, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , у період з вересня по листопад 2025 року ОСОБА_1 виплачувалось лише щомісячне грошове забезпечення без нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168.

Рішенням Міністра оборони України не вносились зміни до Порядку № 260 в частині зміни підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Відповідно до вимог розділу 8 Положення «Про Міністерство оборони України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює контроль за їх виконанням. Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог статті 42 пункту 3 Закону України «Про правотворчу діяльність», зміни до нормативно-правового акта вносяться шляхом прийняття (видання) нормативно-правового акта такої самої юридичної сили, якщо інше не передбачено Конституцією України та (або) законом.

Згідно приписів статті 42 пункту 4 Закону України «Про правотворчу діяльність» зміни, що вносяться до нормативно-правового акта, змінюють норми права такого нормативно-правового акта в момент набрання чинності нормативно-правовим актом (відповідної норми права), яким вносяться такі зміни. Посилання на норму права, до якої внесені зміни, має містити вказівку на чинний нормативно-правовий акт, який змінив її останнім.

Судом встановлено, що як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи будь-яких змін в постанову №168 не внесено.

При цьому, рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 №34483/з/1, на яке посилається Відповідач, не є нормативно-правовим актом, яким у встановленому законодавством порядку внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №168 або Порядку №260, а відтак саме по собі не могло бути достатньою правовою підставою для припинення Позивачу виплати додаткової винагороди.

Таким чином, за відсутності рішення Міністра оборони України про припинення виплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки у визначений законодавством України спосіб та внесення зміни до відповідних нормативно-правових актів в установленому порядку, позивач, який виконував у вересні, жовтні та листопаді 2025 року бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій, що не заперечується відповідачем, має право на отримання спірної винагороди.

Суд звертає увагу, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації встановленої державою гарантії для військовослужбовців та деяких інших осіб на отримання належного їм розміру грошового забезпечення, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Верховний Суд в подібних правовідносинах щодо застосування принципу юридичної визначеності у постанові від 21.12.2023 по справі №200/193/23, виснував, що за спірний період підлягає застосуванню наказ №628 для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, оскільки за відсутності цього відомчого нормативно-правового акту не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.

Також Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі №824/166/15-а висловив правову позицію, відповідно до якої держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджується факт виконання Позивачем у періоди з 01.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025 та з 09.11.2025 по 30.11.2025 бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, що Відповідачем не заперечується.

При цьому суд враховує, що до липня 2025 року Позивачу за виконання таких завдань виплачувалась додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 та Порядку №260, тоді як у спірний період виплату припинено виключно у зв`язку зі зміною підходу до тлумачення терміну «інтенсивна підготовка», без внесення відповідних змін до Постанови Кабінету Міністрів України №168 та Порядку №260.

Суд також враховує, що бойові розпорядження, на підставі яких Позивач виконував бойові (спеціальні) завдання, у встановленому порядку не скасовувались та не змінювались, а Відповідачем у подальшому видано наказ про виплату Позивачу додаткової винагороди за спірний період.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у Відповідача були відсутні правові підстави для ненарахування та невиплати Позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Таким чином, з метою захисту прав позивача, суд вважає за доцільне зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.09.2025 по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 по 31.10.2025 року, з 09.11.2025 по 30.11.2025 року.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали позову, положення законодавства України та детально оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.

Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій.

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд –

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” , у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за вересень, жовтень та листопад 2025 року.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.09.2025 по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 по 31.10.2025 року, з 09.11.2025 по 30.11.2025 року.

4. Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.