Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №320/43647/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Київ № 320/43647/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Агропромислова Група»

до Одеської митниці

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Агропромислова Група» з позовом до Одеської митниці, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA500090/2024/000015/1 від 06.07.2024;

- визнати протиправним та скасувати карту відмови № UA500090/2024/000092.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що рішення митного органу є протиправними, прийнятими з порушенням норм Митного кодексу України та без належного фактичного і правового обґрунтування. Зокрема, позивач зазначає, що митна вартість товару була визначена ним правомірно за основним методом за ціною договору, оскільки між сторонами укладено реальний зовнішньоекономічний контракт, товар фактично поставлений, а його вартість повністю сплачена постачальнику. Позивач наголошує, що разом із митною декларацією подано повний пакет документів, передбачених статтею 53 МК України, які у своїй сукупності підтверджують як сам факт здійснення господарської операції, так і числове значення митної вартості товару. Окремо позивач звертає увагу на те, що додатково митному органу були надані документи, які містять інформацію щодо вартості товару, зокрема експортна декларація з вартісними показниками, інвойс виробника та інформація біржових організацій, що також підтверджують рівень заявленої ціни. Позивач вважає, що посилання митного органу на розбіжності у документах є безпідставними та мають формальний характер, оскільки такі розбіжності не впливають на можливість ідентифікації товару, не спростовують факту його поставки та не змінюють числового значення митної вартості. Крім того, позивач зазначає, що умови поставки CFR передбачають включення витрат на транспортування до ціни товару, у зв`язку з чим доводи митниці про відсутність відомостей щодо окремих складових митної вартості є помилковими. Позивач також вказує, що митним органом не доведено недостовірність заявлених відомостей та не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, що відповідно до частини сьомої статті 54 МК України означає, що така митна вартість підлягає визнанню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач пождав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує та зазначає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством. Вказує, що під час здійснення митного контролю із застосуванням системи управління ризиками було встановлено необхідність перевірки правильності визначення митної вартості товару, при цьому в поданих декларантом документах виявлено розбіжності та відсутність відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості. Зокрема, відповідач зазначає, що у документах відсутні відомості щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару, сертифікат походження не містить реквізитів комерційних та транспортних документів, що не дає змоги ідентифікувати партію товару, експортна декларація містить невідповідності та не піддається перевірці, експертний висновок не містить достатнього документального підтвердження розрахунків. Відповідач зазначає, що виявлені обставини унеможливлювали перевірку заявленої митної вартості, у зв`язку з чим митним органом було реалізовано право на витребування додаткових документів, а в подальшому прийнято рішення про коригування митної вартості. Також відповідач наголошує, що обов`язок доведення достовірності заявленої митної вартості покладається на декларанта, який має подавати документи, що містять об`єктивні та підтверджені дані. У зв`язку з викладеним відповідач вважає, що спірні рішення прийняті правомірно, а підстави для їх скасування відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 у задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та у порядку загального позовного провадження відмовлено.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та компанією Nitron Group LLC (США) укладено зовнішньоекономічний контракт № S-02401016 від 10.05.2024, відповідно до якого позивачем придбано товар — мінеральні добрива NPK 15-15-15 у кількості близько 5 000 тонн за ціною 428 доларів США за тонну на умовах поставки CFR Чорноморськ.

На виконання умов зазначеного контракту позивачем здійснено передоплату у розмірі 214 000 доларів США, а в подальшому проведено повний розрахунок із постачальником на загальну суму 2 354 000 доларів США.

Поставка товару здійснювалася морським транспортом, що підтверджується коносаментом від 10.06.2024, при цьому 22.06.2024 вантаж прибув до порту Чорноморськ.

З метою митного оформлення товару митним брокером позивача подано митну декларацію № 24UA500090006480U5 від 25.06.2024 разом із пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, зокрема контрактом, інвойсами, платіжними документами, транспортними документами, сертифікатами походження та якості, страховими документами, експортною декларацією та іншими документами.

Митна вартість товару визначена позивачем за основним методом за ціною договору.

Під час здійснення митного контролю Одеською митницею із застосуванням системи управління ризиками встановлено необхідність проведення додаткових форм контролю та перевірки правильності визначення митної вартості товару.

За результатами перевірки митним органом зроблено висновок про наявність розбіжностей у поданих документах та відсутність відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості, у зв`язку з чим прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500090/2024/000015/1 від 06.07.2024 та оформлено картку відмови у митному оформленні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та вважаючи його необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - МК України) визначає, зокрема:

- митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України);

- декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. ( частина друга статті 52 МК України)

- у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (стаття 53 МК України)

- перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України.

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком) (частина третя статті 53 МК України);

- забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ( частина п`ята - шоста статті 53 МК України);

- митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості ( пункти 1 та 2 частини п`ятої статті 54 МК України);

- митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.( частина шоста статті 54 МК України);

- рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. ( частина друга статті 55 МК України);

- у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. ( частина сьома статті 55 МК України);

- протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. ( частина восьма статті 55 МК України);

- визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. ( частини перша-четверта статті 57 МК України)

- у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. ( частини 5-6 статті 57 МК України).

- метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України)

- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частини четверта - п`ята статті 58 МК України).

З аналізу зазначених положень Митного кодексу України вбачається, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

При цьому, наведені приписи МК України надають митному органу право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Щодо вказаного, то Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу суду, а саме, постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15).

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Спірність питання полягає у правомірності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів у зв`язку з не поданням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, та не спростуванням у додатково поданих документах розбіжностей.

Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у пункті 33 оскаржуваного рішення № UA500090/2024/000015/1 від 06.07.2024, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору.

За змістом статей 49, 51, 57, 58 МК України саме ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, є первинною та пріоритетною основою для визначення митної вартості. Застосування другорядних методів допускається лише тоді, коли митний орган доведе неможливість застосування першого методу через відсутність документального підтвердження ціни, неможливість кількісного визначення її складових або виявлення істотних розбіжностей, що реально впливають на числове значення митної вартості.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач посилається не лише на сам контракт та інвойс, а й на коносамент, сертифікати, платіжні документи, експортну декларацію, страховий договір та інші документи, які у сукупності підтверджують існування операції, її предмет, маршрут поставки, кількість товару та ціну.

Окремо позивач вказує і на подальшу повну оплату товару на суму 2 354 000 доларів США, що додатково узгоджується з умовами контракту та заявленою вартістю.

За таких обставин сам по собі факт наявності в митного органу сумнівів ще не означає автоматичної неможливості застосування першого методу. Для відмови у визнанні митної вартості за ціною договору митниця мала довести саме істотний, а не формальний характер виявлених нею недоліків.

Позивач вказує, що разом з митною декларацією було подано контракт, інвойс, проформу-інвойс, вантажну декларацію, сертифікат походження, сертифікат аналізу, страховий договір, платіжні документи, SWIFT-переказ, висновок Держзовнішінформу, експортну декларацію, а також окремо декларацію країни відправлення з вартістю, інвойс виробника і біржові котирування.

Суд виходить із того, що достатність документів у спорах цієї категорії оцінюється не формально за їх кількістю, а за тим, чи дозволяють вони ідентифікувати товар, встановити сторони операції, умови поставки та числове значення ціни. Із наведеного переліку вбачається, що базові документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, декларантом були надані.

Разом з тим сам по собі факт подання повного пакета документів не усуває права митного органу перевірити їх зміст.

Але таке право не є безмежним: митниця повинна довести, що конкретний недолік у документах унеможливлює саме перевірку ціни, а не просто свідчить про бажання провести глибшу перевірку.

Щодо доводів відповідача, що поставка товару і його оплата не підтверджують реальність операції, суд вказує на таке.

Суд зазначає, що для митних правовідносин реальний рух товару та реальне виконання контракту мають визначальне значення при оцінці питання, чи існує об`єктивна підстава вважати заявлену ціну штучною або недостовірною.

Якщо товар фактично поставлений, прийнятий до митного оформлення, ідентифікований за найменуванням, кількістю, походженням та маршрутом, а кошти сплачені продавцю, це істотно послаблює доводи про довільність або фіктивність заявленої ціни.

Іншими словами, реальність зовнішньоекономічної операції не тотожна автоматичному визнанню митної вартості, але вона є вагомим доказом того, що митний орган повинен наводити особливо переконливі, а не суто технічні підстави для її невизнання.

Згідно матеріалів справи, судно «A LINE» прибуло до порту Чорноморськ 22.06.2024, позивачем подано митну декларацію щодо ввезеного товару, а також на проведено як передоплату, так і остаточних платежів на користь продавця.

Щодо можливості застосування першого методу, суд звертає увагу на таке.

Зі змісту матеріалів справи слідує, що позивач заперечує саме істотність виявлених митницею «розбіжностей» і вказує, що вони або пояснюються умовами поставки CFR, або не впливають на ідентифікацію товару, або взагалі стосуються документів, які не були визначальними для підтвердження ціни.

Суд погоджується з тим, що у справах про коригування митної вартості недостатньо формально перелічити зауваження до окремих документів.

Митниця має показати причинно-наслідковий зв`язок між конкретною невідповідністю та неможливістю перевірити числове значення митної вартості. Якщо ж зауваження не впливають на встановлення ціни, не спростовують факту поставки та не вказують на іншу реальну ціну товару, то вони самі по собі не є належною підставою для переходу до коригування.

Позивач посилається на положення частини сьомої статті 54 МК України, за якою у разі якщо митний орган не може аргументовано довести заявлення неповних чи недостовірних відомостей, митна вартість вважається визнаною автоматично. Власне на це позивач прямо вказує у позові.

Суд зазначає, що це правило не усуває права митного органу на перевірку, але покладає на нього обов`язок доказування, а не лише право сумніву.

Відтак, якщо встановлені митницею недоліки не є істотними, не доводять недостовірність відомостей і не позбавляють можливості перевірити заявлену ціну, наслідком дійсно є визнання митної вартості, заявленої декларантом.

Щодо тверджень відповідача, що митниця мала право здійснювати поглиблену перевірку, оскільки спрацювала система управління ризиками.

Суд погоджується, що СУР і пов`язані з нею форми контролю дійсно дають митному органу право і навіть обов`язок провести перевірку документів, витребувати додаткові відомості та проаналізувати ризики. Проте сама по собі наявність профілю ризику не є доказом неправдивості ціни. СУР є лише інструментом відбору операцій для контролю, а не самостійною юридичною підставою для коригування митної вартості.

Отже, цей аргумент підтверджує правомірність самої перевірки, але не доводить правомірність спірного рішення про коригування митної вартості.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у документах відомостей про витрати на навантаження, вивантаження та обробку товару, що не дозволяє перевірити митну вартість, суд зазначає таке.

Графа 33 спірного рішення про коригування містить посилання на те, що у контракті, інвойсі та інших документах відсутні дані про витрати на навантаження, вивантаження та обробку.

Водночас, позивач у позові прямо заперечує цей висновок відповідача та вказує, що поставка здійснювалася на умовах CFR Чорноморськ згідно з Incoterms 2020, а отже продавець організовує завантаження товару на борт судна та оплачує фрахт до порту призначення; з огляду на це посилання митниці на відсутність окремих даних про такі витрати як на підставу для невизнання митної вартості є безпідставним.

Суд погоджується з позицією позивача та вказує, що за умовами контракту відповідні витрати включені в ціну товару, митниця мала навести докази того, що вони фактично не були включені або що умови поставки документально суперечать заявленій ціні.

Самої вказівки на відсутність окремої розшифровки витрат недостатньо, коли з умов поставки випливає, що такі витрати покладені на продавця і входять до договірної ціни, тому цей аргумент відповідача не доводить неможливість застосування першого методу.

Щодо тверджень відповідача про те, що сертифікат походження не містить реквізитів комерційних і транспортних документів, що не дає змоги ідентифікувати партію товару, суд вказує на таке.

Митниця вказує, що у сертифікаті походження № 1630 від 14.06.2024 не зазначено реквізитів комерційних та товаро-транспортних документів, через що не можна однозначно ідентифікувати партію товару.

Суд виходить із того, що сертифікат походження не є єдиним і самодостатнім документом, за яким встановлюється ціна товару. Його основна функція це підтвердження країни походження, а не фіксація всіх числових параметрів митної вартості.

Ідентифікація партії товару у цій справі здійснюється не за одним документом ізольовано, а в сукупності: контрактом, інвойсом, коносаментом, митною декларацією, описом товару, вагою, виробником, країною походження, датами відвантаження та іншими супровідними документами, на які посилається сам позивач.

Саме тому, відсутність у сертифікаті походження окремих реквізитів не може автоматично свідчити про неможливість ідентифікації товару, якщо така ідентифікація досягається сукупністю інших наданих документів.

Що стосується позиції відповідача, що декларація країни відправлення містить відомості про інші комерційні документи, а QR-код не зчитується, тому цей документ не підтверджує заявлену вартість, суд звертає увагу на таке.

Митниця вказує, що експортна декларація від 11.06.2024 № 0000790R містить посилання на інші комерційні документи, реквізити яких відсутні у поданій декларації, а QR-код не зчитує інформацію.

Суд зазначає, що навіть якщо цей документ містить певні технічні або верифікаційні недоліки, сам по собі такий факт ще не означає, що митна вартість не є підтверджена.

Експортна декларація є одним із допоміжних документів, а не єдиним джерелом відомостей про ціну. За наявності контракту, інвойсу, коносамента, платіжних документів і опису поставки митниця повинна була показати, які саме відомості в експортній декларації спростовують договірну ціну або вказують на іншу фактичну ціну товару, що не було спростовано відповідачем в ході розгляду справи.

Щодо експертного висновку ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА», суд зазначає таке.

Митниця зазначає, що експертний висновок від 24.06.2024 № 3-1/765 містить лише аналіз документів та інформаційних джерел і не відповідає вимогам щодо звіту про оцінку, тому не може бути покладений в основу визнання митної вартості.

Однак, такий висновок не був та не може бути визначальним документом для підтвердження митної вартості, крім того посилання митниці на його недоліки судом до уваги не приймається, оскільки ціна підтверджувалася іншими документами, включно з інвойсом виробника, декларацією країни відправлення та біржовими котируваннями.

Суд погоджується, що навіть у разі неврахування митницею цього експертного висновку саме по собі це не означає відсутності у декларанта інших належних доказів ціни.

Митна вартість за першим методом підтверджується насамперед документами щодо самої операції купівлі-продажу, а не ринковими довідками чи експертними узагальненнями.

Що стосується витребування митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.

Як зазначалось вище, частинами 1 та 2 статі 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).

Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі № 809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі № 815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).

У цій справі відповідач вважав, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, відповідач не обґрунтував яким чином витребувані митним органом документи впливають на підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача (за наявності) додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є не обґрунтованими і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.

Щодо правомірності застосування відповідачем методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає таке.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 64 МК України у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT)- за резервним методом.

Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод.

3 метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄAIC та встановлено, що рівень митної вартості: такого товару є більшим та становить 0, 52 дол. США/кг (МД від 19.04.2024 № UA500390/2024/003728), ніж заявлена декларантом.

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі №814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

Крім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом (постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20).

Таким чином, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як встановлено судом, спірне рішення про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного ( резервного) методу.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.

При цьому, суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Фактично оскаржуване рішення ґрунтується не на встановленні недостовірності митної вартості, а на припущеннях та формальному аналізі окремих документів, без урахування їх сукупності та реального змісту господарської операції.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA500090/2024/000015/1 від 06.07.2024, а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає таке.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Щодо вимоги про стягнення витрат на переклад документів та нотаріальне посвідчення перекладу в сумі 5 878,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статей 132, 137, 139 Кодексу адміністративного судочинства України до судових витрат належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням перекладачів.

Розмір таких витрат встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження понесення відповідних витрат позивачем надано рахунки-фактури та акти виконаних робіт щодо надання послуг з перекладу документів та підготовки документів до нотаріального посвідчення перекладу.

Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичної оплати зазначених послуг, зокрема платіжних документів, банківських виписок або інших доказів перерахування коштів виконавцям послуг.

Суд зазначає, що самі по собі рахунки та акти виконаних робіт підтверджують факт надання послуг та їх вартість, однак не підтверджують фактичного понесення позивачем відповідних витрат.

Крім того, надані документи свідчать, що переклад документів був виконаний до звернення позивача до суду, а доказів того, що зазначені витрати були безпосередньо зумовлені розглядом цієї справи, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність належних доказів понесення позивачем витрат на переклад документів та нотаріальне посвідчення перекладу у заявленому розмірі, у зв`язку з чим підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 30 280,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму судового збору з Одеської митниці.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA 500090/2024/000015/1 від 06.07.2024.

3. Визнати протиправною та скасувати карту відмови № UA 500090/2024/000092.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631; місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агропромислова група» (код ЄДРПОУ 35429229; місцезнаходження : 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 19) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.