Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №280/2573/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 червня 2026 року Справа № 280/2573/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок згідно п.4 абз. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 Про реалізацію експериментально проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок згідно п.4 абз. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 Про реалізацію експериментально проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 абз. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”, оскільки вважає, що у нього наявні всі визначені даним нормативним актом умови для її отримання.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 08.05.2026 поновлено строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийняти до розгляду відзив на позовну заяву, поданий Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України в адміністративній справі №280/2573/26.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позову заперечує та вказує, що не погоджується з такою позицією позивача та вважає, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги оскільки в Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 чітко зазначено критерії, яким повинні відповідати військовослужбовці, щоб отримати передбачену одноразову грошову допомогу, зокрема, бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX. На підставі наведеного у відзиві на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача 11.05.2026 до суду подано відповідь на відзив та вказано, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просить позов задовольнити.

Представником відповідача 14.05.2026 подано заперечення, в яких зазначені доводи, аналогічні викладеним у відзиві на позову заяву.

Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 28.07.2020 був прийнятий на військову службу за контрактом терміном на 3 (три) роки і призначений на посаду навідника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону НОМЕР_4 окремої механізованої бригади Оперативного Командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Сухопутних військ ЗСУ”.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_5 Збройних Сил України № 104 від 14.04.2023, позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 для подальшого проходження військової служби до Національної гвардії України.

Наказом командувача Національної гвардії України (по особовому складу) № 87 від 21.04.2023 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_6 Національної гвардії України з 16.04.2023.

Наказом командувача Національної гвардії України (по особовому складу) № 189 від 01.09.2023 позивача було переміщено для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.

30.11.2023 наказом командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) позивача було зараховано в списки особового складу та всіх видів забезпечення.

10.08.2025 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України, в особі командира військової частини НОМЕР_2 1 корпусу Національної гвардії України підполковника ОСОБА_2 , укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національної гвардії України, який набрав чинності з 15.08.2025. На момент укладення другого контракту строком «до оголошення мобілізації», позивачу виповнилося повних 25 років, та за контрактом позивач мав звання молодший сержант, посада - авіаційний технік взводу, Г-138319.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 25.01.2022 №4/276, від 17.11.2025 №6225 та 28.04.2026 № 2897 позивач дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі/районах Запорізькій, Донецькій та Харківських областях.

Зі змісту Витягу з протоколу від 13.12.2025 № 11 засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України вбачається, що комісією було відмовлено у задоволенні рапорту молодшого сержанта ОСОБА_3 щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, військовослужбовець уклав контракт про проходження військової служби 28.07.2020, тобто раніше початку оголошення воєнного стану, у зв`язку з чим, не підпадає під вимоги пункту 4 Постанови № 153.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі п.4 абз. 1 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу»(далі Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що:

-особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

-військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

-військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

-військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Спірним питанням у даній справі є виплата позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, з у рахуванням критеріїв відповідності визначених пунктом 4 Постанови № 153, зокрема дати укладення контракту.

Суд звертає увагу на те, що застосовним у даними випадку є саме п. 3, 4 вказаної постанови, оскільки Порядок № 153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість п. 3, 4 Постанови регламентує випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними постановою та порядком.

Отже, п.3, 4 Постанови № 153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:

-особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

-до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

-проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

-строк участі в бойових діях, станом на 13.02.2025, становить не менше шести місяців, а в разі наявності захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, менше шести місяців.

Як вже встановлено судом позивач у віці 20 років був прийнятий на військову службу за контрактом з 28.07.2020, тобто до введення воєнного стану (24.02.2022) та дати набрання Постановою №153 законної сили (13.02.2025).

Суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153» (далі - Постанова №942), яка набрала чинності 07.08.2025, до Постанови №153 внесено зміни та розширено умови реалізації експериментального проєкту, зокрема шляхом передбачення можливості укладення контракту з громадянами України віком від 18 до 25 років на посадах, пов`язаних з експлуатацією безпілотних систем. Водночас такі зміни не свідчать про автоматичне поширення дії Постанови №153 на будь-який контракт, укладений військовослужбовцем після набрання чинності Постановою №942, оскільки спеціальний порядок передбачає укладення саме контракту в межах експериментального проєкту, за відповідною формою, на визначених цією постановою умовах та на посадах, які відповідають критеріям такого проєкту.

Разом з тим, суд зазначає, що первинний контракт про проходження військової служби позивачем укладено 28.07.2020, тобто до введення в Україні воєнного стану, тоді як наступний контракт від 10.08.2025 укладено вже після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №153. При цьому, зміст контракту від 10.08.2025 не містить ознак спеціального контракту, укладеного в межах експериментального проєкту, передбаченого Постановою №153 у редакції Постанови №942, зокрема в ньому відсутні посилання на зазначені нормативно-правові акти, не визначено, що він укладається за спеціальною формою в межах відповідного проєкту, а строк його дії встановлено до «оголошення демобілізації», а не на два роки, як передбачено для контрактів на посадах, пов`язаних з експлуатацією безпілотних систем.

За таких обставин подальше укладення позивачем контракту після набрання чинності Постановою №153 саме по собі не створює передумов для виникнення права на одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн, оскільки не підтверджує наявності однієї з обов`язкових умов застосування цієї постанови.

За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач відповідачем обґрунтовано відмовлено у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 90, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 01.06.2026.

Суддя А.В. Сіпака