Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №280/2490/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року Справа № 280/2490/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у визнанні права ОСОБА_1 на отримання грошової винагороди у зв`язку із наявністю у ОСОБА_1 захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), одержаного під час захисту Вітчизни у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 грошової винагороди у зв`язку із наявністю ОСОБА_1 у захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), одержаного під час захисту Вітчизни у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що має право на отримання одноразової грошової винагороди передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 р. № 153 (далі - Постанова №153), оскільки у відповідності до абзацу 2 пункту 4 Постанови № 153 у віці до 25 років позивач уклав контракт про проходження військової служби під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій та отримав поранення (травми, контузію), пов`язані із захистом Батьківщини. За результатами розгляду заяви позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової винагороди. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

10 квітня 2026 року до суду відповідачем поданий відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнає та заперечує проти його задоволення з огляду на такі аргументи. Для отримання військовослужбовцем одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 153, останньому потрібно відповідати певним умовам, визначеним в пункті 4 Постанови № 153. 10.03.2026 в ході засідання створеної відповідачем комісії щодо виплати одноразової грошової допомоги, визначеної Постановою № 153, розглянуто рапорт позивача та перевірено наявність законних підстав для виплати позивачу одноразової грошової винагороди. Комісією визначено, що відсутні законні підстави для отримання позивачем одноразової грошової винагороди з огляду на наступне. Позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у Військову частину НОМЕР_1 з 08.05.2025, що підтверджується витягом з наказу командира частини (по стройовій частині) від 08.05.2025 № 137. Позивача прийнято на військову службу до Військової частини НОМЕР_1 після набрання чинності Постановою № 153. На момент набрання чинності Постановою № 153, позивачу вже виповнилось 25 років. Поранення, на яке посилається представник позивача, отримано позивачем вже після досягнення ним 25-річного віку, та не може впливати на розрахунок днів його безпосередньої участі в бойових діях, через те, що, враховуючи наведене вище, в розумінні Постанови № 153 особа має бути прийнятою на військову службу та брати безпосередню участь в бойових діях саме до досягнення нею 25-річного віку. Відповідач не вбачає законних підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153. У задоволенні адміністративного позову відповідач просить відмовити у повному обсязі.

14 квітня 2026 року представником позивача надана до суду відповідь на відзив. Позивач повністю не погоджується з доводами та запереченнями, викладеними у відзиві відповідача, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Позивача народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тяжке поранення (підрив на ворожій міні) отримав 10.07.2022, тобто у віці повних 24 років. Системний аналіз Постанови №153 свідчить про відсутність норм, які б пов`язували право на одноразову грошову винагороду із віком особи саме на момент отримання травми (поранення, контузії, каліцтва), моменту звернення із заявою або прийняття рішення про виплату. Факт отримання поранення є самостійною та визначальною підставою для виплати 1 млн грн. Позивач був призваний 27.02.2022 року у віці 24 років, тобто повністю відповідає встановленій умові «до 25 років» у розумінні Постанови № 153. Зміна військової частини не впливає на виникле право на отримання виплати.

16 квітня 2026 року відповідач направив до суду заперечення (на відповідь на відзив). Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки розширення умов для отримання одноразової грошової винагороди для осіб, які на момент набрання чинності Постановою № 153 вже проходили військову службу, зокрема ігнорування вікових обмежень, суперечитиме меті Постанови № 153.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 27.02.2022 прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років по мобілізації та займав посаду командира кулеметного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 27.02.2022 по 24.02.2025 позивач проходив військову службу у Національній гвардії України та під час проходження військової служби отримав поранення (травми, контузії, каліцтва), що підтверджується наданими документами.

17.04.2025 позивач пройшов медичний огляд у медичній (військово лікарській комісії) ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області», визнаний непридатним до військової служби.

24.01.2025 позивач звільнений з військової служби на підставі витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_3 НГУ (по стройовій частині) № 24.

Позивач уклав контракт про її проходження у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, наказом командира Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 08.05.2025 №137 зарахований в списки особового складу частини на всі види забезпечення.

22 січня 2026 року в інтересах позивача подано заяву в порядку абз. 4 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» на ім`я командира Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України із копіями документів.

За результатами розгляду вказаної заяви надано лист Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України № 10/29/12-З-97 ЕП від 10.02.2026 та повідомлено, що обов`язковою умовою для включення в наказ командира військової частини про виплату одноразовою грошової допомоги є проходження військової служби на момент включення до наказу про виплату. У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 було звільнено з військової служби 24.01.2025, відсутні підстави для включення до наказу командира військової частини про виплату одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

19 лютого 2026 року в інтересах позивача подано заяву в порядку абз. 4 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із копіями документів.

За результатами розгляду вказаної заяви надано лист Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 3/33/12-З-65 від 11.03.2026 та повідомлено, що військовослужбовець не відповідає обов`язковим критеріям, визначеним пунктом 4 Постанови № 153 від 11.02.2025, оскільки на момент набрання чинності вказаною Постановою (13.02.2025) військовослужбовцю більше 25 років.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права на отримання одноразової грошової винагороди порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Суд зазначає, що абзац 2 та 4 пункту 4 Постанови № 153, як в редакції Постанови №387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції Постанови № 942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по теперішній час), встановлює обов`язкові умови, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:

- приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою № 153 (11 лютого 2025 року): до 25 років;

- факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64;

- фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

- (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою № 153 (11 лютого 2025 року);

- (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою № 153 (11 лютого 2025 року) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для виплати позивачу спірної грошової винагороди та розглянувши доводи відповідача про відсутність підстав для такої виплати у зв`язку із тим, що позивачу на час набрання чинності Постановою №153 виповнилось більше 25 років, суд зазначає таке.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач 27.02.2022, тобто під час дії воєнного стану, позивач у віці до 25 років призваний на військову службу під час мобілізації, проходить військову службу уклавши 08.05.2025 контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України на посадах осіб сержантського і старшинського складу та з цієї дати був прийнятий на військову службу за контрактом, що відповідає вищевказаним умовам, визначеним Постановою № 153.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України від 04.09.2025 № 7797 позивач в період з 01 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 31 травня 2022 року, з 01 по 30 червня 2022 року, з 01 по 10 липня 2022 року, з 21 по 30, за 31 липня 2023 року, з 01 по 29 серпня 2023 року, з 01 по 08, з 11 по 30 вересня 2023 року, з 01 по 02, з 09 по 31 жовтня 2023 року, з 01 по 30 листопада 2023 року, з 01 по 02, з 18 по 21 грудня 2023 року, з 16 по 31 січня 2024 року, з 01 по 04, з 07 по 29 лютого 2024 року, з 01 по 11, з 14 по 31 березня 2024 року, з 01 по 08, з 11 по 25 квітня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області.

10.07.2022 позивач виконуючи бойове завдання в н.п. Кам`янське, близько 09 години 30 хвилин під час бойового зіткнення з противником, здійснюючи маневр для відходу, натрапив на ворожу міну і внаслідок чого отримав поранення обох кінцівок (ніг). Наслідки нещасного випадку (в тому числі поранення): Мінно вибухова травма. Травматична ампутація правої гомілки на рівні гомілко-стопового суглоба. Закритий спіралеподібний перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням. Вогнепальна осколкова дотична рана лівого стегна. Травматичний шок І ст, що підтверджується актом про нещасний випадок (у тому числі поранення) що стався з військовослужбовцем призваним на військову службу під час мобілізації старшим сержантом ОСОБА_1 (форма Н-1) № 95/22 від 26.07.2022. Свідоцтвом про хворобу № 1452/С від 11.10.2024 підтверджується: травма, поранення, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Також матеріали справи не містять відомостей про притягнення позивача до кримінальної відповідальності та/або адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Отже, суд зазначає, що приписами пункту 4 Постанови № 153 чітко передбачено право військовослужбовця на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень, у разі призову на військову службу до набрання чинності Постановою № 153 до досягнення ним віку 25 років, за умови безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни.

Наявність у позивача захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни підтверджується наданими позивачем документами та відповідачем не заперечується.

Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн.

Відтак, відмову відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн суд вважає протиправною.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ),

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Повне судове рішення складено 29 травня 2026 року.

Суддя Б.В. Богатинський