Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №240/6818/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/6818/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Адвокатом Матвійчук Наталією Євгеніївною через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подано позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.02.2023 по 17.05.2024 відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення», Порядку проведення індексації Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у фіксованій величині 4463,15 грн щомісячно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.02.2023 по 17.05.2024 у розмірі 4463,15 грн щомісячно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачу не нараховувалась і не виплачувалось грошове забезпечення у належному розмірі. Представник позивача у позові зазначає, що розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав. Крім цього, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної” та “індексації-різниці”. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Представник позивача зазначає у позові, що позивач проходив військову службу в 2018 році, а саме у військовiй частині НОМЕР_1 з 01.11.2017 по 31.01.2020. Представником позивача направлено до військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит надати відомості про грошове забезпечення позивача, в тому числі за 2018 рік. Листом військової частини НОМЕР_1 від 24.01.2026 надано відомості про грошове забезпечення позивача з липня 2018 року по лютий 2020 року, однак не надано відомості за повний період служби позивача, зокрема з січня 2018 року по травень 2018 року. Індексація-різниця у фіксованій величині не нараховувалась і не вплачувалась за період проходження військової служби позивача у в/ч НОМЕР_1 . На переконання представника позивача, відповідач повинен нарахувати i виплатити індексацію-різницю у фіксованій величині щомісячно за період з 13.02.2023 по 17.05.2024. Просить позов задовольнити.

У прохальній частині позову вказано про необхідність витребування у відповідачів доказів та прохання визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Суддя своєю ухвалою від 02.03.2026 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи, частково задовольнила клопотання представника позивача та витребувала докази у відповідачів. При цьому в ухвалі суду про відкриття провадження у справі зазначено: "Питання щодо строків звернення до суду з позовною заявою вирішити під час розгляду адміністративної справи по суті."

Відзив військової частини НОМЕР_1 подано через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 16.03.2026 (вх. від 18.03.2026). Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що матеріали позовної заяви хоча і містять заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду щодо позовних вимог про те, на переконання відповідача, в ній відсутні відповідні обґрунтування та докази поважності причин пропуску такого строку. Відповідач вважає, що позивач звернувся до суду з позовом 03.09.2025, тобто з пропуском тримісячного строку. Щодо основної вимоги позивача про зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і індексацію-різницю у фіксованій величині щомісячно за період з 13.02.2023 по 17.05.2024, представник відповідача вказує, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону на 2023 рік зупинено. Право на індексацію виникає у випадку, якщо приріст індексу споживчих цін перевищує поріг індексації 103%. Вперше право на індексацію виникло у серпні 2024 році, але позивач 17 травня 2024 року був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та знятий з усіх видів забезпечення, тому індексація його доходів не проводилась. Щодо надання документів, представник відповідача зазначає, що відповідно до листа Фінансового-економічного управління КВМС ЗСУ від 29.06.2018 №154/24/2- 982 зазначається, що з 01.07.2018 зняти військову частину НОМЕР_1 з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_3 . У період до 01 липня 2018 року, військова частина НОМЕР_1 перебувала на Фінансовому забезпечені у військовій частині НОМЕР_3 . Тобто військова частина НОМЕР_1 не проводила будь яких виплат, в тому числі індексації, позивачеві, а отже, у неї відсутні зазначені документи. Крім того, відповідно до службового розслідування відносно знищення документів фінансової діяльності військової частини НОМЕР_3 внаслідок ракетного удару, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_3 №1702 від 09.11.2024, усі фінансові документи утворені у військовій частині НОМЕР_3 до 18 березня 2022 року були втрачені. Отже військова частина НОМЕР_3 не може надати військовій частині НОМЕР_1 зазначені у ухвалі документи. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідь на відзив подано представником позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 17.03.2026 (вх. №20586/26 від 19.03.2026). Заперечуючи викладені у відзиві аргументи представника військової частини НОМЕР_1 , представник позивача зазначає, що індексація-різниця у фіксованій величині не нараховувалась і не вплачувалась відповідачем за період з 13.02.2023 по 01.08.2024. Втрата відомостей про грошове забезпечення позивача військовою частиною НОМЕР_1 внаслідок ракетного удару не може бути підставою відмови у задоволенні позову, так як позивач не може нести відповідальність за бойові дії та знищення документації. Отже відповідач повинен нарахувати і виплатити позивачу індексацію-різницю у фіксованій величині щомісячно за період з 13.02.2023 - по 17.05.2024 у розмірі 1829,34 грн щомісячно. Дію постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 Законом України від 3 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не було зупинено на 2023 рік. Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. Так як на 2023 рік не було зупинено дію Порядку №1078, позивач не має права на поточну індексацію, однак має право на виплату індексації різниці у фіксованій величині. Просить доводи, зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву, вважати необґрунтованими та задовольнити позовну вимоги у повному обсязі.

Клопотання про стягнення судових витрат подано через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 18.03.2026 (вх. №20899/26 від 20.03.2026).

У період із 23.03.2026 по 06.04.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

У період із 17.04.2026 по 24.04.2026 та 19.05.2026 головуюча у справі суддя перебувала на навчанні.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 (далі - позивач) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі - відповідач) з 13.02.2023 по 17.05.2024, вказані обставини сторонами визнаються.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.05.2024 №142, молодшого сержанта ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 10.05.2024 №166-РС, виключено зі списків особового складу частини (а.с. 50).

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача вважає, що відповідачем порушені права позивача на належне грошове забезпечення з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення за період з 13.02.2023 по 17.05.2024 у розмірі 4463,15 грн щомісячно.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник може звернутися у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП).

Отже, моментом початку відліку тримісячного процесуального строку на звернення до суду є дата одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Аналогічні правові норми закріплені в статті 30 Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до приписів з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Разом з тим, відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104), начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.

Згідно з підпунктом 11.1 пункту 11 Правил грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у випадку, зокрема: вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).

У постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 Верховний Суд вказав на те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього Верховний Суд констатував, що саме дата вручення позивачу грошового атестата є подією, з якою пов`язаний початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.

Отже, у день звільнення з військової служби з військовослужбовцем має бути проведений повний розрахунок грошового забезпечення та виданий грошовий атестат, а тому з цього моменту починається перебіг трьохмісячного процесуального строку на звернення до суду у даній категорії спорів із вимогами щодо виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року.

Із матеріалів справи вбачається, що з військової служби позивач був звільнений у травні 2025 року, а до суду з даним позовом вона звернувся лише 24.02.2026.

Разом з тим, інформації про дотримання відповідачами вимог статті 110 КЗпП України в частині повідомлення позивача про суми грошового забезпечення, які щомісячно виплачувались йому в спірний період з 13.02.2023 по 17.05.2024, а також інформації про дату вручення позивачу грошового атестату, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене суд висновує про відсутність підстав для застосування до позивача наслідків пропуску строку звернення до суду, оскільки твердження представників відповідачів про пропуск позивачем строку звернення до суду є безпідставними та такими, що не підтверджуються належними доказами.

Щодо спору.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.2-3 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Щодо позовних вимог в частині ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 13.02.2023 по 17.05.2024, суд зазначає наступне.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до статті 1 якого індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що у разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078 (далі - Порядок № 1078) відповідно до пункту 1-1 якого обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491 -IV.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Абзаци 3, 4 та 5 пункту 5 Порядку №1078 у редакції із 09.11.2021 визначають, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Системний аналіз пункту 1-1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21 із подібними правовідносинами.

Як вже було зазначено, з 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабміну України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Таким чином, для оскаржуваного періоду, починаючи з 01.03.2018 індекс споживчих цін за 1 або 100 є встановленим в березні 2018 року.

Враховуючи приписи абз. 2, п.5 Порядку №1078, ст. 4 Закону України № 1282-XII, офіційні дані, що містяться на сайті Державної служби статистики України щодо індексів споживчих цін, то лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% перевищено для військовослужбовців, з чим позивач погоджується.

Разом з тим, підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших після нього періодах (місяцях), оскільки індексація не нараховується лиш за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Із системного аналізу абз. 3-5 п.5 Порядку №1078, суд вбачає, що вони здійснюють правове регулювання виплати індексації за тих чи інших умов конкретно в місяці підвищення грошового доходу, яким за обставинами даної справи є березень 2018 року.

При цьому, згідно абз. 6 п. 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Вказана норма свідчить про те, що у випадку позивача, якщо розмір підвищення його грошового доходу в березні 2018 року не перевищив суму індексації, що мала скластися в цьому місяці, то визначена сума індексації (як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу), має продовжуватися йому виплачуватися до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців або до дати звільнення його зі служби.

Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 160/19515/23, від 20.03.2025 у справі № 380/6731/24, від 11.04.2025 у справі № 560/752/24, від 20.03.2025 у справі № 160/24039/21.

Щодо суми індексації, яка мала скластися в березні 2018 року.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 253,30%.

Даний розрахунок в тому числі підтверджено листом Мінсоцполітики від 28.09.2021 року №5211/0/290-21/51.

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100. Тобто: 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Таким чином, розмір індексації грошового забезпечення, яка мала скластися в березні 2018 року, складає 4463,15 грн.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, для обчислення індексації-різниці підлягає порівнянню та аналізу грошове забезпечення конкретного військовослужбовця.

Матеріали справи не містять доказів про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період лютий-березень 2018 року, оскільки фінансові документи були знищені під час ракетного удару, як вказує відповідач та надає документальні докази, які підтверджують вказані обставини.

Однак, судом враховується, що спірним у даній справі ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 13.02.2023 по 17.05.2024.

Так, п. 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Водночас, оскільки дію Закону №1282-XII було зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діяв протягом 2023 року.

За таких підстав, за період з 13.02.2023 по 31.12.2023 у відповідача відсутній обов`язок у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення, в тому числі і індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача при нарахуванні та виплаті позивачу індексації у цей період є правомірними.

В той же час, що стосується нарахування індексації в період з 01.01.2024 по 17.05.2024, то статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року № 3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників було поновлено.

Однак, аналіз зазначеної правової норми дає підстави для висновку, що в 2024 році показник (індекс) інфляції розраховується послідовно та накопичується від початку періоду, тобто з 01 січня 2024 року.

Тобто, правове регулювання спірних правовідносин було змінено на початку спірного періоду.

За даними Держстату, у липні 2024 року по відношенню до червня 2024 року індекс споживчих цін становив 100,0%, за період січень-липень 2024 року - 104,3%. Отже, індекс інфляції за липень 2024 р. становить 104,3%.

Тобто, в 2024 році величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що стало підставою для нарахування індексації.

Враховуючи, що відповідно до наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.05.2024 №142, молодшого сержанта ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 10.05.2024 №166-РС, виключено зі списків особового складу частини, а тому дії відповідача щодо не нарахування фіксованої індексації за спірний період є правомірними.

Решта позовних вимог є похідними від основної вимоги, у задоволенні якої, судом відмовлено, а тому також не підлягають задоволенню.

Частинами 1-2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи наведене, з урахуванням висновків суду у даній справі, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

01.06.26