Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №160/6956/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Справа № 160/6956/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати постанову військово лікарської-комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_1 ), яка оформлена довідкою від 20.02.2026 року про придатність ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_3 ) до військовою служби;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 які здійснювались через ІНФОРМАЦІЯ_5 (ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_1 ), щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_3 ) на військову службу під час мобілізації;

- скасувати наказ від 20.02.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 який винесений структурним відділом ІНФОРМАЦІЯ_5 (ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_1 ), щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_3 ) на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2026 року про зарахування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_3 ) до військової частини для проходження військової служби під час мобілізації;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_3 ) з військової служби особового складу Збройних сил України Військової частини НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що призов військовозобов`язаного ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації у лютому 2026 року був проведений з істотними порушеннями законодавства у зв`язку з тим, що за наявності діючої довідки ВЛК (серпень 2025), якою встановлено, що позивач придатний до військової служби в частинах забезпечення, його достроково під час призову змушено було пройти ВЛК, за наслідками якої він визнаний повністю придатним. Зазначене є підставою вважати, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено факт придатності позивача до військової служби.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 30.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене провадження в адміністративній справі, встановив сторонам строку для подання заяв по суті спору.

Також ухвалою суд витребував:

від Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчену належним чином копію постанови військово-лікарської комісії, яка оформлена довідкою від 20.02.2026 року, про придатність ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_3 до військовою служби, та медичні документи та інші докази, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови від 20.02.2026;

від Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 засвідчену належним чином копію постанови військово-лікарської комісії від 13.08.2025 року, яка оформлена довідкою, відповідно до якої визнано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_3 придатним до служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони;

від Військової частини НОМЕР_1 у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчений належним чином наказ про зарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_3 , до Військової частини для проходження військової служби;

від ІНФОРМАЦІЯ_3 засвідчену належним чином копію наказу про мобілізацію на військову службу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_3 .

Від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, згідно змісту якого, відповідач заперечує проти позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні, зазначив, що оскаржуваний позивачем наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.02.2026 №53 є виконаним з моменту його зарахування до списків особового складу військової частини, а тому відсутні підстави щодо протиправності наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.04.2026 задовольнив клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву у справі №160/6956/26, визнати поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву, поновив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняв його до розгляду.

Інші відповідачі відзиву на позов та витребувані судом не надали.

Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно військово-облікового документа, сформованого за допомогою застосунку РЕЗЕРВ+, станом на 13.08.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов`язаним, дата проходження ВЛК 13.08.2025, придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ. закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку. 03, охорони.

Як зазначає позивач, 20.02.2026 року ОСОБА_1 було затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 та 20.02.2026 року позивач пройшов військово лікарську комісію, за результатами якої позивача було визнано придатним до військової служби.

Після чого ІНФОРМАЦІЯ_5 видав наказ від 20.02.2026 року щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2026 №53 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.

Частиною п`ятою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ), передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з ч.5 ст.22 Закону України №3543-XII особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

З метою якісного проведення медичного огляду військовослужбовців для визначення ступеня придатності до військової служби Міністерством оборони України видано наказ від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі – Положення №402).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: - медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); - визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; - установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно із п.п.2.1, 2.6.1 Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови.

Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК), зокрема, належать гарнізонні ВЛК.

Відповідно до розділу IІ «Медичний огляд» Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності військовослужбовців до військової служби, військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю, а також з метою визначення можливості проходження військової служби військовослужбовцями, необхідності в їх тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні.

Пунктом 20.3 Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту:

а) "Придатний":

до військової служби;

до військової служби за контрактом;

до служби у військовому резерві;

для підготовки до участі у МО;

до участі у МО;

до служби (роботи) у національному персоналі;

до навчання у ВВНЗ ______ (вказати назву ВВНЗ);

до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення;

до підводного водіння танків;

до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;

до навчання в учбовій частині за спеціальністю водолаза, водолаза-глибоководника, акванавта;

до служби водолазом на глибині до _____ метрів, водолазом-глибоководником на глибині до ____ метрів, акванавтом на глибині до ____ метрів;

до навчання (служби) за спеціальністю ... (вказати спеціальність. Постанова приймається щодо осіб, які відбираються для навчання, проходження військової служби за окремими військовими спеціальностями, вказаними у ТДВ);

до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони;

Такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Пунктом 22.10 Положення №402 унормовано, Постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду.

Суд у цій справі встановив, що позивач 13.08.2025 під час проходження військово-лікарської комісії визнаний придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, 03, охорони.

Тобто, згідно норм Положення №402 висновки ВЛК від 13.08.2025 є чинними до 12.08.2026. Відповідно протягом цього терміну, у позивача не виникає обов`язку проходження повторної ВЛК.

При цьому, відомості щодо проходження позивачем ВЛК 13.08.2025 та ступень його придатності до військової служби містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, про що було достеменно відомо органу ТЦК та СП.

Разом з тим, 20.02.2026 під час призову позивача на військову службу, позивача визнано придатним до військової служби, тобто визначено інший ступень придатності, тобто повної (необмеженої) придатності.

Зазначене означає, що позивач може проходити військову службу у будь-якому підрозділі, включаючи бойовий. Однак, придатність до в/с у частинах забезпечення означає, що позивач має проходити військову службу у небойових підрозділах (наприклад, склади (боєприпаси, форма, техніка), ремонтні підрозділи, медичні служби, штаби та логістика тощо).

Відповідно, ступінь повної придатності та придатності у частинах забезпечення має різні наслідки для позивача.

Наведені обставини не були спростовані відповідачами в ході розгляду справи належними та достовірними доказами попри те, що відповідні докази витребовувалися судом в ухвалі від 30.03.2026.

Відтак, в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачами не доведено правомірність висновку про придатність ОСОБА_1 до військової служби.

Суд зазначає, що дії органів ТЦК та СП під час призову повинні відповідати всім елементах принципу верховенства права, а також повинні вчинятись із дотриманням принципу належного урядування.

Європейський Суд з прав людини у Справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) визначив, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Тож, позивач мав право на правомірні очікування щодо його правового становища, зокрема, визначеного органами ТЦК та СП при проходженні ним ВЛК ступеня придатності до військової служби.

У Рішенні Конституційного Суду від 7 квітня 2021 року у справі № 1-р(II)/2021 зазначено, що принцип правомірних (легітимних) очікувань є складовим елементом загального принципу юридичної визначеності та виражає ідею, що "органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань. Згідно з доктриною леґітимних очікувань - ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх леґітимних очікувань".

На переконання суду, встановлені порушення у цій справі є істотними та такими, що перешкоджають досягненню мети проведення медичного огляду визначення придатності позивача до військової служби.

При наданні оцінки процедурним порушенням, які були допущені суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного висновку від 20.02.2026, суд бере до уваги співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може бути наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

У даній справі суд констатує, що проходження позивачем військово-лікарської комісії у лютому 2026 року, тобто достроково, без достатніх на то підстав, є істотним порушенням суб`єктом владних повноважень процедури, визначеної Положенням №402, що є достатньою підставою вважати про позбавлення позивача обгрунтованих сподівань щодо належної поведінки державного органу (ТЦК та СП) та відповідного дотримання ним державних гарантій під час призову.

При цьому, як вже зазначалось, визначення повного (необмеженого) ступеня придатності позивача до військової служби призведе до зовсім іншого правового становища позивача - військова служба у будь-якому підрозділі, включаючи бойовий.

Відповідно до норм Положення №402, формою реалізації повноважень ВЛК при органах ТЦК та СП є відповідні постанови (довідки).

У постанові від 10 лютого 2022 року у справі №160/7153/20 Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №160/31586/23.

У постанові від 08 серпня 2024 року у справі №420/7076/20 Верховний Суд вказав, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та наведені вище мотиви, суд дійшов висновку про те, що Комісія ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 порушила процедуру проходження позивачем ВЛК, що означає порушення ІНФОРМАЦІЯ_7 процедури призову позивача на військову службу.

Враховуючи наведене, довідка ВЛК від 20.02.2026 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, прийнятий за наслідками протиправно проведеного призову позивача на військову службу наказ ІНФОРМАЦІЯ_7 від 20.02.2026 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації також є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2026 року про зарахування ОСОБА_1 до військової частини для проходження військової служби під час мобілізації та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби особового складу Збройних сил України Військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

З існуючого на момент виникнення спірних правовідносин правового регулювання вбачається, що проходження медичного огляду та встановлення придатності до військової служби є обов`язковими умовами, без дотримання яких призов особи на військову службу є неможливим.

Отже, для призову особи на військову службу під час мобілізації необхідно встановити придатність військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби.

В ході розгляду справи судом скасована довідка військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 20.02.2026, з огляду на її протиправність.

Відтак, за відсутності доведення факту придатності ОСОБА_1 до військової служби призов його на військову службу та подальше направлення для проходження військової служби до військової частини є протиправними.

Суд дотримується позиції, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків, а обов`язок доведення придатності особи до військової служби лежить на суб`єкті владних повноважень. Інший підхід суперечив би принципам, які відрізняють суди адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикцій.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині позовних вимог, суд керується також ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

При цьому суд враховує, що питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів.

Проте, зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

Той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_8 порушив процедуру призову позивача шляхом протиправного дострокового направлення його на ВЛК, під час якої встановлений інший ступень придатності позивача до військової служби, свідчить про невиконання стороною відповідача свого обов`язку - з`ясування всіх обставин справи (ст.2 КАС України), адже саме відповідач має довести в суді те, що його рішення є правомірним (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Отже, підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що ефективним захистом порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2026 №53 в частині зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Окрім цього, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання військової частини прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.

Суд вважає скасування наведеного вище наказу та зобов`язання військову частину прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби призведе до поновлення порушених прав позивача та до повернення попереднього правового становища.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Крім того, суд зазначає, що висновки Верховного Суду у справі №160/2592/23 від 05.02.2025 року не можуть бути застосовними у цій справі, з огляду на те, що у згаданій судом справі №160/2592/23 позивач оскаржував не акт індивідуальної дії (наказ начальника районного ТЦК та СП про мобілізацію), а дії щодо порушень, допущених під час процедури проведення військово-лікарської комісії (ВЛК).

Суд звертає увагу, що хоч Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби та виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Судом в цій справі застосовано один із базових принципів права про те, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків.

Крім того, суд не позбавлений можливості відновити порушені права та захистити інтереси особи, послуговуючись принципом верховенства права та спираючись на ст. 129 Конституції України, яка визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 КАС України).

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове адміністративного задоволення позову.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судового збору не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 241-246, 255, 257, 295 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати постанову військово лікарської-комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_2 ), яка оформлена довідкою від 20.02.2026 року про придатність ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_3 ) до військовою служби.

Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_5 (ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_2 ) від 20.02.2026 року в частині призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_3 ) на військову службу під час мобілізації.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2026 року в частині зарахування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_3 ) до військової частини для проходження військової служби під час мобілізації.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_3 ) з військової служби.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 01.06.2026 року.

Суддя Н.Є. Калугіна