Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №160/7346/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Справа № 160/7346/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

26 березня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахуваня та невиплатити позивачу недоотриманого грошового та нездійснення недоотриманого продовольчого, речового та інших видів забезпечення за період з 08.05.2025 по 15.12.2025;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове та здійснити недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення за період з 08.05.2025 по 15.12.2025;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової винагороди в розмірі 100000 гривень на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні та у лікарняній відпустці за висновком ВЛК за періоди з 14.04.2025 по 16.04.2025, з 23.04.2025 по 29.04.2025, з 30.04.2025 по 07.05.2025, з 17.04.2025 по 16.05.2025, з 15.05.2025 по 30.05.2025 відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову винагороду в розмірі 100000 гривень на місяць відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 з урахуванням виплачених сум за періоди стаціонарного лікування та лікарняної відпустки за висновком ВЛК: - з 14.04.2025 по 16.04.2025 – стаціонарне лікування в/ч НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); - з 23.04.2025 по 29.04.2025 – стаціонарне лікування КОКЛ; - з 30.04.2025 по 07.05.2025 – стаціонарне лікування УЛ ДДМУ; - з 17.04.2025 по 16.05.2025 перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком ВЛК №2025-0415-1132-1402-0 від 15.04.2025 (тяжкість поранення встановлена у свідоцтві про хворобу №2025-2022-1012-0652-7 від 22.05.2025); - з 15.05.2025 по 30.05.2025 – стаціонарне лікування в/ч НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , звільнений та виключений зі списків особового складу військової частини 13.01.2026 року. Відповідно до наказів відповідача військова служба та виплата грошового забезпечення позивачу призупинена з 08.05.2025р. по 15.12.2025р.. Але відповідно до постанови слідчого ТУ ДБР у м.Полтава від 20.11.2025р. по кримінальному провадженню 62025170030015439 від 06.08.2025р. кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Водночас, після поновлення на службі позивачу не виплачене грошове, речове та інше забезпечення за час необґрунтованого призупинення військової служби. Вказує, що під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 отримав поранення (травму) під час захисту Батьківщини та знаходився на стаціонарному лікуванні та у лікарняній відпустці за висновком ВЛК: з 14.04.2025р. по 16.04.2025р. – стаціонарне лікування в/ч НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); з 23.04.2025р. по 29.04.2025р. – стаціонарне лікування ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 30.04.2025р. по 07.05.2025р. – стаціонарне лікування УЛ ДДМУ; з 17.04.2025р. по 16.05.2025р. перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком ВЛК №2025-0415-1132-1402-0 від 15.04.2025р. (тяжкість поранення встановлена у свідоцтві про хворобу №2025-2022-1012-0652-7 від 22.05.2025р.); з 15.05.2025р. по 30.05.2025р. – стаціонарне лікування в/ч НОМЕР_2 (ВМКЦ СхР). Вказує, що у зв`язку з отриманням бойового поранення позивач перебував на стаціонарному лікуванні та набув право на зазначені виплати, відповідно до п.1 постанови КМУ № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пропорційно періодам стаціонарного лікування та відпусток за станом здоров`я.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 10.04.2026 року подано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.05.2025р. №94, солдата ОСОБА_1 , колишнього старшого стрільця 1 парашутно-десантного відділення 3 парашутнодесантного взводу 3 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону, який перебуває у розпорядженні командира військової частини, який був виписаний з лікувального закладу 07 травня 2025 року, вважати не законно відсутнім на службі з 08 травня 2025 року. Постанову слідчого, як видно з наданої позивачем копії постанови, винесено 20.11.2025р., а позивач на службу прибув 17.12.2025р.. Чи існують достовірні і допустимі фактичні данні, які підтверджують поважність причин його відсутності за місцем служби повністю за період з 20.11.2025р. по 17.12.2025р. – невідомо. Позивач факт самовільного залишення ним місця служби не спростовує. А отже, виходячи із вищевикладеного, можна дійти висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є таким, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач у спірний період вважався таким, що не законно відсутній на службі, а тому Військова частина НОМЕР_1 діяла у відповідності до норм чинного законодавства України.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.05.2025 року №94, солдата ОСОБА_1 , колишнього старшого стрільця 1 парашутно-десантного відділення 3 парашутнодесантного взводу 3 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону, який перебуває у розпорядженні командира військової частини, який був виписаний з лікувального закладу 07 травня 2025 року, вважати не законно відсутнім на службі з 08 травня 2025 року. Вказаним наказом також призупинено виплату грошового забезпечення з дня самовільного залишення військової частини з 08 травня 2025 року.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.01.2026 року №11-РС старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2770/132, ОСОБА_1 у період з 14.04.2025 року по 16.04.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: наслідки вибухової травми (21.10.2024).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 197238 від 29.04.2025 року, виданої Київською обласною клінічною лікарнею, ОСОБА_1 у період з 23.04.2025 року по 29.04.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: стан після МВТ (21.10.2024), дефект тіла нижньої щелепи зліва; загострення хронічного посттравматичного остеомієліту нижньої щелепи.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3587, виданої Університетською лікарнею Дніпровського державного медичного університету, ОСОБА_1 у період з 30.04.2025 року по 07.05.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні, лікування: проведено хірургічну операцію 01.05.2025 року.

Також відповідно до відпускного квитка № 147 від 21.04.2024 року, виданого командиром Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 звільнений у відпустку за станом здоров`я терміном 30 діб з 17.04.2025 року по 16 травня 2025 року.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 3521, виданої Військово-медичним клінічним центром Східного регіону 30.05.2025 року, ОСОБА_1 у період з 15.05.2025 року по 30.05.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: наслідки перелому черепа та кісток обличчя; анамнез хвороби: наслідки вибухової травми (21.10.2024); супутній діагноз: ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків.

На ім`я командира 3 парашутно-десантної роти позивачем було складено рапорт від 17.12.2025 року з питання виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після поранення та на стаціонарному лікуванні за період з 14.04.2025 року по 16.04.2025 року, з 23.04.2025 року по 29.04.2025 року, з 30.04.2025 року по 07.05.2025 року, з 17.04.2025 року по 16.05.2025 року, з 15.05.2025 року по 30.05.2025 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина 4 статті 9 Закону № 2011-XII).

Статтею 9-2 Закону № 2011-XII визначено, що на період дії воєнного стану (особливого періоду):

а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Так, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію”, статті 9-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану” Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168).

Відповідно до пункту 1-2 Постанова № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Згідно з пунктом 11 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.

Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.

Згідно з абзацом 3 пункту 9 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, вказано, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 14.04.2025 року по 16.04.2025 року, з 23.04.2025 року по 29.04.2025 року, з 30.04.2025 року по 07.05.2025 року, з 15.05.2025 року по 30.05.2025 року перебував на стаціонарного лікуванні, діагноз: наслідки вибухової травми (21.10.2024).

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 було допущено протиправну бездіяльність щодо не включення ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 14.04.2025 року по 16.04.2025 року, з 23.04.2025 року по 29.04.2025 року, з 30.04.2025 року по 07.05.2025 року, з 15.05.2025 року по 30.05.2025 року.

Також судом встановлено перебування позивача у відпустці для лікування після тяжкого поранення, що підтверджено даними відпускного квитка № 147 від 21.04.2024 року, виданого командиром Військової частини НОМЕР_1 , про те, що ОСОБА_2 звільнений у відпустку за станом здоров`я терміном 30 діб з 17.04.2025 року по 16 травня 2025 року.

Отже, за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (за виключенням періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 23.04.2025 року по 29.04.2025 року, з 30.04.2025 року по 07.05.2025 року, з 15.05.2025 року по 16.05.2025 року) ОСОБА_1 також має бути нарахована додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування у відпустці.

Щодо вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахуваня та невиплатити недоотриманого грошового та нездійснення недоотриманого продовольчого, речового та інших видів забезпечення за період з 08.05.2025р. по 15.12.2025р. суд вказує таке.

Так, згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.05.2025 року №94, солдата ОСОБА_1 , колишнього старшого стрільця 1 парашутно-десантного відділення 3 парашутнодесантного взводу 3 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону, який перебуває у розпорядженні командира військової частини, який був виписаний з лікувального закладу 07 травня 2025 року, вважати не законно відсутнім на службі з 08 травня 2025 року. Вказаним наказом також призупинено виплату грошового забезпечення з дня самовільного залишення військової частини з 08 травня 2025 року.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством України для військовослужбовців.

За весь час безпідставного призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюється недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Судом встановлено, що постановою старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місці Полтава, від 20.11.2025 року по кримінальному провадженню №62025170030015439 від 06.08.2025 року, кримінальне провадження №62025170030015439 від 06.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Слід зазначити, що аналіз норм статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» дає підстави для висновку, що початок призупинення військової служби - день внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення, а поновлення військовослужбовцю пільг і соціальних гарантій здійснюється в разі ухвалення виправдувального вироку, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 284 КПК України.

При цьому, недоотримане грошове та здійснюється недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення виплачується військовослужбовцю за весь час безпідставного призупинення військової служби.

Зважаючи, на закриття провадження №62025170030015439 від 06.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України - на підставі того, що в діях позивача не встановлено ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, ОСОБА_1 має право на виплату недоотриманого грошового та здійснення недоотриманого продовольчого, речового та інших видів забезпечення за весь час безпідставного призупинення військової служби, а саме з 08 травня 2025 року по 15 грудня 2025 року, тобто за весь час безпідставного призупинення таких виплат.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення за період з 08 травня 2025 року по 15 грудня 2025 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 в ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення за період з 08 травня 2025 року по 15 грудня 2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення за період з 08 травня 2025 року по 15 грудня 2025 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 14.04.2025 року по 16.04.2025 року, з 23.04.2025 року по 29.04.2025 року, з 30.04.2025 року по 07.05.2025 року, з 15.05.2025 року по 30.05.2025 року додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 14.04.2025 року по 16.04.2025 року, з 23.04.2025 року по 29.04.2025 року, з 30.04.2025 року по 07.05.2025 року, з 15.05.2025 року по 30.05.2025 року додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (за виключенням періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 23.04.2025 року по 29.04.2025 року, з 30.04.2025 року по 07.05.2025 року, з 15.05.2025 року по 16.05.2025 року) додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування у відпустці.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 17.04.2025 року по 16.05.2025 року (за виключенням періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 23.04.2025 року по 29.04.2025 року, з 30.04.2025 року по 07.05.2025 року, з 15.05.2025 року по 16.05.2025 року) додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування у відпустці.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 01 червня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков