Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №160/7370/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Справа № 160/7370/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

26 березня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування з вимогами:

- визнати протиправними дії НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошового забезпечення за період з 16.07.2016 по 05.06.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2023 роки, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023;

- зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошове забезпечення з 16.07.2016 по 05.06.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2023 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування (Код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошового забезпечення за період з 05.06.2023 по 28.01.2026, грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2026 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023-2026 роки, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026;

- зобов`язати НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування (Код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошове забезпечення з 05.06.2023 по 28.01.2026, грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2026 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2023-2026 роки з урахуваням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 16.07.2016 року по 05.06.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_6 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у 46 комендатури охорони та обслуговування, а також у період з 05.06.2023 року по 28.01.2026 року у військовій частині НОМЕР_7 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у 77 комендатури охорони та обслуговування. У спірний період відповідачами допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2026 роки та грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020-2026 роки, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого відповідним Законом України про Державний бюджет України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач-2 14.04.2026 року надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що у зв`язку із тим, що в Постанову КМУ № 704 від 30.08.2017 року були внесені зміни Постановою КМУ № 481 від 12.05.2023 року, де прожитковий мінімум 1 січня 2018 року було замінено на суму 1762 грн. відсутні протиправні дії відповідача 2 з 05.06.2023 року по 28.01.2026 року щодо застосування при обчислення грошового забезпечення зокрема посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення тарифного коефіцієнту на 1762 грн. Вказує, що згідно із Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 року, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Втім, означені примітки не є нормами права. Зазначене є наслідком застосування п. 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, яким передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 попередні зміни п. 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) скасовано та визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103, згідно з якою було внесено зміни до п.4 Постанови № 704. Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція п. 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін. Згідно з вказаним п. 6 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються, зокрема, - У постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374; 2018 р, № 4, ст. 165) пункт 4 викладено в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”. Таким чином, вказаний пункт втратив чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, - з 29.01.2020 року. Також вказано, що за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_7 за період з 05.06.2023р. – 28.01.2026р. позивачу матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не виплачувалась, позивач рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_7 про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не подавав.

16.04.2026 року відповідачем-1 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що у зв`язку із тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_6 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні з 01.07.2021 року у Відповідача-1. Позивача було виключено зі списків військової частини НОМЕР_6 04.06.2023 року згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 04.06.2023 року № 153. Вказано, що відповідно до п. 10 Постанови №704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року. До 01.03.2018 року Постанова №704 не застосовувалась, та, відповідно, період з 16.07.2016 по 28.02.2018 не може належати до спірних правовідносин. На момент спірних правовідносин з 01.03.2018 року по 04.06.2023 року були відсутні нормативно-правові акти, які мали б зобов`язальний характер здійснювати розрахунок грошового забезпечення на підставі Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в інший спосіб, ніж в ній було визначено, що вказує на протиправність вимог позивача, їх неконкретизованість, незрозумілість і безпідставність. Не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в п. 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)”. При цьому, вказані недоліки були виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року № 1038, яка застосовується з 01.10.2020 року. При цьому, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розділ “ІІ Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_6 та у складі Військової частини НОМЕР_7 , зокрема, наказом № 267 від 07.07.2016 року призначений помічником командира з фінансово-економічної роботи в/ч НОМЕР_6 , наказом №331 від 01.05.2023 року призначений помічником командира з фінансово-економічної роботи в/ч НОМЕР_7 , що підтверджено даними військового квитка серія НОМЕР_8 .

Так, наказом командира Військової частини НОМЕР_6 № 153 від 04.06.2023 року ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини з 04.06.2023 року. Також вказано, що грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік отримав, матеріальну допомогу за 2023 рік для вирішення соціально-побутових питань не отримував.

Також довідкою про проходження військової служби, виданою командиром військової частини НОМЕР_7 , підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 07.07.2016 року до 01.05.2023 року проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_6 ; з 01.05.2023 року проходить військову службу у складі Військової частини НОМЕР_7 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_7 № 32 від 28.01.2026 року, ОСОБА_1 з 01.02.2026 року виключений зі списків особового складу частини. Також у наказі вказано, що грошову допомогу для оздоровлення за 2026 рік не отримував, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік не надавалась.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Статтею 10-1 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошового забезпечення військовослужбовців у спірний період визначався, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №1294, була чинна до 01.03.2018 року) та постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704).

Пунктом 1 Постанови №1294 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 1 Постанови №1294 затверджено, зокрема схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів у розмірах згідно з додатками 1-8, 30-32.

Судом встановлено, що схемою посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, Національної гвардії та Держспецтрансслужби за основними типовими посадами (додаток 1 до Постанови №1294) визначено розмір посадового окладу центрального апарату та військової ланки, територіального органу (підрозділу).

При цьому розмір посадового окладу визначено у фіксованій величині, зокрема начальника самостійного відділу - 1700-1800; начальника відділу у складі департаменту, самостійного управління - 1500-1600. Тобто у період до 01.03.2018 року розмір посадового окладу визначався без прив`язки до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 Постанови №704 у первісній редакції було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

На момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 пункт 4 був викладений у редакції згідно з пунктом 6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність, у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18.

Тобто, з 29.01.2020 року, враховуючи дату ухвалення цього судового рішення, була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, котра запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.

У той же час, 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

За змістом пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Під час розв`язання колізії між нормами п.3розділу II Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №103 (після скасування таких змін у судовому порядку) перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Оскільки норма пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, то відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Подібні правові висновки щодо розв`язання колізії норм права (п.3 розділу II Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704), зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18.

Тобто, з 29.01.2020 року була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.

Таким чином, з 29.01.2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 року встановлено у сумі 1762,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 року встановлено у сумі 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 року №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 року встановлено в сумі 2270,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 року №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 року встановлено в сумі 2481,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 року встановлено в сумі 2684,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 року встановлено в сумі 3028 грн.

Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2025 року встановлено в сумі 3028 грн.

Статтею 7 Закону України від 03.12.2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2026 року встановлено в сумі 3328 грн.

Проте суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023 року, було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Разом з тим зазначені зміни були відсутні на час виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі в періоді з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року (до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481). Жодним із положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» не надано зворотної дії в часі застосування її приписів.

Відтак, пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, може бути застосований до 19.05.2023 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі № 320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Отже, суд дійшов до висновку, що при розрахунку грошового забезпечення позивача в періоді з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та в період з 18.06.2025 року по 28.01.2026 року відповідач мав застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови №1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Також пунктом 33.1 наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 року № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» вказано, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до приписів пункту 33.2 наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 року № 260 матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Як вже встановлено судом, наказом командира Військової частини НОМЕР_6 № 153 від 04.06.2023 року ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини з 04.06.2023 року. Також вказано, що грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік отримав, матеріальну допомогу за 2023 рік для вирішення соціально-побутових питань не отримував.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_7 № 32 від 28.01.2026 року, ОСОБА_1 з 01.02.2026 року виключений зі списків особового складу частини. Також у наказі вказано, що грошову допомогу для оздоровлення за 2026 рік не отримував, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік не надавалась.

Також у відзиві на позов відповідаем-2 вказано, що за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_7 за період з 05.06.2023р. – 28.01.2026р. позивачу матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не виплачувалась, позивач рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_7 про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не подавав.

Вказані доводи позивачем не спростовані, доказів зворотного не надано.

Отже, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, які були виплачені позивачу, також мають бути розраховані з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого 1 січня відповідного календарного року, оскільки їх розмір залежав від розміру грошового забезпечення.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_4 ) до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування ( АДРЕСА_2 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування ( АДРЕСА_3 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року до 01.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення за 2020 – 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 – 2022 роки, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого а законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704 та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів.

Зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 29.01.2020 року до 01.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення за 2020 – 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 – 2022 роки, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого а законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704 та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.05.2023 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 28.01.2026 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення за 2024 – 2025 роки, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого а законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704 та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів.

Зобов`язати 46 комендатуру охорони та обслуговування здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 01.05.2023 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 28.01.2026 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення за 2024 – 2025 роки, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого а законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704 та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 01 червня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков