Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №160/4277/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 рокуСправа №160/4277/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості про виключення ОСОБА_1 , з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", який діяв станом на момент виключення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає , що він є виключеним з військового обліку відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції станом на 17.01.2012), отже не є військовозобов`язаним, не перебуває в запасі, оскільки ще 17.01.2012 досяг 45 років - граничного віку перебування на військовому обліку і не підлягає повторному автоматичному поновленню на військовому обліку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 року відкрито провадження у справі №160/4277/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відзив на позовну заяву не надав.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, шляхом доставлення 20.03.2026 до його електронного кабінету ухвали суду, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В період з 01.05.2026 по 29.05.2026 суддя перебувала у відрядженні і щорічній відпустці, що підтверджується довідкою Відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду №159 від 01.06.2026.

Справа розглянута в перший день виходу судді з відпустки.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має військове звання сержантського і старшинського складу (старший сержант), що відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відноситься до другого розряду запасу .

Копія військового квитка позивача НОМЕР_1 від 15.04.1987 містить штемпель про взяття 24.11.2003 на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Станом на 12.12.2025 у військово-обліковому документі застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 обліковується як військовозобов`язаний.

Представник позивача звернувся 19.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом, в якому просив, зокрема, надати інформацію щодо того чи було здійснено автоматичне виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 2012 по2013 рік включно з військового обліку відповідно до норм законодавства, що діяли на той час. У разі якщо автоматичне виключення не проводилося, повідомити про причини та правові підстави подальшого перебування особи на військовому обліку;

надати інформацію про первинні підстави взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військовий облік, а також, чи здіснювалося його повторне взяття на військовий облік після 2012 року, із зазначенням дати.

Листом №4/443 від 28.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що згідно даних облікової картки ОСОБА_1 з 1987 по 1989 рік він проходив строкову службу. По закінченню строкової служби на облік відразу не став, а згодом став на облік лише у 1992 році. В 1996 році був знятий з військового обліку в зв`язку зі службою в органах внутрішніх справ. По закінченню служби у відповідних органах, в 2003 році знову був взятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 та до сьогоднішнього часу перебуває на військовому обліку, як військовозобов`язаний до дати досягнення граничного віку.

05.01.2026 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив: виключити його з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі другого розряду на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі);

внести зміни протягом п`яти робочих днів в Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі).

Листом №4/177 від 13.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що згідно статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підстав для виключення ОСОБА_1 з військового обліку немає. Відповідно до статті 28 Закону , граничний вік перебування у запасі другого розряду є граничним віком перебування у запасі та у військовому резерві і у відповідності до частини 2 статті 28 для військовозобов`язаних, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу становить 60 років (під час мобілізації, не залежно від попередніх мирних вікових обмежень дозволяє мобілізувати осіб старшого віку) тому зняття з військового обліку згідно чинного законодавства можливе у день набуття особою 60 років, а саме 17.01.2027 року.

Додатково повідомлено, що згідно облікових даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» у ОСОБА_1 було встановлено факт порушення підпункту 8 та 10 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року та абзацу 8 частини 3, абзацу 5 частини 10 статті 1 та частину 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», призовники, військовозобов`язані зобов`язані особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Заявник не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 про зміну облікових даних, а саме вчинив правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210 КУпАП.

Позивач вважає, що на підставі ч. 4 ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції станом на 17.01.2012) у зв`язку з досягненням 45річного граничного віку, був автоматично виключений з військового обліку і не підлягає повторному взяттю на такий облік.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка полягає у невиключенні його з військового обліку, позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів звернувся з позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

За приписами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє на цей час.

За визначенням у ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби унормовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (Закон №2232-ХІІ).

За визначенням у ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок - це захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Приписами частин 2-3 ст. 1 Закону №2232-XII визначено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст. 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Пунктом 1 ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII встановлено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Статтею 2 Закону №2232-XII визначено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і які не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в районних (міських) військових комісаріатах та відповідних органах інших військових формувань.

Відповідно до положень п.20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є:

для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного;

для резервістів - військовий квиток.

Так, позивач вважає, що відповідач ще станом на 17.01.2012 зобов`язаний був виключити позивача у зв`язку з досягненням ним граничного віку перебування в запасі з військового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 17.01.2012) було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

За приписами п.4 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 17.01.2012) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Частиною 2 ст. 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 17.01.2012) було встановлено, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд:

рядовий склад - до 40 років;

сержантський і старшинський склад:

сержанти і старшини - до 45 років;

прапорщики і мічмани - до 50 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві (ч. 4 ст. 28 Закону №2232-XII).

В подальшому Законами України №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації`та№1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до ст.28 Закону №2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 і станом на теперішній час з 50 років до 60 років.

Положення ч. 4 ст. 28 Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на теперішній час змін не зазнало.

Таким чином, з набранням чинності змінами до ч. 2 ст. 28 Закону № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов`язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних другого розряду.

У зв`язку із продовженням граничного віку перебування в запасі позивач перебуває на військовому обліку, оскільки не досягнув 60-річного віку, а тому повинен згідно з чинним законодавством перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

За правовим висновком Верховного Суду у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаний», водночас зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Отже, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних:

які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;

призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних;

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;

призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу;

жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;

які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;

які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону;

Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

Суд вважає необхідним також зазначити, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Таким чином, дія Закону №2232-XII у новій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 19.09.2018 року у справі №814/4386/15 і від 17.02.2020 року у справі №820/3113/17.

Верховний Суд при розгляді подібної справи у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24 вказав, хоча спірні правовідносини у цій справі та у справах №814/4386/15, № 820/3113/17 не є тотожними, однак це не спростовує їх змістовну подібність, зумовлену, зокрема, подібним матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.

Згідно частин 1 і 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Оскільки у позовних вимогах відмовлено, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя О.В. Врона