Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №160/2424/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 рокуСправа №160/2424/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності, дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 НГУ, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 19.01.2023 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ здійснити перерахунок з 19.01.2023 по 19.05.2023 включно ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди ОСОБА_1 з 10.02.2023 по 01.09.2025 в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору з грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди з 10.02.2023 по 01.09.2025 в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо нездійснення перерахунку (з урахуванням раніше виплачених сум) та виплати ОСОБА_1 грошових компенсацій за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2025 рік, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ здійснити перерахунок (з урахуванням раніше виплачених сум) та виплату ОСОБА_1 грошових компенсацій за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2025 рік, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна, що належало до видачі під час звільнення;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна, що належало до видачі під час звільнення, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та була відновлена дія п. 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції. Відповідачем протиправно, починаючи з 19.01.2023 по 19.05.2023 розраховано і виплачено грошове забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та інші виплати із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року. Не зважаючи на внесені зміни до Податкового кодексу України, за період з 10.02.2023 по 01.09.2025 з грошового забезпечення позивача проводилося відрахування ставки військового збору 1,5%, як вид об`єкта оподаткування визначеного п.п. 1.2. п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. При обрахунку грошової компенсації за невикористані ОСОБА_1 дні щорічних оплачуваних відпусток та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій військовою частиною НОМЕР_1 НГУ не враховано додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. Станом на дату подання позовної заяви не здійснено нарахування та виплата грошової компенсації за неотримане ОСОБА_1 речове майно

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 року відкрито провадження у справі №160/2424/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

18.02.2026 від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує наступне.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Постановою КМУ від 30 серпня 2017 р. №704 у період з 19.01.2023 по 19.05.2023, був встановлений станом на 01 січня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №826/9052/18, залишеного без змін Шостим апеляційним адміністративним судом та Верховним Судом, зокрема, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 21.02.2018 №103 в частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – постанова № 704) неправомірними та зобов`язано Кабінет Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, стосовно внесення змін до постанови №704. Разом з тим положення статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлені наслідки визнання нормативно-правового акта протиправними та нечинними, не поширюються на дані право- відносини, оскільки суд визнав протиправними дії Уряду, а не нормативно-правовий акт.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Тобто можна зробити висновок, що при розрахунку посадового окладу необхідно застосовувати суму 1762 гривні (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018).

Позивачу взагалі не виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога для оздоровлення у період з 19.01.2023 по 19.05.2023.

Компенсація військового збору була нарахована та виплачена позивачу за період безпосередньої участі в бойових діях під час виплати додаткової винагороди, відповідно до положення п.п.1.7 п.16 прим 1 підрозд. 10 розд. ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України. За час перебування в полоні, на стаціонарному лікування та інше, компенсація військового збору не передбачена.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», відокремлює додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, від додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні та перебування у полоні.

Крім цього, відповідно до статті 4 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі – Закон) до ветеранів війни належать:учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 6 Закону учасниками бойових дій визнаються, зокрема військовослужбовці Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Вказані обставини також підтверджують і розмежовують поняття «забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» і «перебування в полоні».

Позивач перебував у полоні у період з 14.02.2023 по 25.05.2025.

Таким чином, Військова частина правомірно здійснювала утримання 1,5% військового збору з додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за період перебування позивача у полоні.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, звертає увагу на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Державна спеціальна служба транспорту.

Посилання представника позивача, на наказ МОУ від 07.06.2018 року № 260, в частині даних позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, є недоречним.

Згідно з витягом з відомостей нарахування основних та додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця за контрактом солдата ОСОБА_1 за період з 19.01.2023 по 27.10.2025 (міститься в додатках до позовної заяви) Позивачу не нараховувалась і не виплачувалась додаткова винагорода ні в липні, ні в серпні, ні у вересні, ні у жовтні 2025 року. (див. колонки 20-23). Позивачу лише нарахувалась і виплатилась щомісячна додаткова винагорода у листопаді 2025 року у сумі 228709,68 грн. (після звільнення), відповідно до наказу командира частини від 10.11.2025 №2014, натомість вказана винагорода була виплачена за період з 25 травня по 20 червня, з 25 червня по 10 липня, з 06 серпня по 01 вересня 2025 року (70 днів).

Оскільки додаткова винагорода за постановою №168 за своєю правовою природою є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, що не має постійного характеру, то вона не входить до складу місячного грошового забезпечення. Відповідно вона не враховується при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

При обраховуванні розміру грошової компенсації за невикористані дні відпусток, значення мають лише ті виплати, які нараховувались військовослужбовцю Національної гвардії України на день звільнення зі служби Військова частина не відмовляла позивачу у виплаті грошової компенсації замість речового майна, що належало до видачі під час звільнення, оскільки вказана заява (рапорт) від позивача, станом на момент розгляду даної справи не надходила.

Ухвалою суду від 09.04.2026 продовжено строк розгляду справи №160/2424/26 на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

В період з 01.05.2026 по 29.05.2026 суддя знаходилась у відпустці та відрядженні, що підтверджується довідкою №159.

Справа розглянута в перший день виходу судді з відпустки.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 – позивач з 19 січня 2023 по 27 жовтня 2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

З 13.02.2023 по 25.05.2025 ОСОБА_1 перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 НГУ від 10.06.2025 №1408, випискою з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Відповідно до копії витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 27.10.2025 №320 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_1 , звільненого відповідно до підпункту «д» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з військової служби наказом командира Військової частини Національної гвардії України по особовому складу від 12.09.2025 №62 о/с, в запас Збройних Сил України (у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), 27 жовтня 2025 року.

14.12.2025 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 НГУ із заявою, в якій просив: здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразових виплат при звільненні), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, в якому було здійснено нарахування, як розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням раніше виплачених сум;

здійснити нарахування та виплату утриманого з грошового забезпечення та додаткової винагороди військового збору в період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини;

здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ;

здійснити перерахунок та виплату щорічної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки, яка учаснику бойових дій, з урахуванням додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.

Листом №6/36/13-П-63-ЕП від 31.12.2025 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила, що станом на 30.12.2025 відсутні обґрунтовані підстави для перерахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за порушеними у заяві пунктами. Одночасно з цим повідомлено, що для вирішення питання щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно необхідно звернутися з рапортом на ім`я командира частини до речової служби тилу з поданням усіх необхідних документів.

Позивач, не погодившись з бездіяльністю і діями відповідача, вважаючи їх протиправними звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 9 Закону України №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-XII) гарантовано військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті до складу грошового забезпечення входять:

-посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності(ч. 3, ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

30.08.2017р. з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років (постанова № 704).

Пунктом 4 постанови №704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12-14.

Тобто, Кабінетом Міністрів України запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017р. №1052«Про внесення зміни до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» до п.10 Постанови КМУ 704 внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту перенесено з 01.01.2018р. на 01.01.2019р.

Таким чином, станом на 01.01.2018р. постанова №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 до п.10 Постанови №704 внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту перенесено на 01.03.2018р. При цьому, п.4 Постанови №704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто, 01.01.2018р. Кабінетом Міністрів України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.

З 29.01.2020р. відновлена юридична дія п.4 Постанови № 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, з 29.01.2020р. знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Вказане узгоджується із висновками у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019р. у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі №200/3757/20-а.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ та п.4 постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 перевагу належить віддати положенням закону, як акту вищої юридичної сили.

Водночас із цим, з 29.01.2020р. відновлення дії такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р.

Звідси слідує, що 29.01.2020р. настала подія підвищення грошового забезпечення діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020р. (та 01 січня кожного наступного календарного року до настання події внесення законодавчих змін), а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р.

Частиною 5ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від12.09.2022 у постанові № 500/1813/21, в якій, колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

«(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.»

Законом України від 03.11.2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.

Разом з цим, 20.05.2023 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, згідно пункту 2 якої внесені зміни до пункту 4Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, може бути застосований до 19.05.2023.

Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, у період з 19.01.2023 по 19.05.2023, діяв протиправно.

Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (Порядок № 44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Отже, при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, підлягають компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Разом з тим позовні вимоги визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України не можуть бути задоволені.

Дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов`язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В даному випадку, відмовляючи позивачу у проведенні перерахунку і виплаті пенсії на підставі довідки, відповідач вчинив активні дії.

Саме діями відповідача, а не бездіяльністю порушуються права позивача, оскільки рішення про відмову у проведенні перерахунку і проведення виплати з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, повідомлено позивачу через оформлення листом №6/36/13-П-63-ЕП від 31.12.2025.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведених обставин, враховуючи вищенаведені норми, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 НГУ у відмові застосувати пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 19.01.2023 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.

Щодо оподаткування відповідачем військовим збором грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди ОСОБА_1 з 10.02.2023 по 01.09.2025 в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №3397 від 27.11.2025 ОСОБА_1 в період з 10.02.2023 по 13.02.2023 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

За довідкою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії країни №1408 від 10.06.2025 солдат ОСОБА_1 в період з 13.02.2023 по 25.05.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Відповідно до інформаційної довідки щодо нарахування та виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 , виданої військовою частиною НОМЕР_1 НГУ компенсація військового збору була нарахована та виплачена за період безпосередньої участі в бойових діях під час виплати додаткової винагороди, відповідно до положення п.п.1.7 п.16 прим 1 підрозд. 10 розд. ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України. За час перебування в полоні, на стаціонарному лікування та інше, компенсація військового збору не передбачена.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», передбачена додаткова винагороду у розмірі 100 000 гривень за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, і додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні та перебування у полоні.

Позивачу була нарахована і виплачена щомісячна додаткова винагорода у листопаді 2025 року у сумі 228709,68 грн. (після звільнення), відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ від 10.11.2025 №2014, за період з 25 травня по 20 червня, з 25 червня по 10 липня, з 06 серпня по 01 вересня 2025 року (70 днів).

Згідно витягу з відомостей нарахування основних та додаткових видів грошового забезпечення, виданого військовою частиною НОМЕР_1 НГУ – в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини з грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 стягувався військовий збір.

За визначенням у ч. 1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно підп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України (підп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Відповідно до п. 16-1 ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

За підп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України.

Згідно п.163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено підпунктами 164.2.1-164.2.18 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Крім того, до зазначеного вище переліку включаються інші доходи, крім визначених у ст. 165 ПК України, що передбачені п.п.164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Ставка військового збору становить 1.5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України).

Абзацом першим підп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України встановлено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділу IV ПК України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п.170.13-1 ст. 170 ПК України.

Згідно абзацу 2 підп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції (далі - АТО) та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (далі - РФ) у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (далі - ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в АТО та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення ООС.

Абзацом 3 підп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України встановлено, що у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ.

Таким чином не підлягають оподаткуванню військовим збором усі доходи у вигляді грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) військовослужбовців Збройних Сил України на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а не лише ті доходи (додаткова винагорода), які отримані внаслідок безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Позивачу сума військового збору стягнутого з додаткової винагороди та сума військового збору стягнутого з решти грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) у періоди безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини, компенсована не була.

Стосовно позовних вимог в частині здійснення перерахунку (з урахуванням раніше виплачених сум) і виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2025 рік, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Позивач стверджує і відповідачем не спростовано, що при звільненні зі служби, розрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпусток здійснювався без урахування в її складі додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався відповідними указами і діє і на цей час.

Підпунктом 2 п. 4 вказаного Указу постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На виконання вказаного Указу Президента України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 установлено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно з п. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачені такі види щорічних відпусток, як: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (п. 1 ст. 4 Закону).

Відповідно до ст. 16-2 вказаного Закону, зокрема, учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

В той же час, позивач помилково посилається на механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260.

Військова частина НОМЕР_1 входить до структури Національної гвардії України, яка підпорядкована Міністерству внутрішніх справ (МВС), а не Міністерству оборони.

Грошове забезпечення військовослужбовців НГУ регулюється окремим нормативним актом — наказом МВС України від 15.03.2018 № 200, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам.

За п.2 Розділу І Інструкції №200 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового

окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).

Пунктом 10 Розділу XXXI Інструкції №200 встановлено, що грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби.

Вирішуючи питання щодо врахування, передбаченої Постановою №168 щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова допомога у разі звільнення з військової служби, суд на підставі частини 5статті 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.09.2024 року у справі №240/32125/23.

Верховний Суд дійшов наступних висновків:

-до складу місячного грошового забезпечення з якого обчислюються одноразова грошова допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби не включаються будь-які винагороди, в тому числі додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 168, що чітко зазначено у Порядку № 260;

-щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, за своєю правовою природою є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану;

- норма, якою визначено складові для обчислення розміру компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації;

-за умови отримання військовослужбовцем додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, перед звільненням, вказана винагорода має бути врахована до складу грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки.

Після звільнення з військової служби згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.10.2025 №320 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини ОСОБА_1 передбачена грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 113 днів та грошова компенсація за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Враховуючи вищенаведені правові норми, при обрахунку грошової компенсації за невикористані ОСОБА_1 дні щорічних оплачуваних відпусток та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ протиправно не враховано у складі грошового забезпечення з якого обчислюється компенсація за невикористані дні відпусток, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Позовні вимоги визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна, що належало до видачі під час звільнення підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ч. 2 ст.1-2 Закону № 2011-XII, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з абзацом 2 п. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (Порядок № 178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а після його звільнення з військової служби указане право реалізовується шляхом подання заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації його прав та інтересів, закріплених Конституцією та законодавством.

На користь указаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника у різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах: від 09 січня 2024 року у справі № 400/5062/22, від 04 лютого 2020 року у справі № 825/1571/16, від 23 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18, від 30 липня 2020 року у справі №820/5767/17, від 18 лютого 2026 року у справі № 380/12607/23.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно визначається саме Законом, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно довідки №4622 від 24.11.2025 року про вартість речового майна, що належить до виплати ОСОБА_1 , виданої військовою частиною НОМЕР_1 НГУ, сума грошової компенсації становить 49625,35 грн.

Позивач з питанням виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою від 14.12.2025 року , долучивши копію довідки про вартість недоотриманого речового майна .

Враховуючи вказане, позивач звільнений з військової служби, має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, оскільки, відповідає вимогам, встановленим пунктами 2 та 3 Порядку № 178.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судом не здійснюється розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 244-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 НГУ у відмові застосувати пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 19.01.2023 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок з 19.01.2023 по 19.05.2023 включно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди ОСОБА_1 з 10.02.2023 по 01.09.2025 в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму утриманого військового збору з грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди з 10.02.2023 по 01.09.2025 в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо нездійснення перерахунку (з урахуванням раніше виплачених сум) та виплати ОСОБА_1 грошових компенсацій за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2025 рік, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок (з урахуванням раніше виплачених сум) та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошових компенсацій за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2025 рік, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна, що належало до видачі під час звільнення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію замість речового майна, що належало до видачі під час звільнення, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

В решті позовних вимог- відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона