Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №140/3636/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3636/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач-1) у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.04.2026, просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо внесення та відображення відомостей у державних реєстрах («Оберіг», «Резерв+»), які свідчать про зміну статусу ОСОБА_1 , як такі, що вчинені без належної правової підстави;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 усунути наслідки протиправних дій, а саме: скасувати незаконно внесені зміни до державних реєстрів; привести відомості щодо статусу позивача у відповідність до фактичного правового стану, а саме виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 23.12.2023 він був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно п.6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Однак 24.03.2026, при перевірці свого електронного військово-облікового документа, він виявив те, що знову відновлений на військовому обліку військовозобов`язаних осіб.

Такі дії ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач вважає протиправними.

Вказує, що відповідно ч.4 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім`я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе.

Належність позивача до військового обов`язку визначає його військово-обліковий документ, в який внесено відповідні записи про виключення з військового обліку з 23.12.2023. Записи внесенні до його тимчасового посвідчення є чинними і не потребують уточнень, заміни чи підтвердження будь якими засобами електронного обліку.

Відтак, на переконання позивача, інформація (персональні дані), яка міститься в електронних реєстрах (про взяття на облік, перебуванні на обліку чи виключення з обліку) не є первинною і не може бути зміненою без відома і без волі громадянина.

Наголошує, що виключення громадянина України з військового обліку свідчить про те, що держава в особі компетентного органу(ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатної до проходження військової служби та на підставі Закону звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.04.2026 до суду надійшли письмові пояснення ІНФОРМАЦІЯ_4 , у яких представник даного відповідача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 є структурним підрозділом (представництвом) ІНФОРМАЦІЯ_6 , не є юридичною особою, а відтак, не наділений адміністративною правосуб`єктністю.

Ухвалою суду від 21.04.2026 до участі у даній справі як другого відповідача залучено ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі також – ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідач-2).

06.05.2026 відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Вказав, що 06.10.2025 позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_6 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, в якому серед іншого, просив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо взяття на облік та призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2025, залишеним в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Вказує, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 02.09.2025 №186 позивач призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби під час загальної мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .

Звертає увагу суду, що згідно із долученого до позовної заяви військово-облікового документа позивача, сформованого станом 24.03.2026, в графі категорія обліку значиться – «не військовозобов`язаний», підстави зняття з обліку – військовослужбовці.

Як наслідок, відповідач-2 стверджує про порушення позивачем статті 45 КАС України та просить суд позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

06.05.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача-2, у якому вказав на безпідставність доводів відповідача-2 про тотожність спору із попередньою справою та наявність зловживання процесуальними правами.

Стверджує, що його звернення до суду у даній справі не є повторним зверненням з тотожними позовними вимогами, оскільки у попередній справі предметом спору були питання законності мобілізації, призову та наказів про проходження військової служби, тоді як у даній справі оскаржуються дії та бездіяльність відповідача щодо ведення, внесення та актуалізації відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

26.12.2023 ОСОБА_1 було виключено з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується записами у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 03.04.2024 (а.с.4-5).

Виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних підтверджується також листом відповідача-1 за вих. №2/209 від 15.01.2024 (а.с.6).

07.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою у якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників та військовозобов`язаних осіб відомості про виключення його з військового обліку (а.с.40-41).

Листом №2/39296 від 02.11.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, що відділ є виключно органом ведення реєстру в розумінні ч.8 ст. 5 Закону №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», який забезпечує ведення реєстру та актуалізацію його бази даних на підставі наявної технічної можливості обробки даних і наданого права доступу до бази даних реєстру. Відділ позбавлений технічної можливості внести до реєстру інформацію, пов`язану із виключенням з військового обліку військовозобов`язаної особи на підставі п.2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», який виключено відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-ІХ (а.с.42-43).

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду до з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_6 , Військової частини НОМЕР_1 з позовом в якому просив, 1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо взяття на облік та призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ; 2) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 02.09.2025 №186 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу та направлення для проходження військової служби під час загальної мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 ; 3) визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на відповідну посаду Військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 956647 з 02.09.2025; 4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі №140/11420/25, яке набрало законної сили, з задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відповідно до інформації електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 , сформованого через застосунок «Резерв+» станом на 24.03.2026, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 . Як категорія обліку зазначено – «не військовозобов`язаний», підстава зняття/виключення – «військовослужбовці» (а.с.7).

Не погоджуючись з діями ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо внесення та відображення у державних реєстрах («Оберіг», «Резерв+») відомостей про зміну категорії військового обліку, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

У цьому спорі позивач оскаржує дії ІНФОРМАЦІЯ_4 про повторне взяття його на військовий облік військовозобов`язаних, тоді як він був виключений з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Стаття 17 Основного Закону також встановлює, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-XII від 25.03.1992 «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту – Закон №2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Частинами першою, другою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначений «Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).

Із змісту пунктів 2-3 Порядку №1487 встановлено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:

фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;

здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В пункті 8 Порядку №1487 передбачено, що організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників.

Обов`язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом (далі - служба персоналу).

У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов`язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації.

Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов`язаних та контролю за станом ведення військового обліку.

У пункті 17 Порядку №1487 передбачено, що військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов`язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

В свою чергу, частиною першою статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022р. № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022.

На час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду даної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». (далі - Закон №3543-XII).

У статті 1 Закону №3543-XII встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Станом на час розгляду справи, оскільки воєнний стан продовжений, то загальна мобілізація також продовжена.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, частиною третьою статті 22 Закону №3543-XII визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Отже, у разі отримання повістки або мобілізаційного розпорядження, військовозобов`язані та резервісти зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, що зазначені в таких документах.

Частиною п`ята статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджене «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі - Положення № 154).

За змістом пунктів 1, 2, 8 Положення № 154, видно, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Необхідно зауважити, що пункт 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (у редакції станом на час виключення позивача з військового обліку) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX (далі - Закон № 3633-IX), частину шосту статті 37 вказаного Закону викладено у такій редакції:

«Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.».

18.05.2024 набрав чинності «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок №560).

Пункт 4 розділу «Загальні питання» Порядку №560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, така підстава, як: «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення особи з військового обліку, з 18.05.2024.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 26.12.2023 було виключено з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII (засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину), про що зроблено відповідний запис в тимчасовому посвідченні позивача №2/87/2024 від 03.04.2024 (а.с.4-5).

Позивач фактично не погоджується з діями відповідача щодо взяття його на військовий облік на підставі ст. 37 Закону №2232-ХІІ в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024, як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину або особливо тяжкого злочину та відповідної його мобілізації.

Однак, за чинними нормами статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач не підлягає виключенню з військового обліку, відтак є військовозобов`язаним та повинен бути на військовому обліку в органі територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Враховуючи зазначене, поновлення (взяття) позивача на військовому обліку відповідає чинному законодавству, а дії ІНФОРМАЦІЯ_6 є правомірними та такими, що не порушують конституційних прав позивача.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що після виключення з військового обліку повторне взяття на військовий обліку та призов на військову службу під час мобілізації є неможливим.

При цьому суд зауважує, що у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням ним чинності та моментом втрати юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Суд акцентує увагу на тому, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави в умовах воєнного стану.

У зв`язку із внесенням змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Згадувані вище зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поширюють свою дію на всю територію України і розповсюджується на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_8 не допущено протиправних дій при внесенні та відображенні у державних реєстрах («Оберіг», «Резерв+») відомостей про зміну категорії обліку позивача.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про необхідність залишення позову ОСОБА_1 без розгляду через зловживання позивачем своїми правами, з огляду на наступне.

Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Суд звертає увагу відповідача, що звернення позивача до суду у даній справі не є повторним зверненням з тотожними позовними вимогами. Так, предметом спору у справі №140/11420/25 були вимоги ОСОБА_1 щодо законності його призову на військову службу, тоді як у даній справі оскаржуються дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ведення, внесення та актуалізації відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У даній справі позивачем обрано інший спосіб судового захисту, передбачений ст. 5 КАС України, а саме - визнання протиправним дій відповідача щодо ведення реєстру військовозобов`язаних осіб та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії щодо внесення та актуалізації відомостей реєстру.

Відтак, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 01 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Відповідач-2: ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя Н. В. Стецик