Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №140/2412/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2412/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з позовом:

про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 03 серпня 2025 року із врахуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) у відповідному розмірі; зобов`язання нарахувати i виплатити індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 03 серпня 2025 року із врахуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) у розмірі 4463,15 грн щомісячно;

визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати у період з 24 лютого 2022 року по 03 серпня 2025 року грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премію, одноразову грошову допомогу для оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань), розраховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року; зобов`язання перерахувати та виплатити за період з 24 лютого 2022 року по 03 серпня 2025 року грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премію, одноразову грошову допомогу для оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (за 2022 рік – враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року; за 2023 рік – враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року; за 2024 рік – враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року; за 2025 рік – враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова №704), з урахуванням раніше проведених виплат;

визнання протиправною бездіяльності щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, індексації-різниці грошового забезпечення (фіксованої суми у розмірі 4463,15 грн) за кожен відповідний календарний рік; зобов`язання перерахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки із урахуванням індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі 4463,15 грн) за кожен відповідний календарний рік.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 24 лютого 2022 року по 22 липня 2025 року. Позивач вважає, що відповідач з порушенням норм законодавства здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення (постійних та одноразових видів), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Між тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі – Постанова №103), яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Оскільки з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, то на переконання позивача, відповідач мав нараховувати та виплачувати йому грошове забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 1 січня календарного року виплати, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Крім того ОСОБА_1 вважає, що відповідач протиправно не здійснював йому нарахування та виплату індексації грошового забезпечення відповідно до вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2023 року №1078 (далі – Порядок №1078), яка розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, то вона має бути врахована у складі грошового забезпечення для розрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2025 роки.

З метою захисту порушених прав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України); одночасно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 докази ознайомлення ОСОБА_1 до 07 січня 2026 року (до надання відповідачем відповіді на заяву представника позивача щодо надання інформації про нараховане та виплачене за спірний період грошове забезпечення) з документами, що відображають фактичні суми нарахувань та виплат грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 03 серпня 2025 року (а.с.31-32).

Верховний Суд у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 виснував, що початок перебігу строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців за період з 19 липня 2022 року, з урахуванням частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у чинній редакції) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Оскільки відповідач доказів про ознайомлення позивача із розрахунками грошового забезпечення за спірний період раніше як до 07 січня 2026 року суду не надав, то відсутні підстави вважати, що цей позов подано з пропуском строку звернення до суду.

У відзиві на позовну заяву (а.с.35-44) відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, вказавши, що нарахування та виплата грошового забезпечення та усіх інших передбачених законодавством виплат для військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 в період до 30 червня 2022 року включно здійснювались розпорядником бюджетних коштів третього рівня – ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останній раз тарифна ставка змінювалась в березні 2018 року, коли ОСОБА_1 військову службу не проходив, що унеможливлює нарахування йому індексації-різниці. Відповідно позов в частині вимог про невключення до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022-2025 роки, індексації-різниці грошового забезпечення є безпідставним, оскільки відсутнє правове обґрунтування для нарахування самої індексації-різниці.

Покликаючись на відсутність правових підстав для перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням в іншому розмірі, ніж обчисленого з розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, просив позовні вимоги у цій частині також відмовити.

Інші зави по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира кадру НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони з 08 травня 2018 року по 24 лютого 2022 року, про що свідчить довідка про проходження військової служби (трудову діяльність) (а.с.12-13).

Згідно з планом переміщення наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 лютого 2022 року №35 ОСОБА_1 призначено на посаду командира Військової частини НОМЕР_3 (а.с.6).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08 березня 2025 року №217 підполковника ОСОБА_1 , командира мотопіхотного батальйону Військової частини НОМЕР_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 03 серпня 2025 року у зв`язку із вибуттям до нового місця служби (а.с.24).

На звернення позивача з приводу виплати грошового забезпечення Військова частина НОМЕР_1 листом від 07 січня 2026 року №891 повідомила, що виплата усіх складових грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 03 серпня 2025 року здійснювалася із застосуванням розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року та відповідно у розмірі 1762,00 грн (а.с.8).

Як видно з витягів з карток особового рахунку військовослужбовця за 2022-2025 роки (а.с.9-11), ОСОБА_1 у складі місячного грошового забезпечення виплачувалися: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за таємність, премія. Також позивачу була виплачена індексація: у липні 2022 року у сумі 1017,21 грн, у серпні 2022 року у сумі 1066,00 грн, у вересні-листопаді 2022 року у сумі 1281,80 грн щомісячно, у грудні 2022 року у сумі 1424,80 грн, у січні 2023 року у сумі 1470,83 грн, у січні 2025 року у сумі 130,20 грн. Крім того, ОСОБА_1 виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2022 року та у квітні 2025 року, а також грошова допомога для оздоровлення у березні 2023 року, у лютому 2024 року та у квітні 2025 року.

Спір стосується правильності нарахування та виплати грошового забезпечення за час проходження позивачем військової служби за період з 24 лютого 2022 року по 03 серпня 2025 року – передусім обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, підстав нарахування та виплати так званої “індексації-різниці” грошового забезпечення (за період з 24 лютого 2022 року по 03 серпня 2025 року), а також обчислення грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2025 роки.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-XII).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (пункт 4 статті 9 Закону №2011-XII).

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою, серед іншого, затвердив тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (згідно з додатком 1). У додатку 14 до Постанови №704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пункт 4 Постанови №704 в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містили примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Поряд з тим пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24 лютого 2018 року), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено у такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Отже, на момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) згідно з пунктом 6 Постанови №103 розрахункову величину для обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яким був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), замінено на іншу - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.

З 29 січня 2020 року (з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови №103.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням пункту 4 Постанови №704 (у редакції, яка діяла з 29 січня 2020 року) при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Необхідно зазначити, що пунктом 8 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

Положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

У постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд виснував, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Закон України від 05 жовтня 2000 року №2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з цим Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, відображена також у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 за позовами військовослужбовців до військової частини у спорі щодо незастосування при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020 - 2022 роки).

Між тим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704” (далі - Постанова №481) скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (Офіційний вісник України, 2018 р., №20, ст. 662). Пунктом 2 Постанови №481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 з викладенням у новій редакції абзацу першого, згідно з яким розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постанова №481 набрала чинності 20 травня 2023 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Необхідно зазначити, що приписи пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону №1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Однак пункт 4 Постанови №704 в редакції пункту 2 Постанови №481 замінив такий державний соціальний стандарт, як прожитковий мінімум, на сталу величину - 1762,00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови №704 як такої.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, закріплених зокрема, у частині третій статті 7 КАС України, пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і такий, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

За правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі №340/507/22).

Отже, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того, чи був він чинним, чи ні на момент виникнення спірних відносин.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24.

У цій справі судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що з 01 липня 2022 року ОСОБА_1 здійснювалася виплата грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року для працездатних осіб, - 1762,00 грн.

Натомість в Законі України від 02 грудня 2021 року №1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік”, Законі України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, Законі України від 09 листопада 2023 року №3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, з 01 січня 2023 року - 2684,00 грн; з 01 січня 2024 року – 3028,00 грн, який був встановлений у 2025 року у такому ж розмірі згідно зі Законом України від 19 листопада 2024 року №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік”.

Як бачимо, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб змінювався щорічно, проте ця величина станом на 01 січня 2025 року в порівнянні з розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року не змінювалася, тобто підвищення посадового окладу та окладу за військовим званням не відбулося.

Підсумовуючи сказане, суд дійшов висновку, що при визначенні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням протиправним є неврахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року як розрахункової величини, що призвело до виплати грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж належить.

Суд зазначає, що за змістом приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197), військовослужбовцям щомісячно виплачується: надбавка за вислугу років на військовій службі у відповідних відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням (пункт 1 розділу ІV); надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (пункт 1 розділу VI); надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, у відсотках до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації (пункт 2 розділу ХІ); щомісячна премія (не менше 10 відсотків посадового окладу), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (пункти 1, 2 розділу XVI). Крім того, у разі набуття права на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIII); один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIV).

Отже, виплата надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, премії, грошової допомоги для оздоровлення та грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань залежить від розміру окладів. Такі види грошового забезпечення виплачувалися позивачу та вони підлягають перерахунку. Проте доказів нарахування та виплати надбавки за кваліфікацію матеріали справи не містять, що вказує на безпідставність позовних вимог про одночасний перерахунок цієї складової грошового забезпечення.

При вирішенні спору суд враховує й те, що нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення безпосередньо Військовою частиною НОМЕР_1 розпочато лише з 01 липня 2022 року. У попередній період фінансування Військової частини НОМЕР_1 здійснювалося через ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується листом Військової частини НОМЕР_1 від 07 січня 2026 року №891 (а.с.8).

Оцінивши докази у справі, взаємопов`язані позовні вимоги у цій частині позову належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення позивачу з 01 липня 2022 року по 03 серпня 2025 року без застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 1 січня календарного року; зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум) за період з 01 липня 2022 року по 03 серпня 2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (за період з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року).

Вирішуючи позов в частині позовних вимог, які стосуються перерахунку і виплати індексації грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 03 серпня 2025 року, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, суд зазначає таке.

Преамбулою Закону від 03 липня 1991 року №1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1282-ХІІ) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За змістом статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру; до таких об`єктів індексації належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком №1078.

Пункт 1-1 Порядку №1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної” та “індексації-різниці”. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Так право на отримання поточної індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункт 4 Порядку №1078).

Щодо поточної індексації позов не містить доводів про неправильність її нарахування та виплати. Поряд з тим спірним є питання застосування відповідачем абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

З 01 грудня 2015 року (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів”) в абзацах третьому - шостому пункту 5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци третій-п`ятий пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з березня 2018 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац четвертий). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п`ятий).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Тобто, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) необхідно: визначити розмір підвищення грошового доходу особи у місяці підвищення (А); визначити суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу (Б); порівняти розмір підвищення грошового доходу (А) з сумою індексації у місяці його підвищення (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу п`ятого пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Указані висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21 та ін.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №560/13302/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 03 травня 2023 року у справі №160/10790/22 та від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло у військовослужбовців саме у зв`язку зі змінами їхніх посадових окладів з 01 березня 2018 року на підставі Постанови №704 та виходячи із приписів абзаців четвертого, шостого Порядку №1078 з березня 2018 року останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що ОСОБА_1 проходить військову службу з 08 травня 2018 року, про що свідчить довідка про проходження військової служби (трудову діяльність) (а.с.12-13). На момент початку служби позивача (08 травня 2018 року) Постанова №704 вже була чинною та підлягала застосуванню; підвищення посадового окладу під час проходження служби внаслідок підвищення тарифних ставок у нього не відбулось.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло право на індексацію-різницю відповідно до приписів абзаців четвертого, шостого Порядку №1078.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №160/2481/23.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню тільки приписи пункту 10-2 Порядку №1078, згідно з якими для новоприйнятих військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

У зв`язку з відсутністю факту порушення прав позивача щодо нарахування самої індексації-різниці, суд не вбачає підстав для задоволення позову і в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення фіксованої суми індексації-різниці (4463,15 грн) до розрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2025 роки, а також щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за ці роки із включенням зазначеної суми.

Документально підтверджені судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у цій справі відсутні, тож питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року по 03 серпня 2025 року грошового забезпечення без застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 1 січня календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 03 серпня 2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк