Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №304/854/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року

м. Київ

справа № 304/854/24

провадження № 61-16643св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Воробйової І. А., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач-Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ»,

третя особа - Великоберезнянський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Мельник Ярослав Юрійович, на ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 01 серпня 2025 року у складі судді Ганька І. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Мацунич М. В., Джуга С. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» (далі - ТОВ «ФК ФОРТ»), третя особа- Великоберезнянський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області, в якому просила зняти арешт з нерухомого майна, накладений постановою відділу державної виконавчої служби Перечинського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10 травня 2012 року, НОМЕР_1 (реєстраційний номер обтяження 12520312).

В обґрунтування позову посилалась на те, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2009 року у справі № 2-150/2009 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» суму боргу у розмірі 357 290,37 грн, 1 700,00 грн державного мита та 30,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На виконання вказаного судового рішення 18 травня 2009 року Перечинським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист № 2-150/09.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Щобак Г. М. від 10 травня 2012 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-150/09 від 18 травня 2009 року, боржник - ОСОБА_1 .

Постановою вказаного державного виконавця від 10 травня 2012 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

Водночас постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Перечинського управління юстиції Беца С. А. від 22 серпня 2012 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-150/09 від 18 травня 2009 року, боржник - ОСОБА_1 , з підстав, передбачених частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ подано з пропуском встановленого строку для пред`явлення його до виконання.

Більше того, постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Перечинського управління юстиції Беца С. А. від 22 серпня 2012 року скасовано постанову державного виконавця Щобак Г. М. від 10 травня 2012 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Крім цього, постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Беца С. А. від 22 серпня 2012 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 скасовано постанову державного виконавця Щобак Г. М. від 10 травня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру боржників та Автоматизованої системи виконавчого провадження відносно позивачки немає жодного відкритого виконавчого провадження.

Разом із цим, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 09 квітня 2024 року за ОСОБА_1 наявне обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 12520312, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10 травня 2012 року.

Таким чином, документально ще у 2012 році було скасовано накладений арешт на майно ОСОБА_1 , однак станом на сьогодні уповноваженою особою відділу державної виконавчої служби фактично не вжито жодних дій щодо виключення відповідних відомостей з вказаного державного реєстра, що є недопустимим.

Позивачка вважає, що наявність протягом тривалого часу (близько 12 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, втручання у право особи на мирне володіння своїм майном є невиправданим.

Посилаючись на викладене, просила суд задовольнити позов.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

УхвалоюПеречинського районного суду Закарпатської області від 01 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 грудня2025 року, провадження у справі закрито на підставі пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України.

Закриваючи провадження у справі, суди виходили з того, що позивачка є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, тому не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачено інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

З1 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верхового Суду з касаційною скаргою, сформованою її представником - адвокатом Мельником Я. Ю. в системі «Електронний суд», на ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 01 серпня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року.

В касаційній скарзі заявникпросить скасувати вказані судові рішення та передати справу до судупершої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм процесуального права та без повного дослідження усіх обставин, що мають значення.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

30 січня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2009 року у цивільній справі № 2-150/2009 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» суму боргу 357 290,37 грн, 1 700,00 грн державного мита та 30,00 грнвитрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На виконання вказаного судового рішення 18 травня 2009 року Перечинським районним судом Закарпатської області вдано виконавчий лист № 2-150/09.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Щобак Г. М. від 10 травня 2012 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-150/09, виданого 18 травня 2009 року Перечинським районним судом Закарпатської області, боржник - ОСОБА_1 .

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Щобак Г. М. від 10 травня 2012 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми боргу та оголошено заборону на його відчуження.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Перечинського управління юстиції Беца С. А. від 22 серпня 2012 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-150/09 від 18 травня 2009 року, боржник - ОСОБА_1 , з підстав, передбачених частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку із тим, що виконавчий документ подано з пропуском встановленого строку для пред`явлення його до виконання.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Перечинського управління юстиції Беца С. А. від 22 серпня 2012 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 скасовано постанову державного виконавця Щобак Г. М. від 10 травня 2012 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Постановою головного державного виконавця відділу ДВС Перечинського управління юстиції Беца С. А. від 22 серпня 2012 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 скасовано постанову державного виконавця Щобак Г. М. від 10 травня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

У липні 2021 року ТОВ «ФК Форт» звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (справа № 2-150/2009).

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 29 липня 2021 року заяву задоволено частково; замінено сторону стягувача у справі № 2-150/2009 з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «ФК Форт»; у задоволенні вимог про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено.

Ухвала набрала законної сили 16 серпня 2021 року.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 09 квітня 2024 року за ОСОБА_1 наявне обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 12520312, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10 травня 2012 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)- це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

За частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

ОСОБА_1 є стороною (боржником) у виконавчому провадженні, яка вважає, що бездіяльністю державного виконавця у відповідному виконавчому провадженні порушено її права.

У статті 447 розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Таким чином, розділом VII ЦПК України встановлено спеціальний порядок, за яким здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок, що «боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України».

У постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 234/18525/19 (провадження № 61-10369св20) та від 20 жовтня 2021 року у справі № 236/789/21 (провадження № 61-11689св21) вказано, що «в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Установивши, що ОСОБА_1 була боржником у виконавчому провадженні, в якому накладено оспорюваний арешт, у позовній заяві вона посилається на неправомірні дії державних виконавців, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки законом передбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не в позовному провадженні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм цивільного процесуального права.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Мельник Ярослав Юрійович, залишити без задоволення.

Ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 01 серпня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев