Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №335/624/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м. Київ

справа № 335/624/25

провадження № 61-3435св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КОММОДІТІ СНАБ»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Келембетом Олександром Миколайовичем, на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року у складі судді Юдіної С. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» (далі - ТОВ «ТД «Інтерференц Систем») звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу, в якому, уточнивши позовні вимоги, просило суд стягнути з відповідача на його користь 2 175 000 грн основного боргу.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2025 року позовну заяву ТОВ «ТД «Інтерференц Систем» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2025 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2025 року залучено до участі у справі як правонаступника позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КОММОДІТІ СНАБ» (далі - ТОВ «ТД «КОММОДІТІ СНАБ»).

У жовтні 2025 року ТОВ «ТД «КОММОДІТІ СНАБ» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніт Фонд» (далі - АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніт Фонд»), від імені, в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Кепітал Менеджмент» (далі - ТОВ «Юніт Кепітал Менеджмент») передавати майно та грошові кошти, сплачені за це майно ОСОБА_1 за інвестиційним договором від 17 вересня 2021 року № А0606/156, укладеним між АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніт Фонд» та ОСОБА_1 , до вирішення справи по суті.

Заява мотивована тим, що у квітні 2025 року ТОВ «ТД «Інтерференц Систем» повідомило суд про те, що ОСОБА_1 , користуючись можливістю того, що підприємство орендує у неї приміщення, викрала документи щодо своїх боргів та боргів її батька. На даний час у провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться чотири справа по боргах сім`ї ОСОБА_1 . Вважало, що така кількість судових справ є приводом для занепокоєння щодо подальших можливих шахрайських дій з боку ОСОБА_1 . Неправомірні дії відповідачки вже призвели до збитків, оскільки позивач був змушений змінити підстави позову та позовні вимоги. Вказувало, що ОСОБА_1 на підставі інвестиційного договору від 17 вересня 2021 року № А0606/156, укладеного між нею та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніт Фонд», володіє майновими правами на об`єкт будівництва, а саме квартиру за проєктним номером АДРЕСА_1 . Вартість майнових прав відповідачки становить 3 454 823,15 грн. Згідно з довідкою ТОВ «Юніт Кепітал Менеджмент», яке діє від імені, в інтересах та за рахунок АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніт Фонд», ОСОБА_1 станом на 27 листопада 2023 року повністю сплатила розмір загального інвестиційного внеску у сумі 3 454 823,15 грн за інвестиційним договором від 17 вересня 2021 року № А0606/156; запланований термін прийняття будинку, а саме секції НОМЕР_1 в експлуатацію - 2 квартал 2025 року; оформлення права власності на квартиру відбудеться після укладення сторонами договору купівлі-продажу об`єкта на умовах, визначених інвестиційним договором від 17 вересня 2021 року № А0606/156. На думку заявника, після передачі об`єкта та оформлення права власності на квартиру, відповідачка відчужить її на користь третіх осіб з метою уникнення стягнення заборгованості. Вважало, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до обмеження прав товариства на ефективний судовий захист, зробить неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року, заяву ТОВ «ТД «КОММОДІТІ СНАБ» про забезпечення позову задоволено.

Заборонено АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніт Фонд», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Юніт Кепітал Менеджмент», передавати майно та грошові кошти, сплачені за це майно ОСОБА_1 за інвестиційним договором від 17 вересня 2021 року № А0606/156, укладеним між АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніт Фонд» та ОСОБА_1 , до вирішення справи по суті.

Судові рішення мотивовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може перешкодити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову у цій справі. Забезпечення позову шляхом заборони АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніт Фонд», передавати відповідачці майно та грошові кошти, сплачені за це майно за договором є співмірним із заявленими позовними вимогами ТОВ «ТД «КОММОДІТІ СНАБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, зазначив, що заходи забезпечення позову у вигляді заборони АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніт Фонд», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Юніт Кепітал Менеджмент», передавати майно та грошові кошти, сплачені за це майно ОСОБА_1 , є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, який відповідає заявленими позовним вимогами, а вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи. При цьому вказані заходи забезпечення позову не перешкоджають юридичній особі здійснювати свою господарську діяльність.

Оскільки доказів наявності іншого майна у відповідачки, яке б відповідало дійсній ціни позову не надано, суд апеляційної інстанції вважав, що застосовані районним судом заходи забезпечення позову є виправданими. З наведених підстав апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Келембета О. М. щодо неспівмірності заходів забезпечення із ціною позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Келембет О. М., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «ТД «КОММОДІТІ СНАБ» про забезпечення позову відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи

У березні 2026 року касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Келембетом О. М., надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України.

У квітні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12 травня 2026 року ТОВ «ТД «КОММОДІТІ СНАБ» подало до Верховного Суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому просило долучити до матеріалів справи додаткові докази.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Келембетом О. М., мотивована тим, що заходи забезпечення позову, вжиті судом першої інстанції є неспівмірними із пред`явленими позовними вимогами, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення з відповідачки грошових коштів у розмірі 2 175 000 грн, а розмір загального інвестиційного внеску за інвестиційним договором від 17 вересня 2021 року № А0606/156, укладеним між АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніт Фонд» та ОСОБА_1 , становить 3 147 506,70 грн.

Посилається на те, що заборона стороні інвестиційного договору від 17 вересня 2021 року № А0606/156 виконувати перед відповідачкою свої зобов`язання за вказаним договором неспроможна забезпечити виконання рішення суду у разі задоволення позову у цій справі про стягнення боргу. При цьому суди допустили безпідставне втручання у договірні зобов`язальні відносини, які виникли між сторонами інвестиційного договору від 17 вересня 2021 року № А0606/156, що є неприпустимим та порушує принцип пропорційності, якого суди мають дотримуватися при вирішенні питань про вжиття заходів забезпечення позову.

Вважає, що дійсна мета звернення не пов`язана з легітимними намірами отримати гарантії виконання можливого рішення у справі, а є дією, спрямованою на зловживання своїми правами, чого суди не врахували, задовольняючи заяву ТОВ «ТД «КОММОДІТІ СНАБ» про забезпечення позову у цій справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2026 року ТОВ «ТД «КОММОДІТІ СНАБ» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що доводи викладені у касаційній скарзі є необґрунтованими, а підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, які відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України, відсутні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Келембетом О. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (див.: постанову Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 199/5431/20 (провадження № 61-2081св23)).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.

Позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4 частини першої статті 150 ЦПК).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4).

Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) визначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23 (провадження № 61-18173св23).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи заяву ТОВ «ТД «КОММОДІТІ СНАБ»про забезпечення позову,районний суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що є підстави для забезпечення позову шляхом заборони АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніт Фонд», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Юніт Кепітал Менеджмент», передавати майно та грошові кошти, сплачені за майно відповідачці за інвестиційним договором від 17 вересня 2021 року № А0606/156, оскільки це є доцільним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, утруднити виконання можливого рішення суду в майбутньому.

Не заслуговують на увагу посилання касаційної скарги щодоне співмірності заходів забезпечення із ціною позову, оскільки за обставин цієї справи вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, який спрямований на збереження існуючого становища у спірних правовідносинах до завершення розгляду справи. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки.

Аналогічні доводи були предметом оцінки й апеляційним судом, який правильно вказав, що доказів наявності у ОСОБА_1 іншого майна, яке б відповідало дійсній ціни позову відповідачкою не надано.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач вже звертався до суду із заявою про забезпечення позову у цій справі з ідентичним обґрунтуванням необхідності застосування такого заходу забезпечення позову (у січні 2025 року), у задоволенні якої ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року, було відмовлено, не заслуговують на увагу, оскільки обґрунтованість заяви про забезпечення позову слід оцінювати саме станом на час її пред`явлення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову на день ухвалення заяви про забезпечення позову і не встановлює обставини справи.

Колегія суддів наголошує на тому, що, переглядаючи оскаржувані судові рішення, суд надає оцінку їх законності станом на час подання заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову не порушує принципів цивільного судочинства, змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Верховний Суд вкотре звертає увагу, що умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (див.: постанову Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 727/463/19 (провадження № 61-9343св19)).

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо клопотання про долучення доказів у справі

У травні 2026 року ТОВ «ТД «КОММОДІТІ СНАБ» подало до Верховного Суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому просило долучити до матеріалів справи додаткові докази.

Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених ЦПК України.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а отже, не може приймати нові докази.

Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про долучення доказів на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 420, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КОММОДІТІ СНАБ» про долучення доказів відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Келембетом Олександром Миколайовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк