Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №202/5192/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м. Київ

справа № 202/5192/24

провадження № 61-6046св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Слов`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Держгеокадастру у Донецькій області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року у складі судді Доценко С. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року керівник Слов`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Держгеокадастру у Донецькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності шляхом конфіскації 1/3 частки земельної ділянки та визнання права власності на 1/3 частки земельної ділянки.

Позовна заява прокурора мотивована тим, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 09 грудня 2016 року, набула право власності на 1/3 частину земельної ділянки із кадастровим номером 1423055700:04:000:1378, загальною площею 0,93 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Краснолиманського району Донецької області за межами населеного пункту смт Кіровськ (на теперішній час - смт Зарічне Лиманська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області). Відомості про право власності відповідачки на 1/3 частину вказаної земельної ділянки 09 грудня 2016 року було внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Прокурор вказував, що на момент набуття права власності ОСОБА_1 мала паспорт громадянина російської федерації та проживала у м. Санкт-Петербурзі.

Відповідно до інформації Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 12 грудня 2023 року відповідачка до органів державної міграційної служби для отримання українських документів не зверталася.

Прокурор зазначав, що відповідно до частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Посилався на те що ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, набувши у грудні 2016 року право власності на частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення, протягом року добровільно її не відчужила (кінцевий строк сплинув 09 грудня 2017 року). У зв`язку із чим, успадкована відповідачкою частка земельної ділянки сільськогосподарського призначення підлягає конфіскації на підставі рішення суду на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Донецькій області) як уповноваженого органу на здійснення функцій держави.

Ураховуючи наведене, прокурор просив суд конфіскувати на користь держави 1/3 частки земельної ділянки із кадастровим номером 1423055700:04:000:1378, загальною площею 0,93 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Краснолиманського району Донецької області за межами населеного пункту смт Кіровськ (на теперішній час - смт Зарічне Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області), що перебуває у власності ОСОБА_1 шляхом припинення її права власності на вказану земельну ділянку та визнання на неї права власності за державою в особі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року, позов керівника Слов`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Держгеокадастру у Донецькій області задоволено частково .

Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/3 частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 1423055700:04:000:1378, загальною площею 0,93 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: за межами населеного пункту смт Зарічне Лиманскої територіальної громади Краматорського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1112673014230), (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 09 грудня 2016 року № 17939834) шляхом конфіскації у порядку, визначеному частиною четвертою статті 145 ЗК України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог прокурора відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 протягом року з часу набуття нею права власності на частку земельної ділянки не відчужила її, тому право власності на таке майно слід припинити примусово шляхом конфіскації та подальшого продажу на земельних торгах, з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з їх продажем, що буде відповідати вимогам частини четвертої статті 145 ЗК України.

Суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог прокурора про визнання права власності на 1/3 частку спірної земельної ділянки за державою в особі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, оскільки положення частини четвертої статті 145 ЗК України, статті 348 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачають процедуру продажу на земельних торгах і лише якщо майно не буде проданим, воно за рішенням суду може бути переданим у власність держави.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року переглядалося в апеляційному порядку лише в частині вирішення позовних вимог прокурора про визнання права власності на 1/3 частки конфіскованої земельної ділянки за державою в особі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник керівника Донецької обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить заочне рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року в частині відмови у визнанні права власності на конфісковану земельну ділянку скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов прокурора задовольнити.

В іншій частині судові рішення у касаційному порядку не оскаржуються, тому, відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, Верховним Судом не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи

У травні 2025 року касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України.

У серпні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2026 рокуу задоволені клопотання заступника керівника Донецької обласної прокуратури про розгляд справи за участю прокурора відмовлено тасправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури мотивована тим, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 свого обов`язку щодо відчуження земельної ділянки, остання підлягає конфіскації на користь держави, яка здійснюється шляхом припинення права власності відповідачки та визнання права власності на земельну ділянку за державною в особі компетентного органу Держгеокадастру України (як органу, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель).

На думку прокурора, суди попередніх інстанцій мали б конфіскувати спірну земельну ділянку шляхом припинення права власності ОСОБА_1 та визнання права власності на неї за державою в особі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, оскільки конфіскація земельної ділянкина користь держави є необхідною передумовою її продажу на земельних торгах.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заступник керівника Донецької обласної прокуратури вказує неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 грудня 2016 року № 3994, виданого державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Семеновою І. М., набула право власності на 1/3 частину земельної ділянки із кадастровим номером 1423055700:04:000:1378, загальною площею 0,93 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Краснолиманського району Донецької області за межами населеного пункту смт Кіровськ (на теперішній час - смт Зарічне Лиманська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області) (а. с. 21).

09 грудня 2016 року ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на 1/3 частину земельної ділянки із кадастровим номером 1423055700:04:000:1378, загальною площею 0,93 га, яка розташована на території Краснолиманського району Донецької області за межами населеного пункту смт Кіровськ (на теперішній час - смт Зарічне Лиманська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна від 21 листопада 2023 року № 355268945 (а. с. 16-18).

Згідно з копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 лютого 2024 року № 366637868 та копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 грудня 2016 року № 3994 ОСОБА_1 станом на дату набуття права власності на 1/3 частину земельної ділянки із кадастровим номером 1423055700:04:000:1378, загальною площею 0,93 га, яка розташована на території Краснолиманського району Донецької області за межами населеного пункту смт Кіровськ (на теперішній час - смт Зарічне Лиманська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області) була громадянкою російської федерації (паспорт громадянина російської федерації для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 , виданий 10 червня 2010 року, видавник - ФМС 78037; адреса реєстрації:: АДРЕСА_1 (а. с. 19-20; 21).

Факт того, що ОСОБА_1 на момент набуття права власності на земельну ділянки мала громадянство іншої держави підтверджується її заявою про надання відомостей з Державного земельного кадастру від 19 червня 2016 року (а. с. 23-24).

Відповідно до інформації Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 12 грудня 2023 року № 1401.3.1.1-6424/14.3-23 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявними обліками ГУ ДМС у Донецькій області, згідно з базою даних ЄІАС УМП ДМС України з питань оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, посвідок на тимчасове та постійне проживання не зверталася (а. с. 27).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідають не повністю.

Згідно із частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 13 Конституцію України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Правовий статус, порядок використання земель, зокрема, сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.

Частиною п`ятою статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Згідно із частиною четвертою статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до підпункту «е» частини першої статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (пункт «в» частини першої статті 143 ЗК України).

Згідно із частинами першою-четвертою статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Частиною першою статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов`язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію даної земельної ділянки або відмови у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки у подальшому є підставою для продажу цієї земельної ділянки на земельних торгах.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23, від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23, від 07 травня 2025 року у справі № 686/196/23, від 02 липня 2025 року у справі № 285/6397/23.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, суди попередніх інстанцій розглянули позов прокурора не в повній відповідності з такими висновками.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, урахувавши вимоги вказаних норм права, зробив висновок, що ОСОБА_1 , як громадянка іноземної держави, набула на праві власності частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення та не відчужила її протягом строку, встановленого статтею 81 ЗК України, у зв`язку із чим право власності на 1/3 частину спірної земельної ділянки підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду, а сама земельна ділянка - продажу на земельних торгах відповідно до частини четвертої статті 145 ЗК України.

Суди відмовили прокурору в позові в частині визнання за державою в особі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області права власності на 1/3 частину спірної земельної ділянки, пославшись на те, що така вимога прокурора суперечить положенням частини четвертої статті 145 ЗК України, статті 348 ЦК України, які передбачають процедуру продажу на земельних торгах, і лише якщо майно не буде проданим, воно за рішенням суду може бути переданим у власність держави.

Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій суперечать вищевказаним правовим висновками Верховного Суду та нормам права.

Відповідно до статті 135 ЗК України порядок проведення земельних торгів, визначений цим Кодексом, є обов`язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються, зокрема, продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення всіх форм власності. Земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної (суборендної) плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів.

Організатором земельних торгів є: у разі продажу земельної ділянки - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі укладення договору оренди земельної ділянки - особа, яка відповідно до закону може виступати орендодавцем такої земельної ділянки; у разі укладення договору суборенди земельної ділянки - орендар земельної ділянки; у разі укладення договору суперфіцію або емфітевзису - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, або особа, якій належить право емфітевзису, суперфіцію; у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», - державний, приватний виконавець.

Для проведення земельних торгів організатор земельних торгів укладає з оператором електронного майданчика, підключеного до електронної торгової системи, договір про організацію та проведення земельних торгів.

Згідно зі статтею 137 ЗК України протокол про результати земельних торгів та договір за результатами проведення земельних торгів (крім договору купівлі-продажу земельної ділянки) підписуються організатором та переможцем торгів шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Договір за результатами проведення земельних торгів укладається між організатором та переможцем земельних торгів протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати земельних торгів.

Відповідно до пункту 2 Порядку реалізації пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року № 688, організатор електронних земельних торгів - територіальний орган Держгеокадастру, що забезпечує здійснення повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності і уклав з виконавцем електронних земельних торгів договір про проведення електронних земельних торгів.

Отже, організатором земельних торгів щодо продажу конфіскованої відповідно до статті 145 ЗК України земельної ділянки сільськогосподарського призначення є територіальний орган Держгеокадастру, що забезпечує підготовку лотів до проведення земельних торгів та є стороною укладеного за результатами електронних земельних торгів договору.

Конфіскація земельних ділянок на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області є необхідною передумовою їх продажу на земельних торгах, чого суди попередніх інстанцій не врахували, вказавши про те, що лише у випадку не продажу майна, воно за рішенням суду може бути переданим у власність держави.

Тому право власності ОСОБА_1 на 1/3 частку спірної земельної ділянки припиняється шляхом її конфіскації на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області та продажу на її земельних торгах.

Отже, у цій частині оскаржувані судові рішення підлягають зміні із задоволенням позову прокурора в повному обсязі.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша та четверта статті 412 ЦПК України).

Оскільки суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, проте неправильно застосували норми матеріального права, а необхідності встановлювати додаткові обставини та оцінювати докази у справі немає, то колегія суддів, ураховуючи положення статті 400, частини четвертої статті 412 ЦПК України, вважає за можливе касаційну скаргу задовольнити частково та змінити мотивувальну й резолютивну частини заочного рішення суду першої інстанції, постанови апеляційного судущодо відмовлених позовних вимог, доповнивши їх висновком про задоволення позовної вимоги прокурора щодо конфіскації 1/3 частини земельної ділянки на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області та продажу на земельних торгах.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Тому судові витрати, які сплатила Донецька обласна прокуратура за розгляд справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 4 542 грн та 6 056 грн, відповідно, що разом становить 10 598 грн, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури задовольнити частково.

Заочне рішенняІндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року змінити.

Мотивувальні частини заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року в частині вирішення позовних вимог прокурора про визнання права власності на 1/3 частину спірної земельної ділянки за державою в особі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області викласти в редакції цієї постанови.

Доповнити резолютивну частину заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року, висновком про задоволення позовної вимоги щодо конфіскації 1/3 частини земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та продажу на земельних торгах, виклавши резолютивну частину заочного рішення щодо цих вимог у такій редакції:

«Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/3 частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 1423055700:04:000:1378, загальною площею 0,93 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: за межами населеного пункту смт Зарічне Лиманскої територіальної громади Краматорського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1112673014230), (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 09 грудня 2016 року № 17939834) шляхомїї конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та продажу на земельних торгах».

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 25707002) судові витрати у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 10 598 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) гривень 00 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк