Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №740/3221/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м. Київ

справа № 740/3221/25

провадження № 61-3224св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Онищенко О. І., Скрипки А. А.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

2. Позов обґрунтовано тим, що його колишня дружина, з якою шлюб розірвано 26 жовтня 1981 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. За життя ОСОБА_4 залишила заповіт, яким належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповіла їх сину - ОСОБА_5 .

4. Однак ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не встигши прийняти спадщину за заповітом після ОСОБА_4 .

5. Спадщину, що відкрилася після ОСОБА_5 прийняла на підставі частини четвертої статті 1268 ЦК України його неповнолітня на час відкриття спадщини дочка - ОСОБА_2 .

6. Позивач вважав, що після смерті сина ОСОБА_5 майна не залишилось, не будучи обізнаним про заповіт ОСОБА_4 на ім`я сина ОСОБА_5 , а тому не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у строк, визначений статтею 1270 ЦК України, з урахуванням положень статті 1276 ЦК України.

7. Вказував, що дізнавшись про свої права на спадщину, яка відкрилася після смерті сина, 22 травня 2025 року звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про правона спадщину за законом на 1/2 частку вказаної квартири.

8. Постановою нотаріуса від 30 травня 2025 року у видачі свідоцтва відмовлено з мотивів того, що за матеріалами спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 заява від позивача про перехід права на прийняття спадщини від померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 не надходила.

9. Зазначав, що необізнаність про заповіт ОСОБА_4 на ім`я сина ОСОБА_5 є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, з урахуванням свободи заповіту як фундаментального принципу спадкового права.

10. Враховуючи викладене, просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 жовтня 2025 року у складі судді Карпуся І. М. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

12. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, зазначені позивачем обставини не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

13. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року, з врахуванням додаткової постанови цього ж суду від 26 лютого 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення та додаткове рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

14. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці з дня набранням судовим рішенням законної сили.

15. Здійснено розподіл судових витрат.

16. Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_5 помер після ОСОБА_4 , проте не встиг прийняти спадщину, а позивач є спадкоємцем після померлого ОСОБА_5 . При цьому твердження позивача про те, що він не знав про наявність заповіту ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 , тобто про наявність спадкового майна, не спростовано будь-якими доказами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.

21. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року в справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року в справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року в справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року в справі № 450/1383/18, від 01 вересня 2021 року в справі № 720/2683/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що позивачем не зазначено поважних причин, які б перешкоджали йому звернутися із відповідною заявою.

23. Вказує, що позивач по спливу більше чим трьох років після подачі заяви про прийняття спадщини після сина 22 травня 2025 року звернувся до нотаріуса вже з повним переліком документів для прийняття спадщини на квартиру в порядку спадкової трансмісії.

24. Заявник вказує, що позивач знав про наявність заповіту ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_5 та вчиняв дії (збирав документи) щоб оформити право власності на частину квартири.

25. Зазначає, що обставини, на які посилається позивач, не є поважними для продовження строку для прийняття спадщини.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

26. У березні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 -від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

28. До складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшло право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером №7410400000:03:002:0294 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,1707 га з кадастровим номером 7410400000:03:002:0295 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 .

29. За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 01 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Кострицею С. В., яким на випадок своєї смерті заповіла квартиру АДРЕСА_1 сину ОСОБА_5 , а все інше своє майно - онуку ОСОБА_8 (а. с. 41).

30. Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Ніжинської міської ради № 3977 від 08 грудня 2023 року, ОСОБА_4 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із нею були зареєстровані дочка ОСОБА_9 , 1958 року народження, та онук ОСОБА_8 , 1988 року народження (а. с. 36 зворот).

31. Згідно з матеріалами спадкової справи № 144/2021 до майна померлої ОСОБА_4 спадщину за заповітом прийняв ОСОБА_8 та оформив спадкові права на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та на земельні ділянки за цією ж адресою з кадастровими номерами 7410400000:03:002:0294, 7410400000:03:002:0295.

32. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (а. с. 66).

33. ОСОБА_5 не був зареєстрований разом з ОСОБА_4 і матеріали спадкової справи № 144/2021 до майна померлої ОСОБА_4 не містять заяв ОСОБА_5 щодо волевиявлення з приводу прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

34. Згідно довідки, виданої Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 07.4-15/1398 від 13 березня 2025 року, ОСОБА_5 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Разом із ним інших зареєстрованих осіб не було (а. с. 69).

35. Відповідачка ОСОБА_2 є дочкою померлого ОСОБА_5 , а позивач ОСОБА_1 - батьком, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 (а. с. 66 - 66 зворот).

36. Відповідно до матеріалів спадкової справи № 7/2022 спадщину після ОСОБА_5 прийняла дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , подала заяву про прийняття спадщини до нотаріуса 19 січня 2022 року, а також батько ОСОБА_1 , подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріуса 18 лютого 2022 року.

37. Позивач ОСОБА_1 22 травня 2025 року звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (а. с. 70зворот).

38. Постановою приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Костриці С. В. від 30 травня 2025 року у видачі свідоцтва відмовлено з мотивів того, що ОСОБА_5 не встиг за життя прийняти спадщину після ОСОБА_4 і, відповідно, до матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_4 заява від ОСОБА_1 про перехід права на прийняття спадщини від померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 не надходила (а. с. 71).

Позиція Верховного Суду

39. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

40. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

41. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

42. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

43. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

44. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

45. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

46. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

47. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

48. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

49. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

50. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

51. Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

52. За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 01 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Кострицею С. В., яким на випадок своєї смерті заповіла квартиру АДРЕСА_1 сину ОСОБА_5 , а все інше своє майно - онуку ОСОБА_8 .

53. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .

54. Відповідно до статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

55. Таким чином, спадкова трансмісія - це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця за заповітом або за законом, який не встиг реалізувати це право внаслідок своєї смерті (трансмітент), до його спадкоємців (трансмісар), тобто перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця.

56. Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

57. У постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 720/2683/19 (провадження № 61-15347св20) Верховний Суд дійшов до висновку, що «об`єктом спадкової трансмісії є суб`єктивне цивільне право на прийняття спадщини, що не було реалізоване спадкоємцем у зв`язку з його смертю.

До трансміссара переходить лише можливість прийняття спадщини або відмовитися від її прийняття, якою особа може скористатися, а не безпосередньо спадкове майно. Перехід же спадкового майна є наслідком реалізації права на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця. Не належить до об`єкта спадкової трансмісії право на прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті трансмітента, адже це є самостійним суб`єктивним правом, відмінним від права на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця. У разі застосування механізму спадкової трансмісії мають місце дві спадщини, що відкрилися: 1) після смерті спадкодавця та 2) після смерті трансмітента.

Трансміссар має право на прийняття спадщини в порядку трансмісії та спадщини, що відкрилася після трансмітента. Це два самостійних суб`єктивних цивільних права, які можуть бути реалізовані незалежно одне від одного. Спадкоємці трансмітента можуть прийняти спадщину в порядку спадкової трансмісії і відмовитися від прийняття спадщини або, навпаки, можуть прийняти спадщину після смерті трансмітента і відмовитися від прийняття спадщини, що відкрилася у зв`язку зі смертю першого спадкодавця. Дії трансміссарів у цих двох самостійних правовідносинах незалежні та мають різні правові наслідки.

Таким чином, перехід права на прийняття спадщини відповідно до статті 1276 ЦК України не є компонентом спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента. Трансміссар, здійснюючи право на прийняття спадщини, набуває спадкової маси не від трансмітента, який так і не встиг її прийняти, а від першого спадкодавця. Утім до трансміссара переходить право не лише прийняти спадщину, а й відмовитися від її прийняття, адже спадкоємець завжди має варіантність поведінки - він не зобов`язаний набувати тих прав і обов`язків, що мав за життя спадкодавець та які не припинилися внаслідок його смерті.

Застосування механізму спадкової трансмісії як юридичної фікції (закон виходить з того, що оскільки спадкоємець мав право прийняти спадщину, але не встиг цього зробити внаслідок смерті, то він нібито спадщину прийняв) можливе за наявності послідовної сукупності таких умов-фактів (юридичний склад): 1) смерть спадкодавця; 2) закликання до спадкування спадкоємця-трансмітента; 3) смерть спадкоємця-трансмітента після смерті спадкодавця, але до спливу строку на прийняття спадщини (смерть трансмітента має настати протягом шести місяців з дня, наступного після смерті спадкодавця); 4) право на прийняття спадщини або відмова від її прийняття після смерті спадкодавця не було здійснене трансмітентом; 5) трансмітент має спадкоємця (трансміссара), який закликається до спадкування після смерті трансмітента; 6) трансміссар в установлений законом строк здійснив своє право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця.

Спадкова трансмісія є особливим порядком здійснення права на спадкування.

У разі переходу права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії застосовуються як загальні правила, що регламентують способи (необхідність вчинення трансміссарам дій, що свідчать при прийняття спадщини за статтею 1269 ЦК України, недопущення прийняття спадщини з умовою чи застереженням відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України), строки прийняття та відмови від спадщини, так і спеціальні норми переходу права на прийняття спадщини до трансміссара. Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців (стаття 1276 ЦК України). Такий же порядок передбачений пунктами 3.25, 3.26 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 з відповідними змінами.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що оскільки право трансмісара на прийняття спадщини в порядку трансмісії та право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента є самостійними суб`єктивними цивільними правами, то спадкоємець має вчинити самостійні юридичні дії, які засвідчували б його волевиявлення, спрямоване на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця (в порядку спадкової трансмісії), так і після смерті трансмітента (спадкоємця за заповітом або за законом, який помер після відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця і не встиг її прийняти), зокрема подати дві окремі заяви про прийняття кожної із спадщин або в одній заяві зазначити про прийняття обох спадщин».

58. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

59. Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) вказано, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкуванняабо кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування,і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини».

60. Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 .

61. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчасно подали заяви до нотаріуса щодо прийняття спадщини після ОСОБА_5 .

62. Водночас ОСОБА_5 не встиг прийняти спадщину після смерті ОСОБА_4 .

63. ОСОБА_2 прийняла у спадщину спірну квартиру на підставі частини четвертої статті 1268 ЦК України.

64. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що не будучи обізнаним про наявність заповіту ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у строк, визначений статтею 1270 ЦК України, з урахуванням положень статті 1276 ЦК України, не звертався.

65. Однак, враховуючи вищевикладене, позивач, будучи спадкоємцем першої черги після ОСОБА_5 , незалежно від обізнаності про наявність заповіту ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 , мав вчиняти дії, пов`язані з набуттям спадкових прав в порядку спадкової трансмісії, які б мав вчиняти ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 .

66. Разом із тим, ОСОБА_1 таких дій не вчиняв, у визначений законом строк не звернувся до нотаріуса із заявою відповідно до статті 1276 ЦК України, тому колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про відсутність підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

67. Саме по собі посилання заявника щодо необізнаності про наявність заповіту, з урахуванням необхідності вчинення юридично значущих дій для отримання спадкових прав після смерті ОСОБА_5 в порядку статті 1276 ЦК України у визначений законом строк, не свідчить про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії та наявність підстав для встановлення додаткового строку для її прийняття, оскільки ОСОБА_1 був обізнаний про те, що ОСОБА_5 в силу своєї спорідненості з ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги після ОСОБА_4 й, відповідно, учасником процесу спадкування.

68. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що зазначені позивачем обставини на обґрунтування позовних вимог, не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії.

69. Суд апеляційної інстанції наведеного вище не врахував і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

70. Отже, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

71. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

2. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року скасувати.

3. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 жовтня 2025 року та додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2025 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович