Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №917/1275/17 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року

м. Київ

cправа № 917/1275/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.01.2026 (суддя Киричук О. А.)

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 (головуючий суддя Склярук О. І., судді Гетьман Р. А., Хачатрян В. С.)

за скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) при виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2017

у справі № 917/1275/17

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Науково-дослідний інститут «Техностандарт»,

про витребування тепловозів з незаконного володіння,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.10.2017 у справі № 917/1275/17 задоволено повністю позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», позивач, стягувач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» (далі - ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод», відповідач, боржник) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут «Техностандарт» (далі - ПрАТ «НДІ «Техностандарт»). Витребувано тепловози ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ № 1938, ЧМЕЗ № 1613, ЧМЕЗ № 2772 та ЧМЕЗ № 3143 з незаконного володіння ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» на користь АТ «Українська залізниця».

2. 31.10.2017 на виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 24.10.2017, видано відповідні накази.

3. АТ «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Полтавської області зі скаргою на постанову від 18.02.2022 ВП № 61546536 про повернення виконавчого документа стягувачу, за змістом якої просило суд (з урахуванням заяви про уточнення вимог скарги):

- визнати неправомірною (незаконною) постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмасло М. М. про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.02.2022 ВП № НОМЕР_1;

- зобов`язати заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмасло М. М. відновити виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 31.10.2017 по справі № 917/1275/17 про витребування тепловозів ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ №1938, ЧМЕЗ № 1613, ЧМЕЗ № 2772 та ЧМЕЗ № 3143 з незаконного володіння ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» на користь АТ «Українська залізниця».

4. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.07.2022, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022, відмовлено у задоволенні скарги.

5. Постановою Верховного Суду від 02.03.2023 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.07.2022, справу у частині розгляду скарги АТ «Українська залізниця» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) під час виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2017, передано до Господарського суду Полтавської області на новий розгляд.

6. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 у справі № 917/1275/17 було призначено судову інженерно-технічну експертизу; проведення судової інженерно-технічної експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Липинського, 54, м. Львів); провадження у справі № 917/1275/17 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

7. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.11.2025 поновлено провадження у справі.

8. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.01.2026 у задоволенні скарги відмовлено.

9. Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий господарський суд виходив з того, що ним встановлено, що у боржника наявне майно, а саме технічні засоби, які є набором комплектуючих та незворотньо видозмінених елементів конструкцій тепловозів, які не є тим майном, яке визначене в рішенні Господарського суду Полтавської області від 12.10.2017.

10. Місцевий господарський суд відхилив посилання стягувача на обставини щодо того, що наявність у боржника майна в іншому технічному стані не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу внаслідок відсутності у боржника майна, визначеного виконавчим документом, зазначивши, що наявні у боржника об`єкти є тепловозами серії ЧМЕ 3М (модернізовані) в різній ступені завершеності є абсолютно іншими одиницями техніки.

11. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.01.2026 залишено без змін.

12. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виснував, що постанова заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмасло М. М. від 18.02.2022 ВП НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» є правомірною.

Касаційна скарга

13. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, АТ «Українська залізниця» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.01.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2026, прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу АТ «Українська залізниця» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми):

- визнати неправомірною (незаконною) постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмасло М. М. про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.02.2022 ВП НОМЕР_1;

- зобов`язання Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 31.10.2018 по справі №917/1275/17 про витребування тепловозів ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ № 1938, ЧМЕЗ № 1613, ЧМЕЗ № 2772, ЧМЕЗ № 3143 з незаконного володіння ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» на користь АТ «Українська залізниця».

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку, що наявне у відповідача майно, не є тим майном, яке визначене в рішенні Господарського суду Полтавської області від 12.10.2017, та у порушення статей 73, 76 та 236 ГПК України визнали встановленими обставини, які недоведені належними доказами, оскільки майно, яке підлягає передачі позивачу за рішенням суду, перебуває у відповідача у іншому стані, ніж на момент передачі тепловозів для проведення модернізації, а зміна його стану відбулася у наслідок виконання відповідачем робіт з його модернізації (ремонту).

15. Крім того, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій здійснили переоцінку доказів та обставин, які вже були оцінені та встановлені судом першої інстанцій під час прийняття рішення від 12.10.2017, ухвали від 19.04.2021 та судом апеляційної інстанції під час прийняття постанови від 29.06.2021, що є порушенням статті 75 ГПК України.

16. Скаржник зазначає, що встановлений судом першої інстанції факт наявності у боржника тепловозів серії ЧМЕ3М (модернізовані) в різній ступені завершеності та майна, а саме технічних засобів, які є набором комплектуючих та незворотньо видозмінених елементів конструкцій тепловозів, є підставою для визнання постанови Відділу примусового виконання рішень від 18.02.2022 ВП НОМЕР_1 неправомірною, а висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що наявне майно є «абсолютно іншими одиницями техніки», суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.03.2023 у цій справі № 917/1275/17.

17. Також скаржник в касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 390 ЦК України, оскільки відповідач утримує майно, яке отримав від позивача та частина якого поліпшена (модернізована), а інша частина знаходиться у стані, у якому майно було отримане.

Позиція інших учасників справи

18. Відповідач, третя особа та державний виконавець своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались, відповідні відзиви не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. Як з`ясували суди попередніх інстанцій, у провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - Відділ примусового виконання рішень) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 31.10.2017 № 917/1275/17 про витребування тепловозів ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ № 1938, ЧМЕЗ № 1613, ЧМЕЗ № 2772 та ЧМЕЗ № 3143.

20. 16.06.2020 при виїзді державного виконавця Відділу примусового виконання рішень за місцем реєстрації боржника, що підтверджується актом з технічного огляду локомотивів, встановлено наявність наступного майна:

- замість переданого тепловозу серії ЧМЕЗ №1938 у стані згідно з актом № 04 від 10.01.2013 наявний модернізований тепловоз серії ЧМЕ-ЗМ № 1938 відповідно до конструкторської документації ЧМЕ-ЗМ.00.00.000 «Адаптація проекту комплексної модернізації тепловозів серії ЧМЕЗ»;

- замість переданого тепловозу серії ЧМЕЗ № 1613 у стані згідно з актом № 03 від 10.01.2013 наявний модернізований тепловоз серії ЧМЕ-ЗМ № 1613 відповідно до конструкторської документації ЧМЕ-ЗМ.00.00.000 «Адаптація проекту комплексної модернізації тепловозів серії ЧМЕЗ»;

- замість переданого тепловозу серії ЧМЕЗ № 5720 згідно з актом № 02 від 10.01.2013 наявне відремонтоване та модернізоване обладнання тепловозу відповідно до конструкторської документації ЧМЕ-ЗМ.00.00.000 «Адаптація проекту комплексної модернізації» тепловозів серії ЧМЕЗ та ремонтом тягових електродвигунів у обсязі КР-2 з класом ізоляції Н»;

- замість переданого тепловозу серії ЧМЕЗ № 2772 згідно з актом № 70-42.32.1 від 14.08.2013 наявне відремонтоване та модернізоване обладнання тепловозу відповідно до конструкторської документації ЧМЕ-ЗМ.00.00.000 «Адаптація проекту комплексної модернізації тепловозів серії ЧМЕЗ, та ремонтом тягових електродвигунів в обсязі КР-2 з класом ізоляції Н»;

- замість переданого тепловозу серії ЧМЕЗ № 3143 згідно з актом № 70-42.31.1 від 14.08.2013 наявне відремонтоване та модернізоване обладнання тепловозу відповідно до конструкторської документації ЧМЕ-ЗМ.00.00.000 «Адаптація проекту комплексної модернізації тепловозів серії ЧМЕЗ». Колісні пари та тягові електродвигуни в наявності та потребують ремонту.

21. У зв`язку із тим, що у державного виконавця відсутні спеціальні знання в галузі «Дослідження технічного стану рухомого складу залізничного транспорту», а також у зв`язку із неможливістю однозначної деталізації тепловозів, які підлягають витребуванню, державним виконавцем постановою від 02.10.2020 вирішено призначити експерта та суб`єкта оціночної діяльності Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз із спеціальними знаннями у вищезазначеній галузі для проведення інженерно-технічної експертизи у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

22. На вирішення експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз поставлено наступні питання:

1. Чи є технічна можливість привести у ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» модернізовані тепловози серії ЧМЕ3М № 5720, ЧМЕ3М № 1938, ЧME3M № 1613, ЧМЕ3М № 2772 та ЧME3M № 3143 до стану, у якому вони були передані замовником відповідно до актів прийому-передачі: - ЗРУ-1 № 02 від 10.01.2013; - ЗРУ № 03 від 10.01.2013 та акта № 70-42/1.1 від 24.02.2011; - ЗРУ-1 № 04 від 10.01.2013 та акта № 70-42/8.1 від 24.02.2011; - ЗРУ-1 № 70-42.31.1 від 14.08.2013; - ЗРУ-1 № 70-42.32.1 від 14.08.2013.

2. Яка вартість на момент проведення дослідження тепловозів ЧМЕ3М №5720, ЧМЕ3М № 1938, ЧМЕ3М № 1613, ЧМЕ3М № 2772 та ЧME3M № 3143 з урахуванням їх технічного стану на момент передачі замовником у модернізацію згідно актів прийому-передачі: - ЗРУ-1 №02 від 10.01.2013; - ЗРУ № 03 від 10.01.2013 та акта № 70-42/1.1 від 24.02.2011; - ЗРУ-1 № 04 від 10.01.2013 та акта № 70-42/8.1 від 24.02.2011; - ЗРУ-1 № 70-42.31.1 від 14.08.2013; - ЗРУ-1 № 70-42.32.1 від 14.08.2013.

23. За результатами проведення інженерно-технічної експертизи по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз складено висновок експерта від 19.01.2021 №6425. Зі змісту резолютивної частини названого висновку убачається таке:

- технічної можливості привести у ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» модернізовані тепловози серії ЧМЕ3М № 5720, ЧME3M № 1938, ЧME3M № 1613, ЧМЕ3М № 2772 та ЧME3M № 3143 до стану, в якому вони були передані замовником відповідно до актів прийому-передачі, немає;

- питання друге виходить за межі компетенції експерта.

24. Державним виконавцем постановою від 27.10.2020 призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - Приватне підприємство «Центр незалежної оцінки та експертизи» для визначення вартості на момент проведення дослідження тепловозів ЧМЕЗМ № 5720, ЧМЕЗМ № 1938, ЧМЕЗМ № 1613, ЧМЕЗМ № 2772 та ЧME3M № 3143 з урахуванням їх технічного стану на момент передачі замовником у модернізацію згідно з актами прийому-передачі: ЗРУ-1 № 02 від 10.01.2013; ЗРУ № 03 від 10.01.2013 та акта № 70-42/1.1 від 24.02.2011; ЗРУ-1 № 04 від 10.01.2013 та акта № 70-42/8.1 від 24.02.2011; ЗРУ-1 № 70-42.31.1 від 14.08.2013; ЗРУ-1 № 70-42.32.1 від 14.08.2013.

25. За результатами проведення дослідження Приватним підприємством «Центр незалежної оцінки та експертизи» складено звіт № 174 про незалежну оцінку майна тепловозів серії ЧМЕЗ № 3143, ЧМЕЗ № 1613, ЧМЕЗ № 1938, ЧМЕЗ № 2772, ЧМЕЗ № 5720 з урахуванням їх стану на момент передачі в модернізацію згідно з відповідними актами прийому-передачі.

26. У названому звіті встановлено, що в серпні 2013 року ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» поступили на модернізацію тепловози ЧМЕЗ у розукомплектованому стані. Після огляду (про що складено відповідний акт, який міститься в додатках до даного звіту) та повернення брухту металів, який утворився в процесі підготовки тепловозів до модернізації (про що складено відповідний акт, який міститься в додатках до даного звіту), об`єкти оцінки фактично представляли собою наступне обладнання в стані, не придатному для подальшого використання:

- тепловоз серії ЧМЕЗ № 5720: рама кузова 1 од.; рама візка - 2 од.; тяговий електродвигун - 6 од.; колісна пара - 6 од.;

- тепловоз серії ЧМЕЗ № 1938: рама кузова - 1 од.; рама візка - 2 од.; тяговий електродвигун - 6 од.; колісна пара - 6 од.;

- тепловоз серії ЧМЕЗ № 1613: рама кузова - 1 од.; рама візка - 2 од.; тяговий електродвигун - 6 од.; колісна пара - 6 од.;

- тепловоз серії ЧМЕЗ № 3143: рама кузова - 1 од.; рама візка - 2 од.; тяговий електродвигун - 6 од.; колісна пара - 6 од.;

- тепловоз серії ЧМЕЗ № 2772: рама кузова - 1 од.; рама візка - 2 од.; тяговий електродвигун - 6 од.; колісна пара - 6 од.

27. Згідно з висновками (додатками до звіту) тепловози серії ЧМЕ3 № 3143, ЧМЕ3 № 1613, ЧМЕ3 № 1938, ЧМЕ3 № 2772 та ЧМЕ3 № 5720 з огляду на їх технічний стан та строк служби «не придатні до виконання їм ремонту (модернізації) та подальшої експлуатації та мають бути комісійно, відповідно до пункту 5-7 Інструкції про порядок виключення з інвентарю залізниць тягового рухомого складу № ЦТ-0002, виключені з інвентарю. Виходячи з вищезгаданого найкращим та найбільш ефективним використанням об`єктів оцінки в даному випадку буде їх розгляд як брухту чорного та кольорових металів, що має утворитися в результаті їх подальшого розбирання.

28. Враховуючи зазначене, Відділ примусового виконання рішень звернувся до Господарського суду Полтавської області із заявою про зміну способу виконання рішення від 12.10.2017 у справі № 917/1275/17 шляхом стягнення з відповідача (боржника) на користь позивача (стягувача) майна, що підлягає витребуванню відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності, у вигляді металобрухту.

29. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.04.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, відмовлено у задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень про зміну способу виконання рішення від 12.10.2017 у справі № 917/1275/17. В основу судового рішення покладено висновки про те, що позивачем заявлено саме віндикаційний позов, задоволення якого унеможливлює зміну способу та порядку виконання рішення, оскільки таким чином змінюється суть рішення та спосіб захисту, з яким звертався позивач у даній справі. Разом з тим зауважено, що зазначене призведе до неможливості у подальшому повернути у власність АТ «Українська залізниця» тепловози, які перебувають у володінні відповідача та які можуть бути відчужені виключно відповідно до Порядку розпорядження майном АТ «Українська залізниця» (постанова Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 1054).

30. Постановою Заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 18.02.2022 ВП № НОМЕР_1 повернуто виконавчий документ (наказ Господарського суду Полтавської області від 31.10.2017 № 917/1275/17) стягувачу у зв`язку із відсутністю у боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

31. Як зазначалося вище, АТ «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Полтавської області зі скаргою на постанову від 18.02.2022 ВП № 61546536 про повернення виконавчого документа стягувачу.

32. Під час нового розгляду, ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 призначено у справі № 917/1275/17 судову інженерно-технічну експертизу. На вирішення експертизи поставлено питання: чи являються наявні у ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» технічні засоби в стані, визначеному в Акті огляду державного виконавця від 16.06.20, тепловозами серії ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ № 1938, ЧМЕЗ № 1613, ЧМЕЗ № 2772, ЧМЕЗ № 3143, які передані згідно актів форми ЗРУ1 від 10.01.13 №№ 02, 03, 04, від 14.08.13 № 70-42.32.1, № 70-42.31.1.

33. Висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.10.2025 № 2284-Е встановлено, що тепловози ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ № 1938, ЧМЕЗ № 1613, ЧМЕЗ № 2772, ЧМЕЗ № 3143 були поставлені на Полтавський тепловозоремонтний завод у розукомплектованому стані, на них було відсутнє або було розукомплектоване базове обладнання, яке необхідне для виконання основної функції маневрового тепловоза.

Модернізовані тепловози ЧМЕЗМ № 1938 та ЧМЕЗМ № 1613 значно відрізняються за своєю конструкцією від тепловозів ЧМЕЗ № 1938 та ЧМЕЗ №1613. У процесі модернізації тепловозів ЧМЕЗ № 1938 та ЧМЕЗ № 1613 залишена лише рама тепловоза, яка і є базовим елементом екіпажної частини та тепловоза в цілому. Замінено на інші типи також усе допоміжне та силове обладнання (дизель, генератор, холодильна камера, пульт управління та ін.) у надвізковій будові цих тепловозів. Тобто з технічної точки зору, тепловози ЧМЕЗМ № 1938 та ЧМЕЗМ № 1613 є іншими локомотивами, при побудові яких використані рами тепловозів ЧМЕЗ № 1938 та ЧМЕЗ № 1613.

Набори частин (вузлів, деталей та агрегатів) тепловозів ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ № 2772, ЧМЕЗ № 3143 у стані, визначеному в Акті огляду державного виконавця від 16.06.20, не можуть з технічної точки зору розглядатися як об`єкти - маневрові тепловози ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ № 2772, ЧМЕЗ № 3143, що здатні виконувати свою функцію.

Наявні у ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» технічні засоби в стані, визначеному в Акті огляду державного виконавця від 16.06.20, які передані згідно з актів форми ЗРУ від 10.01.13 №№ 02, 03, 04 від 14.08.13 № 70-42.32.1, № 70-42.31.1, не являються тепловозами серії ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ № 1938, ЧМЕЗ № 1613, ЧМЕЗ № 2772, ЧМЕЗ № 3143.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

34. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2).

35. Переглянувши оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

36. Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України). Аналогічна норма міститься у пункті 7 частини третьої статті 2 ГПК України.

37. За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

38. Сформована та усталена позиція Європейського суду з прав людини щодо виконання судових рішень полягає у тому, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

39. У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07.06.2005, заява №71186/01) Європейський суд з прав людини зазначив, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

40. Установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів (постанови Верховним Судом від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та від 25.09.2020 у справі № 924/315/17).

41. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

42. За змістом статті 1 названого Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

43. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

44. Відповідно ж до статті 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

45. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

46. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

47. Зазначене унормовано у частинах другій, третій статті 343 ГПК України.

48. У справі, що переглядається, предметом дослідження судів, стала постанова від 18.02.2022 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

49. У поданій скарзі АТ «Українська залізниця» порушення своїх прав вбачало в тому, що державний виконавець безпідставно дійшов висновку про відсутність у боржника - ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод», визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу - АТ «Українська залізниця», в натурі, та безпідставно повернув з цих підстав виконавчий документ (наказ Господарського суду Полтавської області від 31.10.2017 № 917/1275/17) скаржнику.

50. Суд першої інстанції не погодився з аргументами позивача (стягувача) і, відмовляючи у задоволенні скарги, виходив з того, що у боржника наявне майно, а саме технічні засоби, які є набором комплектуючих та незворотньо видозмінених елементів конструкцій тепловозів, які не є тим майном, яке визначене в рішенні Господарського суду Полтавської області від 12.10.2017.

51. Суд апеляційної інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції, не підтримав доводи АТ «Українська залізниця» та дійшов висновку про те, що наявні у боржника технічні засоби, не є тепловозами серії ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ № 1938, ЧМЕЗ № 1613, ЧМЕЗ № 2772, ЧМЕЗ № 3143, відносно яких приймалося рішення по справі.

52. Верховний Суд вважає такі висновки місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду помилковими з огляду на таке.

53. Як зазначено вище, 18.02.2022 заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмасло М. М. виніс постанову ВП № НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 6 частини першої- статті 37 Закону № 1404-VIII у зв`язку із відсутністю у боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

54. Відповідний висновок зроблений державним виконавцем на підставі висновку судового експерта від 19.01.2021 № 6425 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення інженерно-технічної експертизи у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з виконання наказу від 31.10.2017 № 917/1275/17 Господарського суду Полтавської області. У вказаному висновку судового експерта (ст. 16) зазначено: «фактично у ТОВ «ПТРЗ» перебувають тепловози серії ЧМЕ-3М та модернізоване обладнання тепловозів відповідно до конструкторської документації ЧМЕ-3М 00.00.000 «Адаптація проекту комплексної модернізації тепловозів серії ЧМЕЗ». Майно, зокрема тепловози серії ЧМЕ3, яке зазначене в судовому рішенні та наказі № 917/1275/17, у ТОВ «ПТРЗ» відсутнє;…згідно актів передачі металобрухту, Одеській залізниці було повернуто брухт металу, який утворився під час модернізації тепловозів (копії актів додаються); згідно залізничної накладної від 30.12.2013, на адресу локомотивного депо Одеса-Сортувальна було відправлено дві рами тепловозу ЧМЕ-3 загальною вагою 46 тон (копія накладної додається)».

55. Під час нового розгляду, ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 було призначено судову інженерно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи являються наявні у ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» технічні засоби в стані, визначеному в Акті огляду державного виконавця від 16.06.20, тепловозами серії ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ № 1938, ЧМЕЗ № 1613, ЧМЕЗ № 2772, ЧМЕЗ № 3143, які передані згідно актів форми ЗРУ1 від 10.01.13 №№ 02,03, 04, від 14.08.13 №70-42.32.1, № 70-42.31.1.

56. Висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.10.2025 № 2284-Е встановлено, що тепловози ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ № 1938, ЧМЕЗ № 1613, ЧМЕЗ №2772, ЧМЕЗ № 3143 були поставлені на Полтавський тепловозоремонтний завод у розукомплектованому стані, на них було відсутнє або було розукомплектоване базове обладнання, яке необхідне для виконання основної функції маневрового тепловоза. Модернізовані тепловози ЧМЕЗМ № 1938 та ЧМЕЗМ № 1613 значно відрізняються за своєю конструкцією від тепловозів ЧМЕЗ № 1938 та ЧМЕЗ № 1613. У процесі модернізації тепловозів ЧМЕЗ № 1938 та ЧМЕЗ № 1613 залишена лише рама тепловоза, яка і є базовим елементом екіпажної частини та тепловоза в цілому. Замінено на інші типи також усе допоміжне та силове обладнання (дизель, генератор, холодильна камера, пульт управління та ін.) у надвізковій будові цих тепловозів. Тобто з технічної точки зору, тепловози ЧМЕЗМ № 1938 та ЧМЕЗМ № 1613 є іншими локомотивами, при побудові яких використані рами тепловозів ЧМЕЗ № 1938 та ЧМЕЗ № 1613. Набори частин (вузлів, деталей та агрегатів) тепловозів ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ № 2772, ЧМЕЗ № 3143 у стані, визначеному в Акті огляду державного виконавця від 16.06.20, не можуть з технічної точки зору розглядатися як об`єкти - маневрові тепловози ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ № 2772, ЧМЕЗ № 3143, що здатні виконувати свою функцію. Наявні у ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» технічні засоби в стані, визначеному в Акті огляду державного виконавця від 16.06.2020, які передані згідно з актами форми ЗРУ від 10.01.13 №№ 02, 03, 04 від 14.08.13 № 70- 42.32.1, № 70-42.31.1, не являються тепловозами серії ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ № 1938, ЧМЕЗ № 1613, ЧМЕЗ №2772, ЧМЕЗ № 3143.

57. Вказані обставини, за висновками судів попередньої інстанції, свідчать, що у боржника наявне майно, а саме технічні засоби, які є набором комплектуючих та незворотньо видозмінених елементів конструкцій тепловозів, які не є тим майном, яке визначене в рішенні Господарського суду Полтавської області від 12.10.2017, що підтверджує про правомірність постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмасло М. М. від 18.02.2022 ВП НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

58. Колегія суддів вважає зазначені висновки судів щодо застосування приписів пункту 6 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII помилковими, з огляду на таке.

59. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку, що наявне у відповідача майно, не є тим майном, яке визначене в рішенні Господарського суду Полтавської області від 12.10.2017, оскільки стан тепловозів, у вигляді модернізованих тепловозів ЧМЕЗ № 1938, ЧМЕ3 № 1613 та наборів частин (вузлів, деталей та агрегатів) тепловозів ЧМЕ3 № 5720, ЧМЕ3 № 2772, ЧМЕЗ № 3143, і є наслідком не виконання ПрАТ «Науково-дослідний інститут «Техностандарт» та відповідачем зобов`язань за укладеним договором на закупівлю послуг з модернізації тепловозів ЧМЕЗ новими силовими установками від 17.12.2012 № ОД/Т-12-1539-НЮ, відповідно до якого передані позивачем тепловози повинні були бути модернізовані та передані/повернуті позивачу, що було підставою позову у даній справ.

60. Як убачається з матеріалів справи та зазначено вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.10.2017, на виконання якого 31.10.2017 видано наказ, витребувано тепловози ЧМЕЗ № 5720, ЧМЕЗ № 1938, ЧМЕЗ № 1613, ЧМЕЗ № 2772 та ЧМЕЗ № 3143 з незаконного володіння ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» на користь АТ «Українська залізниця».

61. З указаного рішення місцевого господарського суду вбачається, що спірні тепловози ЧМЕЗ № 5720, № 1938, № 1613, № 2772, № 3143 передані АТ «Українська залізниця» на модернізацію за договором від 17.12.2012, укладеним з Приватним акціонерним товариством «Науково-дослідний інститут «Техностандарт», про закупівлю послуг з модернізації тепловозів ЧМЕЗ новими силовими установками. Роботи з модернізації тепловозів виконувало ВАТ «Полтавський тепловозоремонтний завод» як субпідрядник.

62. Вказаним судовим рішенням установлено, що ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» незаконно та безпідставно утримує тепловози, які є предметом спору у справі, а також що тепловози знаходяться у його фактичному володінні, що підтверджується актом приймання-передачі предмету закладу у власність ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» від 03.05.2017.

63. З фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду скарги АТ «Українська залізниця» на дії держаного виконавця, вбачається, що підставою констатації судами попередніх інстанцій відсутності у боржника - ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» майна, визначеного в наказі Господарського суду Полтавської області від 31.10.2017 № 917/1275/17, яке він повинен передати АТ «Українська залізниця» в натурі, є лише зміна його стану внаслідок модернізації, встановлена судами на підставі, зокрема, висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.10.2025 № 2284-Е.

64. Однак рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.10.2017 витребування майна з незаконного володіння ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» не ставилось в залежність від перебування або приведення його у стан, який був на момент передачі замовником у модернізацію.

65. Отже, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.10.2017, свідчать про те, що боржник - ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод», фактично незаконно володіє майном АТ «Українська залізниця», яке він повинен передати стягувачу на виконання зазначено рішення, а сам по собі висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.10.2025 № 2284-Е про незворотну зміну технічних характеристик майна не є достатньою та безумовною підставою для висновку про відсутність у боржника майна, визначеного виконавчим документом, у розумінні приписів пункту 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

66. Верховний Суд у постанові від 02.03.2023 у цій справі (№ 917/1275/17), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, дійшов висновку, що встановлення судами обставин щодо наявності у боржника майна в іншому технічному стані не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу внаслідок відсутності у боржника майна, визначеного виконавчим документом.

67. Колегія суддів зазначає, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

68. У розумінні положень частини четвертої статті 75 ГПК України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

69. Отже, задля дотримання принципу правової визначеності, правова оцінка, що надається судами спірним правовідносинам в рамках розгляду однієї справи має здійснюватися однаково.

70. Зазначене концептуально узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (див. ухвала від 04.07.2025 у справі № 910/10365/15), підтриманим в постанові Верховного Суду від 07.05.2026 у справі № 922/2427/25.

71. Однак, суди попередніх інстанцій не врахували зазначені висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.03.2023, а також протлумачили обставину перебування у боржника майна, яке він має повернути стягувачу, протилежно висновкам викладеним в рішенні від 12.10.2017 у цій же справі, що переглядається (№ 917/1275/17).

72. У зв`язку з цим, доводи позивача, викладені у касаційній скарзі про неврахування судами висновків Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №917/1275/17 знайшли своє підтвердження.

73. Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

74. Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

75. Відповідно до частин першої, третьої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

76. Під час розгляду такої заяви (подання) суд і вирішує питання щодо можливості державним або приватним виконавцем вчиняти виконавчі дії щодо продажу такого майна. Вирішуючи ці питання суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

77. Суди попередніх інстанцій установили наявність у боржника майна в іншому стані, ніж на момент передачі їх АТ «Українська залізниця» на модернізацію.

78. За наслідком розгляду заяви Відділу примусового виконання рішень про зміну способу виконання рішення від 12.10.2017 у справі № 917/1275/17, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.04.2021, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, відмовлено у задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зміну способу виконання рішення від 12.10.2017, оскільки за висновками судів, передача позивачу наявних у відповідача тепловозів у модернізованому стані матиме наслідком зміну способу виконання рішення суду.

79. При цьому колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 19.04.2021 та постанові Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 була заява Відділу примусового виконання рішень про зміну способу виконання рішення від 12.10.2017 шляхом стягнення з відповідача (боржника) на користь позивача (стягувача) майна, у вигляді металобрухту, а відповідні висновки судів щодо неможливості витребувати на користь позивача майна іншого, ніж зазначено в рішенні суду від 12.10.2017, стосувалися витребування на користь позивача металобрухту, а не майна в іншій модифікації, яке перебуває у відповідача.

80. Водночас, повернення виконавчого документу порушує права стягувача на отримання належного йому за рішенням суду майна, призвело до припинення виконання судового рішення та має наслідком недотримання конституційного принципу обов`язковості виконання рішення суду.

81. Наведене в сукупності свідчить, що постанова Відділу примусового виконання рішень від 18.02.2022 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із відсутністю у боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі, не відповідає критеріям правомірності, що не враховано попередніми судовими інстанціями.

82. Таким чином, виходячи з наведених вище міркувань, скарга АТ «Українська залізниця» в частині оскарження судових рішень щодо відмови у задоволенні вимоги про визнання протиправною (незаконною) постанови від 18.02.2022 ВП № НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувачу, підлягає задоволенню.

83. Вимоги скарги про зобов`язання Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 31.10.2018 по справі № 917/1275/17, не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» в разі визнання постанови виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи її скасування у виконавця виникає обов`язок відновити виконавче провадження.

84. Колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №910/7310/20.

85. Так, відповідно до висловлених Великою Палатою Верховного Суду висновків про застосування частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», Верховний Суд зазначає, що в цій ситуації ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування постанови, оскільки після її скасування виконавче провадження № НОМЕР_1 в силу частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення.

86. Тож Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні скарги в частині вимоги про зобов`язання відновити виконавче провадження, проте виходячи з інших (зазначених вище) підстав.

87. Крім того, Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 390 ЦК України, оскільки зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що жодне з них не містить висновків щодо порядку розрахунків при витребуванні майна із чужого незаконного володіння, і така вимога скаржником під час розгляду скарги на дії державного виконавця не ставилась.

88. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вбачає, що у даному випадку наявні підстави для часткового скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 та ухвали Господарського суду Полтавської області від 13.01.2026 у частині відмови у задоволенні вимоги про визнання неправомірною (незаконною) постанови про повернення виконавчого документа стягувачу із ухваленням в цій частині нового рішення, а в іншій частині про зміну мотивувальних частин цих судових рішень з викладенням інших мотивів.

89. Верховний Суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Висновки Верховного Суду

90. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

91. Статтею 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

92. Зважаючи на викладене, касаційна скарга АТ «Українська залізниця» підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення у частині позовних вимог щодо визнання неправомірною (незаконною) постанови про повернення виконавчого документа стягувачу скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, а в іншій частині підлягають зміні із викладенням їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.

Судові витрати

93. Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

94. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

95. Статтею 344 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

96. Враховуючи, що Верховний Суд приймає нове рішення про задоволення скарги заявника на дії державного виконавця, судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг покладається на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (перейменоване Північно-Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на підставі постанови КМУ від 16 серпня 2022 року № 912), у загальній сумі 4962,00 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн, понесених у зв`язку із оскарженням ухвали Господарського суду Полтавської області від 05.07.2022, яка складається з 2481,00 (двох тисяч чотириста восьмидесяті однієї) грн судових витрат за подання апеляційної скарги, та з 2481,00 (двох тисяч чотириста восьмидесяті однієї) грн судових витрат за подання касаційної скарги.

97. Разом з тим, з 14.11.2025 відповідно до пункту 19 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», в редакції Законом України від 31.10.2024 № 4056-IX, судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

98. Оскільки при зверненні з апеляційною та касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.01.2026 АТ «Українська залізниця» не мало сплачувати судовий збір, у Суду відсутні підстави відшкодовувати понесені АТ «Українська залізниця» судові витрати зі сплати судового збору за рахунок іншої сторони.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.01.2026 у справі №917/1275/17 скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання неправомірною (незаконною) постанови заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмасло М. М. про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.02.2022 ВП № НОМЕР_1.

3. В цій частині ухвалити нове рішення, яким скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) при виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2017 задовольнити частково.

Визнати протиправною (незаконною) та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 18.02.2022 ВП № НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувачу.

4. У решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.01.2026 змінити в їх мотивувальних частинах, виклавши їх в редакції цієї постанови, а в їх резолютивних частинах - залишити без змін.

5. Стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 4962,00 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) гривні судових витрат.

6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Полтавської області.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил