Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №490/4504/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа №490/4504/26

Провадження №1-кп/490/1026/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 30.07.2025року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150010004281, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Миколаєва, громадянки України, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , яка на момент вчинення кримінального правопорушення обіймала посаду диспетчера пожежно-рятувального відділення пожежно-рятувальної групи аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України в Миколаївській області, у спеціальному званні «молодший сержант служби цивільного захисту»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора – ОСОБА_4 , обвинуваченої – ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акта, затвердженого прокурором 30.07.2025 року, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336-1 КК України, за таких підстав:

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області № 352 від 01.11.2017 року ОСОБА_3 прийнято на службу, зараховано в кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій, присвоєно спеціальне звання рядовий служби цивільного захисту та призначено на посаду диспетчера пожежно-рятувального відділення пожежно-рятувальної групи аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Миколаївській області.

Вступаючи на службу цивільного захисту ОСОБА_3 01.11.2017 року склала Присягу співробітника служби цивільного захисту, згідно якої, серед іншого, клялась мужньо і рішуче захищати життя та здоров`я громадян, майно України, її навколишнє природне середовище від надзвичайних ситуацій, а також підтвердила, що за порушення Присяги готова нести відповідальність згідно із законами України.

Востаннє, 01.09.2020 року ОСОБА_3 уклала із Державною службою України з надзвичайних ситуацій, в особі начальника ГУ ДСНС України у Миколаївській області генерал-майора служби цивільного захисту ОСОБА_6 , контракт № 617/20 про проходження служби цивільного захисту строком на три роки з 01.11.2020 року.

Наказом ГУ ДСНС України в Миколаївській області №214о/с від 10.08.2021 ОСОБА_3 присвоєно спеціальне звання «молодший сержант служби цивільного захисту».

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається Кодексом цивільного захисту України та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 (далі – Положення).

Відповідно до пункту 10 цього Положення, першим днем проходження служби цивільного захисту вважається день прийняття громадянина на службу цивільного захисту, зарахування його в кадри ДСНС, присвоєння йому відповідного спеціального звання та призначення на посаду в органах та підрозділах цивільного захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до Положення спеціальні звання.

Згідно із ч. 7 ст. 18 Закону України «Про національну безпеку України» Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення аварійно-рятувальних робіт, пожежогасіння, пожежної та техногенної безпеки, роботи рятувальних служб під час аварій, а також гідрометеорологічної діяльності.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1052 від 16.12.2015 року визначено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно підпункту 48 пункту 4 зазначеного Положення (в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) ДСНС, відповідно до покладених на неї завдань, складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Пунктом 52 Положення передбачено, що ДСНС застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.

З врахуванням викладеного, у розумінні ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ДСНС є правоохоронним органом та здійснює правозастосовні функції.

Тобто, ОСОБА_3 працювала у правоохоронному органі - Державній службі України з надзвичайних ситуацій, та мала відповідні права та виконувала обов`язки, визначені у Положенні про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року № 593.

Згідно з п. 31 цього Положення особи рядового і начальницького складу зобов`язані, зокрема: чесно і сумлінно додержуватися Присяги служби цивільного захисту, виконувати закони України; добросовісно і в повному обсязі виконувати покладені на них згідно із займаною посадою службові обов`язки; проходити службу цивільного захисту в тих органах і підрозділах цивільного захисту і в тих місцях, де це викликано інтересами служби; додержуватися норм професійної та службової етики; звертатись із службових питань до свого безпосереднього керівника (начальника) і з його дозволу - до старшого прямого керівника (начальника), з особистих питань - до свого безпосереднього керівника (начальника), а у разі, коли він нездатний їх вирішити, - до старшого прямого керівника (начальника); доповідати своєму безпосередньому керівникові (начальникові) про події та обставини, що стосуються виконання службових обов`язків, а також про зроблені їм іншими керівниками (начальниками) зауваження; повідомляти безпосередньому керівникові (начальникові) про місце свого перебування під час відпустки та у разі відсутності на службі з інших поважних причин (перебування на лікарняному тощо).

За протиправні дії чи бездіяльність під час виконання службових обов`язків особи рядового і начальницького складу несуть відповідальність згідно із законом (пункт 32 Положення).

Відповідно до п. 13 Положення (в редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення) особи рядового і начальницького складу вважаються такими, що виконують обов`язки служби цивільного захисту:

1) на території органу і підрозділу цивільного захисту або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком дня (розкладом занять);

2) під час прямування на службу або із служби, службових поїздок, повернення до місця служби;

3) під час перебування поза місцем розташування органу і підрозділу цивільного захисту, якщо під час такого перебування вони виконують свої обов`язки або направлені за наказом відповідного керівника (начальника).

На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 05.03.2009 № 1068-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, службова дисципліна – це бездоганне та неухильне виконання особами рядового і начальницького складу службових обов`язків, установлених Кодексом цивільного захисту України, цим Статутом, іншими нормативно-правовими актами та контрактом про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту. Частиною 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна ґрунтується на усвідомленні особами рядового і начальницького складу своїх службових обов`язків та вірності Присязі, що складається особами рядового і начальницького складу відповідно до закону.

Згідно ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна в органах і підрозділах цивільного захисту зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу під час проходження служби: виконувати вимоги Присяги, контракту, накази начальників, додержуватися цього Статуту та інших нормативно-правових актів; захищати життя, здоров`я, права та власність громадян, територію, інтереси суспільства і держави у разі виникнення надзвичайних ситуацій; бути чесним, сумлінним і дисциплінованим; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані із службою, не шкодувати сил під час виконання поставлених завдань; постійно вдосконалювати професійну майстерність, підвищувати свій професійний рівень; додержуватися норм професійної та службової етики, не вчиняти дій, що можуть призвести до неналежного виконання службових обов`язків, бути вільним від впливу політичних партій і громадських організацій; поважати людську гідність і бути готовим у будь-який час надати допомогу людям; сприяти зміцненню службової дисципліни, виявляти повагу до начальників та старших за званням, бути ввічливим, додержуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Відповідно до ст. 58 Дисциплінарного статуту, фактом грубого порушення службової дисципліни є невихід на службу без поважних причин.

Згідно з п. 1 укладеного 01.09.2020 контракту № 617/20 про проходження служби цивільного захисту, ОСОБА_3 ознайомилась із законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу, і добровільно взяла на себе зобов`язання додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно виконувати вимоги Присяги служби цивільного захисту, статутів, наказів та розпоряджень керівників (начальників), свої службові обов`язки.

Отже, на ОСОБА_3 , як на посадову особу рядового складу служби цивільного захисту, було покладено зобов`язання про існування яких вона не могла не знати, її посада передбачала підвищену відповідальність, тим більше в період дії воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Кодексу цивільного захисту України в особливий період єдина державна система цивільного захисту функціонує відповідно до цього Кодексу та з урахуванням особливостей, що визначаються згідно з вимогами законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – це час період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 (затверджений Законом України від 17.03.2014 № 1126-У11 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»), на території України почав діяти особливий період.

Таким чином, з 17.03.2014 року на території України оголошено особливий період, який діє по даний час.

Крім цього, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/22 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено.

Відтак, з 24.02.2022 року по теперішній час діє воєнний стан, що є особливим правовим режимом особливого періоду.

У відповідності з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Також пунктом 5 Указу Президента №64/2022 від 24.02.2022 Державній службі України з надзвичайних ситуацій наказано невідкладно разом з обласними, Київською міською державними адміністраціями, іншими державними органами, установами, підприємствами, організаціями всіх форм власності привести єдину державну систему цивільного захисту, її функціональні та територіальні підсистеми у готовність до виконання завдань за призначенням в особливий період.

Згідно з наказом начальника Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Миколаївській області (з основної діяльності) № 414 від 06.09.2021 року «Про закріплення особового складу АРЗ СП за черговими змінами» диспетчера пожежно-рятувального відділення пожежно-рятувальної групи аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Миколаївській області ОСОБА_3 закріплено за 3-ю черговою зміною.

Наказом ГУ ДСНС України у Миколаївській області № 109 від 24.02.2022 «Про підвищення оперативної готовності», на виконання указу Президента України «Про введення воєнного стану» та вказівки ДСНС України від 24.02.2022 № 17/54-Е, особовий склад ГУ ДСНС України у Миколаївській області та підпорядкованих підрозділів переведено на двозмінний режим несення служби з 08.00 год. 24 лютого 2022 року до окремого розпорядження.

Відповідно до визначеного режиму несення служби, ОСОБА_3 , будучи закріпленою за 3-ю черговою зміною, повинна була заступити на добові чергування з 08.00 год. 01.03.2022 до 08.00 год. 02.03.2022 та з 08.00 год. 05.03.2022 до 08.00 год. 06.03.2022у складі 3-ї чергової зміни аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Миколаївській області для виконання завдань та обов`язків, визначених її посадовою інструкцією.

Однак, у вказані дні та час диспетчер пожежно-рятувального відділення пожежно-рятувальної групи аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Миколаївській області ОСОБА_3 , всупереч вимогам вищевказаних нормативно-правових актів, діючи умисно, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,без відповідних дозволів керівництва,за відсутності законних підстав та поважних причин, достовірно знаючи про те, що в Україні діє особливий період, з метою ухилитися від проходження служби цивільного захисту, з мотивів небажання переносити труднощі такої служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, достеменно знаючи про необхідність заступити на добові чергування та необхідність виконувати обов`язки служби з цивільного захисту згідно займаної посади, не з`явилась на добові чергування до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Миколаївській області, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Привільна, 136-б.

При цьому, рапорту щодо невиходу на службу ОСОБА_3 не подала, межі Миколаївського гарнізону покинула самовільно, в інший підрозділ ДСНС за місцем свого перебування не звернулася, свій службовий обов`язок виконувати не намагалася, та 06.03.2022 повідомила своє керівництво (у телефонній розмові) про небажання проходити службу в органах та підрозділах ДСНС та в подальшому виїхала за кордон України.

Таким чином, ОСОБА_3 ухилилася від проходження служби цивільного захисту в особливий період, поставивши своїми діями під загрозу можливість виконання аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ ДСНС України в Миколаївській областідій за призначенням, пов`язаних із рятуванням життя та здоров`я громадян, майна України, її навколишнього природного середовища, під час введеного воєнного стану на території держави внаслідок збройної агресії рф, оскільки з початком повномасштабного вторгнення та постійними ракетними обстрілами виникла підвищена потреба в працівниках оперативно-рятувальних служб цивільного захисту по всій країні.

У подальшому, наказом начальника ГУ ДСНС України у Миколаївській області (по особовому складу) від 07.03.2022 № 66 у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу, у зв`язку із неприбуттям до місця служби під час введення воєнного стану, ОСОБА_3 звільнено із служби з виключенням з кадрів ДСНС.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст. 336-1 КК України, тобто якухилення від проходження служби цивільного захисту в особливий період.

14.05.2026 року під час досудового розслідування у кримінальному провадженні була укладена угода між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваною ОСОБА_3 , за участю захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_5 про визнання винуватості, згідно якої сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ст. 336-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачена ОСОБА_3 повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується беззастережно визнати під час судового розгляду даного кримінального провадження обвинувачення за ст. 336-1 КК України в обсязі повідомленої йому підозри.

Так в угоді сторони погодили та зазначили, що враховуючи наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового провадження, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (характер та тяжкість підозри - відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336-1 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів), особу обвинуваченої, яка має стійкі соціальні зв`язки, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, має на утриманні матір пенсіонерку, яка є ветераном праці, відсутність майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, беззастережне визнання ОСОБА_3 своєї винуватості, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального провадження, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин (необхідність евакуації членів родини до іншої місцевості у зв`язку з військовою агресією рф та обстрілами міста Миколаєва), сторони дійшли згоди про призначення покарання ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень. Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_3 погодилася.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336-1 КК України, визнала повністю. Суду пояснила, що уклала угоду добровільно, без будь-якого примусу, погроз або застосування насильства, їй зрозумілі права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК України, характер обвинувачення та покарання, яке буде призначене на підставі укладеної угоди, з мірою покарання узгодженою з прокурором погодилася, на розгляді справи в загальному порядку не наполягала. Просила суд затвердити досягнуту угоду.

Захисник ОСОБА_5 просила затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор висловив думку про можливість затвердження угоди, оскільки її умови відповідають вимогам закону, йому зрозумілі наслідки укладання та затвердження угоди передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Статтею 469 КПК України передбачено, що Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:

1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією); 2) корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані); 2-1) корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано); 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Згідно примітки ст. 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього Кодексу.

Вивчивши зміст угоди, допитавши обвинувачену, суд приходить до висновку, що вказана угода відповідає положенням ст. 472 КПК України, укладена стосовно кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесене до нетяжких злочинів, сторонам зрозумілі положення ст.ст. 394, 474, 476 КПК України та обмеження у зв`язку з затвердженням вказаної угоди на досягнутих в ній умовах, міра покарання визначена сторонами угоди, із застосуванням ст. 69 КК України - є обґрунтованою.

За таких обставин, угоду належить затвердити, а ОСОБА_3 визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336-1 КК України, а саме в ухиленні від проходження служби цивільного захисту в особливий період.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні. Шкода у кримінальному провадженні не завдана, цивільний позов не заявлявся. підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи відсутні. Витрати на залучення експерта відсутні. Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 314, 368-371, 373, 374, 474, 475, ч. 15 ст. 615КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості, укладену 14.05.2026 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваною ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженню внесеному 30.07.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150010004281 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336-1 КК України - затвердити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336-1 КК України, призначивши узгоджену сторонами міру покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 /тридцять чотири тисячі/ гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1