Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №483/236/26 — Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/236/26

Провадження № 2/483/367/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря – Шилінскас О.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

третьої особи – ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа – ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку набувальної давності,

В С Т А Н О В И В:

03 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: визнання за ним права власності за набувальною давністю на 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_3 належала 1/6 частка спірного житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті позивач здійснив поховання та з цього часу фактично вступив у володіння зазначеною часткою будинку, здійснює її утримання, догляд та використовує за цільовим призначенням. Позивач добросовісно, відкрито та безперервно володіє зазначеною часткою понад десять років, однак правовстановлюючі документи на неї відсутні. Власник частки житлового будинку, яка раніше належала ОСОБА_3 , йому не відомий. Оскільки можливість вирішити питання щодо належності йому частки житлового будинку у позасудовому порядку відсутня, він змушений звернутися з вказаним позовом.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та пояснив, що він разом із дружиною ОСОБА_2 проживає у будинку АДРЕСА_1 . Колись цей будинок був поділений навпіл, мав окремі входи та окремих власників, однак згодом позивач та його дружина викупили частки співвласників та стали власниками 5/6 часток будинку. До 1998 року співвласницею іншої 1/6 частки цього будинку була ОСОБА_3 , однак внаслідок пожежі вона померла. Оскільки жодних родичів на момент її смерті не було, позивач сам здійснив поховання ОСОБА_3 , почав відкрито і безперервно користуватися кімнатою, що залишилася після її смерті.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті співвласника – ОСОБА_3 , залишилася кімната останньої, в якій почав проживати позивач. Внаслідок пожежі, під час якої загинула ОСОБА_3 , її кімната також зазнала пошкоджень і потребувала ремонту. Оскільки померла не мала родичів, позивач здійснив її поховання та привів до ладу житлову кімнату.

Представник відповідача – Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечував.

Заслухавши пояснення позивача та третьої особи, допитавши свідків, оглянувши матеріали інвентарної справи щодо спірного нерухомого майна, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 22 лютого 2000 року на підставі договору купівлі-продажу частки житлового будинку, посвідченого нотаріусом Другої Очаківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 набув у приватну власність 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 6–7).

З матеріалів справи слідує, що 1/2 частка вказаного будинку на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 1991 року належить ОСОБА_2 (а.с. 10–11).

За змістом заповіту від 06 квітня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів належну йому частку житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 20).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом, ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 успадкувала обов`язкову частку, а саме 2/3 частки від 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Водночас свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку спадкового майна не видавалося (а.с. 6 інвентарної справи).

Згідно з повідомленням державного нотаріуса Другої Очаківської державної нотаріальної контори №162 від 03 грудня 1998 року, після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли: ОСОБА_5 - мати спадкодавця, та ОСОБА_3 - за заповітом. При цьому ОСОБА_5 має право на 2/3 частки спадкового майна, а 1/3 частка спадкового майна, прийнята ОСОБА_3 , є відкритою, і на неї мають право спадкоємці останньої або держава.

За змістом свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №84798026 від 07 квітня 2026 року, спадкових справ щодо майна померлої ОСОБА_3 , не заведено (а.с. 51).

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 показала, що знає родину позивача приблизно 35 років, вони проживають в одному селі, неподалік один від одного. Позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 . До 1998 року в іншій половині цього ж будинку проживала жінка, яка внаслідок вживання алкогольних напоїв згоріла в цьому ж будинку і після її смерті ніхто з родичів не з`являвся. Хто є власником частки померлої невідомо. ОСОБА_1 оплатив поховання ОСОБА_7 та почав проживати у кімнаті, що залишилася після її смерті.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що родину позивача знає більше 30 років, вони є сусідами. Раніше у половині будинку АДРЕСА_1 , в якому зараз мешкає позивач та його дружина, проживав громадянин ОСОБА_9 зі своєю співмешканкою. Спочатку помер ОСОБА_9 , а приблизно у 1998 році у пожежі померла і його співмешканка. Жодних родичів останньої свідок не бачила.

За змістом довідки, виданої Чорноморською сільської радою народних депутатів 10 березня 1998 року, поховання ОСОБА_3 здійснив ОСОБА_1 (а.с. 23).

Дослідженими у судовому засіданні доказами підтверджується той факт, що житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій приватній власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Остання прийняла спадщину, однак право власності на 1/6 частку будинку за життя не зареєструвала.

Судом також встановлено, що фактично після смерті ОСОБА_3 її часткою житлового будинку заволодів позивач, який протягом двадцяти п`яти років відкрито, безперервно та добросовісно володіє зазначеним майном, що підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 зроблено такий правовий висновок.

Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Аналіз категорії добросовісності заволодіння майном як умови набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України дає підстави для висновку, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного права означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно реалізовувати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки. При вирішенні таких спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном, а також про те, що він не став його власником. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.

Йдеться про добросовісне, але безтитульне заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.

З урахуванням викладеного, а також того що частка нерухомого майна, яка залишилися після смерті ОСОБА_3 , перебуває у постійному та безперервному користуванні позивача, який діє добросовісно – не знає про можливих власників цього майна більше 25 років, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа – ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку набувальної давності - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 02 червня 2026 року.

Головуюча: