Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №127/16684/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16684/26

Провадження № 3/127/3460/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

02.05.2026 близько 22:40 год. ОСОБА_1 , знаходячись поблизу буд. №14 по просп. Юності у м. Вінниця, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, чіплявся до людей, на законну вимогу старшого сержанта УПО у Вінницькій області Короля Ю.А. припинити адміністративне правопорушення – погрожував фізичною розправою.

ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення визнав та суду пояснив, що обставини, викладені у протоколі, дійсно мали місце.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З диспозиції статті 185 КпАП випливає, що відповідальність за даною нормою настає у разі злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» дано роз`яснення, згідно з якими злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Слід також мати на увазі, що адміністративна відповідальність за названою статтею настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.

У пункті 8 зазначеної Постанови Верховним Судом України зазначено, що на відміну від злісної непокори, передбаченої статтею 185 КпАП, вчинення опору полягає в активній фізичній протидії здійсненню працівником міліції, членом громадських формувань з охорони громадського порядку, військовослужбовцем обов`язку по охороні громадського порядку. Такі дії утворюють склад злочину, передбачений статтею 188-1 Кримінального кодексу України.

Отже, для вирішення питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого статтею 185 КпАП, необхідно вирішити, чи були вимоги працівників поліції законними.

Зі змісту статті 2 Закону України «Про національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) випливає, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до пункту 1, 3 та 5 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Згідно з частиною першою статті 260 КпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 262 КпАП адміністративне затримання провадиться органами внутрішніх справ (Національною поліцією) – при вчиненні дрібного хуліганства, вчиненні насильства в сім`ї, порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, при поширюванні неправдивих чуток, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх, публічних закликів до невиконання вимог поліцейського, при прояві неповаги до суду, вчиненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, порушення правил про валютні операції, правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, незаконного продажу товарів або інших предметів, дрібної спекуляції, торгівлі з рук у невстановлених місцях, при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією, при порушенні правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, при порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України.

Відповідно до частини першої статті 216 КпАП про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Зі змісту частини першої статті 263 КпАП випливає, що адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години.

З матеріалів справи вбачається, що 02.05.2026 близько 22:40 год. ОСОБА_1 , знаходячись поблизу буд. №14 по просп. Юності у м. Вінниця, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, чіплявся до людей, на законну вимогу старшого сержанта УПО у Вінницькій області ОСОБА_2 припинити адміністративне правопорушення – погрожував фізичною розправою.

У подальшому, як слідує з наданих суду матеріалів, було здійснено адміністративне затримання ОСОБА_1 .

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не припиняв вчинення адміністративного правопорушення після законних вимог працівників поліції припинити.

Тому, аналізуючи показання ОСОБА_1 та надані суду матеріали у їх сукупності, суд вважає, що дії останнього охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КпАП, за ознаками злісної непокори законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Отже, вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного примусу (стягнення), необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд враховує, що згідно з наданими матеріалами ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався. Тому суд вважає за доцільне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією закону про адміністративну відповідальність у виді штрафу.

Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 185, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 15 (п`ятнадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: