Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №153/592/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

П О С Т А Н О В А

іменем України

"02" червня 2026 р. Справа153/592/26

Провадження3/153/224/26-п

Код суду: 231

Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Гаврилюк Т.В. розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаїв Миколаївської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , із повною середньою освітою, не працюючого, перебуває по догляду за особою із І групою інвалідності, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 13 років, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, громадянина України, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

30 березня 2026 року о 10 годині 35 хвилин по вулиці Центральній,27 в селі Цекинівка ОСОБА_1 керував мопедом Вайпер з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, від проходження огляду на факт вживання спиртних напоїв відмовився на місці зупинки, а також у медичному закладі, чим порушив п. 2.5 ПДР.

04.05.2026 за вх..№3580 захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Ганга Д.Г. подав клопотання про закриття адміністративного провадження. Вказав, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №627678 від 30.03.2026, складеного об 11 год. 08 хв. Інспектором Відділення поліції № (м. Ямпіль) Могилів-Подільського районного ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Целіком Віталієм Валерійовичем, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30.03.2026 р. о 10 год. 35 хв. с.Цекинівка вул.Центральна,27 водій ОСОБА_1 керував мопедом Вайпер з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, від проходження огляду на факт вживання спиртних напоїв відмовився на місці зупинки, а також у медичному закладі, чим порушив п.2.5 ПДР - Відмова особи, яка керує Т3, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи ін. сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Поліцейські не зупиняли ОСОБА_1 під час керування ТЗ, що свідчить про незаконність подальших вимог працівників поліції та, відповідно, відсутність у особи обов`язку виконувати такі вимоги; ОСОБА_1 фактично не здійснював керування мопедом у розумінні Правил дорожнього руху, оскільки транспортний засіб перебував у несправному стані, двигун не працював, а сам мопед лише переміщувався ним до місця ремонту шляхом котіння та скочування. За таких обставин ОСОБА_1 не виконував функції водія транспортного засобу, а тому у нього був відсутній обов`язок проходити огляд на стан сп`яніння на вимогу працівників поліції; у будь-якому випадку підстав для проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння - не було, так як він був тверезий і не мав таких ознак алкогольного сп`яніння як запах алкоголю, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Такі ознаки навіть об`єктивно не встановлювались поліцейським на місці. Відсутність таких ознак підтверджується наявним у справі відеозаписом; поліцейським грубо порушено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки: У наявному у справі Акті огляду на стан сп`яніння не вказано жодних ознак сп`яніння; поліцейський належним чином не пропонував водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі на підставі письмового Направлення на огляд, не озвучував йому конкретного медичного закладу до якого він ніби його направляє для огляду, що також підтверджується відеозаписом у справі; у справі відсутня належним чином задокументована чітка відмова ОСОБА_1 від проходження огляду у лікарні. Наявне у справі Направлення на огляд у лікарні є неналежним і недопустимим доказом, так як не відповідає формі чинного на той час бланку, а також містить неправдиві відомості про доставку ОСОБА_1 поліцейським до лікарні, чого насправді не було; протокол містить суттєві недоліки та суперечності по змісту, та взагалі був складений за відсутності ОСОБА_1 . Висновки поліцейського, що викладені у протоколі - не відповідають фактичним обставинам справи. Як вбачається з наявного у справі відеозапису «КОСОВАН 130 РУХ», 30.03.2026 працівники поліції рухаючись на службовому автомобілі не зупиняли ОСОБА_1 шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу. На відео видно як ОСОБА_1 на перехресті котиться на мопеді під силою інерції і після закінчення її дії плавно зупиняється. У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 також вказує, що мопед був несправний, він не їхав ним за допомогою двигуна, а котився ним до місця ремонту. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що працівники поліції його не зупиняли, а підійшли до нього вже після того, як він самостійно зупинився. При цьому, відповідно до ч.2 ст.62 Закону України «Про Національну поліцію», лише законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами. Таким чином, за відсутності факту зупинки транспортного засобу у передбачений законом спосіб, у працівників поліції були відсутні належні правові підстави для звернення до ОСОБА_1 з вимогами про пред`явлення документів, а також висунення будь-яких подальших вимог, у тому числі щодо проходження огляду на стан сп`яніння. ОСОБА_1 не виконував функцію водія і не був ним у розумінні ПДР України. Як зазначив у своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 , мопед був несправний, не заводився, був частково розібраний та не міг рухатись своїм ходом (за допомогою двигуна), у зв`язку з чим він лише котив його до місця ремонту. За словами ОСОБА_1 йому необхідно було котити мопед вагою приблизно 100 кг десь 3 кілометри, спочатку він йшов пішки і штовхав його, а скориставшись нахилом дороги - скотився на мопеді за рахунок сили інерції, після чого той самостійно зупинився і надалі він збирався його котити штовхаючи руками та ногами. При цьому, як вбачається з відеозапису «Косован 130», ОСОБА_1 на місці події неодноразово заперечував факт керування транспортним засобом та наголошував працівникам поліції, що не їхав на мопеді за допомогою двигуна, а лише котився до місця ремонту. Він говорив їм, що він неробочий і сам не їде. Він також неодноразово просив працівників поліції на місці показати йому відео, на якому було б зафіксовано як він прям їде на мопеді, однак такого відео йому надано не було. На відео наданому поліцією до суду під назвою «КОСОВАН РУХ» видно як ОСОБА_1 на перехресті котиться на мопеді під силою інерції і після закінчення її дії плавно зупиняється. З зовнішнього вигляду мопеду також візуально видно, що він має суттєві несправності (немає передньої панелі, фар, спідометру; проводка стирчить), що створює обґрунтований сумнів у тому, що він дійсно може їздити своїм ходом. Поліція на місці навіть не спромоглася перевірити та впевнитись на місці у словах ОСОБА_1 про те, що цей мопед не заводиться і не їде своїм ходом. За відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом він не є водієм, тобто не є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а тому не може нести відповідальність за його вчинення. ОСОБА_1 не будучи водієм у прямому значенні цього поняття - не був зобов`язаний виконувати незаконну вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння. На відеозаписі наданому поліцією під назвою «Косован 130» видно, що поліцейський озвучує Косовану, що він відчуває він нього запах алкоголю, на що той відповів, що вчора вживав, а зараз тверезий. При цьому, поліцейський навіть не просив ОСОБА_1 дихнути йому чи вчинити якісь дії аби в дійсності перевірити наявність запаху алкоголю з порожнини рота ОСОБА_1 . З цього приводу варто також зауважити, що «запах алкоголю з порожнини рота» це ознака яка не піддається перевірці відеофіксацією. Тобто, поліцейським було озвучено ОСОБА_2 лише 1 ознаку алкогольного сп`яніння як «запах з порожнини рота». Водночас, відповідно до змісту протоколу та наявного у справі направлення на огляд, поліція зазначає, що окрім запаху алкоголю ОСОБА_3 начебто мав ще інші ознаки, такі як: «тремтіння пальців рук», «почервоніння обличчя». При цьому, такі ознаки не встановлювались і не озвучувались поліцією. У матеріалах справи ця ознака наведена формально, без належної перевірки (поліцейський не просив ОСОБА_1 підняти руки і виставити їх перед собою, щоб візуально встановити наявність чи відсутність тремтіння пальців рук) та фіксації. Крім того, протягом усього відеозапису у ОСОБА_1 не вбачається почервоніння обличчя, хоча саме на цю ознаку поліцейський послався у складеному Протоколі. З наявного відеозапису не вбачається наявності у ОСОБА_1 жодної з ознак, зазначених працівником поліції у протоколі, у т.ч. почервоніння обличчя та тремтіння пальців рук, у зв`язку з чим вказівка поліцейського на ці ознаки у Протоколі та Направлені водія не відповідає дійсним обставинам справи. За наведених обставин, у конкретному випадку, можна говорити, що зазначення працівниками поліції у протоколі ознак сп`яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи. У справі наявний Акт огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, у якому зафіксовано, що він відмовився від проходження огляду на місці. При цьому, усупереч затвердженій формі Акту, у ньому не зазначено жодних ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 . За цих обставин, наявний у справі Акт огляду не може бути належним та допустимим доказом. Направлення для огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку у найближчому закладі охорони здоров`я має відбуватися із одночасним складанням письмового Направлення, який буде містити відомості про конкретний медичний заклад, до якого направлявся водія. У справі наявне Направлення від 30.03.2026 р. яке начебто складено о 11 год. 05 хв., однак у порушення вищенаведеного Порядку, на місці події поліцейський не надавав його ОСОБА_1 і не озвучував йому конкретного медичного закладу до якого він начебто його направляє. Ці обставини також підтверджуються відеозаписом наданим поліцією, на якому зафіксована відсутність факту спроби начебто вручення ОСОБА_1 письмового Направлення з озвучуванням конкретного медичного закладу. З відео «Косован 130» вбачається, що об 11 год. 05 хв., коли згідно Направлення ОСОБА_1 наче було озвучено пропозицію проїхати у медичний заклад, ОСОБА_1 взагалі не було на місці події (33 хв. 30 с. відеозапису «Косован 130»). Наведене свідчить про те, що належної пропозиції проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у найближчому медичному закладі – не було. За цих обставин, наявне у справі Направлення не може бути належним та допустимим доказом винуватості ОСОБА_1 . Так Протокол відносно ОСОБА_1 був складений саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння має бути чіткою, зрозумілою та такою, що не допускає сумнівів чи неоднозначного тлумачення. При цьому, як вже зазначалось вище, відмові водія від огляду у медичному закладі має передувати належна пропозиція інспектора пройти огляд на стан сп`яніння на місці, а після чого у медичному закладі. З наявного у справі відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 надав чітку, безумовну та усвідомлену відмову саме від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі. Навпаки, з відеозапису вбачається, що протягом усього спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 послідовно заперечував не саму процедуру огляду як таку, а первинну фактичну підставу для її проведення, тобто доведення факту керування ним транспортним засобом. Він неодноразово пояснював, що мопед є несправним, не заводиться, був частково розібраний, а тому він не керував ним у розумінні Правил дорожнього руху, а лише скотився на ньому за інерцією та надалі мав намір котити його пішки. Так, на 6 хвилині відеозапису після пропозиції пройти огляд на алкотестері «Драгер» ОСОБА_1 одразу пояснив, що він не їхав, мопед не працює, є розібраним, а він фактично рухався пішки, штовхаючи його. При цьому він прямо звернувся до поліцейських із вимогою показати відео, на якому зафіксовано, що він саме керував транспортним засобом : «Покажіть мені відео, що я їхав. Я маю право на це». Більше того, на 8 хвилині відеозапису ОСОБА_1 знову наполягав на тому, щоб поліцейські показали йому відео, де буде видно, що він «газував» та фактично керував мопедом. Натомість поліцейський повідомив, що технічної можливості показати відео на місці немає, та запропонував переглянути його пізніше в ОСОБА_4 . На 9 хвилині відеозапису поліцейський запитав, чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на місці. У відповідь він зазначив, що ні, оскільки його не зупиняли, він скочувався, самостійно зупинився, а поліція не здійснювала його зупинку із застосуванням проблискових маячків. Після цього на питання поліцейського, чи поїде він до лікарні, ОСОБА_1 відповів: «Яка лікарня, ви мене не зупиняли», після чого знову пояснив, що мопед не працює, він сам зупинився, а поліція під`їхала вже після цього. Зазначене не може розцінюватися як чітка та безумовна відмова від проходження огляду у медичному закладі, оскільки така відповідь була надана у контексті заперечення факту керування транспортним засобом та законності дій поліцейських, а не як самостійна, усвідомлена відмова від медичного огляду. Крім того, з відеозапису не вбачається, що поліцейський належним чином запропонував ОСОБА_1 пройти огляд саме у конкретному медичному закладі. Формальне питання «чи поїдете в лікарню» саме по собі не може вважатися належною пропозицією пройти огляд у встановленому законом порядку. Попри це, вже на 11 хвилині відеозапису зафіксовано, як не дочекавшись чіткої відповіді та не забезпечивши належного з`ясування позиції ОСОБА_1 щодо проходження огляду у лікарні, поліцейський звернувся до напарника зі словами «бери пиши». Це свідчить про те, що поліцейські фактично перейшли до складання адміністративних матеріалів без отримання чіткої, однозначної та усвідомленої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у медичному закладі. Тобто рішення про оформлення протоколу було прийняте не після належного з`ясування його позиції, а за умов, коли ОСОБА_1 продовжував заперечувати сам факт керування транспортним засобом та вимагав надати відповідне відео підтвердження. Отже, із відеозапису вбачається, що поведінка ОСОБА_1 мала характер заперечення факту керування транспортним засобом та вимоги надати докази такого керування. Такі дії не можуть ототожнюватися з відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Окремо слід звернути увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано, у чому саме полягала відмова або ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду. У матеріалах не вказано якими саме діями він нібито відмовився чи ухилився від огляду, не вказано, що він залишив місце події до завершення оформлення матеріалів. Як вже зазначалось, що з відео «Косован 130» вбачається, що об 11 год. 05 хв. коли згідно направлення ОСОБА_1 наче було озвучено пропозицію проїхати у медичний заклад і він начебто відмовився від огляду, ОСОБА_1 взагалі не було на місці події (33 хв. 30 с. відеозапису «Косован 130»). За таких обставин формальне зазначення у протоколі про «відмову від проходження огляду» не відповідає фактичним обставин та не підтверджується відеозаписом. Протокол про адміністративне правопорушення та Направлення до медичного закладу відносно складені 30.03.2026. Так, 04.07.2025 набрав чинності наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 16 травня 2025 року № 338/825 «Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735», відповідно до якого Додаток 1, яким (затверджена форма Направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції) викладено в новій редакції. Відповідно до нової редакції в Направленні відсутній рядок, в якому вказується серія та номер протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, долучене до матеріалів справи "Направлення", складене працівниками поліції не є належним доказом підтвердження направлення водія на огляд, оскільки в порушення вимог Інструкції від 09.11.2015 №1452/735 Направлення складено поліцейськими на бланку, який втратив чинність. Так, у Направленні зазначено, що нібито поліцейським було доставлено ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, хоча насправді такої доставки не було, що підтверджується наданим поліцією відеозаписом на якому відсутній такий факт. Крім того, у Направлені зазначено час коли водій начебто направлявся до медичного закладу для проведення огляду - «11 год. 05 хв.»,у той же час наведене не підтверджується наданим поліцією відеозаписом на якому відсутній факт пропозиції поліцейського до водія щодо проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі у цей час. Більше того, у Направлені вказано, що ОСОБА_1 мав такі ознаки алкогольного сп`яніння: «запах алкоголю», «тремтіння пальців рук», «почервоніння обличчя». Водночас, як вбачається з відеозапису «Косован 130» поліцейський на місці не встановлював і не озвучував ознаки - «тремтіння пальців рук» та «почервоніння обличчя». Отже, Направлення містить відомості про обставини, які не підтвердженні матеріалами справи. Все вищенаведене у сукупності свідчить про недопустимість Направлення і порушення процедури проведення огляду. У Протоколі вказано, що ОСОБА_1 від проходження огляду на факт вживання спиртних напоїв відмовився на місці зупинки, а також у медичному закладі. Однак таке формулювання не відповідає суті правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки закон встановлює відповідальність не за сам факт вживання алкогольних напоїв, а за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або за відмову від проходження огляду саме на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Факт попереднього вживання спиртних напоїв сам по собі не є тотожним перебуванню особи у стані алкогольного сп`яніння. Особа теоретично могла вживати алкоголь раніше, однак на момент події не перебувати у стані сп`яніння, зокрема якщо показник алкоголю в організмі не перевищує встановлену допустиму межу - 0,2 проміле. Тому огляд проводитися не для встановлення самого факту вживання алкоголю як такого, а для визначення, чи перебувала особа саме у стані алкогольного сп`яніння на момент події. Отже, викладена у Протоколі фабула є некоректною, оскільки підміняє ознаку складу правопорушення «стан алкогольного сп`яніння» іншим поняттям, а саме фактом вживання спиртних напоїв. Також у Протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від огляду «у медичному закладі», що не є тотожним відмові від огляду на стан сп`яніння у найближчому уповноваженому закладі охорони здоров`я. За таких обставин фабула Протоколу є неповною, неконкретною та не може вважатися належним описом суті (складу) адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Як вбачається з відеозапису, Протокол було складено за відсутності ОСОБА_1 , що захист вважає грубим порушенням глави 19 КУпАП. Водночас, складання протоколу відбулось без участі ОСОБА_1 . При цьому, вважає, що в протоколі обов`язково має бути зазначено всі обставини, зокрема, що водій не перебував на місці складання протоколу через факт покинення ним місця події чи з інших обставин. Навіть за відсутності водія, законодавством передбачено, що йому повинна бути надана можливість ознайомитися з протоколом у пізніший термін. Це гарантує дотримання його права на захист та можливість висловити свої пояснення або заперечення щодо викладених обставин. Таким чином, складання протоколу по ст.130 КУпАП без участі особи, яка притягається до адмін.відповідальності, і яка покинула місце події, можливе за умови документального підтвердження її відсутності, із обов`язковим зазначенням про це в протоколі, та забезпеченням подальшого її ознайомлення з матеріалами протоколу. Однак, в даному випадку в матеріалах справи, в т. ч. в протоколі не зазначено, що ОСОБА_1 пішов з місця події і через це протокол як і інші документи складались у його відсутності, натомість у всіх документах зазначено, що начебто ОСОБА_1 відмовився від підписання цих документів. Наголошує, що у разі перешкоджанні особою, яка притягається до адмін. відповідальності, у складанні такого протоколу та при її ухиленні від даної процедури поліцейський мав повне право вжити заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, що визначені у ст. 60 КУпАП, зокрема здійснити адміністративне затримання, однак цього зроблено не було, натомість поліцейськими складено Протокол за відсутності ОСОБА_1 . Копія цього протоколу ОСОБА_1 не направлялась. Натомість, у п.4 Протоколу «Особа, щодо якої складено Протокол» вказано: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство Україна, проживає - АДРЕСА_1 , а у п.5 Протоколу «Особу встановлено» вказано - посвідчення водія, без будь-яких вказівок на серії, номер цього посвідчення та органу, що його видав. При цьому, з наявного у справі відеозапису вбачається, водій не пред`являв поліцейському Посвідчення водія. У справі наявне Направлення водія на огляд у якому вказано, що особу встановлено згідно «Дії», водночас будь-яких обов`язкових даних щодо конкретного документа, що посвідчує особу, його серії, дати видачі та органу видачі - не вказано. Водночас, у справі наявна довідка про видачу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідчення водія у 2010 р., виданого центром ДАІ 0513 м. Миколаїв, але посвідчення водія, які видані до 2013 року відсутні у додатку «Дія» і за таких обставин є сумнівним те, що поліція дійсно встановила особу саме згідно посвідчення водія у ДІЇ, особливо враховуючи те, що відеозаписом це не підтверджується. У справі також відсутні будь-які копії чи фотокопії паспорту, посвідчення водія ОСОБА_1 або іншого документа, що посвідчує особу, що позбавляє суд можливості ідентифікувати особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Встановлення особи, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, є невід`ємною частиною процедури складання протоколу та покладається на уповноважену особу, яка його складає. Більше того, у п.6 Протоколу «Транспортний засіб (марка, модель, номерний знак, належність)» вказано як « ОСОБА_5 ». Марка, модель та належність даного ТЗ не зазначена, хоча є обов`язковими ознаками відповідно до вимог і граф Протоколу. Водночас, у п.7. Протоколу у суті правопорушення транспортний засіб вже описаний як «мопед Вайпер», що не відповідає вищенаведеному п. 6 Протоколу. Крім того, у справі відсутні належні відомості щодо вручення протоколу правопорушнику (у протоколі зазначено, що особа відмовилася від підпису, проте доказів направлення йому копії протоколу не надано). Отже, наведені недоліки свідчать про те, що Протокол не відповідає вимогам закону, зокрема ст.256 КУпАП, оскільки не містить повних відомостей, необхідних для належного вирішення справи. Таким чином, вищенаведене у сукупності свідчить про те, що працівниками поліції було грубо порушено вимоги ст.266 КУпАП, Інструкції та Порядку. За таких обставин, вважає, що всі сумніви щодо доведеності вини водія у вчиненні даного правопорушення слід тлумачити на його користь. Тому, вважає, що провадження слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Просив визнати недопустимими такі докази: Протокол про адміністративне правопорушення, Акт огляду, Направлення до медичного закладу. Закрити адміністративне провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.39-48).

Крім цього, 02.06.2026 за вх..№4354 захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Ганга Д.Г. подав клопотання про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації. Вказав, що сторона захисту заперечує проти висунутих обвинувачень і вважає, що провадження у справі має бути закрито. У разі якщо суд не погодиться з позицією сторони захисту і визнає водія винним у вчиненні адміністративного правопорушення, при вирішенні питання про призначення покарання просив врахувати те, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває дружина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є людиною з інвалідністю 3 групи (ампутація кінцівки), а також теща ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є людиною з інвалідністю 1 групи (сліпота) та окрім іншого потребує постійного стороннього догляду. ОСОБА_1 має автомобіль Ваз 21113, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який оформлений на його дружину. ОСОБА_1 використовує даний автомобіль для забезпечення повсякденних потреб його сім`ї, зокрема для перевезення дружини та тещі, інвалідів для відвідування медичних закладів, придбання ліків, продуктів харчування, засобі догляду та вирішення інших необхідних побутових питань. З огляду на стан здоров`я дружини та тещі, а також потребу останньої у постійному сторонньому догляді, можливість ОСОБА_1 керувати транспортним засобом має для його сім`ї істотне значення. З огляду на особу правопорушника та перебування на його утриманні жінки та тещі інвалідів, просив врахувати, що право керування транспортними засобами має для ОСОБА_1 не побутове значення чи комфорт, а є фактично необхідною умовою забезпечення нормальних життєвих потреб членів його сім`ї, які є інвалідами. Як вже зазначалось, саме ОСОБА_1 забезпечує перевезення дружини та тещі для проходження медичних оглядів, консультацій лікарів, отримання лікування, придбання лікарських засобів, засобів догляду, продуктів харчування та інших необхідних речей. З урахуванням стану здоров`я дружини та тещі, самостійне пересування, користування громадським транспортом або регулярне залучення сторонніх осіб для них є істотно ускладненим, а в окремих випадках - фактично неможливим. Позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами у такій ситуації матиме наслідки не лише для нього особисто, а й безпосередньо вплине на двох осіб з інвалідністю, які залежать від його допомоги у повсякденному житті. Фактично таке стягнення істотно ускладнить забезпечення їх медичних, побутових та соціальних потреб, своєчасне отримання лікування, ліків, продуктів харчування та необхідного догляду. Тому при вирішенні питання про вид та обсяг адміністративного стягнення просив суд врахувати, що застосування додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами у цьому випадку може мати непропорційно тяжкі наслідки для сім`ї ОСОБА_1 та осіб з інвалідністю, які перебувають на його утриманні й фактичному догляді. На переконання сторони захисту, наведені обставини мають істотне значення для індивідуалізації відповідальності, оскільки характеризують не лише особу ОСОБА_1 , але й реальні соціальні наслідки можливого позбавлення його права керування транспортними засобами. У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, просив врахувати ці обставини як такі, що обґрунтовують необхідність застосування максимально м`якого та домірного підходу до призначення стягнення. Саме це в сукупності має бути враховано судом при індивідуалізації відповідальності та визначенні можливості застосування більш м`якого підходу. За таких обставин, з урахуванням висновків, зазначених Конституційним Судом України, сторона захисту вважає за можливе клопотати перед судом про застосування у даній справі про адміністративне правопорушення аналогію закону ст.69 КК України щодо не накладення додаткового стягнення на водія у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. В даному випадку обов`язок ОСОБА_1 щодо утримання своєї дружини - інваліда та постійного догляду за тещею-інвалідом та принцип індивідуалізації покарання, визначений ст.61 Конституції України, переважає суспільний інтерес в необхідності покарання особи. При цьому, можливе покарання у вигляді істотного штрафу, на переконання сторони захисту, буде очевидно достатнім для виправлення водія та попередження вчинення ним інших адміністративних правопорушень (у разі доведення його вини в інкримінованому діянні поза розумним сумнівом). Просив у разі визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому йому діянні, застосувати за аналогією закону ст.69 КК України і не призначити йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав. Вказав, що працівники поліції його не зупиняли,а він сам зупинився. Оскільки його не зупиняли працівники поліції, то він і відмовився проходити освідування. Вказав, що посвідчення водія у нього при собі не було, а він показав через «ДІЮ». Що стосується запаху з порожнини рота, то це лише думка поліції, запаху у нього не було. Вказав, що працівники поліції його не зупиняли, це він заглушив. Зазначив, що посвідчення водія він отримував у місті Ямпіль, а не у місті Миколаїв, як зазначено у довідці, що наявна у матеріалах справи. Мопедом він не їхав, так як мопед не справний. Що стосується постанови про накладення на нього штрафу у сумі 3400 гривень, то він даний штраф сплатив і постанову не оскаржував, так як він їхав, і не хотів, щоб був подвійний штраф. Клопотання свого захисника підтравив.

Із показань свідка ОСОБА_8 даних нею у судовому засідання встановлено, що даний мопед вона 30.03.2026 біля 110 години ранку передала ОСОБА_1 просто так, так як мопед був у несправному стані, ним вже багато років ніхто не користувався, так як мопед належав її батьку, а батько помер.

Дослідивши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , а саме: дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №627678 від 30.03.2026; направленні для огляду на стан сп`яніння від 30.03.2026; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів; копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6934286 від 30.03.2026; довідці інспектора САП ВВГ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, з якої встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 15.09.2010, видане центром ДАІ 0513 місто Миколаїв; рапорті від 30.03.2026; DVD–диску з вмістом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, вважаю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Із досліджених відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 їде на мопеді по дорозі, яка має певний нахил. Після зупинки ОСОБА_9 пояснював працівникам поліції, що мопед склали за зиму люди, і він мав його штовхати, так як мопед само зібраний, він цілу зиму стояв у гаражі; я пішки йшов; я штовхав його, а не їхав. Однак на відео чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 неодноразово відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння. Також, сам відеозапис спростовує показання ОСОБА_1 про те, що він штовхав мопед та йшов, а не їхав мопедом, так як на відео видно рух ОСОБА_1 на мопеді. Окрім того, на відеозаписі чітко чути як працівники поліції встановлюють той факт, що мотор у мопеда гарячий, тобто мопедом ОСОБА_1 їхав, а не котив мопед.

Також, показання ОСОБА_1 у тій частині, що він не керував мопедом, а котив його, спростовується і показаннями самого ОСОБА_1 даних ним у судовому засіданні з приводу того, що він сплатив штраф у сумі 3400 гривень, так як керував мопедом.

Так, за положеннями ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст.247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Судом встановлено, що 30 березня 2026 року о 10 годині 35 хвилин по вулиці Центральній,27 у селі Цекинівка ОСОБА_1 керував мопедом Вайпер з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на факт вживання спиртних напоїв відмовився на місці зупинки, а також у медичному закладі, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вимогами ст.266 КУпАП встановлено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Вимогами п.п.9, 12 Інструкції також передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Тобто аналіз вищевказаної норми дає змогу стверджувати, що працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, законодавець зобов`язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння, а відмова від проходження такого огляду тягне за собою відповідальність передбачену ст.130 КУпАП.

За змістом статей 254, 255, 256 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КпАП України, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

Відповідно до статті 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище перекладача, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності і при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Зазначені вище вимоги особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення виконані, зокрема, у ньому чітко вказано суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 сумніву не викликає, оскільки складений та підписаний уповноваженою особою інспектором ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Целіком В.В. із зазначенням усіх необхідних даних, відповідно до вимог статей 254, 256 КАП України, тому є належним і допустимим доказом по справі.

Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст.31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026).

Підпунктом 1 п.2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).

Слід також зазначити, що відео-фіксація адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст.251, 266 КУпАП, ст.30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції №1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.

Із дослідженого судом DVD–диску з вмістом відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що двигун в мопеда Вайпер був гарячий, тобто перебував у робочому стані, і відповідно, ОСОБА_1 керував ним.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

ОСОБА_1 своїм правом надати пояснення не скористався, відмовившись при цьому від його підписання. Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол, а також щодо дій працівників поліції в протоколі не вказав.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема алкогольного сп`яніння є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 130 КУпАП.

Тобто, дослідженні письмові докази, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 ЕПР1 №627678 від 30.03.2026 підтверджують порушення водієм ОСОБА_1 вимоги п.2.5 ПДР України, відповідно до якого водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

З урахуванням вище наведеного, суд немає підстав для задоволення клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Ганга Д.Г. про закриття адміністративного провадження.

При призначені адміністративного стягнення ОСОБА_1 враховую характер скоєного правопорушення.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення не встановлено.

З врахуванням зазначених обставин справи, маю підстави застосувати відносно ОСОБА_1 захід адміністративного стягнення, який передбачений санкцією ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу у розмірі передбаченому санкцією даної статті з позбавленням права керування транспортними засобами.

Щодо клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Ганга Д.Г. про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації, суд немає підстав для застосування ст.69 КК України, оскільки покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ч.5 ст.283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір встановлюється у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто – 665 гривень 60 копійок. Тому, є всі підстави для стягнення із ОСОБА_1 судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст.7, 8, 221, 245, 251, 268, 277, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити особі, щодо якої застосовано адміністративне стягнення, що відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до вимог ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Суддя Ямпільського районного суду

Вінницької області Т. В. Гаврилюк