Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №145/487/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 145/487/26

Провадження №1-кп/145/124/2026

02.06.2026 селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 14.01.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026022110000016, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка Тиврівського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , с-ще Тиврів, з середньою освітою, неодружного, офіційно непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.05.2025 (справа № 145/675/25, провадження № 3/145/278/2025), яка набрала законної сили 10.06.2025, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 2 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Усвідомлюючи про факт притягнення до адміністративної відповідальності у судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнав та щиро розкаявся. Про рішення суду був достовірно обізнаний, копію постанови Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.05.2025 (справа № 145/675/25, провадження № 3/145/278/2025) отримав нарочно.

Незважаючи на це, ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно будучи повідомленим та знаючи про наявність вказаної постанови Тиврівського районного суду Вінницької області, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 07.01.2026 о 13:12 год ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, достовірно будучи повідомленим та знаючи про наявність вищевказаної постанови Тиврівського районного суду Вінницької області, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, керував автомобілем марки «ЗАЗ Славута», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Миру у с. Черемошне Тиврівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, де був зупинений екіпажем РПП СПД № 1 відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про що складена постанова про адміністративне правопорушення від 07.01.2026 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним невиконання постанови суду, які викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати, вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій.

Суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними та відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, суд, вислухавши думки прокурора та обвинуваченого дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, розміру процесуальних витрат, долі речових доказів.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Підстав для звільнення обвинуваченого від відповідальності судом не встановлено, у зв`язку з чим обвинувачений підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд зважає на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, офіційного місця роботи не має, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, про скоєне жалкує.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь, складену Вінницьким районним відділом №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області від 29.05.2026 з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, згідно з якою встановлено середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення і небезпеки для суспільства, та з урахуванням встановлених ризиків орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Враховуючи вищезазначене, суд, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України, у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. На переконання суду таке покарання обвинуваченому буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.

Інші питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Викривачі у кримінальному провадженні відсутні, у зв`язку з чим винагорода викривачу не пропонувалась.

Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не заподіяна. Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні. Цивільні позови не заявлялись.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався і суд не вбачає підстав для його застосування.

Арешти на майно у даному кримінальному провадженні не накладались.

Витрати на залучення експертів під час досудового розслідування відсутні.

Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 50-53, 65-67, 382 КК України, ст. 100, 124, 126, 174, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речові докази, а саме: оптичний носій інформації "DVD-R" диск з відеоматеріалами з нагрудного відеореєстратора інспектора РПП СПД №1 відділення поліції №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області з подією вчиненого ОСОБА_4 07.01.2026 правопорушення, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

У відповідності до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошена резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1