Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №139/258/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/258/26

Провадження № 2/139/198/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області у складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю:

секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши в селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

У С Т А Н О В И В:

Сторони з 18 липня 2025 року перебувають у зареєстрованому шлюбі і мають двох спільних малолітніх дітей, в тому числі, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Відповідач проживає окремо від позивача та дитини, добровільно матеріальну допомогу на утримання сина не надає, тому 22 квітня 2026 року позивач звернулася до суду з вимогою про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на дитину в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж мінімальний гарантований розмір аліментів для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 23 квітня 2026 року отримано інформацію з підтвердженням зареєстрованого місця проживання відповідача в АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Ухвалою від 24 квітня 2026 року (а.с. 13) позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецьким районним судом та відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а відповідачу встановлено строк в 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Судову повістку - повідомлення разом з копією ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з доданими документами направлено відповідачу на зареєстровану адресу місця проживання 24 квітня 2026 року та вручено одержувачу 02 травня 2026 року (а.с. 16).

В перше судове засіданні сторони, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи (а.с. 15,16), не з`явилися. 13 травня 2026 року на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання (а.с. 17) про відкладення розгляду справи. З урахуванням обставини, що визначений судом строк на подання відзиву на момент судового засідання ще не закінчився, суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи (а.с. 18).

В судове засідання 02 червня 2026 року сторони не з`явилися.

Про час і місце розгляду справи позивач була належним чином повідомлена 19 травня 2026 року (а.с. 22). До початку судового засідання позивач телефонувала з мобільного номера НОМЕР_1 на телефон Мурованокуриловецького районного суду за номером 2-19-82 з клопотання розглянути справу без її участі, оскільки вона перебуває в лікарні (інфекційне відділення) з дитиною.

Від відповідача судова повістка-повідомлення повернулася без вручення з відміткою від 20 травня 2026 року (а.с. 20-21) про його відсутність за зареєстрованим місцем проживання. В той же час, відповідно до положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Крім того, його клопотання до суду (а.с. 17) свідчить, що він обізнаний про розгляд у цьому суді справи за позовом до нього. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутності. Крім того, слід зауважити, що на офіційному сайті «Судова влада України», за допомогою якого будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду, у режимі онлайн фіксуються дата і час кожного судового засідання всіх справ, які розглядаються судами України.

Відповідач відзив на позов чи будь-яких інших заяв по суті чи доказів не подав.

За приписами ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ЦПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України. Тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив про розгляд справи без участі сторін.

Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з урахуванням такого:

Із копії свідоцтва про шлюб (а.с. 4) слідує, що сторони із 18 липня 2025 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до свідоцтва про народження (копія на а.с. 5) сторони мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, з копії свідоцтва про народження (а.с. 6) та довідки старости Попелюхівського старостинського округу № 15/111 від 21.04.2026 (а.с. 7), а також з рішення Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області від 26 вересня 2017 року у справі № 139/750/17 (в ЄДРСР № 69106274), яке набрало законної сили 07 жовтня 2017 року, вбачається, що сторони мають також спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого відповідач сплачує аліменти.

Статтею 180 СК України приписано, що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Довідкою старости Попелюхівського старостинського округу № 15/110 від 21 квітня 2026 року (а.с. 6) стверджується заява позивача про те, що дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач належними доказами цю обставину не спростував.

Нормами Сімейного кодексу України передбачено обов`язок батьків утримувати своїх дітей з моменту їх народження до досягнення ними повноліття. Такий обов`язок є рівною мірою обов`язком як матері так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи припинено їх шлюб.

Форма і спосіб утримання дітей визначається за домовленістю між батьками дитини (частини 1 і 2 ст. 181 СК України). Як вбачається із позовної заяви, такої домовленості між сторонами не досягнуто, а тому позивач правомірно звернулася до суду за захистом своїх та дитини права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Позивач заявила вимогу про стягнення аліментів у частці від заробітку, а тому ця її вимога підлягає до беззаперечного задоволення.

Сімейне законодавство (ст. 182 СК України) зобов`язує суд при визначенні розміру аліментів враховувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних осіб, рухомого і нерухомого майна, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує наступне:

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Позивач у позовній заяві вказала, що відповідач утримання молодшому сину не надає. Сам відповідач таких тверджень не спростував, відомостей про свою непрацездатність він суду не надав.

Практика Верховного Суду (наприклад постанови від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19) ґрунтується на тому, що діти мають право на належне забезпечення дитини, що не можна компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Тому, враховуючи, що рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 26 вересня 2017 року у справі № 139/750/17 (в ЄДРСР № 69106274), яке набрало законної сили 07 жовтня 2017 року, із ОСОБА_2 на старшого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), суд вважає, що розумним і таким, що відповідає інтересам обох сторін та їх малолітнього сина ОСОБА_5 , буде визначення розміру аліментів як 1/4 частина від заробітку відповідача щомісячно, але не менше встановленого законодавством мінімуму.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільняються позивачі за позовами про стягнення аліментів. Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). Тобто, станом на день розгляду справи в суді (ч. 3 ст. 3 ЦПК України), мінімальна ставка судового збору за позовами майнового характеру становить 1331 гривня 20 копійок. Саме таку суму судового збору слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Керуючись ст.ст. 180, 182, 183 СК України, ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст. 7, 12, 259, 263-265, 268, 275, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), починаючи із 22 квітня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1331 (тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: _____________________