Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №136/2204/25 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2204/25

провадження № 2/136/862/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 травня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Козаченко А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частки земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника, звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частки земельної ділянки.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області у цивільній справі № 136/2429/23 від 21.05.2024 визнано нерухоме майно, зокрема житловий будинок з господарськими спорудами розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 93,7 кв.м., житловою площею 58,0 м.кв., що складається із будинку літ. А, куди входять - сіни «1-I», коридор «1-1»; кімнати - «1-2», кімнати - «1-3», кімнати - «1-4», кімнати - «1-5», кухня «1- 6», котельня «1-7», ванна «1-8»; сіни - «а», убиральні - «Б», Погреб - «п/а» - майном спільної сумісної власності подружжя позивача та відповідача, а також визнано за ОСОБА_1 , право власності на частину вказаного житлового будинку із господарськими спорудами. Вказане право власності на частку житлового будинку із погосподарськими спорудами було зареєстровано в Єдиному Державному реєстрі прав на нерухоме майно. На даний час позивач, являється власником частки житлового будинку із господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 . В 2021 році на підставі рішення Липовецької міської ради Вінницької області від 18.11.2021 відповідачем було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі під належним вказаним будинком, та зареєстровано на його ім`я право власності на вказану земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 . За відповідачем було зареєстровано право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1 га з кадастровим №0522210100:01:001:2940, за адресою АДРЕСА_1 , що розташована під будинком частка якого належить позивачу. На даний час позивачка звернулась до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації на її ім`я частки вказаної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1 га з кадастровим №0522210100:01:001:2940, що розташована під будинком частка якого належить позивачу на праві приватної власності, за адресою АДРЕСА_1 , однак їй було відмовлено у проведенні такої реєстрації оскільки, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за відповідачем. Внаслідок викладеного позивач не має можливості належним чином оформити право власності на частку земельної ділянки під належною їй часткою будинку на своє ім`я, і змушена звернутись до суду із позовом про визнання права власності на частку земельної ділянки. Вищевказане стало приводом для звернення до суду.

Ухвалою суду від 02.12.2025 призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав, повідомлявся про день та час розгляду справи шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, яка була встановлена судом за інформацією відповідного органу, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Однак, судові виклики повернуто до суду 10.12.2025, 14.01.2026, 17.03.2026 та 14.04.2026 за відомостями Укрпошти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений.

Сторонами не врегульовано спір до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.02.2026 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Представник позивача на адресу суду подав заяву з проханням про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач у жодне судове засідання не з`явився.

Тому суд, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд зауважує, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови повідомлення його належним чином про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд проводить розгляд справи у даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, при цьому не здійснюючи фіксацію судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області у цивільній справі № 136/2429/23 від 21.05.2024 (а.с. 5-6) визнано нерухоме майно, зокрема житловий будинок з господарськими спорудами розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 93,7 кв.м., житловою площею 58,0 м.кв., що складається із будинку літ. А, куди входять - сіни «1-I», коридор «1-1»; кімнати - «1-2», кімнати - «1-3», кімнати - «1-4», кімнати - «1-5», кухня «1-6», котельня «1-7», ванна «1-8»; сіни - «а», убиральні - «Б», Погреб - «п/а» - майном спільної сумісної власності подружжя позивача та відповідача, а також визнано за ОСОБА_1 , право власності на частину вказаного житлового будинку із по господарськими спорудами.

Вказане право власності на частку житлового будинку із погосподарськими спорудами було зареєстровано в Єдиному Державному реєстрі прав на нерухоме майно (а.с. 7).

Представник позивача в позові зазначив, що в 2021 році на підставі рішення Липовецької міської ради Вінницької області від 18.11.2021 відповідачем було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі під вказаним вище будинком, та зареєстровано на його ім`я право власності на вказану земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 (а.с. 10-12).

Згідно витягу із Державного земельного кадастру НВ-9985038342025 від 07.11.2025 за відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1 га з кадастровим №0522210100:01:001:2940, за адресою АДРЕСА_1 , що розташована під будинком частка якого належить позивачу ОСОБА_1 (а.с. 9).

На даний час позивачка звернулась до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації на її ім`я частки вказаної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1 га з кадастровим №0522210100:01:001:2940, що розташована під будинком частка якого належить позивачу на праві приватної власності, за адресою АДРЕСА_1 , однак їй було відмовлено у проведенні такої реєстрації оскільки, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за відповідачем.

За встановлених судом обставин позивач позбавлена можливості реалізувати свої п рава на частку земельної ділянки.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно положень статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 вказаної статті визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно положень ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно положень ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до положень ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Стаття 392 Цивільного кодексу України визначає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Внаслідок викладеного позивач не має можливості належним чином оформити право власності на частку земельної ділянки під належною їй часткою будинку і тому звернулась до суду із позовом про визнання права власності на частку земельної ділянки.

Вказані обставини підтверджуються: Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області у цивільній справі № 136/2429/23 від 21.05.2024 та витягом із ДРРП; витягом із ДРРП на земельну ділянку; Витягом із ДЗК на земельну ділянку; витягом із нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Суд, оцінюючи надані позивачем докази вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач і які не оспорює відповідач і на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про визнання права власності на частку земельної ділянки, ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору керується Главою 8 ЦПК України, а тому, враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору, в розмірі 1790,00 грн, сплаченого нею при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 258–259, 263–265, 273–279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про визнання права власності на частку земельної ділянки - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1 га з кадастровим №0522210100:01:001:2940, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1790 (одна тисяча сімсот дев`яносто) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Д. Іванець