Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №910/10723/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 17 травня 2026 р.

Справа: №910/10723/25

Суддя: Пономаренко Є.Ю.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2026 р. Справа№ 910/10723/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,

за участю представників:

від позивача - Кушнір Р.Ю.,

від відповідача - Михайлов А.Л.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі №910/10723/25 (суддя Літвінова М.Є.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Холдинг" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 609 754, 00 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний Холдинг" (далі - позивач, ТОВ "Будівельний Холдинг") звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПрАТ "ХК "Київміськбуд") про стягнення 609 754,00 грн, з яких: 430 000,00 грн основного боргу, 3% річних у розмірі 37 189,00 грн та 142 565,00 грн інфляційних витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань у частині оплати отриманого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі №910/10723/25 позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 605 810 (шістсот п`ять тисяч вісімсот десять) грн 09 коп., з яких: 430 000 (чотириста тридцять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 37 105 (тридцять сім тисяч сто п`ять) грн 38 коп. та 138 704 (сто тридцять вісім тисяч сімсот чотири) грн 71 коп. інфляційних витрат, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 269 (сім тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн 72 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманого товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт вказує наступне:

більшість поданих видаткових накладних (зокрема №№ 2501, 2601, 2701, 2801, 2901, 3001) не є належно оформленими документами, які підтверджують поставку товару;

невиконання чи/або прострочення зобов`язань ПрАТ "ХК "Київміськбуд" сталося чи могло статися з незалежних обставин, які визнані форс-мажорними обставинами (обставиною непереборної сили). Відповідно відсутні підстави для нарахування згідно ст. 625 ЦК України індексу інфляції та 3% річних;

позивачем пропущено строки позовної давності;

наявні підстави для зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

27.10.2021 між ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (далі - Замовник) та ТОВ "Будівельний Холдинг" (далі - Постачальник) був укладений Договір поставки №988/з (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник в порядку і на умовах, передбачених даним Договором, протягом 2021 - 2022 років, зобов`язується поставити та передати у власність Замовника сухі будівельні суміші та лакофарбові матеріали для об?єктів Замовника, далі за текстом - Товар, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити його вартість, відповідно до умов даного Договору.

Кількість Товару, його характеристики, обумовлюються у заявках Замовника. Одержувачами Товару можуть бути підприємства Замовника. Найменування Одержувачів Замовник надсилає листом-повідомленням (п. 1.2. та п. 1.4. Договору).

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний при постачанні Товару за цим Договором, надати сертифікат відповідності, паспорт та супровідну документацію.

Згідно з п. 3.1. Договору, загальна ціна цього Договору становить 40 000 000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 6 666 666,67 грн.

Ціна за одиницю Товару обумовлена у Специфікації на поставку Товару (Додаток № 1 до даного Договору) та відображається у видаткових накладних Постачальника (п. 3.2. Договору).

Умовами п. 3.3. Договору передбачено, що загальна ціна Договору може бути зменшена у випадку зменшення обсягів закупівлі Товару або згідно листа-повідомлення Постачальника про зменшення ціни на Товар, відповідно до фактичних цін на момент передачі Товару Замовнику. Замовник має право зменшити обсяг закупівлі Товару залежно від потреб (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, Замовник здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника у строк не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після дати поставки партії Товару Постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4. даного Договору.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що датою поставки Товару вважається день, в який Товар фактично переданий від Постачальника до Замовника на місце поставки, визначене Замовником у заявці, в належній якості, кількості та з необхідним пакетом документів, до якого входять: товарно-транспортна накладна; сертифікат (паспорт) якості виробника; видаткова накладна; гарантійні документи та документи, що гарантують якість та відповідність поставленого.

Право власності на Товар виникає у Замовника з дати поставки Товару Постачальником (п. 5.5. Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору, Замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі, відповідно до розділу 4 цього Договору, здійснювати оплату вартості Товару (пп. 6.1.1.); приймати поставлений Товар, згідно з умовами цього Договору (пп. 6.1.2.).

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором та заявок Замовника (пп. 6.3.1. п. 6.3. Договору).

Відповідно до п. 9.1. Договору, сторони не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором у випадку настання форс-мажорних обставин, а саме: стихійного лиха, військових дій, терористичних актів, блокад і страйків тощо за умови, що ці обставини безпосередньо вплинули на виконання зобов`язань за цим Договором.

Сторони також не відповідають за наслідки прийняття рішень органами законодавчої, виконавчої влади, іншими державними органами, які роблять неможливими для сторін виконання своїх зобов`язань за цим Договором (п. 9.2. Договору).

Умовами п. 9.3. Договору передбачено, що якщо виконання зобов`язань за цим Договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається пропорційно до часу дії форс-мажорних обставин.

Початок та період дії вказаних обставин підтверджує сторона, яка підпала під дію таких обставин, довідкою відповідного органу (п. 9.4. Договору).

Згідно з п. 9.5. Договору, по закінченню дії форс-мажорних обставин сторони повинні вжити всіх можливих зусиль для усунення або зменшення всіх наслідків, викликаних такими обставинами.

Цей Договір набирає чинності з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь - якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе за цим Договором зобов`язань (п. 11.1. Договору).

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що сторони домовились, що всі зміни до цього Договору оформлюються шляхом підписання Додаткових угод.

Невід`ємними додатками до цього Договору є: Додаток № 1 - Специфікація на поставку Товару (п. 11.6. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ним на виконання умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 686 798,64 грн з ПДВ без претензій по кількості та якості, що підтверджується наданими у матеріали справи копіями видаткових накладних: № 101 від 10.01.2022 на суму 14 230,08 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність № 8884 від 01.01.2022), № 301 від 31.01.2022 на суму 71 370,72 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність № 8884 від 01.01.2022), № 501 від 04.02.2022 на суму 12 597,12 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність № 8966 від 01.02.2022), № 601 від 04.02.2022 на суму 16 796,16 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність № 8966 від 01.02.2022), № 701 від 04.02.2022 на суму 16 796,16 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність № 8966 від 01.02.2022), № 801 від 04.02.2022 на суму 16 796,16 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність № 8966 від 01.02.2022), № 901 від 11.02.2022 на суму 71 150,40 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність №8966 від 01.02.2022), № 1001 від 11.02.2022 на суму 21 384,00 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність № 8966 від 01.02.2022), № 1101 від 11.02.2022 на суму 21 384,00 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність №8966 від 01.02.2022), № 1501 від 16.02.2022 на суму 7 027,20 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність №8966 від 01.02.2022), № 1601 від 17.02.2022 на суму 33 203,76 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність №8966 від 01.02.2022), № 1701 від 17.02.2022 на суму 13 733,28 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність № 8966 від 01.02.2022), № 1801 від 17.02.2022 на суму 6 048,00 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність №8966 від 01.02.2022), № 1901 від 18.02.2022 на суму 9 201,60 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність №8966 від 01.02.2022), № 2001 від 18.02.2022 на суму 4 600,80 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність №8966 від 01.02.2022), № 2101 від 18.02.2022 на суму 49 507,20 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність № 8966 від 01.02.2022), № 2201 від 18.02.2022 на суму 26 870,70 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність №8966 від 01.02.2022), № 2301 від 18.02.2022 на суму 140 759,70 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність № 8966 від 01.02.2022), № 2401 від 21.02.2022 на суму 12 096,00 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність №8966 від 01.02.2022), № 2501 від 23.02.2022 на суму 9 201,60 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність №8966 від 01.02.2022), № 2601 від 23.02.2022 на суму 9 201,60 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність №8966 від 01.02.2022), № 2701 від 23.02.2022 на суму 13 802,40 грн (інженер-консультант Збітнєва О.М. довіреність № 8966 від 01.02.2022), № 2801 від 23.02.2022 на суму 37 500,00 грн, № 2901 від 23.02.2022 на суму 37 500,00 грн, №3001 від 23.02.2022 на суму 14 040,00 грн та довіреностей № 8884 від 01.01.2022 та № 8966 від 01.02.2022, виданих ПрАТ "ХК "Київміськбуд" інженеру-консультанту (будівництво) Збітнєва О.М.

Для оплати отриманого відповідачем товару, позивачем були виставлені рахунки на оплату по замовленню на загальну суму 686 798,64 грн з ПДВ, а саме: №1 від 10.01.2022 на суму 14 230,08 грн, № 3 від 26.01.2022 на суму 71 370,72 грн, № 5 від 04.02.2022 на суму 12 597,12 грн, № 6 від 04.02.2022 на суму 16 796,16 грн, № 7 від 04.02.2022 на суму 16 796,16 грн, № 8 від 04.02.2022 на суму 16 796,16 грн, № 9 від 10.02.2022 на суму 71 150,40 грн, № 10 від 11.02.2022 на суму 21 384,00 грн, № 11 від 11.02.2022 на суму 21 384,00 грн, № 15 від 15.02.2022 на суму 7 027,20 грн, № 16 від 17.02.2022 на суму 33 203,76 грн, № 17 від 17.02.2022 на суму 13 733,28 грн, № 18 від 17.02.2022 на суму 6 048,00 грн, № 19 від 18.02.2022 на суму 9 201,60 грн, № 20 від 18.02.2022 на суму 4 600,80 грн, № 21 від 18.02.2022 на суму 49 507,20 грн, № 22 від 18.02.2022 на суму 26 870,70 грн, №23 від 18.02.2022 на суму 140 759,70 грн, № 24 від 21.02.2022 на суму 12 096,00 грн, № 25 від 23.02.2022 на суму 9 201,60 грн, № 26 від 23.02.2022 на суму 9 201,60 грн, № 27 від 23.02.2022 на суму 13 802,40 грн, № 28 від 23.02.2022 на суму 37 500,00 грн, № 29 від 23.02.2022 на суму 37 500,00 грн, № 30 від 23.02.2022 на суму 14 040,00 грн.

Як зазначає позивач, оскільки наявна заборгованість відповідачем сплачена не була, в серпні 2024 року ОСОБА_2., яка є співзасновником ТОВ "Будівельний Холдинг" та діяла на підставі довіреності від 01.08.2024, копія якої надана в матеріали справи, в інтересах ТОВ "Нова Будівельна Гілдія", ТОВ "Будівельний Холдинг" та ТОВ "Будівельна Гілдія України" організована зустріч з керівником ПрАТ "ХК "Київміськбуд" ОСОБА_1 , з яким по кожному контракту, укладеному з зазначеними компаніями, в тому числі з позивачем, було погоджено графік погашення заборгованості від 12.08.2024, зокрема, по спірному Договору поставки № 988/з від 27.10.2021 погоджена погашення заборгованість у загальному розмірі 646 798,64 грн (у 2024 році - 266 798,64 грн + у 2025 році 300 000,00 грн), у наступному порядку:

- у серпні 2024 року у розмірі 56 798,64 грн, у вересня 2024 року у розмірі 60 000,00 грн, у жовтні 2024 року у розмірі 50 000,00 грн, у листопаді 2024 року у розмірі 50 000,00 грн, у грудні 2024 року у розмірі 50 000,00 грн, всього за 2024 рік у розмірі 266 798,64 грн;

- у січні 2025 року у розмірі 76 000 грн, у лютому 2025 року у розмірі 76 000,00 грн, у березні 2025 року у розмірі 76 000,00 грн, у квітні 2025 року у розмірі 76 000,00 грн, у травні 2025 року у розмірі 76 000,00 грн, всього за 2025 рік у розмірі 300 000,00 грн.

Проте, відповідачем було здійснено оплату за погодженим графіком погашення заборгованості лише частково у загальному розмірі 256 798,64 грн, що підтверджується наданими в матеріали справи копіями платіжних інструкцій №1186 від 29.08.2024 на суму 56 798,64 грн, № 49 від 23.01.2025 на суму 100 000,00 грн та № 275 від 13.03.2025 на суму 100 000,00 грн (призначення платежу: за клейові суміші по договору 988/З від 27.10.2021 не підп. під дію ЗУ№ 922 від 25.12.15 (п. 3 ч. 1 ст. 2)).

07.04.2025 головою правління-президентом ПрАТ "ХК "Київміськбуд" ОСОБА_1 було надано позивачу лист № 506/0/2-25, в якому повідомлено, що станом на 07.04.2025 ПрАТ "ХК "Київміськбуд" має заборгованість перед групою компаній ТОВ "Нова Будівельна Гілдія", ТОВ "Будівельний Холдинг" та ТОВ "Будівельна Гілдія України" на загальну суму 2 801 715, 19 грн, та гарантовано виконання своїх боргових зобов`язань.

Оскільки, сума заборгованості згідно спірного Договору поставки та погодженого графіку погашення заборгованості відповідачем в повному обсязі сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що більшість поданих видаткових накладних (зокрема №№ 2501, 2601, 2701, 2801, 2901, 3001) не є належно оформленими документами, які підтверджують поставку товару, оскільки оформлені всупереч вимогам до оформлення видаткової накладної згідно частини другої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, оскільки зазначені видаткові накладні не мали належних реквізитів відповідальних осіб (ПІБ, печатки) та їх повноважень (не вказано документ на підставі якого надані повноваження на підписання первинних документів - довіреність чи ін.).

Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом, видаткові накладні № 101 від 10.01.2022 на суму 14 230,08 грн, № 301 від 31.01.2022 на суму 71 370,72 грн, № 501 від 04.02.2022 на суму 12 597,12 грн, № 601 від 04.02.2022 на суму 16 796,16 грн, № 701 від 04.02.2022 на суму 16 796,16 грн, № 801 від 04.02.2022 на суму 16 796,16 грн, №901 від 11.02.2022 на суму 71 150,40 грн, № 1001 від 11.02.2022 на суму 21 384,00 грн, № 1101 від 11.02.2022 на суму 21 384,00 грн, № 1501 від 16.02.2022 на суму 7 027,20 грн, № 1601 від 17.02.2022 на суму 33 203,76 грн, № 1701 від 17.02.2022 на суму 13 733,28 грн, № 1801 від 17.02.2022 на суму 6 048,00 грн, № 1901 від 18.02.2022 на суму 9 201,60 грн, № 2001 від 18.02.2022 на суму 4 600,80 грн, №2101 від 18.02.2022 на суму 49 507,20 грн, № 2201 від 18.02.2022 на суму 26 870,70 грн, № 2301 від 18.02.2022 на суму 140 759,70 грн, № 2401 від 21.02.2022 на суму 12 096,00 грн, №2501 від 23.02.2022 на суму 9 201,60 грн, № 2601 від 23.02.2022 на суму 9 201,60 грн, № 2701 від 23.02.2022 на суму 13 802,40 грн, на загальну суму 597 758,64 грн з ПДВ підписані інженером-консультантом (будівництва) Збітнєва О.М. на підставі довіреностей № 8884 від 01.01.2022 (строк дії до 31.01.2022) та №8966 від 01.02.2022 (строк дії до 28.02.2022), виданих ПрАТ "ХК "Київміськбуд".

Видаткові накладні № 2801 від 23.02.2022 на суму 37 500,00 грн, № 2901 від 23.02.2022 на суму 37 500,00 грн, № 3001 від 23.02.2022 на суму 14 040,00 грн, на загальну суму 89 040,00 грн з ПДВ мають лише підпис особи, яка здійснила отримання товару від відповідача, проте указані недоліки відсутності вказівки на посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, за наявності інших обов`язкових реквізитів, не позбавляють спірні видаткові накладні доказової сили як первинного документа, яким оформлено операцію поставки товару між сторонами.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15).

Апеляційний господарський суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Слід зазначити, що відповідачем не заперечувався факт поставки товари.

Між тим, на підтвердження наявності розміру заявленої до стягнення заборгованості відповідача, позивачем наданий графік погашення заборгованості 12.08.2024, підписаний керівником ПрАТ "ХК "Київміськбуд" ОСОБА_1., що відповідачем не заперечується та не спростовується.

Вказаним графіком погоджено, зокрема, погашення заборгованості по спірному Договору поставки № 988/з від 27.10.2021 у загальному розмірі 646 798,64 грн (у 2024 році - 266 798,64 грн + у 2025 році 300 000,00 грн), відповідно до погоджених платежів якого відповідачем було здійснено часткові оплати на загальну суму 256 798,64 грн, що підтверджується наданими в матеріали справи копіями платіжних інструкцій № 1186 від 29.08.2024 на суму 56 798,64 грн, № 49 від 23.01.2025 на суму 100 000,00 грн та № 275 від 13.03.2025 на суму 100 000,00 грн (призначення платежу: за клейові суміші по договору 988/З від 27.10.2021 не підп. під дію ЗУ№ 922 від 25.12.15 (п. 3 ч. 1 ст. 2)).

Також, 07.04.2025 головою правління-президентом ПрАТ "ХК "Київміськбуд" ОСОБА_1 було надано позивачу лист № 506/0/2-25, яким підтверджено наявність, станом на 07.04.2025, заборгованості відповідача перед групою компаній ТОВ "Нова Будівельна Гілдія", ТОВ "Будівельний Холдинг" та ТОВ "Будівельна Гілдія України" у загальному розмірі 2 801 715,19 грн, яка складається, зокрема, із заборгованості у розмірі 340 000,00 грн за спірним Договором поставки № 988/з від 27.10.2021, що відповідачем також не заперечується та не спростовано.

Також, суд вказує, що відповідачем було здійснену часткову оплату.

Отже, апеляційний суд вважає, що наданими позивачем доказами у сукупності підтверджуються обставини поставки товару відповідачу на заявлену до стягнення суму.

Апелянт також зазначає, що надані копії видаткових накладних не в повній мірі підтверджують заборгованість (необхідний пакет документів згідно п. 5.4. Договору не доданий до матеріалів справи).

Зі змісту норми частини першої ст. 692 ЦК України вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Разом з тим, згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, товар прийнятий відповідачем без заперечень та без зазначення про відсутність при прийманні товару повного пакету документів передбаченого п. 5.4. Договору, доказів протилежного суду надано не було.

Стосовно доводів апелянта про те, що невиконання чи/або прострочення зобов`язань ПрАТ "ХК "Київміськбуд" сталося чи могло статися з незалежних обставин, які визнані форс-мажорними обставинами (обставиною непереборної сили), а саме: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022, що засвідчено листом Торгово-промислової палати України вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, опублікованим на офіційному веб-сайті, слід зазначити наступне.

Так, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан, який продовжено численними Указами Президента України, зокрема, Указом Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 4643-IX від 21.10.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за Договором.

Так, відповідно до частини першої ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі ТПП України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", ТПП України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.

Відповідно до частини третьої ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Поряд з цим, згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 25.01.2022 у справі №905/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих що собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для нього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В той же час, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати отриманих товарів за спірним Договором поставки внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Слід зазначити, що сторонами в п. 9.3. Договору було погоджено умову, що якщо виконання зобов`язань за цим Договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії. Початок та період дії вказаних обставин підтверджує сторона, яка підпала під дію таких обставин, довідкою відповідного органу (п. 9.4. Договору).

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин.

Посилаючись на агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022, як обставину непереборної сили (форс-мажор), відповідач зазначав, що невиконання чи/або прострочення зобов`язань ПрАТ "ХК "Київміськбуд" сталося чи могло статися з незалежних обставин, однак відповідних доказів суду надано не було.

За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин - агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022, як підставу для звільнення його від відповідальності за порушення строків оплати поставлених позивачем товарів є необґрунтованими, а існування воєнного стану на території України не є свідченням наявності обставин непереборної сили в контексті виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

У постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №913/869/14 вказано: "Разом із тим ст.617 ЦК встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст.625 ЦК, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК). Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами".

Колегія суддів вказує, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 вересня 2023 року у справі №910/8741/22.

Щодо доводів апелянта про необхідність зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025р. у справі №903/602/24 наведено наступні правові висновки: "Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.".

У справі, яка переглядається, відсотки річних було стягнуто у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 ЦК України) - 3 %.

Таким чином, колегія суддів вважає відсутніми підстави для зменшення заявлених позивачем до стягнення нарахувань.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Періодом поставки є 10.01.2022 - 23.02.2022.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

В свою чергу, Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.

Цей Закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 03.09.2025, а з 04.09.2025 строк позовної давності був поновлений.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Отже, щодо позовних вимог у даній справі позовна давність станом на 02 квітня 2020 року не спливла (оскільки строк виконання зобов`язання ще не настав) та цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився до 03.09.2025, а з 04.09.2025 строк позовної давності був поновлений.

З позовом у даній справі позивач звернувся 27.08.2025.

Отже, позовна давність не була пропущена позивачем.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі №910/10723/25 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена: 01.06.2026 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua