Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №910/10136/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2026 р. Справа№ 910/10136/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Руденко М.А.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Волощук П.Ю. (в залі суду);

від відповідача: Ковальчук Ю.О. (в залі суду);

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025, повний текст якого складений 22.12.2025

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025

у справі № 910/10136/25 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 16 710 829,87 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - Підприємство): 12 052 838,68 грн заборгованості, що утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 25.01.2017 №13070/01 (далі - Договір; в редакції додаткової угоди до Договору від 02.07.2019 №377/01 [далі - Додаткова угода]); 1 056 501,92 грн 3% річних і 3 601 489,27 грн втрат від інфляції, а всього 16 710 829,87 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі №910/10136/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 16 710 829,87 грн задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» 12 052 838 грн 68 коп. основної заборгованості; 1 052 723 грн 24 коп. 3% річних; 3 581 626 грн 69 коп. втрат від інфляції та 200 246 грн 27 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

18.12.2025 Товариство подало суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з відповідача 83 554,15 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі №910/10136/25 в частині задоволених позовних вимог. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/10136/25 в частині стягнутих витрат. Ухвалити нове рішення, котрим відмовити в повному обсязі Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» у задоволенні позовних вимог та вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом першої інстанції не враховано алгоритм розрахунків за відпущену електроенергію за «зеленим» тарифом, а саме: за існуючого алгоритму розрахунків, обов`язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді. Водночас, наявність заборгованості ОСП перед Гарантованим покупцем щодо наданої у розрахунковому місяці послуги виключає виникнення зобов`язання Гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за послугу у такому місяці.

Також, на думку скаржника, судом першої інстанції не враховано наявність заборгованості позивача перед відповідачем та відповідно право Гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків. Скаржник вказує на те, що позивач має заборгованість перед Гарантованим покупцем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця на розмір якої зменшуються спірні зобов`язання Гарантованого покупця. Відповідно до пп. 12 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови від 03.04.2024 № 652) Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.

Скаржник вказує на те, що у межах виконання Договору БГ Гарантованим покупцем складено та направлено на адресу позивача акти приймання-передачі послуги з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, акти коригування до ним, акти приймання-передачі послуги з відшкодування вартості відхилення та актів коригування до них. Частину актів приймання-передачі послуги з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця та актів коригування до них, а також частину актів приймання-передачі послуги з відшкодування вартості відхилення та актів коригування до них позивач підписав, однак від підписання актів за інші розрахункові періоди відмовився. При цьому, спір у відповідності до п. 3.4 Договору БГ позивач не ініціював, що свідчить про підписання зазначених актів обома сторонами. Станом на час розгляду справи позивач має перед відповідачем заборгованість у розмірі 6 162 398,37 грн за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, що підтверджується оборотом рахунку 3618. Отже, враховуючи існуючий борг позивача перед відповідачем за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, в силу положень підпункт 12 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6 162 398,37 грн задоволенню не підлягають.

Скаржник зазначає про те, що судом першої інстанції не враховано те, що Відповідач при оплаті вартості електроенергії за укладеним Договором діяв і діє в рамках чинного законодавства, яке регулює правовідносини сторін на ринку електричної енергії, а отже прострочення грошового зобов`язання відсутнє як таке, при цьому, нарахування 3% річних та інфляційних втрат до 01.05.2024 є неправомірним та суперечить висновкам ОП КГС ВС у справі № 910/4439/23.

На думку скаржника, судом не взято до уваги, що при підготовці заяв по суті, наданих Позивачем під час розгляду даної справи, не мало місце збирання значного об`єму доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, що виключає необхідність значних витрат спеціаліста в галузі права на підготовку позовів у справах даної категорії. Здійснення відображення в позовній заяві відомостей щодо розрахунків між сторонами, що наведені в документах підписаними між позивачем та відповідачем не вимагає значних витрат часу. При підготовці заяв по суті, наданих Позивачем під час розгляду даної справи також не було необхідним збирання значного об`єму доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, що виключає необхідність значних витрат спеціаліста в галузі права на підготовку позовів у справах даної категорії. Обставини справи свідчать, що підготовка справи до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, а ціна позову могла бути розрахована простим математичним шляхом або шляхом застосування онлайн-калькуляторів, які є у відкритому доступі та не потребують спеціальних знань для застосування.

Скаржник вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу, відтак заявлена до стягнення сума фактично і не може вважатись витратами.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що Загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за період лютий-липень 2022 року складає 12 052 838,68 грн. та підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії за період: лютий-липень 2022 року. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідач у встановлені строки оплату відпущеної йому електричної енергії за «зеленим» тарифом належним чином не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Позивач зазначає, що наведені скаржником положення постанов НКРЕКП не передбачають автоматичного зарахування боргу, а надають право відповідачу на вчинення дій зі зменшення рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення. Відповідач разом із відзивом на позовну заяву не надав доказів реалізації зазначеного права, адже ДП «Гарантований покупець» мав можливість вчинити дії на реалізацію свого права зменшення розрахунків шляхом надіслання позивачу заяви про зарахування однорідних вимог та підписання додаткової угоди до Договору. Тобто, відповідач мав чітко визначити, на які саме суми, за які періоди, та згідно яких актів ним реалізовано право на зменшення рівня розрахунків. Проте зазначеним правом відповідач не скористався та доказів суду не надав. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у справі № 910/14450/24.

Також позивач зазначає про те, що як вказав Верховний Суд у постанові у справі №910/6185/23, у наказі №206: - мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством «Гарантований покупець»; - наказ не звільняє Державне підприємство «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару;- наказ не змінює обов`язок Державного підприємства «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. А у постанові Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 об`єднана палата зазначила, що висновки господарських судів попередніх інстанцій в частині наявності у відповідача обов`язку з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану та Наказів №140 та №206 є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та приписам Наказів №140 та №206.

Позивач вказує на те, що у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа. У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на конкретне зобов`язання. Крім того, Відповідачем не надано до Суду доказів повідомлення Позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався Відповідач у своєму відзиві. За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими. При цьому, введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд правомірно відхилив відповідні заперечення відповідача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції, позивач вказує на те, що складність справи, значення її для відновлення грубо порушених Відповідачем прав та законних інтересів Позивача, тривалість такого порушення, ціни позову, особливе нормативне регулювання правовідносин між учасниками спору, обсяг виконаних робіт (наданих послуг) Адвокатським об`єднанням «Пріоритет», кількість затраченого часу на виконання завдання Позивача свідчить про адекватність та співмірність суми гонорару у цій справі. Позивач вважає, що скаржником не надано доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про наявність підстав зменшити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню, як заявлено в його запереченнях. Твердження відповідача про невідповідність потраченого часу на підготовку та ведення справа у суді першої інстанції є необґрунтованими та зводяться суто до позиції щодо меншої їх тривалості, без аналізу та спростування часу витраченого загалом на представництво інтересів клієнта.

Також позивач вказує на те, що підписаний між позивачем та АО «Пріоритет» Акт про надані послуг від 16.12.2025 фіксує факт надання послуг, а тому витрати на професійну правничу допомогу, є документально підтвердженими, співмірними з урахуванням складності справи, витраченого часу та обсягом наданих послуг. Посилання відповідача на інші справи, які веде адвокат Волощук П.Ю. про стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець» не заслуговує на увагу суду, оскільки дані справи стосуються представництва інтересів інших юридичних осіб, мають інший обсягу послуг, та відповідно стосуються інших договорів, мають іншу ціну позову. Вартість послуг професійної правничої допомоги АО «Пріоритет» з іншими клієнтами не може братись до уваги під час вирішення даної справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача у суді апеляційної інстанції становить - 83 554,15 грн та повідомив, що докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2026, справу №910/10136/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевича А.Г. - головуючого судді; суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

13.01.2026 суддею Північного апеляційного господарського суду Сулімом В.В. заявлено самовідвід з метою виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді при розгляді апеляційної скарги, недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості складу суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 заяву судді Суліма В.В. про самовідвід у справі № 910/10136/25 задоволено. Матеріали справи № 910/10136/25 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/10136/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевича А.Г. - головуючого судді; суддів Руденко М.А., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/10136/25 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 300 369,40 грн;

28.01.2026 о 16:49 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 було доставлено Приватному підприємству «АГРОПРОДОПТ» в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026.

09.02.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 102 від 30.01.2026 у розмірі 300 369,40 грн, що свідчить про сплату судового збору.

Враховуючи усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/10136/25. Призначено справу № 910/10136/25 до розгляду у судовому засіданні 04.03.2026.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/10136/25 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників у судове засідання та правова позиція

Представник позивача у судовому засіданні 04.03.2026 просив рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 та додаткове рішення від 22.12.2025 у справі № 910/10136/25 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.03.2026 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі №910/10136/25 в частині задоволених позовних вимог та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/10136/25 в частині стягнутих витрат, ухвалити нове рішення, котрим відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог та вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 25.01.2017 між позивачем та відповідачем укладено Договір, за умовами якого позивач, за договором ВАД, зобов`язався продавати, а відповідач, за договором ДПЕ, зобов`язався купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ), Підприємством та Товариством (виробник за «зеленим» тарифом) 02.07.2019 укладена Додаткова угода, якою сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та замінити статті 1 - 10 Договору статтями 1 - 8 в новій редакції; виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а Підприємство зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641).

Так, Договором передбачено таке:

- за Договором продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку №641 або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 [далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами] (пункт 1.1 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);

- Договором гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку №641 або Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 1.2 Договору доповнений додатковою угодою від 26.02.2021 №871/01/21);

- сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком №641, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №308, та керуються їх положеннями і положеннями законодавства України при виконанні Договору (пункт 2.1 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);

- продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (пункт 2.3 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);

- продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку №641, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України (пункт 2.4 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);

- вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку №641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (пункт 2.5 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);

- розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця визначається згідно з главою 9 Порядку (пункт 2.6 Договору доповнений додатковою угодою від 26.02.2021 №871/01/21);

- обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку №641 або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);

- розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);

- оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.3 Договору у редакції додаткової угоди від 26.02.2021 №871/01/21);

- гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку №641 (пункт 4.5 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 №966/01/20);

- якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив «зелений» тариф виробнику, Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу [до 01.01.2030] (пункт 7.4 Договору).

Так, сторонами протягом лютого-липня 2022 року було підписано такі акти купівлі-продажу електричної енергії: від 28.02.2022 (за лютий 2022 року) на суму 1 389 513,52 грн з ПДВ; від 31.03.2022 (за березень 2022 року) на суму 1 752 328,72 грн з ПДВ; від 30.04.2022 (за квітень 2022 року) на суму 2 909 453,80 грн з ПДВ; від 31.05.2022 (за травень 2022 року) на суму 2 772 678,81 грн з ПДВ; від 30.06.2022 (за червень 2022 року) на суму 3 717 729,90 грн з ПДВ; від 31.07.2022 (за липень 2022 року) на суму 5 541 068,65 грн з ПДВ (16.05.2024 сторонами підписано акт коригування до акта купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2022 (за липень 2022 року) на суму 36 311,70 грн з ПДВ; загальна вартість виробленої електричної енергії за липень 2022 року склала 5 577 380,35 грн з ПДВ).

Підприємство розрахувалося з позивачем частково на загальну суму 6 066 246,42 грн, а саме:

- за лютий 2022 року сплачено 1 209 126,34 грн (дати платежів: 15.02.2022; 24.02.2022), поточна заборгованість складає 180 387,18 грн;

- за березень 2022 року сплачено 295 385,46 грн (дати платежів: 29.03.2022; 07.04.2022), поточна заборгованість складає 1 456 943,26 грн;

- за квітень 2022 року сплачено 1 436 266,80 грн (дати платежів: 15.04.2022; 25.04.2022; 06.05.2022; 07.12.2022; 31.05.2023; 06.06.2023), поточна заборгованість складає 1 473 187 грн;

- за травень 2022 року сплачено 466 905,71 грн (дати платежів: 16.05.2022; 25.05.2022; 07.06.2022), поточна заборгованість складає 2 305 773,10 грн;

- за червень 2022 року сплачено 908 908,26 грн (дати платежів: 15.06.2022; 27.06.2022; 30.06.2022; 07.07.2022; 29.07.2022; 25.08.2022), поточна заборгованість складає 2 808 821,64 грн;

- за липень 2022 року сплачено 1 749 653,85 грн (дати платежів: 14.07.2022; 26.07.2022; 29.07.2022), поточна заборгованість складає 3 827 726,50 грн.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за період лютий-липень 2022 року становить 12 052 838,68 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 275 ГК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України, за загальним правилом покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати.

Так, Закон України «Про ринок електричної енергії» наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини третьої статті 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено «зелений» тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина шоста статті 65 Закону).

Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджено Постановою № 641, згідно з пунктом 10.1 якого (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4 Порядку №641 передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку №641.

Згідно з пунктом 12.5 Порядку №641 ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК «Укренерго»):

- до 15 числа розрахункового місяця (абзац перший пункту 10.1 Порядку №641);

- до 25 числа розрахункового місяця (абзац другий пункту 10.1 Порядку №641);

- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (абзац перший пункту 10.4 Порядку № 641).

У пункті 2.5 Договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку №641.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку №641.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках виконання Договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у період з лютого по липень 2022 року, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії.

Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.

Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» за липень 2022 року.

Відтак, відповідач був зобов`язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у лютому - червні 2022 у строк по 14.09.2022 (включно), а у липні 2022 року - у строк до 23.09.2022 (включно).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії у лютому - липні 2022 року, слід керуватись нормативно-правовим актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії» у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України [пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 (далі - Положення №507)].

Згідно із статтею 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до приписів частини другої статті 11 Закону України «Про функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період» забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05:30 год 24.0.2.2022 та станом на момент розгляду даної справи діє воєнний стан.

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення №507, видано накази від 28.03.2022 №140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 №221) та від 15.06.2022 №206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 №136). Накази №140 і №206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.

Як вбачається із нормативно-правового регулювання, яким керується гарантований покупець при розрахунках, в тому числі з позивачем, враховуючи пункт 8 Положення №507, Накази №140 та №206 є обов`язковими для виконання.

Так, позивач та відповідач при укладенні Договору погодили, що гарантований покупець зобов`язаний здійснювати оплату електричної енергії відповідно до умов Договору та законодавства України (пункт 1.1 Договору), а також що сторони керуються положеннями законодавства при виконанні Договору (пункт 2.1 Договору).

Наказом №140 Підприємство з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Підприємством, із дотриманням Порядку №641, та з урахуванням таких положень:

- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Підприємства станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 Наказу №140);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1.1.1 - 1.1.5 пункту 1.1, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 пункту 1.1 (пункт 1.2 Наказу №140);

- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Підприємства станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 пункту 1.1 (пункт 1.3 Наказу №140).

Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності Наказу №140 запроваджено Наказом №206 (діяв протягом періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024).

Наказом №206 Підприємство на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Підприємством, із дотриманням вимог Порядку №641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Підприємства станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:

- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);

- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за «зеленим» тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Підприємства станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.

У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).

Правомірність Наказу №206 була предметом дослідження Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №640/10894/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар-Груп» до Міністерства енергетики України про визнання протиправним та скасування Наказу №206. Рішенням адміністративного суду у вказаній справі від 06.12.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2023, у позові відмовлено.

Адміністративні суди дійшли висновку про наявність повноважень та компетенції у Міністерства енергетики України щодо прийняття Наказу №206. Суди зазначили, що:

- Міненерго здійснює нормативно-правове регулювання відносин у електроенергетичному комплексі в особливий період шляхом видання наказів, які мають відповідати вимогам Конституції та законів України, а електроенергетичні підприємства у своїй діяльності в особливий період повинні керуватись прийнятими актами Міненерго;

- Наказ №206 прийнятий в межах повноважень та з метою забезпечення розрахунків за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії;

- державна реєстрація наказу відбулась відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 12.04.2005 №34/5;

- постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №172 «Про внесення зміни до пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади» передбачено, що у невідкладних випадках, пов`язаних із введенням в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, що потребують негайного прийняття рішення, суб`єкт нормотворення може видати відповідний нормативно-правовий акт без узгодження із суб`єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами;

- приймаючи оскаржуваний наказ Міненерго реалізувало передбачену компетенцію по регулюванню сталого функціонування підприємства паливо-енергетичного комплексу (ДП «Гарантований покупець») в особливий період, а саме: під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64;

- регулювання порядку здійснення ДП «Гарантований покупець» протягом періоду дії воєнного стану в Україні перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», не відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України щодо управління ДП «Гарантований покупець», а тому підстави стверджувати про те, що видання оскаржуваного наказу є перевищенням повноважень Міненерго, є необґрунтованими.

Оцінюючи зміст Наказу №206 адміністративні суди констатували, що:

- Наказ №206 був виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії;

- оскаржуваний наказ не надає необґрунтованих переваг іншим виробникам електричної енергії, реалізація якої здійснюється за «зеленим» тарифом та не передбачає поводження з особами у різний спосіб у відносно схожих ситуаціях, отже прояви дискримінації відсутні.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.06.2024 зі справи №910/4439/23 вказала про наявність правових підстав для застосування Наказів №140 та №206 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії у лютому - липні 2022 року.

Слід зазначити, що метою Наказів №140 та №206 є забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.

Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

В свою чергу, надаючи правову оцінку змісту Наказів №140 та №206, об`єднана палата дійшла висновку, що Наказ №206, як і попередній Наказ №140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.

Разом з цим об`єднана палата наголосила на тому, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів №140 та №206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії») строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку №641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах №140 та №206.

Враховуючи наведені у постанові від 21.06.2024 зі справи № 910/4439/23 висновки, об`єднана палата погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 зі справи №910/6185/23 і від 11.04.2024 зі справи №910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку №641, Наказу №206, відповідно до яких положення Наказу №206 не змінюють і не припиняють обов`язок Підприємства здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №641.

Таким чином, об`єднана палата не встановила підстав для відступу від висновку стосовно застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку №641, Наказу №206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 зі справи №910/6185/23 і від 11.04.2024 зі справи №910/9100/22.

З огляду на те, що за висновками об`єднаної палати, положення Наказів №140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, то для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках Підприємства коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку №641.

З огляду на викладене, а також враховуючи наявність обставин щодо ненадання відповідачем розрахунків і доказів відсутності на поточному рахунку коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, об`єднана палата дійшла висновків про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов`язок Підприємства здійснити своєчасний розрахунок відповідно до чинного законодавства, Порядку №641 та укладеного сторонами договору.

Поряд з цим, об`єднана палата звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом від 01.04.2024 №136 скасувало дію Наказу №206, яким встановлювались для Підприємства мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку №641.

Відтак, у відповідача наявний обов`язку з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану та Наказів №140 і №206.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що на день прийняття рішення у даній справі заборгованість Підприємства перед Товариством за Договором за період лютий - липень 2022 року становила 12 052 838,68 грн.

Водночас, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує про те, що: станом на 25.08.2025 позивач має перед Підприємством заборгованість у сумі 6 162 398,37 грн за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, що підтверджується оборотом рахунку 3618; тому, враховуючи існуючий борг Товариства перед відповідачем за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, в силу положень підпункт 12 пункту 1 Постанови №332, позовні вимоги в частині стягнення з Підприємства 6 162 398,37 грн задоволенню не підлягають; одночасно з наведеним відповідач наголошує, що в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 зі справи №911/1359/22 об`єднана палата дійшла висновку про те, що Постанова №332 (її окремі положення) має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії та підлягає імперативному виконанню.

Однак, у справі №911/1359/22 об`єднаною палатою досліджувалося питання щодо тимчасового зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, тоді як у даній справі Товариством не було заявлено до стягнення з Підприємства штрафних санкцій, а відповідач, посилаючись на Постанову №332 зазначає про зустрічне зарахування однорідних вимог.

Згідно з постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2025 зі справи №910/9692/24 для застосування положень Постанови №332 Підприємство мало звернутися до Товариства з відповідною заявою про припинення зобов`язання відповідача з оплати боргу за договором у спірні періоди; крім того, Підприємство зобов`язане було вчинити дії на реалізацію свого права зменшення розрахунків, зокрема, повідомивши позивача, відобразивши відповідні зменшення в обліку та актах звірки, провести зарахування однорідних вимог за правилами статті 601 ЦК України. Тобто відповідач мав чітко визначити, на які саме суми, за які періоди, та відповідно до яких актів ним реалізовано право на зменшення рівня розрахунків, що мало б наслідком припинення відповідного зобов`язання Підприємства перед Товариством на суму зарахування. Проте відповідач зазначених дій не вчинив, тобто наданим Постановою №332 правом фактично не скористався.

Враховуючи не вчинення таких дій Підприємством в межах даного спору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що наявність права відповідача зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, не звільняє Підприємство від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за Договором, у зв`язку із чим, вимоги Товариства про стягнення з відповідача 12 052 838,68 грн основної заборгованості за Договором за період лютий - липень 2022 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 1 056 501,92 грн 3% річних і 3 601 489,27 грн втрат від інфляції.

Перевіривши розрахунок 3% річних і втрат від інфляції, враховуючи визначену позивачем дату періодів нарахування, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що арифметично правильними сумами 3% річних та інфляційних втрат є суми у розмірах 1 052 723,24 грн та 3 581 626,69 грн, відповідно, зазначені суми є такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо доводів відповідача, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 зі справи №902/417/18, як підставу для зменшення розміру нарахованих сум 3% річних і втрат від інфляції, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Суд не може за клопотанням відповідача (боржника) зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.

Так, у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/471/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у справі № 910/10136/25 відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

Відтак, правовідносини у справі № 902/417/18 та № 910/10136/25 не є подібними за встановленими фактичними обставинами.

Також колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 викладено таку правову позицію щодо можливості зменшення розміру відсотків, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України до спорів щодо зменшення розміру відсотків річних: «три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних».

Щодо оскарження додаткового рішення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 16 710 829,87 грн задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства: 12 052 838,68 грн основної заборгованості; 1 052 723,24 грн 3% річних; 3 581 626,69 грн втрат від інфляції та 200 246,27 грн судового збору.

18.12.2025 позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача 83 554,15 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підставі договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ІЕ від 01.08.2024, додаткової угоди № 4 до договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ІЕ від 05.08.2025, акту про надання послуг згідно з додатковою угодою № 4 від 05.08.2025 до договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ІЕ від 16.12.2025, опису наданих послуг, виконаних Адвокатським обєднанням «Пріоритет» для надання правничої допомоги згідно із Додатковою угодою № 4 від 05.08.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ІЕ від 01.08.2024.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо відсутності підстав для скасування чи зміни додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у даній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.08.2024 позивачем, за договором клієнтом, і Адвокатським об`єднанням «Пріоритет» (Об`єднання) укладено договір №01/08-2024/ІЕ про надання правничої допомоги, за умовами якого:

- Об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво та інші передбачені даним договором види правової допомоги клієнту, на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 1.1);

- Об`єднання на умовах і в порядку, визначених договором, зобов`язується надавати, зокрема, такі види правової допомоги клієнту:

представництво інтересів клієнта в судах України будь-якої інстанції та будь-якої юрисдикції, зокрема, у господарських судах, під час розгляду правових спорів;

надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі; складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

надання консультацій, рекомендацій та/або складання проектів процесуальних документів, клопотань, скарг, претензій та позовних заяв тощо (пункт 2.3);

- за надання правової допомоги за договором клієнт зобов`язується сплачувати Об`єднанню гонорар, який встановлюється Об`єднанням за домовленістю з клієнтом з урахуванням складності справи та витраченого часу, і вказується в рахунках на оплату; гонорар може бути і у вигляді фіксованої суми або погодинної оплати та сплачується виключно за фактично надані послуги, відповідно до письмового рахунка Об`єднання, надісланого на адресу клієнта, протягом двох банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунка (пункт 4.1);

- за результатами надання правової допомоги складається акт про надання правової допомоги, який підписується сторонами; в акті вказується обсяг наданої Об`єднанням правової допомоги та її вартість (пункт 4.4);

05.08.2025 позивачем та Адвокатським об`єднанням «Пріоритет» (Об`єднання) укладено додаткову угоду №4 до договору від 01.08.2024 №01/08-2024/ІЕ, за умовами якої:

- Об`єднання зобов`язується надати клієнту правничу допомогу в ході здійснення позовної роботи щодо стягнення на користь Товариства з Державного підприємства «Гарантований покупець» суми основного боргу, 3% річних та втрат від інфляції на загальну суму 16 710 829,87 грн за період лютий - липень 2022 року за договором від 25.01.2017 №13070/01, в тому числі, забезпечити представництво прав та охоронюваних законом інтересів клієнта при розгляді даної справи судами (пункт 1.1);

- на виконання умов даної угоди клієнт уповноважує Об`єднання представляти його інтереси та вести вказану справу у суді першої інстанції з усіма правами наданими клієнту ГПК України: з правом підпису усіх процесуальних документів від імені клієнта; сплачувати від імені клієнта необхідні судові збори та інші платежі; виступати від імені клієнта усно; знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії та фотознімки; посвідчувати копії документів від імені клієнта, а також користуватися усіма іншими процесуальними правами, наданими клієнту законодавством України (пункт 1.2);

- угода укладена з метою стягнення грошових коштів у сумі 16 710 829,87 грн у судовому порядку (пункт 1.3);

- сторони погодили, що вартість послуг, які передують поданню позовної заяви, надаються при складанні та поданні позовної заяви, складанні інших процесуальних документів до суду першої інстанції та під час супроводження справи в суді першої інстанції становить 83 554,15 грн, які підлягають сплаті клієнтом на користь Об`єднання протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду першої інстанції (пункт 3.1);

- угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до прийняття остаточного рішення у справі, а в частині розрахунків до їх повного здійснення (пункт 5.1).

16.12.2025 підписано акт про надання послуг, відповідно до якого Об`єднання надало, а Товариство отримало в повному обсязі послуги, вартість яких складає 83 554,15 грн.

Згідно з описом від 16.12.2025 Об`єднанням надано позивачу таку правничу допомогу:

05.08.2025 - здійснення правового аналізу наданих клієнтом документів, що стосуються предмету договірних відносин, порядку підписання актів купівлі-продажу електроенергії, строків та порядку розрахунків; час - 1 год;

14.08.2025 - підготовка та подання до Господарського суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС позовної заяви про стягнення 16 710 829,87 грн та формування додатків до позову; час - 5 год;

06.09.2025 - підготовка та подання до Господарського суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС відповіді на відзив у справі №910/10136/25; час - 2 год;

10.10.2025 - підготовка та подання до Господарського суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС додаткових пояснень у справі №910/10136/25; час - 2 год;

13.10.2025 - участь у судовому засіданні в приміщенні Господарського суду міста Києва по справі №910/10136/25; час - 1 год;

10.11.2025 - участь у судовому засіданні в приміщенні Господарського суду міста Києва по справі №910/10136/25; час - 1 год;

15.12.2025 участь у судовому засіданні в приміщенні Господарського суду міста Києва по справі №910/10136/25; час - 1 год.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду враховуючи підтвердження позивачем доказами, наявними у матеріалах справи, заявлений розмір судових витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, середнього розміру заробітної плати та ціни позову, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11036/25 підлягає задоволенню частково, а стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню 30 000,00 грн судових витрат.

Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції, водночас, скаржником не доведено не співмірності таких витрат.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, доведення позивачем своїх позовних вимог, водночас не представлення відповідачем більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 178 119,94 грн пені, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 08.01.2026 у справі № 911/3503/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано алгоритм розрахунків за відпущену електроенергію за «зеленим» тарифом та наявність заборгованості позивача перед відповідачем та відповідно право Гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків, є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваного рішення.

Скаржником не обґрунтовано, чому нарахування 3% річних та інфляційних втрат до 01.05.2024 є неправомірним та суперечить висновкам ОП КГС ВС у справі № 910/4439/23.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

Скаржником не доведено необґрунтованості та неспівмірності витрат, не надано таких доказів до матеріалів справи, водночас сама лише незгода відповідача з наданою господарським судом першої інстанції оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 910/6870/21.

Колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиція є незмінною.

Отже, доводи скаржника про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу, відтак заявлена до стягнення сума фактично і не може вважатись витратами, є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин справи та висновків місцевого суду, а отже колегією суддів відхиляються, у зв`язку із чим, відсутні підстави для зміни чи скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/10136/25. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин справи та висновків місцевого суду, а отже колегією суддів відхиляються, у зв`язку із чим, відсутні підстави для зміни чи скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/10136/25.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду містка Києва від 15.12.2025 та у додатковому рішенні від 22.12.2025 у справі № 910/10136/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування своїх рішень за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 та додаткового рішення від 22.12.2025 у справі № 910/10136/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/10136/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 та додаткове рішення від 22.12.2025 у справі № 910/10136/25 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/10136/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/10136/25 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/10136/25 залишити без змін.

4. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Справу № 911/3503/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 01.06.2026.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді М.А. Руденко

Б.О. Ткаченко