Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №915/460/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/460/25

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання – Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: Пендей А.В., за посвідченням;

від Миколаївської міської ради: не з`явився;

від ТОВ «Арчи»: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Арчи”

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 06 серпня 2025 року (повний текст складено 20.08.2025)

у справі № 915/460/25

за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Арчи”

про зобов`язання повернути земельну ділянку,-

суддя суду першої інстанції: Мавродієва М.В

місце винесення рішення: м. Миколаїв, вулиця Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 27.05.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року керівник Окружної прокуратури міста Миколаєва (далі – прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (далі також – позивач, ММР, Міська рада), звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просив суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Арчи” (далі також – відповідач, ТОВ «Арчи», Товариства) повернути за актом приймання-передачі територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради розташовану по вул. Набережній ріг вул. 2 Слобідської у м. Миколаєві земельну ділянку площею 2240 кв.м з кадастровим номером 4810137200:08:004:0001 у придатному для використанні стані (у тому числі шляхом демонтажу огорожі).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що укладений між Міською радою та ТОВ «Арчи» договір оренди землі №6622 від 03.06.2009 припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Проте, після закінчення строку оренди ТОВ «Арчи» безпідставно не повернуло Міській раді земельну ділянку комунальної власності площею 2240 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:08:004:0001, чим порушує умови договору оренди, права власника земельної ділянки та положення чинного законодавства.

При цьому, прокурор посилався і на те, що відповідачем порушено умови договору в частині обов`язку розпочати будівництво спортивно-оздоровчого комплексу не пізніше року з дати укладення договору про зміни № 54-15 від 26.03.2015 до договору оренди. Оскільки відповідне будівництво досі не розпочато, що підтверджує факт невикористання Товариством земельної ділянки для забудови протягом останніх майже 15 років, то вказане свідчить про відсутність у ТОВ «Арчи» наміру на використання спірної земельної ділянки за призначенням – будівництва спортивно-оздоровчого комплексу. Вказаним порушуються: п. 9.4 Договору, п. 4 ч. 9 ст. 102-1 Земельного кодексу України та п. 4 ч. 1 ст. 416 Цивільного кодексу України (невикористання земельної ділянки для забудови), що свідчить про неналежне виконання відповідачем умов Договору та про наявність підстав для припинення орендних відносин між Міською радою та ТОВ «Арчи». При цьому, у зв`язку із неналежним виконанням з боку ТОВ «Арчи» вказаних обов`язків за Договором, останнє, з урахуванням норм Закону України «Про оренду землі», позбавлене переважного права перед іншими особами на укладення Договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Миколаївської міської ради, прокурор вказує на те, що остання як сторона за Договором оренди землі №6622 від 03.06.2009 обізнана зі строком його дії. Відповідно, Миколаївська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, повинна була перевірити стан використання спірної ділянки та вжити заходів до її повернення. Проте, Міською радою заходи до припинення незаконного використання ТОВ «Арчи» земельної ділянки не вживались, а у відповіді на запит окружної прокуратури проінформовано 21.02.2025, що Миколаївською міською радою не пред`являлись та не плануються до пред`явлення позови щодо повернення спірної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.08.2025 у справі №915/460/25 (суддя Мавродієва М.В.) позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Арчи” повернути за актом приймання-передачі територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради розташовану по вул. Набережній ріг вул.2 Слобідської у м. Миколаєві земельну ділянку площею 2240 кв.м з кадастровим номером 4810137200:08:004:0001 у придатному для використанні стані (у тому числі шляхом демонтажу огорожі). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Арчи” на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову у сумі 2422,40 грн.

У вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність прокурором факту невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди земельної ділянки, а також факту закінчення строку дії цього договору. При цьому, суд врахував, що відповідачем не надано доказів прийняття Миколаївською міською радою рішення про продовження орендних відносин з ТОВ “Арчи” щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:08:004:0001 шляхом укладення додаткової угоди, а також те, що у суду відсутні доказі, які б свідчили про те, що після закінчення строку дії договору оренди землі №6622 від 03.06.2009 відповідач повернув Міській раді спірну земельну ділянку.

Разом з цим, місцевий господарський суд зазначив про правомірність звернення до суду із відповідним позовом саме прокурора.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Арчи” звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.08.2025 у справі №915/460/25 та стягнути з позивача на користь апелянта судові витрати за подання апеляційної скарги. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю “Арчи” заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Узагальнено доводи апеляційної скарги полягають у наступному:

- розгляд справи №915/460/25 та ухвалення оскаржуваного рішення від 06.08.2025 відбулось за відсутності відповідача, без повідомлення останнього про існування даної справи, оскільки уся кореспонденція як позивача, так і суду першої інстанції направлялась на неправильну адресу ТОВ «Арчи», а саме: Київська область, м. Київ, вул. Хмельницького Богдана, буд. 30/10, кв. 2А, 01054, не зважаючи на те, що юридичною адресою та місцезнаходженням відповідача з 11.04.2025 є: Миколаївська область, місто Миколаїв, вул. Кропивницького Марка, будинок 114, 54009, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вказане свідчить про позбавлення відповідача доступу до правосуддя та про не надання ТОВ «Арчи» можливості реалізувати процесуальні права;

- позивачем не доведено факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки у матеріалах справи: відсутній будь-який документ, створений органом контролю; немає опису меж ділянки; немає кадастрових даних; не ідентифіковано об`єкт, який нібито зайняв земельну ділянку; немає доказів фактичного користування з боку ТОВ «Арчи» земельною ділянкою;

- збитки не можуть бути стягнуті без встановлення складу правопорушення, а позивачем не доведено суду всіх елементів: протиправність поведінки, шкода, причинний зв`язок, вина. Також, судом не враховано, що позивач порушив Методику визначення розміру збитків КМУ №963. Крім того, розмір збитків визначений довільно та суперечить законодавству, оскільки позивач не надав: розрахунку нормативної грошової оцінки; витягу з НГО; розрахунку коефіцієнтів; довідки про площу фактичного використання. У підтвердження своєї позиції, апелянт посилається на постанови Верховного Суду: від 05.02.2020 у справі №906/1220/18, від 24.10.2016 у справі №916/3157/18, від 12.02.2019 у справі №918/613/17, від 23.06.2020 у справі №910/19731/17, від 23.11.2021 у справі №916/1606/19, від 11.03.2020 у справі №922/3231/18;

- з посиланням на висновки постанови Верховного Суду від 05.11.2020 у справі №922/2781/20, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно використав документи, що не є належними доказами, а саме довідки; розрахунки позивача; листи посадових осіб.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 15.12.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Арчи” на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.08.2025 у справі №915/460/25 та призначено її розгляд на 01.04.2026 о 12:15 год. Також, вказаною ухвалою позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право протягом цього ж строку подати до суду заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань.

05.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній не погоджується з її доводами, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Зокрема, прокурор зауважує, що в апеляційній скарзі відповідача не наведено доводів, які б спростовували обґрунтовані висновки суду, зроблені за наслідками надання належної оцінки дійсним обставинам справи, відповідно до вимог законодавства та з урахуванням актуальної судової практики. Прокурор зазначає, що доводи апеляційної скарги зведені до перерахування постанов Верховного Суду, висновки яких безпідставно, на думку скаржника, не врахував суд першої інстанції. У той же час, в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на вебсайті Судова влада взагалі відсутні дані про справи з номерами №906/1220/18, №916/3157/18, №922/2781/20, про які зазначає скаржник в апеляційній скарзі, у справі №918/613/17 ухвалою суду від 01.09.2027 позов було повернуто, в провадженні Верховного Суду справа не перебувала, так само, як і справи №910/19731/17, №916/1606/19, №922/3231/18, №127/1218/19 та спірні правовідносини в яких не є релевантними правовідносинам у справі №915/460/25. Також, на переконання прокурора, необґрунтованими є твердження скаржника про розгляд справи та ухвалення рішення за його відсутності без підстав для цього.

Більш детально доводи прокурора викладені у відзиві останнього на апеляційну скаргу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 задоволено клопотання представника ТОВ “Арчи” про відкладення розгляду справи №915/460/25; продовжено розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.08.2025 у справі №915/460/25 на розумний строк та відкладено судове засідання на 13.05.2026 об 11:00 год.

Однак, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони на території м. Одеса повітряної тривоги, задля збереження життя та здоров`я учасників судового процесу, вказане судове засідання не відбулось, про що складено відповідну довідку судового засідання.

Ухвалою суду від 14.05.2026 учасників справи №915/460/25 повідомлено про те, що її розгляд відбудеться 27.05.2026 року о 10:45 год.

27.05.2026 до суду з`явився лише прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представники ММР та ТОВ «Арчи» у судове засідання не з`явились; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю представників Міської ради та відповідача.

У судовому засіданні 27.05.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, рішенням Миколаївської міськради від 28.04.2009 №34/37 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 2240 кв.м, за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням міської ради від 09.11.2007 №17/42 ТОВ “Аннабелла”, у тому числі 1154 кв.м під зеленими насадженнями, 1086 кв.м під проходами, проїздами та площадками, зарахувавши її до земель, відведених під будівництво, для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по вул.Набережній ріг вул.2 Слобідської у м.Миколаєві. Передано ТОВ “Арчи” в оренду строком на 2 роки земельну ділянку площею 2240 кв.м для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по вул.Набережній ріг вул.2 Слобідської у м.Миколаєві.

На підставі вказаного рішення 03.06.2009 між Миколаївською міськрадою (Орендодавець) і ТОВ “Арчи” (Орендар) укладено договір оренди землі №6622, відповідно до умов пункту 1.1 якого Орендар передає, а Товариство приймає в оренду земельну ділянку для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Набережній ріг, вул. 2 Слободської /Центральний район/ (далі – Договір).

Відповідно до п. 3.1 Договору, він діє протягом двох років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії Договору звернутись письмово до Орендодавця з проханням щодо продовження строку дії Договору. Підставою для поновлення договору оренди буде відповідне рішення Міської ради.

Згідно п.п.7.1, 12.7 Договору оренди землі, у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання Договору оренди, Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.

Підпунктом "г" п. 9.3. Договору сторони погодили право Орендаря після закінчення строку, на який було укладено Договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов Договору, за інших рівних умов, на переважне право на поновлення Договору за тим самим цільовим використанням земельної ділянки, за яким вона надавалась.

Орендар зобов`язаний не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку Договору оренди, звернутись до Міської ради з поданням про продовження строку оренди або про подальший намір її використання, при цьому орендна плата вноситься по день фактичного використання земельної ділянки або до укладання нового Договору оренди землі (пп. "и" п. 9.4. Договору).

Відповідно до п. 12.2. Договору його дія припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Після закінчення строку, на який його було укладено, Орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має переважне право, за інших рівних умов, на поновлення Договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін (п. 12.6. Договору).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 14.1. Договору).

03.06.2009 року Договір оренди землі №6622 було зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" за № 040900100515.

За актом приймання-передачі від 03.06.2009 спірну земельну ділянку площею 2240 кв.м. по вул. Набережній ріг вул.2 Слобідської у м. Миколаєві передано у користування ТОВ “Арчи”.

Рішенням Миколаївської міської ради від 20.11.2011 року №10/29 Миколаївська міська рада продовжила Товариству з обмеженою відповідальністю “АРЧИ” термін оренди земельної ділянки, переданої за вищезазначеним Договором, до 01.11.2012 року.

На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2014 у справі №915/189/14 рішенням Миколаївської міськради від 19.11.2014 №44/43 ТОВ “Арчи” поновлено на 2 роки Договір оренди землі від 03.06.2009 №6622 площею 2240 кв.м з кадастровим номером 4810137200:08:004:0001 для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Набережній ріг вул.2 Слобідської у м.Миколаєві, залишивши її в землях, відведених під будівництво, для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по вул.Набережній ріг вул.2 Слобідської у м.Миколаєві.

На підставі вказаного рішення міської ради між Миколаївською міськрадою та ТОВ “Арчи” укладено Договір про зміни №54-15 від 26.03.2015 до Договору оренди землі від 03.06.2009 №6622. Строк дії Договору оренди продовжено до 26.03.2017.

Пунктом 1.6 Договору про зміни №54-15 від 26.03.2015 пункт 7 Договору доповнено, зокрема, наступним: «У разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд (нездійснення) будівництва з дати укладення Договору про зміни або незакінчення будівництва до закінчення строку дії Договору орендар після закінчення строку дії Договору зобов`язаний повернути Орендодавцеві вільну земельну ділянку».

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 у справі №915/384/18 визнано укладеною додаткову угоду між Миколаївською міськрадою та ТОВ “Арчи” до Договору оренди землі №6622 від 30.06.2009, про продовження на 2 роки ТОВ “Арчи” терміну оренди земельної ділянки площею 2240 кв.м з кадастровим номером 4810137200:08:004:0001 для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Набережній ріг вул.2 Слобідської у м. Миколаєві (строк дії Договору визначено до 12.08.2021).

Зазначеною Додатковою угодою сторони п. 1.3. Договору оренди землі від 03.06.2009 №6622 виклали в наступній редакції: "Договір діє протягом 2 (двох) років з дати укладання Додаткової угоди до Договору. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж на три місяці до закінчення строку дії Договору звернутись письмово до Орендодавця з проханням, щодо продовження строку дії Договору. Підставою для поновлення Договору оренди буде відповідне рішення Міської ради”

З відповіді виконкому Миколаївської міської ради від 21.02.2025, а також з відомостей з Державного реєстру речових прав вбачається, що договір оренди землі від 03.06.2009 №6622 діяв до 12.08.2021.

21.07.2021 ТОВ “Арчи” звернулось до Миколаївської міської ради щодо поновлення Договору оренди землі №6622 від 03.06.2009.

Відповідно до інформації виконкому Миколаївської міськради від 27.11.2024, Міською радою розглянуто вказану заяву ТОВ “Арчи” та підготовлено проект рішення про продовження ТОВ “Арчи” оренди земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, по вул. Набережній ріг вул.2 Слобідської у Центральному районі м. Миколаєва (файл S-zr-86/71 оприлюднено на офіційному сайті Миколаївської міської ради 10.02.2022).

Водночас, станом на сьогодні рішення Миколаївською міською радою не прийнято.

За твердженням прокурора, заява Орендаря про поновлення дії Договору оренди землі подана з порушенням встановленого Додатковою угодою від 12.08.2019 та п.3.1 Договору оренди 3-місячного строку до закінчення строку дії Договору оренди землі №6622 від 03.06.2009.

Відповідно до інформації виконкому Миколаївської міськради від 19.03.2025 ТОВ “Арчи” отримано 20.10.2015 містобудівні умови та обмеження для забудови земельної ділянки по вул.Набережній ріг вул.2 Слобідської у м.Миколаєві.

За інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 24.12.2024, ТОВ “Арчи” ще у 2016 році повідомило управління ДАБІ у Миколаївській області про початок виконання підготовчих робіт на об`єкті “Спортивно-оздоровчий комплекс” за адресою: м.Миколаїв, вул.Набережна ріг вул.2 Слобідської (повідомлення від 06.12.2016 №МК010163412603), однак, декларація про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність вказаного об`єкта до експлуатації не реєструвались.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 20.11.2024, земельна ділянка площею 2240 кв.м з кадастровим номером 4810137200:08:004:0001 по вул. Набережній ріг вул.2 Слобідської у м. Миколаєві вільна від забудови, захаращена, огороджена парканом. На час обстеження будівельні роботи не велись, побудованих будівель не встановлено, на території знято шар ґрунтового покриву.

Прокурор стверджує, що вказане підтверджує факт невикористання ТОВ “Арчи” земельної ділянки для забудови протягом останніх майже 15 років.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:08:004:0001 за ТОВ “Арчи” не зареєстровано.

На думку прокурора, вказане свідчить про відсутність у ТОВ “Арчи” наміру на використання земельної ділянки за призначенням – будівництва спортивно-оздоровчого комплексу.

Не повернення Орендарем після закінчення строку дії Договору оренди землі №6622 від 03.06.2009 Міській раді спірної земельної ділянки підтверджується інформацією виконкому Миколаївської міськради від 05.03.2025.

Як зазначає прокурор, укладаючи Договір оренди, Орозраховував, що ТОВ “Арчи” буде використовувати земельну ділянку для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу, однак останнім не розпочато будівництво більше 15 років, строк дії Договору закінчився 12.08.2021, а підстави для його продовження (поновлення) відсутні.

Зазначене, на думку прокурора, свідчить про неналежне виконання ТОВ “Арчи” обов`язків по Договору оренди землі та безпідставне неповернення ТОВ “Арчи” земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:08:004:0001 Міській раді, оскільки в силу приписів ч.1 ст.34 Закону України “Про оренду землі” та умов п.п.7.1, 12.7 Договору оренди землі, п.1.6 Договору про зміни №54-15 від 26.03.2015, Орендар зобов`язаний був повернути Орендодавцю вільну земельну ділянку за актом приймання-передачі у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому Орендар одержав її в оренду.

У зв`язку з неповерненням ТОВ “Арчи” земельної ділянки Міська рада, як власник спірної земельної ділянки, всупереч ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 321 Цивільного кодексу України, ст.ст. 78, 90 Земельного кодексу України позбавлена можливості користуватися і розпоряджатись своєю власністю – земельною ділянкою площею 2240 кв.м з кадастровим номером 4810137200:08:004:0001.

Вказані обставини зумовили звернення прокурора в інтересах Миколаївської міської ради до суду з даним позовом.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Насамперед судова колегія зазначає, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в апеляційній скарзі не оскаржуються, при цьому, оскаржуване рішення суду переглядається в апеляційному порядку лише в межах зазначених доводів та вимог апелянта (у відповідності до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України), а відтак, у даній частині перегляд рішення суду першої інстанції не здійснюється.

Разом з цим, щодо обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, колегія суддів визнає доводи останнього обґрунтованими, оскільки, як установив господарський суд першої інстанції та перевірив апеляційний суд, прокурор виконав вимоги статті 53 Господарського процесуального кодексу України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду із позовом в межах цієї справи.

Щодо аргументів ТОВ «Арчи» про позбавлення його права на захист через неповідомлення відповідача про існування судового провадження у справі №915/460/25 та направлення судової кореспонденції Товариству на неналежну адресу.

Дійсно, апеляційною колегією встановлено, що позовна заява заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, ухвала Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2025 про відкриття судового провадження у справі №915/460/25 та призначення судового засідання на 30.04.2025 направлялись ТОВ «Арчи» на адресу: Київська область, м. Київ, вул. Хмельницького Богдана, буд. 30/10, кв. 2А, 01054, про що свідчить відповідний список «Арчи» згрупованих відправлень за формою Ф103А та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.04.2025 за штрих-кодовим ідентифікатором 0610244102185 (щодо ухвали суду).

Крім того, на вказану адресу судом першої інстанції відповідачу були надіслані:

- ухвала суду від 30.04.2025 щодо проведення розгляду даної справи у розумний строк та відкладення розгляду справи на 27.05.2025 (при цьому, явка учасників справи у судове засідання визнана цією ухвалою необов`язковою) (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.05.2025 за штрих-кодовим ідентифікатором 0610250452740);

- ухвала суду від 27.05.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.07.2025 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.06.2025 за штрих-кодовим ідентифікатором 0610257448986);

- ухвала від 17.07.2025 про відкладення розгляду справи на 06.08.2025 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.07.2025 за штрих-кодовим ідентифікатором 0610268969120);

- рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.08.2025 у справі №915/460/25, яке наразі оскаржується (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.08.2025 за штрих-кодовим ідентифікатором 0610275575782).

Проте, вищезазначена адреса не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, за якими місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «Арчи» є: Миколаївська область, місто Миколаїв, вул. Кропивницького Марка, будинок 114, 54009.

Тому, поштові повідомлення за №№0610244102185, 0610250452740, 0610257448986, 0610268969120 та 0610275575782 разом з копіями відповідних ухвал та оскаржуваного рішення, які направлялись відповідачу, повернуто до Господарського суду Миколаївської області з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Разом з тим, апеляційною колегією також встановлено, що Господарським судом Миколаївської області 02.05.2025 було оприлюднено на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про виклик особи, зареєстроване місце перебування, місцезнаходження якої невідоме, у порядку ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до цього оголошення ТОВ «Арчи» повідомлений про існування судового провадження у справі №915/460/25 та про призначення судового засідання на 27.05.2025.

В контексті наведеного судова колегія зазначає, що 29.06.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України №3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон №3200-IX). Цей закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом №3200-IX чинності.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (у редакції законів України №3200-IX від 29.06.2023 та №3424-IX від 19.10.2023 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи») адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі №908/3731/23 навів висновок про те, що з 04.11.2023 (дата набуття змін до абз. 1 ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, внесених Законом №3424) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов`язок зареєструвати електронний кабінет.

Однак, апеляційним судом з`ясовано, що як станом на дату подачі прокурором позовної заяви у даній справі, так і станом на момент винесення оскаржуваного судового рішення, ТОВ «Арчи» не виконало свій обов`язок та не зареєструвало електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, оскільки реєстрація останнього з боку відповідача відбулась лише 27.01.2026.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що абзац 1 ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає надсилання копій документів у паперовій формі листом з описом вкладення лише тим учасникам справи, які не мають електронного кабінету та відповідно до закону не зобов`язані його реєструвати.

Натомість для учасників справи, які згідно з ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язані зареєструвати електронний кабінет, однак не зробили цього, законодавець передбачив процесуальну відповідальність у вигляді відсутності обов`язку надсилання цим суб`єктам паперових копій документів.

Разом з тим, у даному випадку, відсутність у ТОВ «Арчи» зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС обумовила скерування прокурором позову з додатками на офіційно зареєстровану юридичну адресу Товариства, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - м. Київ, вул. Хмельницького Богдана, буд. 30/10, кв. 2А, 01054 (витяг з Реєстру станом на час подання позову та докази скерування копії позову з додатками листом з описом вкладення наявні в матеріалах справи).

Отже, станом на дату подачі позову та відкриття провадження у справі №915/460/25, офіційною зареєстрованою адресою ТОВ «Арчи» була наступна адреса: м. Київ, вул. Хмельницького Богдана, буд. 30/10, кв. 2А, 01054.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Тому саме на вказану адресу суд першої інстанції направляв усі процесуальні документи, при цьому, своєчасно - у встановлені строки.

Водночас, правила вручення судового рішення регламентовані положеннями ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Так, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів щодо повідомлення відповідачем про зміну місцезнаходження Товариства. Доказів внесення ТОВ «Арчи» відповідних змін до Єдиного держаного реєстру до 11.04.2025 суду не надано.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Матеріали справи не містять доказів того, що будь-яким з учасників судового процесу було повідомлено суду іншу адресу відповідача, ніж та, що була офіційно встановленою станом на дату відкриття провадження у даній справі.

Відтак, станом на дату відкриття судового провадження у справі №915/460/25 у господарського суду були усі підстави для того, щоб визначити належною адресою для здійснення листування з відповідачем - м. Київ, вул. Хмельницького Богдана, буд. 30/10, кв. 2А, 01054. Вказане апелянтом не спростовано.

Судова колегія звертається до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, - суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

У ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в п. 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та в п. 97 постанови від 17.05.2024 Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Апеляційний суд не вбачає з матеріалів справи №915/460/25 того, що відповідачем було повідомлено відповідному поштовому відділенню «Укрпошта», що обслуговує адресу: м. Київ, вул. Хмельницького Богдана, буд. 30/10, кв. 2А, 01054, інформацію про зміну своєї поштової адреси та, відповідно, – залишення інформації щодо нового відділення «Укрпошти», належного для отримання поточної поштової кореспонденції ТОВ «Арчи».

Відтак, судова колегія зауважує, що можливість своєчасного отримання поштової кореспонденції залежала виключно від власного волевиявлення ТОВ «Арчи».

Разом з тим, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі №906/638/22, від 09.06.2022 у справі № 908/794/19).

Колегія суддів вважає, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, яке повернуто органами поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належними доказами про виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ними засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.

Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав суду свої адреси, але не користується чи не стежить за ними.

У вказаному контексті апеляційна колегія також виходить з того, що витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС.

За змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Всі ухвали суду першої інстанції у справі №915/460/25 та оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області у даній справі були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

До того ж, як зазначено вище, про розгляд даної справи відповідач був повідомлений зокрема і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України у порядку, встановленому ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі.

Отже, держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд. Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що можливість бути обізнаний про судову справу №915/460/25 саме в цьому випадку залежало виключно від волі самого апелянта.

З огляду на викладене, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються апеляційним господарським судом.

Щодо доводів апелянта про недоведеність позивачем складу правопорушення, що позбавляє можливості стягнення з відповідача збитків; неправильного визначення позивачем розміру збитків та порушення Методики визначення розміру збитків КМУ №963, то судова колегія відхиляє таки доводі з огляду на те, що прокурором у позовній заяві взагалі не ставиться питання щодо стягнення з відповідача будь-яких збитків, а заявляється лише вимога про повернення земельної ділянки, що була отримана відповідачем за Договором оренди від 03.06.2009 №6622.

Стосовно твердження відповідача про незастосування судом першої інстанції постанов Верховного Суду: від 05.02.2020 у справі №906/1220/18, від 24.10.2016 у справі №916/3157/18, від 12.02.2019 у справі №918/613/17, від 23.06.2020 у справі №910/19731/17, від 23.11.2021 у справі №916/1606/19, від 11.03.2020 у справі №922/3231/18, апеляційний суд зазначає наступне.

З огляду на інформацію, наявну в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-посиланням https://reyestr.court.gov.ua, постанови від 05.02.2020 у справі №906/1220/18 (як і безпосередньої судової справи), від 24.10.2016 у справі №916/3157/18 (як і безпосередньо судової справи) взагалі не існують.

Постанови Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №918/613/17 не має, оскільки ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.09.2027 позовна заява та додані до неї документи повернути позивачу (Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго") без розгляду.

Постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №910/19731/17 не існує, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2027 у вказаній справі не оскаржувалось навіть в апеляційному суді.

Постанови Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №916/1606/19 не існує, справа розглядалась в порядку наказного провадження, а тому у вказаній справі наявна інформація лише про існування наказу Господарського суду Одеської області від 12.06.2019.

Постанови від 11.03.2020 у справі №922/3231/18 не існує. Розгляд вказаної справи закінчився винесенням Східним апеляційним господарським судом постанови від 07.06.2019, яка набрала законної сили 07.06.2019.

Відтак, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідні твердження апелянта є хибними, а тому судовою колегією відхиляються.

Стосовно суті спору судова колегія зазначає, що апелянтом не наведено жодного аргументу щодо спростування відповідних висновків суду першої інстанції. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що він погоджується з оскаржуваним рішенням Господарського суду Миколаївської області про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі”.

З обставин даної справи вбачається, що спірний Договір оренди землі від 03.06.2009 укладено під час дії Закону України "Про оренду землі" за №161-XIV в редакції від 14.10.2008.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі): після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

В подальшому, до спірного Договору оренди сторонами укладались додаткові Угоди, якими продовжувався строк дії Договору від 03.06.2009.

Зокрема, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 у справі №915/384/18 визнано укладеною додаткову угоду між Миколаївською міськрадою та ТОВ “Арчи” до Договору оренди землі №6622 від 30.06.2009, про продовження на 2 роки ТОВ “Арчи” терміну оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:08:004:0001.

Тобто, зазначеною Додатковою угодою сторони продовжили дію Договору оренди від 03.06.2009 №6622 до 12.08.2021.

Разом з тим, незмінною залишилась частина п. 3.1 Договору від 03.06.2009, якою встановлено, що Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії Договору звернутись письмово до орендодавця з проханням щодо продовження строку дії Договору. Підставою для поновлення Договору оренди буде відповідне рішення міської ради.

Судова колегія звертає увагу на те, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, підписавши без зауважень Договір оренди, який містить п. 3.1, сторони погодились, у тому числі, і з умовами вказаного пункту стосовно відповідного звернення Орендаря до Орендодавця не пізніше трьох місяців до закінчення строку дії Договору. Також, сторонами булу узгоджено необхідність прийняття рішення Міською радою для поновлення строку дії Договору оренди.

Жодного зауваження відносно вказаних умов Договору Орендарем не висловлено; доказів щодо надання позивачем заперечень відносно наведених умов протягом дії спірного Договору у матеріалах справи не міститься.

Таким чином, враховуючи наведене, слід зазначити, що у даному випадку, якщо ТОВ “Арчи” мав намір скористатися переважним правом на поновлення Договору на новий строк, він був зобов`язаний в силу умов п. 3.1 Договору та Додаткової угоди від 12.08.2019 до Договору звернутись з відповідною заявою до Міської ради не пізніше 12.05.2021 року, оскільки Договір оренди діяв до 12.08.2021 (тобто, за три місяці до спливу строку Договору оренди).

Проте, ТОВ “Арчи” звернулось до Орендодавця із заявою про поновлення Договору оренди лише 21.07.2021, що свідчить про пропуск строку, встановленого Орендарю для відповідного звернення.

При цьому, судова колегія зазначає, що п. 3.1 Договору стосується саме питання щодо поновлення строку дії Договору оренди, а нова редакція цього пункту Договору була укладена сторонами при редакції Закону України «Про оренду землі», яка була чинної станом на 12.08.2019 (тобто редакція Закону від 01.01.2019).

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції було визначено загальну єдину процедуру дій Орендаря та Орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої, зокрема, Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист - повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч. 6); додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8); відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9).

Матеріали даної справи не містять ні Додаткової угоди щодо поновлення Договору оренди від 03.06.2009 після 12.08.2021, ні доказів щодо оскарження до суду з боку Орендаря бездіяльності Орендодавця відносно укладення відповідної Додаткової угоди.

Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-IX, , яким внесені зміни, у тому числі, до Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV та Земельного кодексу України, зокрема:

- стаття 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції,

- додано статтю 322 «Поновлення договорів оренди землі» за таким змістом: «Поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 1261 Земельного кодексу України",

- главу 19 Земельного кодексу України доповнено статтею 1261,

- Розділ IX "Перехідні положення" Закону про оренду землі доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:

«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені ст. 33 цього Закону та ст. 1261 Земельного кодексу України.

Правила, визначені ст. 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення». Див. постанови Верховного Суду від 15.10.2024 у справі №916/4208/23, від 14.11.2023 у справі №902/452/23, від 29.10.2024 у справі №924/1200/23.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу ст. 1261 Земельного кодексу України вбачається, що зміст поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться в абзаці 4 розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», базується на положеннях ст. 1261 Земельного кодексу України, що унормовує саме механізм поновлення договору без укладення правочину щодо поновлення. Норма пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах. Що ж стосується поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, то таке поновлення здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення, тобто шляхом укладення правочину.

Отже, з урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на те, що спірний Договір оренди землі був укладений між сторонами у 2010 році та додаткова угода до Договору оренди землі - у 2019 році, тобто до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству”, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 33 Закону України “Про оренду землі” до зміни її редакції згідно із Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству”.

Відтак, положення ст. 1261 Земельного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі – у редакції, чинній станом на дату укладення Додаткової угоди від 12.08.2019 до Договору оренди) регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї норми).

При цьому, виходячи із наведених вище положень ч. 1-5 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена вказаними нормами Закону, була можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Для застосування ч.1 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно ч.ч.2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належно виконує свої обов`язки за договором; 2) орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Водночас, частиною 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; 2) до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; 4) орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18.

Як зазначалось вище, у даному випадку, маючи намір на поновлення Договору оренди землі, ТОВ «Арчи», відповідно до п.3.1 Договору оренди, повинен був звернутися до Міської ради з відповідним листом-повідомленням до 12.08.2021.

Судова колегія звертає увагу на те, що місцевим господарським судом визначено граничну дату для звернення – до 12.02.2021, виходячи з умов Договору про зміни. Однак, апеляційний суд вказує, що суд першої інстанції не врахував подальше укладення Додаткової угоди від 12.08.2019, якою у п. 3.1 Договору були внесені зміни щодо строку, до спливу якого Орендар повинен звернутись до Орендодавця із повідомленням про намір продовжувати орендні правовідносини. Водночас, відповідне неврахування місцевим господарським судом змін п. 3.1 Договору не спростовує правильного висновку суду першої інстанції про те, що звернувшись до Миколаївської міськради з заявою про поновлення Договору оренди землі лише 21.07.2021, відповідач пропустив необхідний для того звернення строк, встановлений п.3.1 спірного Договору оренди землі.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів прийняття Миколаївською міською радою рішення про продовження орендних відносин з ТОВ “Арчи” щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:08:004:0001 шляхом укладення додаткової угоди.

Водночас, за умовами Договору оренди (пункти 1.1 та 5.1), умовою використання земельної ділянки визначено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу.

Згідно з пп.“б” п.9.4 Договору оренди землі, відповідач повинен приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим Договором.

З огляду на матеріали справи вбачається, що ТОВ «Арчи» ще 20.10.2015 отримано містобудівні умови та обмеження для забудови земельної ділянки по вул. Набережній ріг вул.2 Слобідської у м. Миколаєві, у 2016 повідомило управління ДАБІ у Миколаївській області про початок виконання підготовчих робіт на об`єкті “Спортивно-оздоровчий комплекс” за адресою: м. Миколаїв, вул. Набережна ріг вул. 2 Слобідської (повідомлення від 06.12.2016 №МК010163412603), проте, станом на даний час декларація про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність вказаного об`єкта до експлуатації не реєструвались.

Більш того, відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 20.11.2024, земельна ділянка площею 2240 кв.м з кадастровим номером 4810137200:08:004:0001 по вул.Набережній ріг вул.2 Слобідської у м.Миколаєві вільна від забудови, захаращена, огороджена парканом. На час обстеження будівельні роботи не велись, побудованих будівель не встановлено, на території знято шар ґрунтового покриву.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:08:004:0001 за ТОВ “Арчи” не зареєстровано.

Тобто, на спірній земельній ділянці відсутнє нерухоме майно, яке б належало відповідачу на праві власності.

Отже, слушними є доводи прокурора про те, що вищевказане підтверджує факт невикористання ТОВ “Арчи” земельної ділянки для забудови протягом останніх майже 15 років.

Судова колегія звертає увагу на Договір про зміни №54-15 від 26.03.2015, яким змінений п. 7 Договору оренди землі від 03.06.2009 шляхом доповнення останнього положеннями про те, що у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд (нездійснення) будівництва з дати укладення Договору про зміни або незакінчення будівництва до закінчення строку дії Договору, Орендар після закінчення строку дії Договору зобов`язаний повернути Орендодавцеві вільну земельну ділянку.

Статтею 31 Закону України “Про оренду землі” визначено, що Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.12.2 Договору оренди землі, дія Договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, судом першої інстанції правильно визначено, що Договір оренди землі №6622 від 03.06.2009 припинив свою дію, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 12.08.2021.

За приписами ст. 34 Закону України “Про оренду землі”, у разі, зокрема, припинення договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктами 7.1, 12.7 Договору оренди землі передбачено, що у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання договору оренди, Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.

У матеріалах даної справи відсутні докази того, що після закінчення строку дії Договору оренди землі №6622 від 03.06.2009 ТОВ «Арчи» повернуло Миколаївській міській раді спірну земельну ділянку.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності повернення власнику земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:08:004:0001 – Миколаївській міській раді її майна, а саме: зазначеної спірної ділянки.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі судом надано учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Тому решту доводів апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Апеляційні доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, в яких скаржнику судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що в апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції, а тому аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю “Арчи” не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду, викладених у оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим підстави для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.08.2025 у справі №915/460/25, яке винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.08.2025 у справі №915/460/25 - залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 01.06.2026.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброви Г.І.

Суддя Ярош А.І.