Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №916/4672/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4672/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Павленко Н.А.

суддів - Богатиря К.В., Лічмана Л.В.

за участю секретаря судового засідання Пелешка Т.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача – Гудима Т.П.

від відповідача – Фортуна Є. О., Касьянова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління обласної ради з майнових відносин

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026, ухвалене суддею Волковим Р.В. м. Одеса, повний текст якого складено та підписано 20.02.2026

по справі №916/4672/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ»

до відповідача Управління обласної ради з майнових відносин

про стягнення 528 210,41 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви та рішення суду, що оскаржується в апеляційному порядку:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» (далі по тексту - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Управління обласної ради з майнових відносин (далі по тексту - відповідач, Управління, споживач) про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, абонентське обслуговування, водовідведення зливових стоків у загальному розмірі 528 210,41 грн, яку нараховано за період з 01.04.2022 по 01.08.2025 на підставі договорів про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 21359 від 24.03.2022, № 21609 від 25.01.2023, № 21902 від 22.01.2024, № 22227 від 15.01.2025 та № 22512 від 24.06.2025.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договорами про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 21359 від 24.03.2022, № 21609 від 25.01.2023, № 21902 від 22.01.2024, № 22227 від 15.01.2025 та № 22512 від 24.06.2025 в частині повної та своєчасної сплати спірної заборгованості за період з 01.04.2022 по 01.08.2025.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 у справі №916/4672/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» задоволено у повному обсязі, стягнуто з Управління обласної ради з майнових відносин на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» 528 210,41 грн заборгованості та 7 923,16 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалюючи рішення місцевим судом встановлено, що між Товариством та Управлінням укладено ряд договорів про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення: № 21359 від 24.03.2022, № 21609 від 25.01.2023, № 21902 від 22.01.2024, № 22227 від 15.01.2025 та № 22512 від 24.06.2025 (т. 1 а.с. 14-61). Вказані договори діяли протягом спірного періоду, за який позивачем нараховано заявлену до стягнення заборгованість (з 01.04.2022 по 01.08.2025).

В обґрунтування рішення суд першої інстанції вказав, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт надання відповідачу послуг з водопостачання, водовідведення, водовідведення зливових стоків та абонентського обслуговування за договорами № 21359 від 24.03.2022, № 21609 від 25.01.2023, № 21902 від 22.01.2024, № 22227 від 15.01.2025 та № 22512 від 24.06.2025 у період з 01.04.2022 по 01.08.2025.

Місцевий суд зазначив, що нарахування заборгованості здійснювалися відповідно до умов укладених договорів, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008, Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №316 від 01.12.2017, а також з урахуванням довідок Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів. При цьому суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є правильним та обґрунтованим, оскільки він здійснений на підставі звітів відповідача щодо показань засобу обліку води та тарифів, встановлених постановами НКРЕКП.

Відхиляючи доводи відповідача щодо неправильності початкових показників лічильника у квітні 2022 року, суд вказав, що наявна у звіті кома між цифрами є очевидною опискою, оскільки подальші показники засобу обліку свідчать про послідовне збільшення обсягу спожитої води. Також суд врахував акт візуального обстеження від 28.12.2023, складений самим відповідачем, яким підтверджено відповідні показники лічильника.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції критично оцінив твердження відповідача про те, що об`єкт не експлуатувався, оскільки жодних належних доказів на підтвердження цих обставин відповідач не надав. Крім того, як зазначено місцевим судом, матеріали справи не містять доказів технічної несправності лічильника або звернення відповідача до позивача щодо проведення комісійного обстеження чи заміни засобу обліку у порядку, передбаченому договорами.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що платіжне доручення № 314 від 09.09.2021 не стосується предмета даного спору, оскільки зазначений платіж був здійснений на виконання договору про переведення боргу попереднього власника об`єкта.

Окремо місцевий суд встановив правомірність нарахування плати за абонентське обслуговування, розмір якої визначався наказами позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 808 від 21.08.2019.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та застосувавши стандарт доказування «вірогідності доказів», суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 528 210,41 грн заборгованості є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяв відповідача про застосування позовної давності суд першої інстанції зазначив, що перебіг строків позовної давності був продовжений на час дії карантину COVID-19, а в подальшому — зупинений на період дії воєнного стану, у зв`язку з чим позивач не пропустив трирічний строк звернення до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Управління обласної ради з майнових відносин звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 у справі №916/4672/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» про стягнення 528 210,41 грн, заявлених до Управління обласної ради з майнових відносин.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам та наявним у справі доказам.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно відхилив надані відповідачем докази, зокрема Акт приймання-передачі від 03.06.2021 разом з Актом фіксації показників водомірного вузла, які підтверджують, що станом на дату передачі об`єкта – готелю «Октябрьская» за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 31 – будівля не експлуатувалась, а показники засобу обліку води відповідали тим, які позивач зазначив лише у квітні 2022 року. На думку апелянта, це свідчить про відсутність фактичного споживання води у спірний період та спростовує правомірність нарахування 14 206 куб. м води у квітні 2022 року.

Крім того, апелянт посилається на Акт візуального обстеження від 28.12.2023, складений комісією Управління, яким зафіксовано систематичне підтоплення оглядового колодязя лівневими та стічними водами через неналежне виконання позивачем монтажних робіт та відсутність належної гідроізоляції. За твердженням апелянта, вказані обставини свідчать про технічну несправність вузла обліку та неможливість достовірного зняття показників лічильника.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції формально послався лише на те, що відповідач самостійно подавав звіти про показники лічильника, однак не надав належної оцінки доводам щодо технічної несправності засобу обліку та не призначив судову експертизу для встановлення реального обсягу споживання води, незважаючи на наявність спору щодо достовірності показників.

Також апелянт зазначає, що місцевий суд, ухвалюючи рішення, не врахував відсутність договірних правовідносин між сторонами у період з 01.06.2021 по 24.03.2022, оскільки договір №21359 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення був укладений лише 24.03.2022. На думку апелянта, за відсутності між сторонами договору або інших підстав виникнення зобов`язань, передбачених статтями 11 та 509 ЦК України, у відповідача не виникав обов`язок зі сплати будь-яких платежів.

Апелянт звертає увагу, що будівля готелю «Октябрьская» з 01.06.2021 фактично не експлуатувалась. При цьому відсутність споживання, на думку апелянта, підтверджується незмінними показниками водоміра у період до квітня 2022 року.

Окремо апелянт зазначає, що Позивач при укладенні договору № 21359 не зафіксував показники засобу обліку води, хоча відповідно до умов договору саме на Позивача покладався обов`язок здійснювати технічний контроль та облік обсягів наданих послуг.

На думку апелянта, раптове збільшення показників лічильника у квітні 2022 року з « 01494,3» до « 014943» є наслідком технічної помилки або несправності засобу обліку, спричиненої підтопленням, а не фактичного споживання води. При цьому суд першої інстанції безпідставно визнав наявність коми у звіті «опискою», не врахувавши відсутність доказів експлуатації об`єкта, зокрема договорів оренди, актів використання приміщень чи інших документів, які б підтверджували здійснення господарської діяльності у готелі.

Крім того, апелянт вважає безпідставним нарахування плати за абонентське обслуговування та водовідведення зливових стоків, оскільки такі нарахування здійснювались за відсутності фактичного використання об`єкта та належних правових підстав.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

16.04.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» надійшов відзив на апеляційну скаргу (зареєстровано за вх. №1123/26/Д3 від 16.04.2026 ПЗАГС), в якій позивач просить суд відмовити Управлінню обласної ради з майнових відносин у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 у справі №916/4672/25 залишити без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними доказами. Зокрема, позивач посилається на те, що у період з 01.04.2022 по 01.08.2025 між сторонами діяли договори про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, а відповідач щомісячно самостійно подавав звіти про водоспоживання із зазначенням показників лічильника SENSUS-50/20 №18788077/18319403. На думку позивача, саме на підставі цих показників здійснювались нарахування, а їх послідовне збільшення підтверджує достовірність обліку та спростовує твердження Апелянта про помилковість показань приладу обліку.

ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» також зазначає, що показання лічильника за квітень 2022 року у розмірі 014943 м. куб. підтверджуються не лише щомісячними звітами відповідача, а й актом контрольної зйомки лічильників води від 27.04.2022 №7213 з фотофіксацією. Крім того, у відзиві наголошується, що відповідачу направлялась претензія про сплату заборгованості у сумі 528210,41 грн, яка була вручена споживачу.

Щодо доводів Апелянта про можливу заміну або некоректність роботи вузла обліку, ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» вказує, що відповідно до умов договорів саме відповідач зобов`язаний забезпечувати належний технічний стан, збереження та цілісність засобів обліку води, а також повідомляти про необхідність їх демонтажу, заміни чи проведення повірки. При цьому, як зазначає Позивач, після опломбування лічильника актом від 24.04.2019 №9938 відповідач не звертався із заявами щодо демонтажу, монтажу або несправності лічильника, а позивач жодних робіт із заміни приладу обліку не здійснював.

ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» звертає увагу, що акт візуального обстеження від 28.12.2023, на який посилається апелянт, не містить фотофіксації та не зазначає номеру лічильника, тоді як у звітах про водоспоживання за весь спірний період відповідач продовжував зазначати той самий заводський номер лічильника SENSUS-50/20 №18788077/18319403, який відповідає акту опломбування від 24.04.2019.

Стосовно посилань апелянта на договір про переведення боргу №283 від 02.09.2021, позивач зазначає, що такий договір стосувався виключно заборгованості попереднього споживача — КО «Обласна служба експлуатації адміністративних будівель», яка виникла станом на 01.09.2021, і не має жодного відношення до спірної заборгованості Управління за період з 01.04.2022 по 01.08.2025. При цьому позивач звертає увагу суду, що копія договору про переведення боргу № 283 від 02.09.2021 відсутня в матеріалах цієї справи та позивачу не надсилалась, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №5376810 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІКС. У зв`язку із чим, додана до відзиву Управління копія платіжного доручення від 09.09.2025 №314 в обґрунтування його заперечень по суті позовних вимог не може бути врахована, як доказ в рамках цієї справи.

Крім того, у відзиві зазначається, що відповідач у суді першої інстанції не заперечував проти нарахувань за абонентське обслуговування та водовідведення зливових стоків, а тому відповідно до ч.4 ст.165 ГПК України позбавлений права заперечувати ці обставини під час апеляційного перегляду. ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» також наголошує, що обов`язок сплати за абонентське обслуговування та інші платежі прямо передбачений договорами та чинним законодавством, а відсутність фактичного споживання послуг не звільняє споживача від відповідних платежів.

Позивач додатково зазначає, що після прийняття на баланс об`єкта за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 31 Управління не зверталося із заявами про припинення надання послуг або про відсутність експлуатації об`єкта, а тому послуги централізованого водопостачання та водовідведення надавалися в повному обсязі.

Також у відзиві наголошується, що відповідач мав право ініціювати повірку, експертизу або заміну засобу обліку у разі сумнівів щодо його роботи, однак таким правом не скористався. На думку ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», в матеріалах справи відсутні будь-які докази технічної несправності лічильника, а тому твердження апелянта про необхідність призначення судової експертизи є необґрунтованими.

Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що хоча Управління подавало звіти про водоспоживання з квітня 2022 року по липень 2025 року, спірна заборгованість, на думку позивача, сформована за період до квітня 2022 року. Відповідач вказує, що показники лічильника станом на червень 2021 року та квітень 2022 року співпадають, що свідчить про невикористання будівлі та відсутність фактичного споживання води. Також зазначається, що різке збільшення показників у квітні 2022 року могло бути наслідком технічної помилки або несправності лічильника через його підтоплення, про що Управління неодноразово повідомляло ТОВ «ІНФОКС» та пропонувало провести комісійне обстеження. На думку відповідача, у разі несправності вузла обліку обсяг спожитих послуг повинен визначатися за середньодобовими показниками або нормативами, а не за показниками несправного приладу.

Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді:

17.03.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЕСІТС безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Управління обласної ради з майнових відносин на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 по справі №916/4672/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026, апеляційну скаргу Управління обласної ради з майнових відносин передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління обласної ради з майнових відносин на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 по справі №916/4672/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4672/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

23.03.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЕСІКС від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява (зареєстрована за вх. №1123/26/Д1 від 23.03.2026) з запереченнями проти відкриття апеляційного провадження, в якій позивач просив суд відмовити Управлінню обласної ради з майнових відносин у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 з підстав. В обґрунтування заперечень позивач зазначав, що апеляційна скарга подана без доказів сплати судового збору та з пропуском строку, встановленого законом. На думку позивача, наведені відповідачем причини пропуску не є поважними та не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим, позивач вважає, що підстави для відкриття апеляційного провадження відсутні.

25.03.2026 матеріали справи №916/4672/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі №916/4672/25 апеляційну скаргу Управління обласної ради з майнових відносин на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 залишено без руху з підстав відсутності обґрунтованих поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 та відсутності доказів сплати судового збору у сумі 9507,79 грн з наданням 10-денного строку для усунення вказаних недоліків з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

01.04.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Управління обласної ради з майнових відносин надійшла заява (зареєстрована за вх. №1362/26 ПЗАГС) в якій апелянт просив апеляційний суд визнати поважними та поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 по справі №916/4672/25. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 апелянт посилався на специфіку своєї діяльності як органу публічного сектору, яка в умовах воєнного стану істотно ускладнена. Апелянт вказував, що працівники органу залучаються до виконання додаткових функцій, пов`язаних із забезпеченням діяльності органів державної влади, що впливає на можливість своєчасного здійснення процесуальних дій. Окрім цього, апелянтом зазначено, що особа, яка здійснює юридичний супровід справи, була залучена до виконання завдань, пов`язаних із діяльністю міжвідомчої комісії, що спричинило підвищене службове навантаження та об`єктивно обмежило можливість своєчасного реагування та отримання процесуальних документів. Окремо апелянт наголошував на технічних та організаційних труднощах, зокрема на обмеженні доступу до підсистеми «Електронний суд», яка здійснюється за допомогою персоніфікованих електронних ключів, що ускладнює оперативне передоручення відповідних повноважень іншим особам. Також зазначалось про вплив перебоїв в електропостачанні та інтернет-зв`язку, а також численних повітряних тривог, які перешкоджають належній організації роботи.

Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.04.2026 визнав поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026, поновив Управлінню обласної ради з майнових відносин строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 у справі №916/4672/25 та відкрив апеляційне провадження по справі №916/4672/25 за апеляційною скаргою Управління обласної ради з майнових відносин на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026, запропонував позивачу у 10 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати відзив/письмові пояснення на апеляційну скаргу (доданих до них документи) та відповідно до ч.4 ст.263 ГПК України надати суду докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу; попередив учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України; зупинив дію рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 у справі №916/4672/25.

Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.04.2026, після проведення підготовчих дій, виснував про призначення справи №916/4672/25 за апеляційною скаргою Управління обласної ради з майнових відносин на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 до розгляду судовому засіданні на 26.05.2026 о 15:00. Поряд з цим явка явка повноважних представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою.

В судовому засіданні, призначеному на 26.05.2026 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції:

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судовою колегією Південно-західного апеляційного господарського суду між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» та Управлінням обласної ради з майнових відносин укладено ряд договорів про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, а саме: №21359 від 24.03.2022, №21609 від 25.01.2023, №21902 від 22.01.2024, №22227 від 15.01.2025 та №22512 від 24.06.2025 (т. 1 а.с. 14-61).

Так, позивачем нараховано заявлену до стягнення заборгованість за період з 01.04.2022 по 01.08.2025, протягом якого діяли вище означені договори.

Предметом договорів є надання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» Управлінню обласної ради з майнових відносин послуги відповідної якості, щодо централізованого водопостачання (постачання, оброблення та розподіл потоків холодної питної води трубопроводами) на об`єкти споживача та централізованого водовідведення (каналізаційні послуги), що полягають у прийомі стічних вод холодного та гарячого водопостачання, стічних вод від артезіанських свердловин та шахтних колодязів, дощових і талих стічних вод, що скидаються споживачем в систему каналізації.

Управління обласної ради з майнових відносин, у свою чергу, зобов`язувався своєчасно сплачувати надані водоканалом послуги за тарифами, у строки та на умовах, визначених договорами.

Додатками до кожного з договорів є, зокрема Акт визначення точки розподілу та розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж; дислокація об`єктів споживача; перелік приладів та засобів обліку.

Згідно вказаних додатків послуги надаються на об`єкті Управління, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 31.

Засобом обліку (водоміром) на об`єкті є: SENSUS-50/20, заводський номер 18788077/18319403.

Сторонами домовлено, що у відповідності до п. 2.3. договорів споживач зобов`язаний:

- утримувати в належному технічно справному стані свої водопровідно-каналізаційні мережі і споруди, засоби та обладнання, що перебувають на балансі споживача (пп. 2.3.3.);

- забезпечувати належний санітарно-технічний стан приміщень, вузлів обліку води, а також забезпечити схоронність і цілісність запірної арматури, контрольно-вимірювальних засобів, пристроїв обліку води, пломб, у тому числі, дроту та інших знаків, встановлених працівниками водоканалу і Держстандарту на засоби обліку води, трубопровід, фланцеві та штуцерні з`єднання, запірну арматуру (пп. 2.3.4.);

- забезпечити безпечний та вільний доступ представникам водоканалу для перевірки технічного стану внутрішніх систем водного господарства споживача, отримання показань засобів обліку води, забору проб питної води, а також проб стічних вод на відповідність допустимим концентраціям забруднюючих речовин у стічних водах. Доступ надається безперешкодно (пп. 2.3.5.);

- щомісячно (з 10 по 25 число поточного місяця) надавати відомості про водоспоживання на об`єкті з фотофіксацією показів засобів обліку, з використанням електронних сервісів. Фотофіксація є необов`язковою, якщо дані отримуються через систему дистанційного збору показань. У випадку відсутності вказаних відомостей (але не більше ніж за два місяці), водоканал проводить розрахунок послуг водопостачання по середньодобових витратах за попередні два розрахункові місяці. Наступне визначення об`ємів водокористування здійснюється за нормами використання, на підставі водогосподарського балансу (додаток 6) (пп. 2.3.7.);

- при виході з ладу засобу обліку води, терміново повідомити водоканал, а також у триденний строк, в присутності або з дозволу представника водоканалу виконати роботи по заміні засобу обліку на новий за рахунок власних коштів (пп. 2.3.12).

Кількість холодної води, що передається водоканалом на об`єкт споживача, визначається за показниками засобів обліку, встановлених на мережі споживача, опломбованих і прийнятих в експлуатацію водоканалом (п. 3.1. договорів).

У відповідності до п. 3.3. договорів №21359 від 24.03.2022 та №21609 від 25.01.2023 показники засобів обліку передаються для розрахунків до водоканалу у формі звіту щомісячно, з 10 числа до передостаннього робочого дня поточного місяця.

Показники засобів обліку передаються для розрахунків до водоканалу у формі звіту щомісячно, з 10 по 25 число поточного місяця (п. 3.3. договорів №21902 від 22.01.2024, № 22227 від 15.01.2025 та № 22512 від 24.06.2025 ).

Згідно з п. 3.10. договорів кількість стічних вод, що надходить до каналізаційних мереж, визначається за обсягом води, використаної споживачем з водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильників або згідно показників засобів обліку стічних вод (якщо такі встановлені), опломбованих і зареєстрованих водоканалом.

Пунктом 3.11. договорів № 21359 від 24.03.2022 та № 21609 від 25.01.2023 сторони узгодили, що щомісячний об`єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання території (поверхневі стічні води) і неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення, або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживача, у мережі водовідведення водоканалу, як при загально-сплавній, так і при роздільній системі водовідведення, визначається за формулами, згідно пунктів 4.10., 4.11., 4.12. Правил №190, з урахуванням щомісячних даних Гідрометцентру відносно кількості опадів.

У відповідності з п. 3.11 договорів №21902 від 22.01.2024, №22227 від 15.01.2025 та №22512 від 24.06.2025сторонами домовлено, що щомісячний об`єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання території (поверхневі стічні води) і неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення, або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживача, у мережі водовідведення водоканалу, як при загально-сплавній, так і при роздільній системі водовідведення, визначається за формулами, згідно з п. 14 розд. ІІ Порядку № 316, з урахуванням щомісячних даних Гідрометцентру відносно кількості опадів.

У розділі 4 кожного з договорів сторонами визначено суму договору та порядок розрахунків. Умовами цього розділу договорів передбачено право Водоканалу здійснювати нарахування вартості послуг за тарифами, чинними на момент їх надання, у тому числі за тарифами, зміненими (збільшеними) Регулятором протягом строку дії договорів. При цьому споживач зобов`язаний здійснювати оплату фактично спожитих послуг у повному обсязі за діючими тарифами або припинити користування такими послугами.

Щомісячно, до 30 числа поточного місяця споживач мав сплачувати ці послуги.

Так, позивачем 04.08.2025 було надіслано відповідачу досудове попередження із вимогою сплатити заборгованість за послуги водопостачання, водовідведення, абонентське обслуговування, водовідведення зливових стоків, яка станом на 01.08.2025 становила 528 816,85 грн (т. 1 а.с. 63).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з платіжною інструкцією N01/08/2025№ 486 від 01.08.2025 відповідач за липень 2025 р. сплатив на користь позивача 606,44 грн за послуги водопостачання та водовідведення (т. 1 а.с. 169).

З наданого позивачем розрахунку, місцевим судом вірно встановлено, що спірна заборгованість у загальному розмірі 528 210,41 грн включає в себе заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, водовідведення зливових стоків та абонентське обслуговування.

Розрахунок за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2022 по 01.08.2025 позивач здійснює відповідно до показань водоміра на підставі звітів відповідача про водоспоживання, з урахуванням тарифів, затверджених постановами НКРЕКП № 2841 від 22.12.2021, № 1011 від 28.05.2024, № 2306 від 24.12.2024.

У матеріалах справи наявні звіти Управління із показниками водоміру за період з квітня 2022 року по липень 2025 року (т. 1 а.с. 77-107).

Подані Управлінням звіти містять наступні показники водоміра SENSUS 50/20 № 18788077:

ПеріодПопередні показники SENSUS-50/20Останні показники SENSUS-50/20

Квітень 2022 р.01993 07518014943 08773

Травень 2022 р.014943 08773014944 09255

Червень 2022 р.014944 09255014950 09491

Липень 2022 р.014950 09491014950 09654

Серпень 2022 р.014950 09654014950 09770

Вересень 2022 р.014950 09770014950 09861

Жовтень 2022 р.014950 09861014950 09919

Листопад 2022 р.014950 09919014951 09968

Грудень 2022 р.014951 09968014951 09977

Січень 2023 р.014951 09977014952 10003

Лютий 2023 р.014952 10003014952 10023

Березень 2023 р.014952 10023014952 10028

Квітень 2023 р.014952 10028014952 10033

Червень 2023 р.014952 10057014952 10071

Липень 2023 р.014952 10071144952 10088

Серпень 2023 р.014952 10088014952 10102

Вересень 2023 р.014952 10102014952 10109

Листопад 2023 р.014952 10179014952 10192

Грудень 2023 р.014952 10192014952 10202

Січень 2024 р.014952 10202014952 10237

Лютий 2024 р.014952 10237014958 10257

Березень 2024 р.014952 10257014952 10303

Квітень 2024 р.014952 10303014955 10306

Травень 2024 р.014955 10306014955 10307

Червень 2024 р.014955 10307014955 10308

Липень 2024 р.014955 10308014955 10309

Серпень 2024 р.014955 10309014955 10310

Вересень 2024 р.014955 10310014955 10312

Жовтень 2024 р.014955 10312014955 10313

Листопад 2024 р.014955 10313 10315

Грудень 2024 р.014955 10315014955 10316

Січень 2025 р.014955 10316014955 10317

Лютий 2025 р.014955 10317014955 10318

Березень 2025 р.014955 10318014955 10319

Квітень 2025 р.014955 10319014955 10320

Травень 2025 р.014955 10320014955 10321

Червень 2025 р.014955 10321014955 10322

Липень 2025 р.014955 10322014955 10323

В матеріалах справи також наявні розшифровки нарахувань Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» за послуги водовідведення зливових стоків (т. 1 а.с. 116-122) та довідки Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів, які позивач використовує при визначенні розміру плати за водовідведення зливових стоків (т. 1 а.с. 123-162).

Плату за абонентське обслуговування позивач розраховує, виходячи з його наказів від 30.12.2021 № 174-о/д, від 30.12.2022 № 119-о/д, від 29.12.2023 № 133-о/д, та з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Предметом апеляційного перегляду є правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 528 210,41 грн заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, абонентське обслуговування та водовідведення зливових стоків, а також дотримання судом норм матеріального і процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд виходить із такого.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Приписами статті 12 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першої статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За нормою статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

За своїм змістом та правовою природою укладені сторонами договори є договорами про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 1 статті 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Статтею 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановелно, що одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водопостачання визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з централізованого водопостачання повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та величини тиску. Параметри якості води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам. Послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідо зі ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водовідведення визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Критерієм якості послуги з централізованого водовідведення є безперешкодне приймання стічних вод у мережі виконавця з мереж споживача, за умови справності мереж споживача. Послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Виконавець послуги з постачання гарячої води зобов`язаний щомісяця надавати дані про загальний обсяг спожитої у будівлі гарячої води виконавцю послуг з централізованого водовідведення для нарахування плати за водовідведення гарячої води.

У відповідності до ч. 1 с. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Пунктом 5 розд. ІІ Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27.06.2008 року № 190 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 19.04.2021 № 97), встановлено, що приймання стічних вод від споживачів до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31508 (далі - Правила приймання стічних вод), та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31509, а також місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту, які затверджуються органом місцевого самоврядування в установленому порядку.

Згідно з п. 14 розд. ІІ Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 01.12.2017 №316, середньомісячний об`єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів (дощу і танення снігу та льоду) і сніготанення та неорганізовано потрапляє до систем централізованого водовідведення виконавця комунальної послуги, визначається з урахуванням площі стоку атмосферних опадів і сніготанення з території, що займає споживач, або її частини, з якої фактично має місце неорганізоване потрапляння таких стічних вод. Додаткова кількість стічних вод, що надходить до систем централізованого водовідведення виробника у період дощів та сніготаненням через люки колодязів централізованого водовідведення та приймачі зливової системи централізованого водовідведення на території споживача розраховується за формулами, наведеними у цьому пункту. Зокрема, при загальносплавній системі водовідведення - Wg = 10hgYF

10 - перевідний коефіцієнт до єдиної системи вимірювання F та hg;

Hg - кількість опадів за звітний місяць, мм, визначається за метеорологічними даними;

Y - загальний коефіцієнт стоку, що враховує кількість стічних вод (шар або об`єм), який може надходити до систем централізованого водовідведення за певний період часу (місяць), від усіх атмосферних опадів, що випали за цей період;

F - загальна площа території споживача, га.

Дослідивши надані позивачем розшифровки нарахувань за послуги водовідведення зливових стоків (т. 1 а.с. 116-122) місцевий суд вірно встановив, що відповідні розрахунки здійснені позивачем у відповідності до умов договорів, Правил №190, Порядку №316 та з урахуванням довідок Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів (т. 1 а.с. 123-162).

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.04.2022 по 01.08.2025 Товариство надавало Управлінню послуги з водопостачання та водовідведення на підставі договорів №21359 від 24.03.2022, №21609 від 25.01.2023, №21902 від 22.01.2024, №22227 від 15.01.2025 та №22512 від 24.06.2025.

Так, позивачем, з урахуванням звітів щодо показань лічильника, поданих Управлінням обласної ради з майнових відносин в період з квітня 2022 року по липень 2025 рік, здійснено нарахування заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідач не погоджується з позивачем щодо показань лічильника на початок спірного періоду (квітень 2022 р.), які, як вважає відповідач, становили 01494,3 куб.м, а не 014943 куб.м. При цьому відповідач просить врахувати, що об`єкт з червня 2021 р. фактично не експлуатувався.

Судова колегія відхиляє доводи наведені в апеляційній скарзі, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували припинення експлуатації об`єкта саме з квітня 2022 року, а відповідач таких доказів не надав.

Судовою колегією було досліджено звіт Управління за 2022 рік, з якого вбачається, що показники водоміра станом на квітень 2022 року становили 014943 куб. м. Незважаючи на наявність у звіті виправлення та, ймовірно, помилково проставленої коми між останніми цифрами показника, аналіз звітів за наступні періоди свідчить про послідовне збільшення показників лічильника: у травні 2022 року — 014944 куб. м, у червні–жовтні 2022 року — 014950 куб. м, у листопаді–грудні 2022 року — 014951 куб. м. Це дає підстави вважати, що зазначене виправлення має характер технічної описки.

Крім того, наведені обставини підтверджуються Актом візуального обстеження будівлі та споруди від 28.12.2023, складеним Управлінням, відповідно до якого показники лічильника станом на дату обстеження становили 014952 куб. м

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про правильність та обґрунтованість розрахунку заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, який здійснено позивачем з урахуванням звітів Управління та тарифів, установлених постановами НКРЕКП № 2841 від 22.12.2021, № 1011 від 28.05.2024, № 2306 від 24.12.2024.

Натомість доводи відповідача щодо недостовірності показників засобу обліку води не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються наявними у справі доказами.

Судом апеляційної інстанції було проаналізовано надану відповідачем копію платіжного доручення № 314 від 09.09.2021 на суму 26 140,62 грн (т. 2 а.с. 14) та встановлено, що сплата Управлінням на користь Товариства цієї суми жодним чином не стосується предмета спору у справі, що розглядається, адже вказані грошові кошти, як зазначає сам відповідач, є заборгованістю Комунальної бюджетної установи «Обласна служба експлуатації адміністративних будівель» (попереднього власника об`єкта), яка виникла у останньої на підставі укладеного з Товариством Договору про закупівлю послуг централізованого водопостачання (для бюджетних організацій) № 16/21в від 28.01.2021 та Договору про закупівлю послуг централізованого водовідведення (для бюджетних організацій) № 16/21с від 28.01.2021, та яку Управління мало погасити до 01.10.2021 згідно умов договору про переведення боргу № 283 від 02.09.2021.

Судовою колегією не приймаються доводи скаржника, вказані в апеляційній скарзі, щодо несправності вузла обліку та необхідності проведення його комісійного обстеження, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з відповідною вимогою. Крім того, умовами договору, зокрема пп. 2.3.12. п. 2.3. передбачено обов`язок відповідача у разі виходу з ладу засобу обліку води невідкладно повідомити про це Товариство та у встановленому порядку здійснити його заміну. Водночас відповідач не надав доказів вчинення таких дій та не скористався передбаченим договором правом на заміну лічильника. Також у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази технічної несправності лічильника SENSUS-50/20. Натомість подані самим відповідачем звіти свідчать про подальше використання цього ж засобу обліку (SENSUS-50/20 №18788077/18319403) для передачі показників упродовж спірного періоду.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Граничний розмір плати за абонентське обслуговування визначений Товариством наказами від 30.12.2021 № 174-о/д, від 30.12.2022 № 119-о/д, від 29.12.2023 № 133-о/д, з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг».

Розмір плати за абонентське обслуговування з 01.01.2022, встановлений наказом Товариства від 30.12.2021 № 174-о/д, становить 70,38 грн (з ПДВ) на місяць з розрахунку на один самостійний об`єкт нерухомого майна.

Розмір плати за абонентське обслуговування з 01.01.2023, встановлений наказом Товариства від 30.12.2022 № 119-о/д, становить 76,14 грн (з ПДВ) на місяць з розрахунку на один самостійний об`єкт нерухомого майна.

Розмір плати за абонентське обслуговування з 01.01.2024, встановлений наказом Товариства від 29.12.2023 № 133-о/д, становить 85,88 грн (з ПДВ) на місяць з розрахунку на один самостійний об`єкт нерухомого майна.

Матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачем за послуги водопостачання, водовідведення, абонентського обслуговування та водовідведення зливових стоків у загальному розмірі 528 210,44 грн, що також не спростовано відповідачем про її погашення.

З урахуванням вище означеного, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з Управління обласної ради з майнових відносин 528 210,41 грн заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, абонентське обслуговування та водовідведення зливових стоків, нарахованої за період з 01.04.2022 по 01.08.2025, яка виникла на підставі договорів про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення №21359 від 24.03.2022, №21609 від 25.01.2023, №21902 від 22.01.2024, №22227 від 15.01.2025 та №22512 від 24.06.2025. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, належній оцінці наявних у справі доказів у їх сукупності та правильному застосуванні законодавства, що регулює спірні правовідносини, а тому підстав для їх спростування колегія суддів не вбачає.

Інші доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ст. 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (відповідача).

Керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Південно –західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління обласної ради з майнових відносин залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 у справі №916/4672/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду.

Порядок та строк оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду передбачений ст. ст. 288-291 ГПК України.

Постанову складено та підписано 01 червня 2026 року.

Головуючий суддя Н.А. Павленко

Судді: К.В. Богатир

Л.В. Лічман