Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №916/39/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/39/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

представники учасників справи участі не брали

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2026 року про забезпечення позову, суддя в І інстанції Рога Н. В., в м. Одесі

у справі №916/39/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “РАЙЗ-АГРО”

до відповідача: Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання договорів поновленими

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “РАЙЗ-АГРО” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області про:

- визнання протиправним та скасування Рішення сесії Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області XLIII сесії VIII скликання за №2567-VIII від 31.10.2025 р. та визнання поновленим договору оренди № 336 від 15.11.2018 р. на той самий строк та на тих самих умовах;

- визнання протиправним та скасування Рішення сесії Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області XLIII сесії VIII скликання за №2568-VIII від 31.10.2025 р. та визнання поновленим договору оренди № 338 від 15.11.2018р. на той самий строк та на тих самих умовах;

- визнання протиправним та скасування Рішення сесії Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області XLIII сесії VIII скликання за №2569-VIII від 31.10.2025 р. та визнання поновленим договору оренди № 339 від 15.11.2018 р. на той самий строк та на тих самих умовах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2018 році за результатами земельних торгів між ТОВ «РАЙЗ-АГРО» та ГУ Держгеокадастру в Одеській області було укладено договори оренди трьох земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею понад 84 га (кадастрові номери 5125481900:01:001:0639, 5125481900:01:003:0403, 5125455100:01:005:0287), розташованих на території Березівського району, які в подальшому були передані у комунальну власність Ширяївської селищної ради.

Позивач зазначає, що як належний та добросовісний орендар, який повною мірою виконував умови договорів, мав переважне право на їх поновлення на новий строк після спливу 15.11.2025. Реалізуючи вказане процесуальне право, товариство з дотриманням визначеного договорами 30-денного строку, а саме 10.10.2025, направило на поштову та електронну адреси відповідача відповідні листи-повідомлення, а 12.11.2025 (до закінчення строку дії оренди) додатково надіслало проєкти додаткових угод, чим повністю виконало процедуру, передбачену статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Натомість відповідач у визначений законом місячний строк не надіслав орендарю жодних обґрунтованих заперечень чи пропозицій щодо зміни істотних умов, а про прийняті Ширяївською селищною радою рішення від 31.10.2025 (№2567-VIII, №2568-VIII, №2569-VIII) про відмову у поновленні договорів оренди позивач дізнався самостійно з офіційного вебсайту ради.

З огляду на відсутність протягом встановленого законом місячного строку належно оформленого та надісланого листа-повідомлення про заперечення у поновленні оренди, триваюче використання ділянок у господарській діяльності та відсутність заперечень у Державному реєстрі речових прав на момент звернення з проєктами угод, позивач вважає оскаржувані відмови безпідставними та ухваленими без належного з`ясування юридичних фактів, що свідчить про наявність підстав для захисту його переважного права в судовому порядку.

19 березня 2026 до суду надійшла заява ТОВ “РАЙЗ-АГРО” про забезпечення позову у справі №916/39/26 шляхом:

- заборони Ширяївській селищній раді Березівського району Одеської області вчиняти будь-які дії, пов`язані з організацією та проведенням земельних торгів щодо спірних земельних ділянок за кадастровими номерами: 5125481900:01:001:0639 загальною площею 5,3120 га, 5125481900:01:003:0403 загальною площею 24,7358га, 5125455100:01:005:0287 загальною площею 54,30 га;

- заборони укладання будь-яких правочинів щодо передачі в оренду та/або користування спірних земельних ділянок за кадастровими номерами: 5125481900:01:001:0639 загальною площею 5,3120 га, 5125481900:01:003:0403 загальною площею 24,7358га, 5125455100:01:005:0287 загальною площею 54,30 га;

- заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державному реєстратору Держгеокадастру вчинювати (здійснювати) реєстраційні дії та/або вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру України, приймати рішення про державну реєстрацію права оренди щодо нерухомого майна на спірні земельні ділянки за кадастровими номерами: 5125481900:01:001:0639 загальною площею 5,3120 га; 5125481900:01:003:0403 загальною площею 24,7358 га; 5125455100:01:005:0287 загальною площею 54,30 га.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ «РАЙЗ-АГРО» зазначає, що Ширяївською селищною радою в електронній системі «Prozorro.Sale» опубліковано аукціон з продажу права оренди земельної ділянки площею 5,3120 га, кадастровий номер 5125481900:01:001:0639, проведення якого призначено на 07.04.2026.

Позивач вказує, що зазначена земельна ділянка є предметом спору у даній справі, а її передача в оренду за результатами аукціону унеможливить поновлення договору оренди у разі задоволення позову.

Крім того, позивач зазначає, що на спірній ділянці знаходяться посіви озимої пшениці ТОВ «РАЙЗ-АГРО», збирання яких планується у липні 2026 року.

Щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5125481900:01:003:0403 та 5125455100:01:005:0287 позивач посилається на ризик їх поділу, передачі у користування третім особам або відчуження права оренди шляхом проведення земельних торгів, що, на його думку, ускладнить виконання можливого рішення суду. Також позивач зазначає, що вказані земельні ділянки підготовлені до посіву третьою особою, що свідчить про вчинення відповідачем підготовчих дій щодо передачі їх у користування.

З огляду на наведене, позивач просить суд заборонити відповідачу вчиняти дії щодо організації та проведення земельних торгів, укладення правочинів стосовно передачі спірних земельних ділянок в оренду чи користування, а також заборонити державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо права оренди на зазначені земельні ділянки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2026 у справі №916/39/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “РАЙЗ-АГРО” про забезпечення позову у справі №916/39/26– задоволено частково.

На період розгляду справи:

- заборонено Ширяївській селищній раді Березівського району Одеської області вчиняти будь-які дії, пов`язані з організацією та проведенням земельних торгів щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5125481900:01:001:0639 загальною площею 5,3120 га.

- заборонено Ширяївській селищній раді Березівського району Одеської області укладати будь-які правочини щодо передачі в оренду та/або користування земельної ділянки за кадастровим номером 5125481900:01:001:0639 загальною площею 5,3120 га.

- заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, та органам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”) приймати рішення про державну реєстрацію прав та вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( у тому числі до Реєстру прав власності на нерухоме майно Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного Реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію інших речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо об`єктів нерухомого майна – земельної ділянки за кадастровим номером 5125481900:01:001:0639 загальною площею 5,3120 га.

У задоволенні решти заяви – відмовлено.

Суд дійшов висновку, що оскільки рішенням Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області №2651-VIII від 20.02.2026 затверджено проведення земельних торгів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5125481900:01:001:0639 площею 5,3120 га, яка є предметом спору у справі №916/39/26, відповідний аукціон також опубліковано в електронній системі «Prozorro.Sale» (ідентифікатор LRE001-UA-20260305-82811), проведення якого призначено на 07.04.2026 - наявні підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо організації та проведення земельних торгів, укладення правочинів стосовно передачі в оренду чи користування вказаною земельною ділянкою, а також вчинення реєстраційних дій щодо права оренди на неї.

Водночас щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5125481900:01:003:0403 та 5125455100:01:005:0287 позивачем не надано належних доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію права оренди чи відчуження зазначених земельних ділянок, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні заяви в цій частині.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, в якій остання просить заходи забезпечення позову, зазначені в пунктах 2, 3, 4 ухвали Господарського суду Одеської області від 20.03.2026 р. про забезпечення позову у справі № 916/39/26 скасувати, у задоволенні заяви ТОВ “РАЙЗ-АГРО” про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає таке:

- вжиті судом першої інстанції заходи є неадекватними, неспівмірними суспільному інтересу та прямо порушують імперативну заборону, встановлену частиною 12 статті 137 ГПК України. Дана процесуальна норма містить абсолютне обмеження на вжиття будь-яких заходів забезпечення позову, які полягають або мають наслідком припинення, відкладення, зупинення чи інше втручання у проведення конкурсів, аукціонів або торгів, що проводяться від імені органу місцевого самоврядування. Оскільки процедура земельних торгів офіційно розпочалася з моменту прийняття рішення ради від 20.02.2026, будь-які подальші підготовчі, організаційні чи реєстраційні дії є складовою частиною цієї публічної конкурсної процедури і не можуть бути заблоковані судом;

- надані Позивачем до заяви про забезпечення позову докази, зокрема рішення Ширяївської селищної ради № 2651-VIII від 20.02.2026, копії протоколів фітосанітарного стану полів (Cropwise) та скриншот із системи «Prozorro.Sale», є неналежними та не підтверджують зв`язку між обраними заходами забезпечення і предметом спору у справі № 916/39/26. Вказане рішення ради про проведення земельних торгів взагалі не є предметом оскарження у цьому провадженні, а презумпція його правомірності не спростована. Забороняючи селищній раді вчиняти дії, передбачені її чинним колегіальним рішенням, суд першої інстанції фактично здійснив передчасну ревізію законного акта без розгляду справи по суті, що є неприпустимим втручанням у самоврядні та дискреційні повноваження територіальної громади;

-подані Позивачем внутрішні звіти програми «Cropwise» щодо фітосанітарного стану полів фіксують виключно агротехнічний стан угідь і не є доказами наявності у колишнього орендаря прав власності чи користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди від 15.11.2025. Ці документи не підтверджують порушення прав Позивача з боку Відповідача та не можуть слугувати адекватним доказом терміновості вжиття заходів. Водночас скриншот із системи «Prozorro.Sale» підтверджує лише те, що на виконання чинного рішення ради правомірно розпочато відкриту, прозору публічну процедуру електронного аукціону з продажу права оренди на ділянку площею 5,3120 га (кадастровий номер 5125481900:01:001:0639);

- штучне блокування розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення в період весняно-польових робіт паралізує законну діяльність органу місцевого самоврядування та призведе до зриву торгів, унаслідок чого місцевий бюджет недоотримає значні кошти від орендної плати, необхідні для життєдіяльності громади. Забезпечення позову не повинно порушувати баланс інтересів сторін, зупиняти господарську діяльність громади а колишній орендар не позбавлений права взяти участь в аукціоні на загальних підставах. Крім того, заявлені вимоги про забезпечення позову є тотожними задоволенню самих позовних вимог, що суперечить сталій практиці Великої Палати Верховного Суду;

- суд належним чином не з`ясував обставини справи та залишив поза увагою той факт, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора від 10.12.2025 № 82313886 вже офіційно зареєстровано припинення права оренди ТОВ «Райз-Агро» на спірну земельну ділянку у зв`язку із закінченням 15.11.2025 строку дії договору. Відтак, задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи заборони на розпорядження та реєстраційні дії, суд припустився неповноти дослідження доказів, хибно витлумачив момент початку процедури торгів та порушив норми матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 74, 136, 137 ГПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач зазначає, що між сторонами виник реальний майново-правовий спір щодо поновлення на новий строк договорів оренди землі № 336, № 338 та № 339 від 15.11.2018 стосовно трьох земельних ділянок площею 5,3120 га, 24,7358 га та 54,30 га. Оскільки Відповідач під час судового розгляду розпочав активні дії з підготовки та проведення електронного аукціону (ідентифікатор LRE001-UA-2026030582811) з метою передачі права оренди спірної ділянки площею 5,3120 га (кадастровий номер 5125481900:01:001:0639) іншим особам строком на 7 років, невжиття превентивних заходів очевидно призведе до відчуження цього права, що зробить остаточне поновлення договірних відносин та виконання рішення суду у разі задоволення позову абсолютно неможливим.

Доводи апелянта про те, що судове засідання та ухвала суду першої інстанції порушують імперативну заборону частини 12 статті 137 ГПК України та повністю блокують реалізацію прав громади, не відповідають дійсним обставинам справи. Позивач не оскаржує і не намагається скасувати рішення Ширяївської селищної ради № 2651-VIII від 20.02.2026 в цілому, оскільки воно стосується 24 земельних ділянок загальною площею 213,8071 га, щодо яких аукціони успішно проводяться органом місцевого самоврядування. Застосоване судом часткове забезпечення позову стосується виключно однієї спірної земельної ділянки, яка є безпосереднім предметом судового розгляду, а тому не зумовлює загального припинення господарської діяльності ради.

Твердження про заподіяння значної матеріальної шкоди місцевому бюджету через нібито зрив посівної та неотримання орендної плати є безпідставними та суто гіпотетичними. На спірній земельній ділянці з кадастровим номером 5125481900:01:001:0639 наразі знаходяться життєздатні посіви озимої пшениці, засіяні Позивачем ще до закінчення строку дії попереднього договору, а збір врожаю технологічно заплановано на липень 2026 року. При цьому Позивач продовжує добросовісно та в повному обсязі сплачувати до місцевого бюджету орендну плату з урахуванням щорічних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки, що повністю виключає факт завдання збитків територіальній громаді.

Застосовані судом першої інстанції тимчасові обмеження у вигляді заборони проведення торгів та реєстраційних дій щодо конкретного об`єкта повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людина, яка визначає метою забезпечення позову збереження існуючого status quo та захист "права на суд" від незворотних наслідків. Заходи забезпечення за своєю правовою природою є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав відповідача задля запобігання його недобросовісній поведінці та гарантування реального виконання майбутнього судового акта. Оскільки Апелянт не надав жодних належних доказів неспівмірності вжитих судом заходів, ухвала Господарського суду Одеської області є законною, адекватною обставинам даного спору та підлягає залишенню без змін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 26.05.2026 о 10:30.

Від представника скаржника надійшло клопотання про розгляд даної справи без його участі.

В судовому засіданні 26.05.2026 сторони участі не брали.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом першої інстанції норм процесуального права (ст. ст. 136, 137, 139-141 ГПК України) під час постановлення ухвали про забезпечення позову.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову одночасно (ч. 2 ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Колегія суддів відзначає, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.04.2018 у справі №922/2928/17, від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21).

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Разом із тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів ст. ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема, заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Колегія суддів наголошує на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (такий висновок наведено Верховним Судом у постанові від 20.01.2025 у справі № 910/8275/24).

Як установлено вище, ТОВ «РАЙЗ-АГРО» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень ради про відмову у поновленні договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених за результатами земельних торгів у 2018 році, а також про визнання поновленими відповідних договорів оренди на той самий строк і на тих самих умовах.

Позов обґрунтований тим, що позивач як належний орендар своєчасно звернувся до відповідача із листами-повідомленнями та проєктами додаткових угод про поновлення договорів оренди відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі», однак відповідач безпідставно відмовив у їх поновленні, не надіславши належних заперечень у встановлений законом строк.

Отже, з огляду на те, що у цій справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.

Усталена практика Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову виходить із того, що у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 26.09.2019 у справі №917/751/19, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20, від 19.12.2024 у справі №910/6192/24, від 28.01.2025 у справі №906/780/24).

Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, в якій просило заборонити Ширяївській селищній раді вчиняти дії щодо організації та проведення земельних торгів, укладення правочинів про передачу спірних земельних ділянок у користування, а також заборонити державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо таких земельних ділянок, позивач посилався на те, що відповідачем вже оголошено аукціон у системі «Prozorro.Sale» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5125481900:01:001:0639, а передача її в оренду третій особі унеможливить ефективний захист переважного права позивача на поновлення договору оренди.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2026 заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Суд першої інстанції заборонив Ширяївській селищній раді вчиняти дії щодо організації та проведення земельних торгів, укладення правочинів та вчинення реєстраційних дій стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5125481900:01:001:0639, щодо якої вже було оголошено аукціон у системі «Prozorro.Sale». У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено у зв`язку з недоведеністю ризиків щодо інших земельних ділянок.

Проте колегія суддів не погоджується з вказаними висновками про відповідність обраних позивачем заходів забезпечення позову вимогам чинного процесуального законодавства виходячи з наступного.

Частиною дванадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області №2651-VIII від 20.02.2026 затверджено проведення земельних торгів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5125481900:01:001:0639 площею 5,3120 га, а відповідний аукціон опубліковано в електронній торговій системі «Prozorro.Sale» за ідентифікатором LRE001-UA-20260305-82811 із визначенням дати його проведення – 07.04.2026.

Водночас оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції заборонено Ширяївській селищній раді вчиняти будь-які дії, пов`язані з організацією та проведенням земельних торгів щодо вказаної земельної ділянки, укладати будь-які правочини щодо передачі її в оренду та/або користування, а також заборонено державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно права оренди на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до статей 124, 134-138 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності здійснюється, як правило, за результатами земельних торгів. Процедура проведення земельних торгів включає прийняття рішення органом місцевого самоврядування про проведення земельних торгів, визначення умов продажу права оренди, оприлюднення оголошення про проведення торгів в електронній торговій системі, реєстрацію учасників, проведення аукціону та укладення договору оренди земельної ділянки з переможцем торгів.

Отже, усі дії відповідача, пов`язані з організацією та проведенням земельних торгів щодо спірної земельної ділянки, є складовими єдиної публічної конкурсної процедури передачі права оренди земельної ділянки комунальної власності.

За таких обставин вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову шляхом заборони організації та проведення земельних торгів, укладення правочинів щодо передачі земельної ділянки в оренду, а також вчинення реєстраційних дій фактично мають наслідком втручання у проведення земельних торгів, що прямо суперечить частині дванадцятій статті 137 ГПК України.

Колегія суддів враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2025 у справі №916/4956/24, відповідно до якого усі дії щодо передачі майна в оренду за результатами аукціону є складовими етапами єдиної публічної конкурсної процедури, а тому заборона вчинення дій, спрямованих на проведення торгів, укладення договору за їх результатами чи здійснення реєстраційних дій фактично має наслідком втручання у проведення аукціону, що прямо заборонено частиною дванадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову фактично спрямовані на блокування проведення земельних торгів, оголошених органом місцевого самоврядування, та унеможливлюють реалізацію процедури передачі права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах, що свідчить про наявність прямого втручання у публічну конкурсну процедуру всупереч імперативним приписам частини дванадцятої статті 137 ГПК України.

При цьому колегія суддів враховує, що предметом спору у даній справі є вимоги про визнання протиправними та скасування рішень Ширяївської селищної ради про відмову у поновленні договорів оренди землі та визнання договорів поновленими, тоді як рішення Ширяївської селищної ради №2651-VIII від 20.02.2026 про проведення земельних торгів позивачем не оскаржується, а відтак застосовані заходи забезпечення позову фактично призводять до обмеження реалізації чинного та нескасованого рішення органу місцевого самоврядування поза межами предмета заявлених позовних вимог.

Крім того застосування вказаного заходу забезпечення позову свідчить про його неспівмірність предмету позову та про порушення балансу між правами й інтересами Позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права і свободи інших учасників процесу.

Аналогічний висновок щодо застосування ч. 12 ст. статті 137 ГПК України викладений у постановах Верховного Суду від 13.08.2021 р. у справі № 904/4982/21, від 18.10.2021 р. у справі № 910/8346/21, від 14.09.2023 р. у справі № 918/531/23, від 09.09.2022 р. у справі № 904/7630/21 та від 29.04.2025 р. у справі № 916/4956/24 і такий висновок враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.4 ст. 236 ГПК України.

Колегія суддів також враховує, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову фактично обмежують реалізацію Ширяївською селищною радою повноважень щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності та унеможливлюють проведення відкритої конкурентної процедури передачі права оренди земельної ділянки, що безпосередньо впливає на здійснення господарської діяльності територіальної громади та надходження коштів до місцевого бюджету.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2025 у справі №916/4956/24 також звернув увагу на необхідність дотримання балансу між інтересами позивача та наслідками застосування заходів забезпечення позову для інших осіб, зазначивши, що втручання у проведення публічних конкурсних процедур свідчить про неспівмірність відповідних заходів предмету спору.

Натомість у даному випадку внаслідок застосованих заходів забезпечення позову фактично заблоковано реалізацію чинного рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах, що призводить до втручання у господарську діяльність територіальної громади, обмежує можливість ефективного використання земель комунальної власності та потенційно позбавляє місцевий бюджет надходжень від орендної плати за результатами земельних торгів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову суперечить нормам процесуального законодавства, зокрема імперативним вимогам частини дванадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а доводи Скаржника, у свою чергу, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

В такий спосіб Суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, тому підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 27.03.2026 у справі №916/1110/26, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, частковому скасуванню, а заява Прокурора частковому задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір у справі не вирішено, розподіл судових витрат є передчасним.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2026 у справі №916/39/26 – задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2026 у справі №916/39/26 – скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “РАЙЗ-АГРО” про забезпечення позову у справі №916/39/26 – відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку та строки, передбачені статтями 287-288 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 01.06.2026.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська