Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №914/8/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/8/25

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Копець Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Левком” від 08.12.2025 (вх.№ ЗАГС 01-05/3634/25, 01-05/3636/25 від 08.12.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2025 (суддя З.В. Горецька)

у справі № 914/8/25

за позовом: Жовківської окружної прокуратури, м. Жовква в інтересах держави в особі Львівської обласної військової (державної) адміністрації, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Левком” (надалі ТОВ “Левком”), с. Зимна вода

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство “ДТЕК Західенерго” (надалі АТ “ДТЕК Західенерго”), м. Львів

про: усунення перешкод в користуванні земельною ділянко та повернення земельної ділянки на користь держави,

з участю представників:

від прокуратури: Місінська М.А.;

від позивача: Бойцун А.О.;

від відповідача: Харчук В.М.;

від третьої особи: Добровольська О.Л.

ВСТАНОВИВ:

Жовківська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Львівської обласної військової (державної) адміністрації до ТОВ “Левком”, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” про усунення перешкод у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами: 4622185600:16:000:0225 площею 275,8014 га, 4622185900:15:000:0142 площею 201,4683 га, 4622184900:09:000:0062 площею 189,7072 га, шляхом заборони здійснення рибогосподарської діяльності ТОВ “Левком” та повернення таких земельних ділянок з незаконного користування.

Позовні вимоги обґрунтовано встановленням факту незаконного використання Товариством відповідача Добротвірського водосховища за відсутності правовстановлюючих документів на такий водний об`єкт, а саме договору оренди земельної ділянки, у комплексі з водним об`єктом. Звернення прокурора з даним позовом до суду спрямоване на задоволення державної та суспільної потреби у відновленні законності та вирішенні питання щодо повернення державі водного об`єкта на зайнятих ним земельних ділянках водного фонду, які відповідач використовує з порушенням закону.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку зазначається бездіяльність Львівської обласної військової (державної) адміністрації щодо звернення до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянко та повернення земельної ділянки на користь держави, так, як використання ТОВ “Левком” Добротвірського водосховища та земельних ділянок під ним всупереч вимогам чинного закнодавства, становить легітимний суспільний інтерес для вжиття заходів реагування органами прокуратури.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.11.2025 у справі №914/8/25 (суддя З.В. Горецька) позовні вимоги задоволено. Ухвалено усунути перешкоди у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами: 4622185600:16:000:0225 площею 275,8014 га, 4622185900:15:000:0142 площею 201,4683 га та 4622184900:09:000:0062 189,7072 га, шляхом заборони здійснення рибогосподарської діяльності Товариству з обмеженою відповідальність “Левком” та повернення таких земельних ділянок на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з незаконного користування Товариства з обмеженою відповідальністю “Левком”. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Левком” на користь Львівської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів. Суд зауважив, що ні Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ні Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами.

Щодо підстав звернення прокурора з даним позовом, суд встановив, що такий позов спрямований на задоволення державної, а також суспільної потреби у відновленні законності та вирішенні питання щодо повернення державі водного об`єкта та зайнятих земельних ділянок водного фонду, які відповідач використовує всупереч закону. Львівська обласна державна (військова) адміністрація виконує як функції розпорядника та власника земель, так і контролюючі щодо спірних об`єктів, а її права були порушені діями відповідача щодо використання водного об`єкта та земельних ділянок під ним. Жовківська окружна прокуратура на адресу Львівської обласної військової (державної) адміністрації надіслала лист від 12.11.2024 за №14.53/05-38-4809ВИХ-24, в якому повідомила вказаний орган про виявлені порушення та акцентовано його увагу на необхідності вжиття заходів до їх усунення. У відповідь на лист прокурора Львівська обласна військова (державна) адміністрація надала відповідь листом від 11.12.2024 № 5/9-15147/0/2-24/9-31, з якої вбачається, що остання з позовом до суду не зверталася. Відтак, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах прокурором у повному обсязі виконано обов`язок, передбачений ст. 53 ГПК України та положеннями ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ “Левком” звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2024 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, внаслідок порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що ТОВ “Левком”, будучи суб`єктом рибного господарства, маючи дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів та, погодивши режим рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища здійснює правомірну діяльність зі штучного розведення, вирощування та використання водних біоресурсів в межах цього водосховища. Звертає увагу, що посилання прокурора у позовній заяві на положення Закону України «Про аквакультуру» не відповідають суті спірних правовідносин. Суд при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов до помилкового висновку про те, шо спірний водний об`єкт не є водосховищем комплексного призначення. На переконання скаржника водний об`єкт «Добротвірське Водосховище» є водосховищем комплексного призначення, оскільки на ньому розміщені різні типи користувачів, а саме: ПАТ «ДТЕК Західенерго», ТОВ «Акваресурсенерго», ТОВ «Радехівський Цукор», КЗ ДЮСШ "Добротвір". Відповідно до положень ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у відповідних редакціях) водосховища комплексного призначення не можуть бути об`єктами оренди. Відтак, ТОВ «Левком» взагалі відповідно до чинного законодавства не має можливості орендувати зазначене водосховище, адже така можливість заборонена чинним законодавством. Водночас, здійснюючи спеціальне використання водних біоресурсів на підставі Декларації №037367/23 про провадження господарської діяльності «Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах)», відповідно до Порядку справляння плати за спеціальне використання водних біоресурсів і розмірів плати за їх використання, Товариство відповідача здійснює платежі за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів. Контроль за справлянням плати здійснює ДПС. Зазначені платежі зараховуються відповідно до Бюджетного кодексу України, а отже держава отримує плату за користування її ресурсами і в цій частині інтереси держави не зазнають жодних порушень. Також скаржник зазначає, що в матеріалах справи не має жодного належного доказу на підтвердження захоплення та використання земельної ділянки загальною площею 666,9769 га. На переконання скаржника, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про порушення інтересів держави та інтересів окремої територіальної громади, оскільки Орган державної влади видав спеціальний дозвіл на використання біоресурсів, постійний користувач земельних ділянок не вчинив дій щодо встановлення факту незаконного використання земельних ділянок.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним, обгрунтованим, ухваленим на підставі правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позов у даній справі подано за результатами встановлення факту незаконного використання ТОВ «Левком» Добротвірського водосховища за відсутності правовстановлюючих документів на такий водний об`єкт, а саме - договору оренди земельної ділянки у комплексі із водним об`єктом. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідач жодним чином не заперечує факту використання Добротвірського водосховища з метою здійснення рибогосподарської діяльності. Таке використання здійснюється лише на підставі таких документів, як Режим рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища. Оскільки у Режимі нема ідентифікації місця розташування на Добротвірському водосховищі відповідача з метою вилову риби чи самого місця вилову риби, у даному позові охоплено усі три ділянки, в межах якого таке водосховище розташовано. Звертає увагу, що згідно пояснень, наданих третьою особою АТ “ДТЕК Західенерго” (постійний користувач), ТОВ «Левком» здійснює вилов риби у не одній і тій же точці вилову. Також прокурор наголошує, що жодними доказами у справі не доводиться факт віднесення Добротвірського водосховища до комплексного типу. Просить рішення місцевого господарського суду від 11.11.2025 у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Левком» - без задоволення.

АТ “ДТЕК Західенерго” у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що Добротвірське водосховище згідно Правил експлуатації водосховища та паспорта водного об`єкта побудоване для технологічних потреб Відокремленого підрозділу «Добротвірська Теплова Електрична Станція» АТ «ДТЕК Західенерго» і є технологічним водоймищем. АТ «ДТЕК Західенерго» є первинним водокористувачем водосховища та використовує його для технологічних потреб, зокрема для охолоджування циркуляційної оборотної води. ДТЕК Добротвірська ТЕС як первинний водокористувач експлуатує водосховище відповідно до вимог Правил експлуатації Добротвірського водосховища та виданого Дозволу на спеціальне водокористування. Наявність вторинних водокористувачів на даному водному об`єктів не змінює статусу даного водосховища на водосховище комплексного призначення. В матеріалах справи відсутні докази, які б посвідчували, що Добротвірське водосховище є водосховищем комплексного призначення. Законодавством передбачений обов`язок суб`єктів рибогосподарської діяльності, яким є і відповідач, отримати в користування водні об`єкти в усіх випадках здійснення ними спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів, в тому числі і у випадку здійснення ними такої діяльності в режимі спеціального товарного рибного господарства. Проте, відповідач не має укладеного договору оренди земельних ділянок водного фонду та згоди АТ «ДТЕК Західенерго», як постійного користувача земель на їх використання. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2025 у справі № 914/8/25 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача (скаржника) підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Прокурор, представники позивача та третьої особи просили залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу – без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Згідно з даними Публічної кадастрової карти України, Добротвірське водосховище знаходиться в межах трьох земельних ділянок з цільовим призначенням для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, зокрема: - земельної ділянки кадастровий № 4622185600:16:000:0225 площею 275,8014 га; - земельної ділянки кадастровий № 4622185900:15:000:0142 площею 201,4683 га; - земельної ділянки кадастровий № 4622184900:09:000:0062 площею 189,7072 га.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником вказаних земельних ділянок є Львівська обласна державна адміністрація.

Відповідно до державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер II-ЛВ №004546, II-ЛВ №004547 та II-ЛВ №004548 виданих 12.08.2002 Сілецькою, Прибужанівською та Стародобротвірською сільськими радами, право постійного користування здійснює ПАТ “ДТЕК Західенерго”. Відповідно до договору про встановлення земельного сервітуту від 16.11.2018 № б/н строкове платне право користування частиною земельної ділянки площею 2,8909 га здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю “Акваресурсенерго”.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, на офіційному інтернет порталі Львівського рибоохоронного патруля Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області міститься публікація від 02.11.2023 “Відбулося вселення водних біоресурсів на Добротвірському водосховищі”, з якої вбачається, що ТОВ “Левком” виконано відтворення (вселення) водних біоресурсів згідно Режиму рибогосподарської експлуатації.

Крім того, на офіційному сайті Державної екологічної служби у Львівській області міститься публікація від 31.10.2024 “Інспекція взяла участь у зарибленні Добротвірського водосховища”, з якої вбачається, що ТОВ “Левком” повторно виконано відтворення (вселення) водних біоресурсів згідно Режиму рибогосподарської експлуатації.

Жовківською окружною прокуратурою з метою з`ясування законності використання ТОВ «Левком» водним об`єктом – Добротвірського водосховища і земельними ділянками водного фонду під ним для проведення рибогосподарської діяльності скеровано запити (в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру») про надання інформації та документальних матеріалів до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області №14.53/05-38-376ВИХ-24 від 29.01.2024, ДП Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості “Укррибпроект” №14.53/05-38-1363ВИХ-24 від 01.04.2024 та №14.53/05-38-3656ВИХ-24 від 05.09.2024, Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу і Сяну №14.53/05-38-4806ВИХ-24 від 12.11.2024; Державної екологічної інспекції у Львівській області №14.53/05-38-4808ВИХ-24 від 12.11.2024; Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №14.53/05-38-4807ВИХ-24 від 12.11.2024; Головного управління ДПС у Львівській області №14.53/05-38-4812ВИХ-24 від 12.11.2024; Львівської обласної військової (державної) адміністрації №14.53/05-38-4809ВИХ-24 від 12.11.2024.

Згідно з інформацією Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській області від 26.02.2024 №2-2-16/155-24, Управлінням дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не видавався. Режим рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища в адміністративних межах Червоноградського та Львівського районів, Львівської області, розроблений ДП Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості “Укррибпроект”. Зміни до вказаного Режиму не вносились. Перший звіт від ТОВ “Левком” про обсяги вилову водних біоресурсів станом на 01.07.2023 отримано Управлінням 03.07.2023. Вселення водних біоресурсів проведено 30.07.2023 відповідно до вимог Режиму, про що складено та затверджено підсумковий акт про виконання робіт з відтворення водних біоресурсів.

Згідно з додатковою інформацією Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській області від 30.12.2024 № 1-3-16/866-24, Режим рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища ТОВ “Левком” Управлінням погоджено 02.05.2023, термін дії Режиму до 31.12.2027. Надано підсумкові акти про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт ТОВ “Левком” на Добротвірському водосховищі за останні два роки, копії звітів ТОВ “Левком” про обсяги вилову водних біоресурсів на Добротвірському водосховищі за 2023- 2024 роки та копію Режиму рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища в адмінмежах Червоноградського та Львівського районів Львівської області, що підтверджує фактичне використання ТОВ “Левком” водного об`єкта – Добротвірське водосховище та земельними ділянками, на яких воно розташоване.

Державна екологічна інспекція у Львівській області у листі №07-4095 від 22.11.2024 не заперечила прийняття участі 31.10.2024 у зарибленні Добротвірського водосховища, а саме у тому, що ТОВ “Левком” виконано відтворення (вселення) водних біоресурсів згідно Режиму рибогосподарської експлуатації. У листі також зазначено, що Режим рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища Інспекція не погоджувала та перевірки ТОВ “Левком” щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства не проводила.

Відповідно до інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу і Сяну (лист №17/1668 від 04.12.2024), згідно Правил експлуатації Добротвірського водосховища, затверджених Державним агентством водних ресурсів України 17.11.2016, наповнення водосховища розпочато в 1959 році, рівень води досяг нормального підпертого рівня в березні 1961, тип водосховища – русловий, призначення – охолодження циркуляційної оборотної води ТЕС в акваторії водосховища, забезпечення необхідних витрат води на технічні потреби ДТЕК Добротвірська ТЕС, гідротехнічні споруди водосховища знаходяться на балансі ДТЕК Добротвірська ТЕС і експлуатується цехом теплопостачання, підземних комунікацій та гідроспоруд (ЦТПКГ) ДТЕК Добротвірська ТЕС. Склад та коротка характеристика гідротехнічних споруд наведена в Правилах експлуатації. Інформація щодо дати прийняття в експлуатацію гідротехнічних споруд в Управлінні відсутня. Паспорти Добротвірського водосховища (згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України №99 від 18.03.2013 “Про затвердження порядку розроблення паспорту водного об`єкта”) не розроблялися. ТОВ “Левком” звіт про водокористування за формою № 2ТП-водгосп (річна) не подавався. Також додано Правила експлуатації Добротвірського водосховища.

Згідно з листом Головного управління ДПС у Львівській області «Про надання інформації» від 09.12.2024, ТОВ “Левком” перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Львівській області (Пустомитівська державна податкова інспекція (Пустомитівський район)). Згідно з даними інформаційної системи органів ДПС відсутня інформація щодо подачі ТОВ “Левком” податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) по Кам`янка-Бузькій ДПІ ГУ ДПС у Львівській області.

З листа наданого Львівською обласною військовою (державною) адміністрацією №5/9-15147/0/2-24/9-31 від 11.12.2024 вбачається, що за результатами аналізу баз даних електронного документообігу звернення, заяви, листи ТОВ “Левком” щодо отримання земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 4622185600:16:000:0225, 4622185900:15:000:0142, 4622184900:09:000:0062 у користування та щодо оренди водного об`єкта - Добротвірського водосховища та земельної ділянки під ним, у Облдержадміністрації не виявлено. Облдержадміністрацією не здійснювалося погодження права користування водним об`єктом - Добротвірське водосховище та земельною ділянкою під ним для ТОВ “Левком”, а також не здійснювалося погодження Режиму рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища.

З інформації Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.3-6284/2-24 від 12.12.2024 вбачається, що власником вказаних земельних ділянок кадастрові номери 4622185600:16:000:0225 площею 275,8014 га, 4622185900:15:000:0142 площею 201,4683 га, 4622184900:09:000:0062 площею 189,7072 га, є Львівська обласна державна адміністрація, а постійним користувачем ПАТ “ДТЕК Західенерго” на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер II-ЛВ №004546, II-ЛВ №004547 та II-ЛВ №004548, виданого 12.08.2002.

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ “Левком” зареєстровано 07.08.1992, видами економічної діяльності вказаної юридичної особи, зокрема є: 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; 93.19 Інша діяльність у сфері спорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну та інші.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, Добротвірське водосховище та розташовані під ним відповідні земельні ділянки (кадастрові номери 4622185600:16:000:0225 площею 275,8014 га; 4622185900:15:000:0142 площею 201,4683 га; 4622184900:09:000:0062 площею 189,7072 га) використовуються ТОВ “Левком” в комерційних цілях з метою ведення рибогосподарської діяльності без будь-яких сплат орендної плати та інших платежів за використання водного об`єкта та землі.

Прокурор, вважаючи, що Добротвірське водосховище та розташовані під ним відповідні земельні ділянки використовуються ТОВ “Левком” в комерційних цілях з метою ведення рибогосподарської діяльності без будь-яких сплат орендної плати та інших платежів за використання водного об`єкта та землі, звернувся до Господарського суду Львівської області з даним позовом.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

За приписами статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 6 Водного кодексу України, води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать, поверхневі води, у тому числі серед інших, штучні водойми (водосховища, ставки) (ст. 3 Водного кодексу України).

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України).

Згідно з ст. 1 Водного кодексу України рибогосподарський водний об`єкт – водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Статтею 43 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі, зокрема, мають право використовувати водні об`єкти на умовах оренди.

Частинами 1-7, 12 ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що використовуються для питних потреб, розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об`єктів визначаються у договорі оренди.

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб (ст.79 ЗК України).

Одним із суб`єктів права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади (ст. 80 Земельного кодексу України).

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (частини 1, 3 ст. 85 Водного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Статтею 124 Земельного кодексу України унормовано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

З аналізу наведених норм права вбачається, що використання водного об`єкта із земельною ділянкою водного фонду під ним може здійснюватися фізичними та юридичними особами на правах власності або ж на умовах користування.

Як зазначалось вище, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником спірних земельних ділянок є Львівська обласна державна адміністрація.

Відповідно до державних актів на право постійного користування земельною ділянкою номер II-ЛВ №004546, II-ЛВ №004547 та II-ЛВ №004548 виданих 12.08.2002 Сілецькою, Прибужанівською та Стародобротвірською сільськими радами, право постійного користування земельними ділянками: кадастровий № 4622185600:16:000:0225 площею 275,8014 га; кадастровий № 4622185900:15:000:0142 площею 201,4683 га; кадастровий № 4622184900:09:000:0062 площею 189,7072 га здійснює ПАТ “ДТЕК Західенерго” (найменування змінено на АТ “ДТЕК Західенерго”).

Водночас, відомості про право користування чи оренди ТОВ «Левком», вищезазначеними земельними ділянками в матеріалах даної справи відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України “Про аквакультуру” аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 11 названого Закону передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури, зокрема, належить надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.

Рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України (ч.1 ст. 14 Закону України «Про аквакультуру»).

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

Стаття 27 зазначеного Закону встановлює, що спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає в себе, в тому числі і промислове рибальство.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що спеціальне використання водних біоресурсів може здійснюватися відповідно до одного з режимів, визначених Законом України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів”, а саме Режиму промислу або Режиму рибогосподарської експлуатації.

Разом з тим, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” суб`єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону (ч.ч. 1, 3 ст. 36 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів”).

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що ТОВ «Левком» здійснює діяльність з розведення та вирощування риби на Добротвірському водосховищі на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища в адмінмежах Червоноградського та Львівського районів, Львівської області, погодженого Державним агенством меліорації та рибного господарства України (02.05.2023) та Управлінням державного агенства меліорації та рибного господарства у Львівській області (21.04.2023).

Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини) (ст. 1 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів”).

При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта не надає ТОВ “Левком” права користування водосховищем, як водним об`єктом, та земельною ділянкою під ним.

Порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів (ВЖР) та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах регламентується Інструкцією (на яку покликається скаржник) про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затверджену наказом Державного комітету рибного господарства України №4 від 15.01.2008.

Як вказано в самій Інструкції, вона розроблена, в тому числі, відповідно до Закону України “Про тваринний світ”.

Пунктом 2.1 Інструкції, передбачено перелік документів, які подає користувач до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України для здійснення штучного розведення, вирощування ВЖР та їх використання.

Інструкція безпосередньо регламентує порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, а не порядок розпорядження водними об`єктами та земельними ділянками водного фонду оскільки такими нормативними актами є Земельний та Водний кодекси України.

Інструкція розроблена відповідно до Закону України “Про тваринний світ”, та є підзаконним нормативно-правовим актом, тому вона не може суперечити вимогам Закону України “Про тваринний світ” щодо отримання в користування рибогосподарських водних об`єктів при веденні рибного господарства. Закон не встановлює будь-яких винятків в цьому для спеціального товарного рибного господарства, а такими винятками є лише випадки безоплатного любительського і спортивного рибальства, до яких не належить промислове рибальство, яке, в тому числі, здійснюється в режимі спеціального товарного рибного господарства.

Крім того, дана Інструкція регламентує не тільки відтворення водних живих ресурсів, а і їх вилов, що підпадає під поняття “рибальство”, яке не може здійснюватися без погодження власником земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об`єкт, згідно з ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України.

Статтею 23 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, видає і такий документ дозвільного характеру як Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах).

Порядок видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення та анулювання зазначеного дозволу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №801 від 30.10.2013, визначає процедуру видачі суб`єктам господарювання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання дозволу.

Згідно з п. 2 Порядку дозвіл видається на кожний рибогосподарський водний об`єкт (його частину) Держрибагентством або його територіальним органом.

Дозвіл видається територіальним органом суб`єктові господарювання для здійснення промислового рибальства, вилову водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також визначення їх санітарно-епідеміологічного стану, меліоративного вилову водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу, вилову водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури, любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.

Пунктом 3 Порядку передбачено перелік документів, які суб`єкт господарювання подає державному адміністраторові для одержання дозволу, серед яких документи, що посвідчують право користування водними об`єктами чи земельними ділянками водного фонду.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, при затвердженні Режиму і видачі Дозволу відповідні органи не досліджують питання та не надають права користуватися водними об`єктами і землями водного фонду.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів як окремими об`єктами користування.

Законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в тому числі і земель водного фонду (зокрема, і під цими об`єктами).

Право оренди землі поширюється на сам водний об`єкт. Наявність Режиму або дозволів регулює лише порядок здійснення рибогосподарської діяльності, але не надає права користування водним об`єктом чи землями водного фонду. Використання земель водного фонду для рибогосподарських потреб можливо лише на підставі правових документів: права власності, права постійного користування (для державних організацій) або оренди земельної ділянки під водним об`єктом (правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 10.04.2025 № 922/1168/23).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є тими правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами, чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами.

При цьому, ТОВ «Левком» визнає факт використання Добротвірського водосховища з метою здійснення рибогосподарської діяльності. Таке використання здійснюється виключно на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища, виданого 2023 року.

Водночас, ні Режим рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища, ні Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не дають підстави для використання відповідачем водного об`єкта – Добротвірського водосховища.

Щодо доводів скаржника, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, шо Добротвірське водосховище не є водосховищем комплексного призначення, мотивуючи тим, що на ньому розміщені різні типи користувачів, а саме: АТ «ДТЕК Західенерго», ТОВ «»Акваресурсенерго», ТОВ «Радехівський Цукор», КЗ ДЮСШ "ДОБРОТВІР", колегія суддів враховує таке.

17.11.2016 в.о. голови Державного агентства водних ресурсів затверджено Правила експлуатації Добротвірського водосховища, розроблені Публічним акціонерним товариством “ЛьвівОРГРЕС” та погоджені в.о. генерального директора ПАТ “ДТЕК Західенерго”, директором ДТЕК Добротвірська ТЕС та директором ТзОВ “Радехівський цукор” (т. 1, а.с. 106).

Добротвірське водосховище згідно з Правилами експлуатації Добротвірського водосховища та паспорта водного об`єкта побудоване для технологічних потреб ДТЕК Добротвірська ТЕС і є технологічним водоймищем. Водосховище є об`єктом спеціального водокористування для ДТЕК Добротвірська ТЕС. При цьому ДТЕК Добротвірська ТЕС є первинним водокористувачем водосховища та використовує його для технологічних потреб, зокрема для охолоджування циркуляційної оборотної води.

Добротвірське водосховище є водним об`єктом спеціального водокористування (п.4.1.1.), а Відокремлений підрозділ Добротвірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” і ТзОВ “Радехівський цукор” є, відповідно, основним та додатковим спеціальним водокористувачем Добротвірського водосховища (п.4.1.2. та п.4.1.3.); як первинний водокористувач ДТЕК Добротвірська ТЕС має право повідомляти державним органам водних ресурсів про здійснення водокористування юридичними особами, які не мають на це діючого дозволу, та звертатися у суд з позовом про усунення порушень в користуванні водосховищем (п.6.1.4.). Також Правила окремо розрізняють обов`язки водокористувача ДТЕК Добротвірська ТЕС та обов`язки водокористувачів (ДТЕК Добротвірська ТЕС, ТзОВ “Радехівський цукор” та інші можливі) (п.4.3.5. та п.4.3.6.).

ДТЕК Добротвірська ТЕС, як первинний водокористувач, експлуатує водосховище відповідно до вимог, затверджених Правил експлуатації Добротвірського водосховища та виданого дозволу на спеціальне водокористування. Наявність вторинних водокористувачів на даному водному об`єктів не змінює статус даного водосховища на водосховище комплексного призначення.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підверджували факт віднесення Добротвірського водосховища до комплексного типу.

Використання водних біоресурсів нерозривно пов`язане з правом користуванням водним об`єктом і земельною ділянкою під ним, оскільки розведення риби неможливе без фактичного і юридичного використання самого водного об`єкта. Чинним законодавством не передбачено можливості розводити або виловлювати рибу у водосховищі без законного оформлення права користування відповідним водним об`єктом.

Законодавством передбачений обов`язок суб`єктів рибогосподарської діяльності, яким є і відповідач, отримати в користування водні об`єкти в усіх випадках здійснення ними спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів, в тому числі і у випадку здійснення ними такої діяльності в режимі спеціального товарного рибного господарства.

Промислове рибальство (промисловий вилов риби) є різновидом рибного господарства та має здійснюватися в силу вказівки ч.2 ст.17 Закону України «Про тваринний світ», з обов`язковим наданням права користування рибогосподарськими водними об`єктами.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Як вбачається з наведеної норми, водосховище комплексного типу свідчить про неможливість надання такого в оренду. При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції даний факт не означає, що таке водосховище (згідно доводів скаржника) можна використовувати без правовстановлюючих документів, а таке за жодних обставин не може передаватися у оренду.

Відповідно до ст.51 Водного кодексу України такі об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою, а згідно зі ст.59 Земельного кодексу України, використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Отже, в будь-якому випадку діяльність, якою займається відповідач на Добротвірському водосховищі, вимагає надання в користування (оренду) водного об`єкта, який надається лише разом з земельною ділянкою під ним, та згоди власника або землекористувача на використання земельної ділянки.

Проте, ТОВ «Левком» не має укладеного договору оренди земельних ділянок водного фонду та згоди АТ «ДТЕК Західенерго» як постійного користувача земель на їх використання.

Щодо доводів скаржника в частині отримання дозволу на спеціальне водокористування, який, як зазначає скаржник, Товариство не повинно отримувати, так як «ТОВ «Левком» у своїй діяльності ані забір, ані скидання води не здійснює, і для будь-яких інших потреб воду не використовує, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 1 Водного кодексу України водокористуванням є використання води, а використання води в свою чергу може відбуватися як з вилученням води, так і без вилучення - для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Визначення спеціального водокористування містить в собі вказівку на використання води та здійснення такого водокористування для задоволення, серед іншого і рибогосподарських потреб, які включають в себе потреби рибництва (аквакультуру), проте не обмежуються ними.

Вищенаведені положення є загальними і поширюються на всіх суб`єктів рибогосподарської діяльності без виключень для спеціальних товарних рибних господарств.

Стаття 47 Водного кодексу України до вичерпного переліку видів діяльності, при яких здійснюється загальне водокористування відносить купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць. Проте діяльність, якою займається відповідач, не належить до перелічених вище і полягає у промисловому рибальстві, яке є відмінним від рибальства любительського і спортивного, а тому потребує дозволу на спеціальне водокористування.

За змістом положень ст. ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

У відповідності до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За вимогами ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Зважаючи, що правопорушення є таким, що триває у часі, а тому власник майна може звернутися за захистом свого права протягом всього часу, поки воно триває.

Відповідно до п. б ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Частинами 1, 2 ст. 386 ЦК України унормовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відтак, вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом звільнення водного об`єкта разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками та його повернення у віддання законного власника є належним способом захисту інтересів держави, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.

При цьому, колегія суддів враховує те, що оскільки у Режимі рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища від 2023 року відсутня ідентифікація місця розташування на Добротвірському водосховищі відповідача з метою вилову риби, чи самого місця вилову риби, у даному позові прокурором охоплено усі три ділянки, в межах яких таке водосховище розташовано. Водночас, зауважує, що представник третьої особи - АТ «ДТЕК Західенерго» (постійний користувач) в судовому засіданні зазначав, що ТОВ «Левком» здійснює вилов риби у не одній і тій же ділянці вилову.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює твердження скаржника, що посилання прокурора на положення Закону України «Про аквакультуру» не відповідають суті спірних правовідносин та погоджується з висновком місцевого господарського суду, що прокурором правомірно здійснено посилання на норми Закону України “Про аквакультуру”, оскільки таким регулюється порядок надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури.

Аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України (ч. 1 ст. 14 Закону України “Про аквакультуру”).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 19 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Використання водного об`єкта для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.

Висновки щодо порушення вимог законодавства при здійсненні рибогосподарської діяльності без наявності правовстановлюючих документів на водний об`єкт також викладено у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 922/3463/23.

З врахуванням наведених норм права та фактичних обставин даної справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач здійснює свою рибогосподарську діяльність на Добротвірському водосховищі неправомірно - за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, без отримання водного об`єкта та земель водного фонду під ним і навколо нього в користування та без погодження постійного користувача.

Відтак, колегія суддів вважає підставним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, шляхом заборони здійснення рибогосподарської діяльності ТОВ “Левком” та повернення таких земельних ділянок з незаконного користування.

Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, та жодним чином не спростовують висновків, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2025 у справі №914/8/25.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

у х в а л и в:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Левком” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2025 у справі №914/8/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук