Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №643/7052/17 (4-с/643/22/26) — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року

м. Харків

справа № 643/7052/17

провадження № 22-ц/818/3387/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів колегії –Пилипчук Н.П., Яцина В.Б.

учасники справи:

скаржник – ОСОБА_1 ,

особа, дії якого оскаржуються: головний державний виконавець Салтівського ВДВС в м. Харкові Роянов Павло Олексійович

заінтересована особа: ОСОБА_2 ,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 16 березня 2026 року у складі судді Замікула Б.С., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, в якій просив визнати неправомірними дії виконавця щодо нарахування та стягнення заборгованості у розмірі 318382,25 грн, зобов`язати виконавця здійснити перерахунок та скасувати постанову про арешт коштів від 02.03.2026.

В обґрунтування скарги посилалась на те, що виконавцем встановлено стягнення частини доходу, проте на утримання заявника перебуває двоє дітей, а тому нарахування у визначеному виконавцем стягненню ігнорує інтереси іншої дитини. Оскільки стягувач перебуває на території Литви, а тому процедура стягнення має відбуватись відповідно до міжнародних договорів. Постанова про арешт коштів від 02.032026 ґрунтується на помилковому розрахунку боргу.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 16 березня 2026 року скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що скаржником не надано ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, що позбавляє суд можливості перевірити відомості про виконавче провадження, в якому державним виконавцем вчинялись дії, що є предметом оскарження.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що у додатку «Дія» відображається застарілий код виконавчого провадження №58192334. Виконавець Роянов П. О., вчиняючи арешт коштів у березні 2026 року, не надіслав скаржнику постанову з новим кодом. Суд повернув скаргу замість того, щоб зобов`язати виконавця надати актуальний код, що є надмірним формалізмом.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 448 ЦПК України скарга повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються;

5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження;

6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа;

7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця;

8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

У скарзі ОСОБА_1 зазначено ідентифікатор виконавчого провадження № ВП 58192334 та ідентифікатор доступу Г4215Г366ЕБ9. Разом із тим, за результатами перевірки в автоматизованій системі виконавчого провадження інформацію за вказаними реквізитами не знайдено, що унеможливлює перевірку обставин, на які посилається скаржник. При цьому суд зазначає, що належні та достовірні дані ідентифікатора доступу містяться у постанові державного виконавця, копію якої до скарги не додано.

Ідентифікатор доступу для повного доступу до інформації про виконавче провадження - це унікальний код, який міститься в постанові про відкриття виконавчого провадження. Він складається з комбінації цифр і букв. Цей ідентифікатор надає сторонам виконавчого провадження (тобто особам, які беруть участь у справі) можливість ознайомитися з усіма документами та інформацією, що стосуються цього провадження. Заявницею було долучено до матеріалів справи копію постанови про відкриття виконавчого провадження, проте в супереч вимог п. 5 ч. 3 ст. 448 ЦПК України ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження в скарзі не зазначено.

Частиною 5 статті 448 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

Таким чином, в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 448 ЦПК України при зверненні до суду скаржник не повідомив суду ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав про повернення скарги без розгляду ОСОБА_1 .

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 16 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді Н.П.Пилипчук

В.Б. Яцина