Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №953/2269/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/2269/25 Головуючий суддя І інстанції Кіндер В. А.

Провадження № 22-ц/818/311/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2025 року у справі №953/2269/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та кредитними договорами у розмірі 64662,50 грн, а також судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що 14.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних ресурсів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №2562589, на підставі якого відповідачка отримала кредит у сумі 5000,00 грн. Позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №2562589 відповідно до Реєстру боржників №29 від 19.08.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, у сумі 27012,50 грн, з яких: 5000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 22012,50 грн – сума заборгованості за відсотками.

Крім того, 13.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та відповідачкою був укладений кредитний договір №18601-11/2023, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 3000,00 грн. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №18601-11/2023 відповідно до Реєстру боржників від 25.07.2024 до Договору факторингу №25072024 від 25.07.2024, у сумі 12825,00 грн, з яких: 3000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 9825,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Крім того, 13.11.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачкою був укладений кредитний договір №18599-11/2023, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 3000,00 грн. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №18599-11/2023 відповідно до Реєстру боржників від 19.09.2024 до Договору факторингу №19092024 від 19.09.2024, у сумі 17025,00 грн, з яких: 3000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 14025,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Також, 13.12.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачкою був укладений кредитний договір №22210-12/2023, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 4000,00 грн. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №22210-12/2023 відповідно до Реєстру боржників від 19.09.2024 до Договору факторингу №19092024 від 19.09.2024, у сумі 7800,00 грн, з яких: 4000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 3800,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

У зв`язку з наявною заборгованістю позивач був вимушений звернутися до суду з цим позовом про стягнення з відповідачки заборгованості у загальній сумі 64662,50 грн.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 21 травня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у сумі 46400,00 грн, з яких: за договором позики №2562589 від 14.01.2024 – 8750,00 грн, де 5000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 3750,00 грн – сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №18601-11/2023 від 13.11.2023 – 12825,00 грн, де 3000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 9825,00 грн – сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №18599-11/2023 від 13.11.2023 – 17025,00 грн, де 3000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 14025,00 грн – сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №22210-12/2023 від 13.12.2023 – 7800,00 грн, де 4000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 3800,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2172,80 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим просить частково скасувати рішення суду в частині стягнення заборгованості та ухвалити нове рішення, яким стягнути з неї на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у розмірі 24800,00 грн, з яких:

за договором №2562589 від 14.01.2024 – 6350,08 грн, де 5000 грн – сума заборгованості за тілом кредиту; 1732,08 грн – сума заборгованості за відсотками;

за договором №18601-11/2023 від 13.11.2023 – 2175,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту;

за договором №18599-11/2023 від 13.11.2023 – 8475,00 грн, де 3000,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту; 5475,00 грн – сума заборгованості за відсотками;

за договором №22210-12/2023 від 13.12.2023 – 7800,00 грн, де 4000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 3800,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для нарахування процентів за договором позики №2562589 від 14.01.2024 після закінчення строку кредитування та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині. Водночас, застосувавши положення пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», суд самостійно здійснив перерахунок заборгованості із застосуванням максимальної денної процентної ставки у розмірі 2,5 % та визначив до стягнення суму, яка перевищує розмір заборгованості, погоджений сторонами у договорі.

На думку відповідачки, орієнтовна реальна річна процентна ставка за договором становить 1732,08 грн, а загальна сума зобов`язань за договором – 6350,00 грн. Вважає, що внаслідок здійсненого судом перерахунку розмір заборгованості було збільшено з 6350,00 грн до 8750,00 грн, що, на її переконання, суперечить вимогам чинного цивільного процесуального законодавства.

Щодо заборгованості за кредитними договорами №18601-11/2023 та №18599-11/2023 відповідачка зазначає, що обидва договори містять однакові умови щодо процентної ставки у розмірі 2,5 % на день та строку кредитування 360 днів.

На її думку, суд першої інстанції правильно вказав на невідповідність такої процентної ставки вимогам пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та здійснив відповідний перерахунок заборгованості.

Водночас відповідачка не погоджується з висновком суду про те, що заявлений до стягнення розмір заборгованості за відсотками за кредитними договорами №18601-11/2023 та №18599-11/2023 є меншим, ніж визначений судом, а тому підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі. Вважає такий висновок помилковим.

На підтвердження своїх доводів відповідачка зазначає, що за кредитним договором №18601-11/2023 позивач просив стягнути 12825,00 грн, з яких 3000,00 грн – основний борг та 9825,00 грн – відсотки.

На її думку, суд першої інстанції помилково порівняв заявлений до стягнення залишок заборгованості за відсотками (9825,00 грн) із сумою відсотків, визначеною відповідно до вимог законодавства (16350,00 грн), не врахувавши, що відповідачка вже сплатила 17175,00 грн.

Відповідачка вважає, що після перерахунку відсотків відповідно до вимог законодавства утворилася переплата у розмірі 825,00 грн, яка підлягає зарахуванню в рахунок основного боргу. Відтак заборгованість за договором №18601-11/2023 становить 2175,00 грн.

Аналогічні доводи відповідачка наводить і щодо кредитного договору №18599-11/2023.

Вона зазначає, що суд першої інстанції визначив правомірний розмір відсотків за цим договором у сумі 18450,00 грн, однак при вирішенні спору помилково порівняв зазначену суму із залишком заборгованості, не врахувавши сплачені відповідачкою 12975,00 грн.

На думку відповідачки, після врахування здійснених платежів залишок заборгованості за відсотками становить 5475,00 грн, а загальна заборгованість за договором №18599-11/2023 – 8475,00 грн, з яких 3000,00 грн – основний борг та 5475,00 грн – відсотки.

У зв`язку з наведеним відповідачка вважає, що наявні підстави для скасування рішення суду в зазначеній частині та визначення заборгованості у розмірі, що відповідає проведеним розрахункам.

Крім того, відповідачка просить розподілити судові витрати між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог. Згідно з поданим розрахунком, понесені нею судові витрати становлять 4542,00 грн та складаються зі сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, визначених ст.367 ЦПК України, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з п.п.1- 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що представник відповідачки у відзиві на позов визнав вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та не заперечував факт отримання кредитних коштів, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для стягнення простроченої заборгованості за сумою кредитів у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення процентів за договором позики №2562589 від 14.01.2024 суд зазначив, що строк кредитування становив 30 днів – до 13.02.2024, а докази його продовження матеріали справи не містять. Відтак проценти підлягають нарахуванню лише в межах строку кредитування.

Разом з цим з урахуванням положень Закону України №3498-IX та ч.1 ст.5 ЦК України суд дійшов висновку, що оскільки кредитний договір укладено після набрання чинності зазначеним законом, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимальної денної процентної ставки, умови договору в частині встановлення процентної ставки, що перевищує 2,5 % на день, є нікчемними.

Відтак, проценти за період тридцятиденного строку кредитування (14.01.2024 – 13.02.2024) підлягають нарахуванню із застосуванням ставки не більше 2,5 % на день.

Виходячи з цього, розмір заборгованості за процентами за договором позики №2562589 від 14.01.2024 суд визначив у сумі 3 750,00 грн.

Щодо кредитних договорів №18601-11/2023, №18599-11/2023, №22210-12/2023, суд зазначив, що вони укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Водночас згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону його дія поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання ним чинності, у разі якщо строк їх дії продовжено після набрання чинності зазначеним Законом.

Кредитний договір №22210-12/2023 укладений 13.12.2023 із встановленням процентної ставки 2,5 % на день та строком кредитування 120 днів – до 10.04.2024.

За цим договором позивачем нараховано проценти за користування кредитними коштами за ставкою 2,5 % на день від залишку неповерненої суми кредиту, що відповідає вимогам пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачено максимальну денну процентну ставку не більше 2,5 % до 21.04.2025.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги щодо стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором №22210-12/2023 у повному обсязі. Доводи представника відповідача про необхідність перерахунку із застосуванням максимальної ставки 1 % суд відхилив як такі, що не ґрунтуються на положеннях пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону.

Кредитні договори №18601-11/2023 та №18599-11/2023 укладено 13.11.2023 з ідентичними умовами щодо процентної ставки 2,5 % на день та строком кредитування 360 днів (до 06.11.2024), у зв`язку з чим вони продовжували діяти після набрання чинності Законом України №3498-IX.

З огляду на вимоги зазначеного Закону, позивач мав обов`язок привести порядок нарахування процентів у відповідність до встановлених обмежень, зокрема із застосуванням максимальної денної ставки 1,5 % з 21.04.2024 та 1 % з 20.08.2024 до закінчення строку кредитування.

За договором №18601-11/2023 проценти за період з 13.11.2023 по 25.07.2024 підлягали нарахуванню у розмірі 16350,00 грн, а за договором №18599-11/2023 за період з 13.11.2023 по 19.09.2024 – у розмірі 18450,00 грн, відповідно до розрахунку суду.

Водночас, оскільки заявлений позивачем розмір заборгованості за відсотками за вказаними договорами є меншим, ніж визначений судом, а позивач не подавав заяв про збільшення позовних вимог, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.

Разом з тим колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних ресурсів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №2562589, на підставі якого відповідачка отримала кредит у сумі 5000,00 грн, строком на 30 днів із базовою процентною ставкою за перший день користування позикою – 26,71 % та з базовою процентною ставкою з другого дня користування позикою до дати повернення позики – 3,00 %. Відповідачка підписала вказаний договір одноразовим електронним ідентифікатором №tjTAyG68pn 14.01.2024 о 21:57.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №14/06/21.

19 серпня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було підписано Акт прийому-передачі реєстру боржників №29.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників №29, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №2562589. Сума заборгованості – 27012,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5000,00 грн; заборгованість за відсотками – 22012,50 грн, що узгоджується з відомостями, які містяться в розрахунку заборгованості за договором позики №2562589 від 14.01.2024 за період з 19.08.2024 по 31.01.2025.

13.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та відповідачкою був укладений кредитний договір №18601-11/2023, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 3000,00 грн, строком на 360 днів, дата надання кредиту – 13.11.2023 та дата погашення – 06.11.2024. Процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредитування, на відповідачку було покладено обов`язок сплачувати проценти кожні 25 днів. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Відповідачка підписала вказаний договір одноразовим електронним ідентифікатором №W8712, час укладення договору – 23:18:16. Також у матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний у той самий спосіб, що й кредитний договір.

25 липня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №25072024.

25 липня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було підписано Акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу №25072024 від 25.07.2024.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до цього Договору, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №18601-11/2023. Сума заборгованості – 12825,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3000,00 грн; заборгованість за відсотками – 9825,00 грн, що узгоджується з відомостями, які містяться в розрахунку заборгованості за кредитним договором №18601-11/2023 від 13.11.2023 за період з 13.11.2023 по 25.07.2024.

Крім того, 13.11.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачкою був укладений кредитний договір №18599-11/2023, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 3000,00 грн, строком на 360 днів, дата надання кредиту – 13.11.2023 та дата погашення – 06.11.2024. Процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредитування, на відповідачку було покладено обов`язок сплачувати проценти кожні 25 днів. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Відповідачка підписала вказаний договір одноразовим електронним ідентифікатором №W2291, час укладення договору – 23:15:49. Також у матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний у той самий спосіб, що й кредитний договір.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №18599-11/2023 від 13.11.2023, за період з 13.11.2023 по 19.09.2024 сума заборгованості становить 17025,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3000,00 грн; заборгованість за відсотками –14025,00 грн.

Крім того, 13.12.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачкою був укладений кредитний договір №22210-12/2023, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 4000,00 грн, строком на 120 днів, дата надання кредиту – 13.12.2023 та дата погашення кредиту – 10.04.2024. Процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредитування, на відповідачку було покладено обов`язок сплачувати проценти кожні 25 днів. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Відповідачка підписала вказаний договір одноразовим електронним ідентифікатором №W0708, час укладення договору – 22:41:17. Також у матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний у той самий спосіб, що й кредитний договір.

Відповідно до додаткових угод до кредитного договору №22210-12/2023 від 11.01.2024 та від 19.02.2024, сторони щоразу погоджували перенесення дати сплати процентів за кредитом у поточному періоді на 5 днів. Додаткові угоди підписані ОСОБА_1 з використанням електронного підпису №W1047 та №W5849 відповідно.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №22210-12/2023 від 13.12.2023, за період з 13.12.2023 по 19.09.2024 сума заборгованості становить 7800,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4000,00 грн; заборгованість за відсотками –3800,00 грн.

19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №19092024.

19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було підписано Акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу №19092024 від 19.09.2024.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до цього Договору, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №18599-11/2023 в сумі 17025,00 грн та за кредитним договором №22210-11/2023 в сумі 7800,00 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено та відповідачкою не оспорюється факт укладення договору позики №2562589 та кредитних договорів №18601-11/2023, №18599-11/2023, №22210-12/2023, а також факт отримання нею кредитних коштів за вказаними договорами. У зв`язку з цим рішення суду першої інстанції в зазначеній частині не є предметом апеляційного перегляду.

Крім того, відповідачка погодилася з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 22210-12/2023 від 13.12.2023 у розмірі 7800,00 грн, з яких 4000,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, а 3800,00 грн – заборгованість за відсотками. Відтак у цій частині рішення суду також не переглядається.

Так, у апеляційній скарзі відповідачка оспорює обґрунтованість розміру заборгованості за договором позики №2562589 та кредитними договорами №18601-11/2023, №18599-11/2023. Колегія суддів вважає, що наведені доводи підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо договору позики № 2562589 від 14.01.2024.

За умовами договору позики №2562589 від 14.01.2024 ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 5000,00 грн, строком на 30 днів, тобто до 13.02.2024, із базовою процентною ставкою за перший день користування позикою – 26,71 % та з базовою процентною ставкою з другого дня користування позикою до дати повернення позики – 3,00 %.

Суд першої інстанції зазначив, що докази того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту, у матеріалах справи відсутні, а тому дійшов висновку, що заборгованість за відсотками за цим договором повинна нараховуватися в межах тридцятиденного строку кредитування. З цим висновком відповідачка погоджується.

Разом із тим Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною четвертою, якою визначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом, та частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої згідно з частиною четвертою цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %, протягом наступних 120 днів – 1,5 %.

Отже, з урахуванням зазначених змін законодавства, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи:

з 24.12.2023 денна процентна ставка не може перевищувати 2,5 %;

з 22.04.2024 – 1,5 %;

з 20.08.2024 – 1 %.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оскільки кредитний договір укладено після набрання чинності зазначеним Законом, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимальної денної процентної ставки, проте його укладено без урахування цих положень, умови договору в частині встановлення процентної ставки, що перевищує 2,5 % на день, є нікчемними.

Відтак проценти за період тридцятиденного строку кредитування (з 14.01.2024 по 13.02.2024) підлягають нарахуванню із застосуванням ставки не більше 2,5 % на день.

Виходячи з цього, розмір заборгованості за процентами за договором позики №2562589 від 14.01.2024 суд визначив у сумі 3 750,00 грн (5 000,00 грн ? 30 днів ? 2,5 %).

Таким чином, суд зазначив, що за договором позики №2562589 від 14.01.2024 до стягнення з відповідачки підлягає загальна заборгованість у розмірі 8750,00 грн, з яких: 5000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 3750,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Проте відповідачка у апеляційній скарзі наполягає на тому, що суд самостійно здійснив перерахунок заборгованості із застосуванням максимальної денної процентної ставки у розмірі 2,5 % та визначив до стягнення суму, яка перевищує розмір заборгованості, погоджений сторонами у договорі.

На думку відповідачки, орієнтовна реальна річна процентна ставка за договором становить 1732,08 грн, а загальна сума зобов`язань за договором – 6350,00 грн. Вважає, що внаслідок здійсненого судом перерахунку розмір заборгованості було збільшено з 6350,00 грн до 8750,00 грн, що, на її переконання, суперечить вимогам чинного цивільного процесуального законодавства.

У даному випадку відповідачка помилково ототожнює орієнтовну реальну річну процентну ставку за договором (1732,08 %) із розміром заборгованості за відсотками, що підлягає стягненню за договором.

Крім того, наведена відповідачкою сума 6350,00 грн зазначена в договорі як орієнтовна загальна вартість позики для споживача. Зазначений показник не є фіксованим розміром грошового зобов`язання позичальника, а тому сам по собі не визначає розмір заборгованості, що підлягає стягненню.

При цьому позивач у даній справі просив стягнути заборгованість у загальному розмірі 27012,50 грн, з яких 5000,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 22012,50 грн – заборгованість за відсотками. Отже, предметом судового розгляду була вимога про стягнення саме зазначеної заборгованості, а не орієнтовної загальної вартості позики, наведеної у паспорті споживчого кредиту чи умовах договору.

Відтак посилання відповідачки на те, що внаслідок здійсненого судом перерахунку розмір заборгованості було збільшено з 6350,00 грн до 8750,00 грн, є безпідставним, оскільки суд не збільшував розмір зобов`язань за договором, а визначив суму процентів відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» та фактичних обставин справи.

Отже, колегія суддів вважає наведені доводи безпідставними та погоджується з судом першої інстанції, що за договором позики №2562589 від 14.01.2024 з відповідачки належить стягнути 8750,00 грн, з яких: 5000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 3750,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Щодо кредитних договорів № 18601-11/2023 та №18599-11/2023 від 13.11.2023.

За умовами кредитних договорів №18601-11/2023 та №18599-11/2023 ОСОБА_1 отримала за кожним договором кредит у сумі 3000,00 грн, строком на 360 днів, з датою надання кредиту 13.11.2023 та датою погашення 06.11.2024. Процентна ставка за кожним договором становить 2,50 % на день та застосовується в межах строку кредитування. Також умовами договорів на відповідачку покладено обов`язок сплачувати проценти кожні 25 днів.

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд зауважив, що зазначені кредитні договори були укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, проте продовжили діяти після набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання ним чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, позивач повинен був привести у відповідність до вимог зазначеного Закону порядок нарахування денної процентної ставки, яка з 21.04.2024 повинна була становити не більше 1,5 %, а з 20.08.2024 до закінчення строку кредитування – не більше 1 %.

У зв`язку з цим судом було здійснено розрахунок (у межах наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за цим договором), відповідно до якого за договором №18601-11/2023 проценти за період з 13.11.2023 по 25.07.2024 підлягали нарахуванню у розмірі 16350,00 грн, а за договором №18599-11/2023 за період з 13.11.2023 по 19.09.2024 – у розмірі 18450,00 грн. Слід зазначити, що відповідачка погодилася із наведеними розрахунками.

Водночас суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір заборгованості за відсотками за вказаними договорами є меншим, ніж визначений судом. При цьому позивач не подавав заяв про збільшення позовних вимог, у зв`язку з чим суд задовольнив позовні вимоги у заявленому розмірі.

Колегія суддів не може погодитися із зазначеним висновком суду та вважає обґрунтованими доводи відповідачки щодо того, що суд першої інстанції помилково порівняв заявлений до стягнення залишок заборгованості за відсотками із сумою відсотків, визначеною відповідно до вимог законодавства, не врахувавши при цьому фактично сплачені відповідачкою кошти на погашення заборгованості.

Дійсно, з розрахунку заборгованості за кредитним договором №18601-11/2023 від 13.11.2023 за період з 13.11.2023 по 25.07.2024 вбачається, що відповідачкою було здійснено часткове погашення заборгованості за відсотками на суму 8625,00 грн. Поряд із цим доводи відповідачки про те, що за цим договором вона сплатила 17175,00 грн, спростовуються матеріалами справи, оскільки відсутні інші дані про погашення заборгованості, крім тих, що відображені в розрахунку заборгованості.

Таким чином, за кредитним договором №18601-11/2023 до стягнення підлягає заборгованість у розмірі 10725,00 грн, з яких 3000,00 грн становить заборгованість за основною сумою боргу, а 7725,00 грн – заборгованість за відсотками, визначена як різниця між сумою 16350,00 грн, встановленою судом відповідно до вимог законодавства, та частково погашеною заборгованістю за відсотками у розмірі 8625,00 грн.

Аналогічно відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №18599-11/2023 від 13.11.2023, за період з 13.11.2023 по 19.09.2024 відповідачка здійснила часткове погашення заборгованості за відсотками на суму 8437,50 грн. Поряд із цим посилання відповідачки на те, що за цим договором вона сплатила 12975,00 грн, спростовуються матеріалами справи, оскільки відсутні інші дані про погашення заборгованості, крім тих, що відображені в розрахунку заборгованості.

Таким чином, за кредитним договором №18599-11/2023 до стягнення підлягає заборгованість у розмірі 13012,50 грн, з яких 3000,00 грн становить заборгованість за основною сумою боргу, а 10012,50 грн – заборгованість за відсотками, визначена як різниця між сумою 18450,00 грн, встановленою судом відповідно до вимог законодавства, та частково погашеною заборгованістю за відсотками у розмірі 8437,50 грн.

За таких обставин з відповідачки підлягає стягненню виключно сума заборгованості, належним чином підтверджена матеріалами справи, у розмірі 40287,50 грн, а саме:

за договором позики №2562589 від 14.01.2024 – у загальному розмірі 8750,00 грн, з яких: 5000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 3750,00 грн – сума заборгованості за відсотками;

за кредитним договором №18601-11/2023 від 13.11.2023 – у загальному розмірі 10725,00 грн, з яких: 3000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 7725,00 грн – сума заборгованості за відсотками;

за кредитним договором №18599-11/2023 від 13.11.2023 – у загальному розмірі 13012,50 грн, з яких: 3000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, а 10012,50 грн – сума заборгованості за відсотками.

В частині розміру заборгованості за кредитним договором №22210-12/2023 від 13.12.2023 рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, у зв`язку з чим за цим договором підлягає стягненню заборгованість у розмірі 7800,00 грн, з яких 4000,00 грн становить заборгованість за основною сумою боргу, а 3800,00 грн – заборгованість за відсотками.

Інші доводи апеляційної скарги є недоведеними та необґрунтованими, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню лише частково у визначених вище розмірах.

Виходячи з наведеного та обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення щодо спору про стягнення заборгованості за кредитними договорами, не виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості такого рішення.

Згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині суми стягнення за кредитними договорами №18601-11/2023, №18599-11/2023 від 13.11.2023.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн (а.с.1).

За подання апеляційної скарги відповідачкою сплачено судовий збір у сумі 4542,00 грн (а.с.163).

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено на 62,30 %, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений у суді першої інстанції, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме: 3028,00 грн ? 62,30 % = 1886,44 грн.

Разом з тим, оскільки апеляційну скаргу задоволено частково на 37,70 %, з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню понесені нею та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а саме: 4542,00 грн ? 37,70 % = 1712,33 грн.

З урахуванням викладеного та застосовуючи взаємозалік судових витрат, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню: 174,11 грн (1886,44 – 1712,33) судового збору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд визначає перерозподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 21 травня 2025 року в частині стягнення заборгованості за договором позики №2562589 від 14.01.2024 у розмірі 8750,00 грн залишити без змін, а в частині суми стягнення за кредитними договорами №18601-11/2023, №18599-11/2023 від 13.11.2023 – змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість: за кредитним договором №18601-11/2023 від 13.11.2023 – у загальному розмірі 10725 (десять тисяч сімсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок; за кредитним договором №18599-11/2023 від 13.11.2023 – у загальному розмірі 13012 (тринадцять тисяч дванадцять) гривень 50 копійок.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося та не переглядалося.

Перерозподілити судові витрати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 174 (сто сімдесят чотири) грн 11 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 02 червня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді Н.П. Пилипчук

Ю.М. Мальований.