Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №636/8917/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/8917/25 Провадження 1-кп/636/899/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві обвинувальний акт кримінальному провадженню (ЄРДР № 12025221240000525 від 07 червня 2025 року), за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця сел. Приморськ Усть-Удинського району Іркутської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого на посаді водія у ТОВ «Прімум Актів», військовозобов`язаного, на підставі рішення ВЛК визнаний придатним до військової служби, одруженого, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має задовільний стан здоров`я, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 КК України не маючого судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

встановив:

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022 на території України (в тому числі Харківської області) оголошено загальну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, яку в подальшому неодноразово продовжено по теперішній час.

З 24.05.2025 по теперішній час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , у військовому званні «солдат» запасу 2 категорії, ВОС № 790037А.

24.05.2025 військовозобов`язаний ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 направлений для проходження військово-лікарської комісії відповідно до направлення № 33583779.

24.05.2025 згідно довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 2025-0524-2017-2025-0 від 24.05.2025, військовозобов`язаного ОСОБА_4 визнано придатним до військової служби за мобілізацією.

25.05.2025 в денний час доби ОСОБА_4 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією та повідомлено про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 25.05.2025 о 17.00 год для відправки до військової частини у складі команди № НОМЕР_2 .

25.05.2025 о 17.00 год. ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, діючи умисно, протиправно, не маючи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в порушення вимог ст. 22 вказаного Закону, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 65 Конституції України, будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, без поважний причин не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , у вказаний у повістці день та час з метою відправки до військової частини у складі команди № НОМЕР_2 , тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини, та добровільно розказав про обставини їх вчинення, як вони викладені вище, а саме, що без поважних причин не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки не мав наміру відправлятися до військової частини у складі команди № НОМЕР_2 .

Ставлення ОСОБА_4 до вчиненого злочину не викликає у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин справи, згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували обвинувачений та інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України», «Коробов проти України»).

Розумний сумнів – це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений у ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Мюррей проти Сполученого Королівства» та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд вважає, що ОСОБА_4 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України – ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, та його конкретні обставини, дані про особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я, і міцність його соціальних зв`язків, а саме: що він є громадянином України, військовозобов`язаний, на підставі рішення ВЛК від 24.05.2025 визнаний придатним до військової служби, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не є особою з інвалідністю, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, на підставі ст. 89 КК України не має судимостей.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, розуміння наслідків своїх дій, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжкого злочину, конкретні обставини вчиненого злочину, наявність обставин, які пом`якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, і вважає за необхідне призначити йому покарання, в межах санкції ст. 336 КК України у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави, захист Вітчизни набуває особливого значення.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, відсутність передбачених законодавством підстав для відстрочки від призову чи інших поважних причин, в період воєнного стану, при оголошеній загальній мобілізації, умисно проігнорував своїм конституційним обов`язком по захисту Батьківщини, суд доходить переконання про необхідність реального відбуття покарання ОСОБА_4 .

Призначене покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Витрати на залучення експерта та речові докази відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання, в порядку звернення вироку до виконання.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1