Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №646/5748/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/5748/26

Провадження № 1-кп/646/1087/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019220370000910 від 06.04.2019 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Ківшарівка, м. Куп`янськ, Харківської області, громадянина України, українця, одруженого, маючого на утриманні доньку – ОСОБА_6 , 2021 року народження, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судовим розглядом встановлено, що в період часу з січня по лютий 2019 року, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, з липня по серпень 2018 року ОСОБА_5 працював на посаді техніка звукозапису в дитячому таборі ПЗОВ «Сосновий», розташованому в с. Глушківка Куп`янського району Харківської області. У зазначений період у таборі перебувала на відпочинку малолітня потерпіла ОСОБА_7 . Під час спільного перебування у вказаному закладі вони познайомились, після завершення табірної зміни спілкування між ними припинилось.

В січні 2019 року, ОСОБА_5 , знаходячись за місцем мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , будучи вже раніше знайомим з малолітньою ОСОБА_7 , відшукав її сторінку під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » y соціальній мережі «Instagram» та з метою задоволення своєї статевої пристрасті, у процесі листування вчинив щодо останньої розпусні дії.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_5 використав свій акаунт під назвою «dj_proxindei» у соціальній мережі «Instagram» та в період з січня по лютий 2019 року під час спілкування із малолітньою потерпілою ОСОБА_7 висловлювався до останньої у формі наполегливих спонукань та прохань надіслати йому фотознімки та відеоповідомлення без одягу, а саме: «сделай фото», «снимай штаны», «сними кофту», «давай видео в лифе и трусиках потанцуешь». При цьому за виконання зазначених дій ОСОБА_5 обіцяв малолітній ОСОБА_7 подарувати іграшку, принести алкогольні напої, інші подарунки.

Таким чином ОСОБА_5 шляхом психологічного маніпулювання, усвідомлюючи малолітній вік потерпілої ОСОБА_7 , природну вікову незрілість, надсилав останній повідомлення, що містили висловлювання, виражені у формі спонукань малолітньої ОСОБА_7 до вчинення дій сексуального характеру, а саме неодноразові наполегливі спонукання та прохання, щоб малолітня ОСОБА_7 надіслала йому свої фотознімки та відео повідомлення без одягу, вчиняючи таким чином інтелектуальне розбещення малолітньої ОСОБА_7 .

Вказаними діями ОСОБА_5 всупереч «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, порушив права потерпілої малолітньої ОСОБА_7 , яка набула фрагментарних, поверхневих уявлень щодо сексуальної тематики, що з`явилися у зв`язку із зовнішнім штучним зверненням її уваги до даної теми, на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини, що гарантується ст. 52 Конституції України, згідно з якою будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом та ст. 10 ЗУ «Про охорону дитинства», згідно з якою кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердивши при цьому викладені в обвинуваченні фактичні обставини вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, зазначивши, що він дійсно в період з січня по лютий 2019 року за допомогою акаунта у соціальній мережі «Instagram» спілкувався з малолітньою ОСОБА_7 та надсилав останній повідомлення, що містили висловлювання, виражені у формі спонукань малолітньої ОСОБА_7 до вчинення дій сексуального характеру.

Також у судовому засіданні обвинувачений пояснив, що щиро розкаюється у вчиненому, усвідомлює протиправність своїх дій, шкодує про вчинене та протягом тривалого часу відчуває провину за свій вчинок. Зазначив, що готовий понести покарання, передбачене законом. Крім того, пояснив, що подібних дій щодо інших осіб не вчиняв, а його поведінка та життєві обставини з часу вчинення кримінального правопорушення істотно змінилися. Повідомив, що наразі є батьком, а під час воєнних дій брав участь в евакуації дітей із прифронтових територій. Також зазначив, що намагався вибачитися перед потерпілою, однак такої можливості не мав.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_5 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_5 , прокурори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у судовому засіданні вказали, що вважають за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 , подали заяви про розгляд справи без їхньої участі, зазначивши що на даний час подавати цивільний позов не будуть. Вирішення питання про міру покарання відносять на розсуд суду.

Враховуючи, що ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінального правопорушення, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 156 КК України, а саме - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 р.) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п. 3 цієї ж постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він є уродженцем сел. Ківшарівка, м. Куп`янськ, Харківської області, має на утриманні доньку – ОСОБА_6 , 2021 року народження, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , як вбачається із службової характеристики ОСОБА_5 під час проходження військової служби зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований та сумлінний військовослужбовець, у спілкуванні з іншими військовослужбовцями ввічливий, відкритий, сприяє підтриманню доброзичливої атмосфери в колективі, відзначається високим рівнем самодисципліни та психологічної стійкості, на обліку в Куп`янському МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області не перебуває, раніше несудимий.

Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття, що було висловлено, між іншим, у критичному ставленні до своєї протиправної поведінки.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому.

Суд вважає, що для досягнення цілей покарання, визначених ч. 2 ст. 50 КК України, з метою виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, слід призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 156 КК України.

Разом з тим, з урахуванням усіх обставин справи, у тому числі, щирого каяття обвинуваченого, те, що обвинувачений є військовослужбовцем та має на утриманні доньку – ОСОБА_6 , 2021 року народження, а також те, що обвинувачений є раніше несудимим, суд вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього в силу ст. 76 КК України обов`язки.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , у вигляді особистої поруки до набрання вироком законної сили залишити без змін..

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Питання про процесуальні витрати вирішити відповідно до ст. 122, 124 КПК України, які передбачають, що у випадку ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з навчанням, вихованням дітей та займатися діяльністю пов`язаною з роботою з дітьми на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього в силу п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини, в якій ОСОБА_5 проходить військову службу;

- повідомляти командира військової частини, в якій ОСОБА_5 проходить військову службу про зміну місця проживання/перебування.

Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді особистої поруки до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Внести відомості про ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення експертиз, а саме:

- судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення № 12756/16998-17065 від 30.08.2019 – у розмірі 10883 (десять тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 00 копійок;

- судово-психологічної експертизи № 21509 від 29.03.2021 у розмірі 16302 (шістнадцять тисяч триста дві) гривні 95 копійок;

- судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи № 4813 від 13.05.2019 у розмірі 32060 (тридцять дві тисячі шістдесят) гривень 70 копійок.

Речові докази по справі, а саме: CD-R диск, торговельної марки «KAKTUZ», 700 МБ, 80 хвилин, зеленого кольору, зайнято на диску 57,7 МБ, вільно 645 МБ та роздруківку на 57 аркушах формату А4, з огляду диску – залишити в матеріалах кримінального провадження № 12019220370000910 від 06.04.2019.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення фактичних обставин, які ніким не оспорювалися при розгляді справи в суді першої інстанції.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з матеріалами справи, з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1