Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №645/5792/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/5792/25

Провадження № 2-др/645/19/26

Додаткове рішення

Іменем України

01 червня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого-судді Феленко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Каратаєвої Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідача, адвоката Мица Юрія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про визнання права іпотекодержателя,

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026 Немишлянським районним судом міста Харкова ухвалено рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про визнання права іпотекодержателя, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

20.04.2026 представник відповідача, адвокат Мица Ю.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення у зазначеній цивільній справі. Відповідач ОСОБА_1 вважає, що ним повністю дотримано вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України. У відзиві на позов відповідачем заявлено про подання доказів в порядку абзацу 2 частини 8 статті 141 ЦПК України. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано: копію договору про надання правової допомоги від 14.12.2021 (з урахуванням додаткової угоди № 7 від 10.09.2025), на підставі яких здійснювався представництво і захист інтересів ОСОБА_1 в межах справи № 645/5792/25, а також акт приймання наданих послуг від 14.04.2026 за вказаним договором. Згідно зазначених документів остаточно узгоджений сторонами розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги у справі № 645/5792/25 в суді першої інстанції складає 300 000 гривень. Вважає такий розмір обґрунтованим та пропорційним за розміром до предмета спору, адже спір стосується нерухомості у місті Харкові площею майже 200 кв.м., через що не може вважатися надмірним. Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з позивача на користь відповідача 300 000 гривень витрат на правничу допомогу.

22.04.2026 до суду надійшли письмові заперечення представника позивача АТ «УКРСИББАНК» Тіторенка І.А. на заяву відповідача про стягнення витрат на правову допомогу. Вважає доводи представника відповідача про стягнення витрат на правову допомогу завищеними, такими, що не відповідають ціні позову та складності справи, є такими, що узгоджені адвокатом та його клієнтом на шкоду іншій стороні, а отже є такими, що не підлягають стягненню. Стороною позивача також зазначено, що представником відповідача в порушення ч. 1 ст. 134 ЦПКУ при поданні відзиву на позовну заяву не додавались докази витрат відповідача на правову допомогу хоча ці докази були наявні у відповідача і його представника і витрати ОСОБА_1 були відомі, тобто не було дотримано вимог ч. 1 ст. 134 та ч. 3 ст. 83 ЦПК України. Крім того, доказів оплати послуг адвокатом не надано. При цьому порядок оплати послуг адвоката не визначено ані договором про надання правової допомоги ані додатковою угодою №7 на підставі якої адвокат надавав послуги відповідачу.

Будучі повідомленими належним чином, сторони до судового засідання не з`явились.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч.2, 3,4 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, виходячи з наступного.

Рішенням Немишлянського районного суду міста Харкова від 13.04.2026 позовні вимоги Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про визнання права іпотекодержателя залишені без задоволення.

Із заявою про ухвалення додаткового рішення представник відповідача - адвокат Мица Ю.В. звернувся до суду 20.04.2026 та надав докази понесених судових витрат, тобто в межах строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, ст. 270 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником відповідача подана заява про відшкодування витрат, до якої надано: копія договору про надання правової допомоги від 14.12.2021; додаткова угода № 7 від 10.09.2025, на підставі яких здійснювався представництво і захист інтересів ОСОБА_1 в межах справи № 645/5792/25; акт приймання наданих послуг від 14.04.2026 за вказаним договором.

Згідно умов договору від 14.12.2021 та додаткової угоди №7 до цього договору від 10.09.2025 сторонами узгоджений розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги у справі № 645/5792/25 в суді першої інстанції, що складає 300 000 гривень.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги від 14.12.2021,Виконавець відповідно до умов цього Договору та протягом строку його дії зобов`язується надавати Замовнику за плату правову допомогу (послуги правового характеру), вказану у п. 1.2 цього Договору, а Замовник зобов`язується приймати такі послуги та оплачувати їх.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 Сторони погодились, що вартість послуг, що надаватимуться за цим Договором, визначатиметься у кожному окремому випадку відповідною додатковою угодою до цього Договору. Плата за надані за цим Договором послуги сплачується Замовником Виконавцю відповідно до порядку, що визначатиметься у кожному окремому випадку відповідною додатковою угодою до цього Договору.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 7 до Договору Сторони, керуючись положеннями пунктів 1.2.2, 3.1 Договору дійшли згоди, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов`язок з представництва та захисту інтересів Замовника в Немишлянському районному суді м. Харкова, Харківському апеляційному суді та у Верховному Суді у справі № 645/5792/25.

У розділі 2 Додаткової угоди №7 сторони погодили гонорар за здійснення представництва та захисту інтересів Замовника в суді першої інстанції під час розгляду справи №645/5792/25 - 300 000 гривень 00 коп., який встановлено у фіксованому розмірі.

Згідно акту приймання наданих послуг від 14.04.2026 Сторонами підтверджено, що Виконавцем під час здійснення комплексу дій з представництва та захисту інтересів Замовника в суді першої інстанції під час розгляду справи № 645/5792/25 були виконані, зокрема (але не виключно), наступні роботи:

-вивчення матеріалів справи № 645/5792/25;

-аналіз документів про права на спірне майно;

-аналіз релевантного законодавства про право власності, іпотечного законодавства, процесуального законодавства, практики його застосування (у тому числі в динаміці), а також наукової доктрини з відповідних питань;

-складання клопотань та заяв по суті справи у справі № 645/5792/25;

-участь у судових засіданнях у справі № 645/5792/25;

-наданні роз`яснень Замовнику стосовно змісту релевантних відповідному спору норм матеріального права, а також з приводу змісту та значення процесуальних дій учасників справи й розвитку процесу в цілому.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Крім того, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі №726/1142/22.

Стороною позивача до суду подано заперечення щодо стягнення витрат на оплату правничої допомоги, в якому представник позивача посилається на те, що витрати на правничу допомогу занадто завищені та є неспівмірними та узгоджені адвокатом та його клієнтом на шкоду іншій стороні.

Матеріали справи не містять відомостей про фактично сплачені відповідачем витрати на правову допомогу.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов 'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає фіксований розмір винагороди, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що дана справа не відноситься до категорії малозначної, та розглядалась за правилами загального позовного провадження, та ціна позову складає 771400,00 грн. Адвокатом складались відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив та інші клопотання. Адвокат приймав участь у судових засіданнях та у судових дебатах.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих відповідачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з позивача на користь відповідача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 25000,00 грн..

На думку суду, такий розмір витрат є співмірним із заявленими вимогами, складністю справи та проведеною адвокатом роботою, у зв`язку з чим заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 89, 133, 134, 137, 141, 247, 263, 270, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача, адвоката Мица Юрія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про визнання права іпотекодержателя - задовольнити частково.

Ухвалити по цивільній справі № 645/5792/25 за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про визнання права іпотекодержателя додаткове рішення.

Стягнути з Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 25000,00 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «УКРСИББАНК», ел. пошта office@ukrsibbank.com, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12 ЄДРПОУ 09807750;

представник позивача - Останкова Валентина Олександрівна, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса 03115, м. Київ, вул. Ореста Васкула, буд .21 каб.313 РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

третя особа - ОСОБА_2 адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст додаткового рішення виготовлено 01.06.2026.

Суддя Ю.В. Феленко