Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №641/4879/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Справа № 641/4879/26

Провадження № 2-о/641/153/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Кожихової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання – Собченко В.С.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території

встановив:

Короткий зміст заяви та доводів заявника

28.05.2026 заявник ОСОБА_1 , звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Лугансь, що є тимчасово окупованою територією України.

В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за адресою; АДРЕСА_1 . Смерть настала на тимчасово окупованій території України, а саме м. Луганськ.

Заявник ОСОБА_1 , є заінтересованою особою у даній справі, оскільки між ним та померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 був укладений договір довічного утримання (догляду) з відчуженням квартири, посвідчений приватним нотаріусом Луганської міської нотаріального округу Коноваловою О.О., реєстраційний № 1321, відповідно до якого у заявника є право власності на квартиру, розташовану за адресою; АДРЕСА_1 .

У звязку із смертю відчужувача виникла необхідність державної реєстрації смерті та зняття обтяжень з майна оформленого за заявником відповідно до договору довічного утримання (догляду) з відчуженням квартири.

Отримати свідоцтво про смерть у встановленому законом порядку неможливо, оскільки смерть настала на тимчасово окупованій території України, а документи, видані окупаційними органами, не створюють правових наслідків без встановлення відповідного факту судом. Водночас, установленням даного факту права та інтереси третіх осіб порушені не будуть.

Рух справи

Ухвалою суду від 28.05.2026 відкрито провадження з розгляду заяви про встановлення факту смерті в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав доводи заяви та просив її задовольнити. Вказав про те, що його батьки, які залишилися на окупованій території доглядали ОСОБА_2 та здійснили її поховання.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб , які беруть участь у справі, враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

25.10.2013 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_1 , що зареєстрована та проживає за адресою; АДРЕСА_1 , (надалі – Відчужувач) з однієї сторони та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , податковий номер НОМЕР_2 , що зареєстрований та проживає за адресою; АДРЕСА_2 (надалі – Набувач) уклали договір довічного утримання (догляду) з відчуженням квартири. Згідно якого відчужувач, передає у власність Набувачеві належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 , взамін чого Набувач зобовязується забезпечити Відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Відчужувач повідомила, що відчужувана квартира не є спільною сумісною власністю, та є особистою власністю оскільки набувалася нею за час, коли в шлюбі неперебувала та однією сімєю з чоловіком не проживала.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 25.10.2013 посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Коновалова О.О., власником об`єкта житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на підставі договору довічного утримання, серія та номер: 1320, виданий 25.10.2013.

Як вбачається з паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 06.07.2007, заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 18.06.2013, відповідно до довідки від 06.09.2022 № 6333-5002091224 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживає/перебуває за адресою; АДРЕСА_4 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 17.02.2021 виданого «Ленинским отделом записи актов гражданского состояния Луганского городского управления юстиции Министерства юстиции Луганской Народной Республики», « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , место рождения – Российская Федерация, Кемеровская область, город Новокузнецк, гражданство – гражданка Украины, умерла 11 февраля 2021 года о чем 17 февраля 2021 года составлена соответсвующая запись акта № 163, место смерти – ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Застосовані норми права та висновки суду

Положеннями ч. 2 ст. 49 ЦК України передбачено, що актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 КПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно положень частини 2 статті 49 ЦК України актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Положення ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачають, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.

Форма лікарського свідоцтва про смерть, що видається закладами охорони здоров`я або судово-медичною установою та вимоги і підстави його заповнення встановлені Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма №106/о), затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545.

Зокрема, Інструкцією серед іншого встановлено, що: лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину (пункт 2.2.); у разі, якщо смерть настала внаслідок дії зовнішніх факторів (травми, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межами медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб, які не перебували під медичним наглядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках, коли є підозра на насильницьку смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину (пункт 2.3.); забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності ознак або підозри на насильницьку смерть) та даних медичної документації про наявність у померлого при житті хвороб, які в своєму перебігу могли призвести до настання смерті (пункт 2.4.).

Таким чином, діюче законодавство України передбачає державну реєстрацію факту смерті або на підставі лікарського свідоцтва про смерть, або на підставі рішення суду. При цьому видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, тобто без встановлення лікарем факту смерті, забороняється.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (у редакції станом на час розгляду справи), місто Голубівка (колишня назва – Кіровськ), що входить до Луганської області, є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21 та від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що надані заявником письмові докази не створюють правових наслідків, однак, посвідчують факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 на території м. Луганськ, Луганської області.

Пунктом 7 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року, передбачено, щопідставою для реєстрації факту смерті може бути рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

На підставі викладеного, суд вважає, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 79, 80, 247, 259, 263, 264, 273, 293, 315, 317 ЦПК України, ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території -задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка проживала по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Луганськ.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.

Суддя Г.В.Кожихова